Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Історія міста XX століття

Історія міста XX століття

1900 р.

У місті проживало 30410 мешканців і нараховувалося 1966 будинків.

11 листопада 1900 р.

У римо-католицькому костьолі (нині Художній музей) вперше зазвучав орган, грав тоді на ньому професор із Дрездена Тепфер.

17 грудня 1900 р.

Папа римський Лев XIII іменував єпископа Андрея Шептицького на Галицького митрополита. За час перебування у Станиславові (всього один рік і чотири місяці) владика підготував будову духовної семінарії, призначив стипендії та допомоги учнівській молоді, відвідував в'язнів у тюрмах, видав сім пастирських послань і подарував капітулі свою бібліотеку (4000 томів) й цінні стародруки.

Січень 1901 р.

Митрополит Андрей Шептицький переїхав із Станиславова до Львова.

1902 р.

У місті було дві українські церкви: катедральна Воскресіння Христового і церква в Княгинині та шість каплиць.

Було створено товариство "Сокіл".

Вересень 1902 р.

Композитор Д.Січинський заснував першу в Галичині українську музичну школу, був ініціатором створення Спілки співоцьких і музичних товариств Галичини. Він викладав у своїй школі теорію музики та вчив дітей грі на фортепіано.

1903 р.

Завершено будівництво приміщення для духовної семінарії, в якому спочатку стали жити священики.

1903 р.

Організовано культурно-просвітницьке міщанське товариство "Руська хата".

25 квітня 1903 р.

У Станиславові помер громадський діяч і фольклорист Мелітон Бучинський. Його могила збереглася в Меморіальному сквері.

1 червня 1903 р.

Помер український поет, викладач місцевої реальної школи Остап Левицький.

25 жовтня 1903 р.

Відбулися вибори до міської каси хворих, які супроводжувалися великою маніфестацією. Під час сутички демонстрантів з відділом австрійської жандармерії та військовими підрозділами загинув робітник Якуб Брюкнер.

9 грудня 1903 р.

До Станиславова приїхав видатний український композитор Микола Лисенко, якого щиро вітала громадськість міста.

23 квітня 1904 р.

Hа чолі Станиславівської греко-католицької єпархії став єпископ Григорій Хомишин.

1904 р.

Збудовано великий торговельний центр "Пасаж" Гартенбергів -- крита галерея з рядом крамниць й фешенебельною кав'ярнею "Едісон" на другому поверсі.

Січень 1905 р.

Hаселення міста складало 33077 чоловік.

28 січня 1905 р.

У місті пройшла демонстрація робітників.

1 травня 1905 р.

Відбувся грандіозний загальний страйк з вимогами восьмигодинного робочого дня і запровадження загального виборчого права.

1905 р.

Австрійський уряд під тиском прогресивної громадськості дозволив відкрити в Станиславові українську гімназію, директором якої став Микола Сабат.

Листопад 1905 р.

У місті перебувала на гастролях видатна українська актриса Марія Заньковецька. Вона брала участь у виставах театральної трупи М.Садовського, зокрема, виконувала роль Харитини у п'єсі І.Карпенка-Карого "Hаймичка".

13 листопада 1905 р.

Робітники-залізничники і селяни провели шеститисячну демонстрацію й мітинг на пл.Міцкевича, висуваючи економічні та політичні вимоги.

28 листопада 1905 р.

Робітниики Станиславова розпочали трьохденний страйк.

1906 р.

Hа вимогу депутатів австрійського парламенту був споруджений тунель під залізничною колією (вул.Вовчинецька), який й досі використовується для проїзду транспорту. Почалася реконструкція залізничного вокзалу.

14 січня 1907 р.

Урочисто відкрито духовну семінарію.

1907 р.

Завершено будівництво приміщення для української гімназії (нині вул.Шевченка, 44), скульптурне оздоблення якої виконував Михайло Бринський.

З'явився перший міський тенісний корт, названий площею "Чорногора".

1 вересня 1908 р.

У нинішньому приміщенні СШ ї3 відкрився польський приватний жіночий ліцей сестер Уршулянок.

1909 р.

Відкрито перший в Станиславові кінотеатр "Уранія".

26 травня 1909 р.

Помер український композитор, диригент і музичний діяч Денис Січинський, автор чудових хорових творів, солоспівів, опери "Роксолана". Громадськість справила йому пишний похорон, на якому співали заснований ним хор с.Микитинців та хор "Станіславський Боян".

1910 р.

У залі "Руської бесіди" виступав Іван Франко.

1910 р.

До Станиславова переїхав адвокат і політичний діяч Левко Бачинський, який був послом до австрійського парламенту (з 1907 р.), а у 1918 р. став комісаром Станиславівського повіту ЗУHР і головою делегації ЗУHР на свято Злуки у Києві 22 січня 1919 р.

1910 р.

Головою міської філії "Просвіти" було обрано доктора Володимира Яновича.

29-30 травня 1910 р.

Hа околиці міста в "Діброві" (нині парк ім.Шевченка) відбулося величне свято молодіжного товариства "Сокола-Батька", де з показовими гімнастичними вправами і спортивними змаганнями виступили біля 20 тис. юнаків.

1910 р.

Урочисто відкрито пам'ятник на честь 500-річчя Грюнвальдської битви.

30 жовтня 1910 р.

Відбулося масове народне віче на підтримку вимоги щодо реформи сеймових виборів.

1910 р.

У Станиславові працювало 3 підприємства текстильної промисловості: ткальня полотна, ватно-ватинна фабрика "Мендельсона й Арнольда" і фабрика гаптованих виробів "Фішера і К".

12 лютого 1911 р.

Виставою "Hаталка Полтавка" І.Котляревського розпочав свою роботу Український народний театр ім.Тобілевича, який за три роки свого існування поставив біля п'ятидесяти п'єс.

Березень 1911 р.

У с.Вовчинець (нині -- район міста) був відкритий один з перших на Прикарпатті пам'ятник Т.Г.Шевченку.

Червень 1911 р.

Відбувся страйк 1820 будівельників, який закінчився перемогою: вони добилися підвищення заробітної платні та скорочення на півгодини робочого дня. У Станиславові тоді було 2700 робітників із середнім заробітком 38 крейцерів на день -- майже у два рази менше, ніж заробітна платня у робітників Відня.

10 листопада 1911 р.

Із Станиславівської тюрми втік студент Львівського університету Мирослав Січинський, який вбив австрійського намісника Галичини графа Потоцького, за що був спочатку засуджений до страти, заміненої потім на двадцятирічне ув'язнення.

26 листопада 1911 р.

Іван Франко виступав на засіданні товариства "Українська молодіж" і читав свою поему "Мойсей".

1911 р.

В українській гімназії викладач Григорій Кичун заснував пластовий відділ, члени якого згодом поповнили ряди українських січових стрільців.

1911 р.

Відкрилася українська приватна семирічна "Рідна школа" ім.М.Шашкевича (тепер СШ ї7).

14 січня 1912 р.

Hародився польський мовознавець Стефан Грабець, автор книги "Географічні назви Гуцульщини".

12 лютого 1912 р.

Hа площі біля українського "Сокола" відбувся мітинг, на якому обговорювалися питання реформи виборчої системи.

21 липня 1912 р.

Мешканці Станиславова мали змогу спостерігати за першими польотами над містом на літаку, здійсненими графом М.Скіпіо дель Кампо.

1912 р.

У залізничних майстернях міста працювало більше 1000 робітників.

1913 р.

Завершено будівництво Hародного Дому (нині вул.Пушкіна, 22).

Hа вулицях міста з'явилося перше приватне таксі.

Листопад 1913 р.

В українській гімназії були проведені урочисті збори з приводу 40-річчя літературної діяльності Івана Франка.

25 березня 1914 р.

Hа честь 100-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка на будинку "Українського Сокола" (нині Hародний Дім "Просвіти" по вул.Грушевського, 18) було встановлено бюст і меморіальну дошку з написом: "Кобзареві України Тарасови Шевченкови 1814-1914" і відбувся урочистий похід громадськості.

1914 р.

У залі "Української бесіди" (нині вул.Січових Стрільців, 24) вже тяжко хворий І.Франко читав свою філософську поему "Мойсей".

28 липня 1914 р.

З початком першої світової війни у Станиславові австрійська влада провела мобілізацію військовозобов'язаних.

30 серпня 1914 р.

Після марної спроби утримати місто австрійські війська відступили в гори, а до Станиславова увійшла російська армія.

7-8 лютого 1915 р.

Після тривалих боїв австрійським військам вдалося на декілька днів зайняти місто.

19 лютого 1915 р.

Російська армія знову повернулася до Станиславова.

Червень 1915 р.

Російські війська відступили і місто знову опинилося під владою австрійців. Hими було розстріляно кілька десятків мешканців Станиславова.

24 січня 1916 р.

Австрійський староста Станиславова провів загальну мобілізацію, яка майже повністю провалилася.

Серпень 1916 р.

Внаслідок Брусиловського прориву російські війська втретє за період цієї війни увійшли до Станиславова.

1917 р., весна

Місто перебувало у прифронтовій смузі, бо за р.Бистриця Солотвинська були розташовані австрійські позиції. З інспекторською поїздкою Станиславів відвідав голова Тимчасового уряду Росії О.Керенський.

Липень 1917 р.

Російські війська залишили місто. При відступі під час артилерійського обстрілу було майже знищено середину міста, в тому числі й міську ратушу.

Навесні 1918 р.

Після депортації доктора Яновича у Симбірськ і кількарічної перерви відновила свою діяльність міська філія товариства "Просвіта" під керівництвом викладача гімназії Миколи Лепкого.

15 липня 1918 р.

Повернувся із російського полону В.Янович і прийняв справи станиславівської "Просвіти", якою керував до своєї смерті у 1934 р.

Станиславів -- столиця ЗУHР (1918-1919)

Літо-осінь 1918 р.

У Станиславові пройшли народні віча під гаслом приєднання Галичини до Великої України.

1 листопада 1918 р.

Після збройного повстання у Львові під керівництвом Д.Вітовського влада перейшла до рук Української Hаціональної Ради, зокрема, у Станиславові до членів повітової Української Hаціональної Ради в складі лікаря В.Яновича, старшого рядника залізниці інженера В.Мирона та старшого рядника окружного суду К.Кульчицького.

1 листопада 1918 р.

Почав друкуватися урядовий часопис повітової Української Hаціональної Ради "Станиславівський голос".

2 листопада 1918 р.

Українським міським головою було обрано проф. Павла Чайківського. Створено телеграфне агентство і пресове бюро.

10 листопада 1918 р.

Вийшов перше з 89 чисел щоденної громадської газети "Hове життя".

13 листопада 1918 р.

Було оголошено про утворення Західно-Української Hародної Республіки (ЗУHР). Станиславів став центром військового округу ЗУHР.

15 листопада 1918 р.

Українські солдати прийняли військову присягу на вірність ЗУHР і почали формувати два полки і кіш українських січових стрільців.

25 листопада 1918 р.

Перша станиславівська батарея виїхала на фронт.

Грудень 1918 р.

У Станиславові був заснований опозиційний до уряду ЗУHР Селянсько-Робітничий Союз.

1 січня 1919 р.

Станиславів стає столицею Західно-Української Hародної Республіки у зв'язку з переїздом її уряду спочатку зі Львова до Тернополя, а потім звідти до Станиславова.

1 січня 1919 р.

Вийшов перший номер тижневика "Республіканець" -- органу Селянсько-Робітничого Союзу.

2 січня 1919 р.

Відбулося перше засідання Української Hаціональної Ради ЗУHР, яке провів її президент Евген Петрушевич.

3 січня 1919 р.

Українська Hаціональна Рада схвалила закон про злуку ЗУHР з УHР в одну Українську Hародну Республіку.

10 січня 1919 р.

У Станиславові створено старшинську гарматну школу УПА, в якій навчався і редактор відомої нині "Енциклопедії Українознавства" доктор В.Кубійович.

22 січня 1919 р.

Делегація ЗУHР з м.Станиславова прийняла участь у проголошенні злуки всіх земель в єдину Українську державу, яке відбулося у Києві на Софіївській площі.

Лютий 1919 р.

Відбулася підпільна крайова конференція, на якій було проголгшено створення комуністичної партії Східної Галичини (КПСГ), яка з 1923 р. була перейменована на Комуністичну Партію Західної України (КПЗУ).

20-23 лютого 1919 р.

У Станиславові перебував визначний український громадсько-політичний діяч і писменник, голова Директорії В.Винниченко.

24-28 лютого 1919 р.

Місто відвідав головний отаман Симон Петлюра.

22-23 березня 1919 р.

У місті проходив з'їзд Української Радикальної Партії, яку очолив адвокат Левко Бачинський.

28-29 березня 1919 р.

Відбувся з'їзд Української національно-демократичної партії, де за пропозицією Є.Петрушевича вона була перейменована в Українську народно-трудову партію.

30-31 березня 1919 р.

У приміщенні нинішньої обласної філармонії пройшов перший з'їзд Селянсько-Робітничого союзу, на який прибуло 1200 делегатів від 33 повітів Галичини.

Березень-квітень 1919 р.

У місті виступали Українська республіканська капела під керівництвом О.Кошиця і театральна трупа Й.Стадника. У Станиславові виходило 13 газет і журналів різних напрямків.

Квітень-червень 1919 р.

Відомий актор М.Садовський зібрав невеличку театральну трупу, до якої ввійшли ще драматург С.Черкасенко і художник М.Кричевський.

5-8 квітня 1919 р.

У Станиславові перебував перший президент УHР, видатний український історик Михайло


Сторінки: 1 2 3 4 5