Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Методичні поради

Методичні поради

При відповіді на перше питання слід відзначити слід відзначити, що з ХVІІ ст. починається новий етап у розвитку філософії. Термін „Новий час” є таким же умовним, як і термін „Відродження”. Вживаючи його, ми маємо на увазі час зародження і утвердження нового суспільного ладу – буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття. Новий час – це епоха, яка охоплює ХVІІ – ХІХ ст. Умовно її початок пов’язується з Англійською буржуазною революцією 1640р. Окреслений період позначився своїми особливостями. До них слід віднести наступне:

1. Основою духової установки стає положення про те, що людина сама досконала істота у Всесвіті, венець еволюції, а тому господар всього. Людина твердо дивиться навколо себе і відчуває, що немає перешкод її розумовим можливостям, шлях пізнання відкритий, і є можливість пізнати таємниці природи з метою її підкорення. Тому пізнання оточуючого світу з метою розширення свого панування над природою стає головним завданням нової науки і філософії.

2. Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи.

3. Під впливом точних наук у філософії складається механістична і матеріалістична картина світу. Зокрема, слід пригадати, що серед точних наук найбільших успіхів досягла математика. (Це дало підстави Г.Галілею стверджувати, що „ книга природи написана мовою математики”. А Ньютону, спираючись на закони механіки, довести, що кожну зміну в природі можна обчислити з математичною точністю. Саме цим він заклав основи механічної картини світу).

4. Досягнення природних наук були тісно пов’язані з розвитком дослідно-експериментального знання. Зокрема, такими винаходами як механічний годинник, мікроскоп, телескоп.

У рамках зазначених досягнень перед філософією постали такі завдання:

- створення і логічне обгрунтування наукових методів пізнання;

- побудова загальної взаємопов’язаної системи знань про світ через узагальнення даних природничих наук.

Тобто, по суті мова йшла про те, яким шляхом можна отримати наукове достовірне знання про світ і поставити це знання на службу людині.

У вирішенні цього завдання мислителі Нового часу поділились на два протилежні напрямки: емпіризм і раціоналізм. Зазначте, що прихильники емпіризму (від грец. еmperia – досвід) вважали єдиним джерелом пізнання чуттєвий досвід, що ґрунтується на наших органах чуття. Своєрідною модифікацією емпіризму виступає сенецалізм (від лат. sensus - почуття).

Прихильники сенсуалізму прагнули довести зміст пізнання вже не просто з досвіду, а з діяльності органів чуттів. У XVІІ – XVІІІ ст. емпіризм та сенсуалізм розвивали Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, представники французького матеріалізму.

Послідовне продовження сенсуалізму Джона Локка привело Джордано Берклі і Девіза Юма до суб’єктивно-ідеалістичних висновків.

Представники раціоналізму, навпаки, були переконаними у тому, що чуттєве сприйняття не завжди точне, тому віддавали перевагу не дослідам, а теоретичним прийомам. Зверніть увагу на те, що емперіки не заперечували повністю розум як інструмент пізнання, а раціоналісти – відчуття. Справа у тому, що вони відводили їм другорядне значення.

Імперіки вважали, що розум виступає у ролі організатора і систематизатора дослідних даних, а раціоналісти були переконані, що досвід необхідний лише для підтвердження істин, що відкриваються розуму.

При цьому, зверніть увагу, що абсолютизація однієї з пізнавальних властивостей сприяло утвердженню у філософії метафізичного, механістичного способу мислення.

Заслуговує уваги і той аспект, що досягнення у сфері експериментально-математичного природознавства, утверження раціоналістичної філософії, а в ній матеріалістичного напрямку, підірвали підвалини релігії і сприяли формуванню атеїстичного світогляду.

У філософії ця тенденція виявилась у формі пантеїзму (ототожнення Бога і світу) і деїзму (вчення про те, що Бог створив світ, дав йому закони і рух, але більше не втручався у природні процеси).

Зрозуміло, що коренні зміни у картині світу не змогли не відобразитися на образі людини. В основі цього нового погляду вся дійсність поділялась на суб’єкт і об’єкт.

Суб’єкт – носій пізнавальної діяльності, об’єкт – те, на що спрямовані пізнавальні зусилля суб’єкта. Новий спосіб філософствування передбачав, що людина, оперуючи розумом здатна пізнавати закони і закономірності


Сторінки: 1 2 3 4 5