Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Загальна характеристика дослідження

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.П. ДРАГОМАНОВА

Пащенко Світлана Юріївна

УДК 37.013.42:371.124

ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькому державному університеті

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Міщик Людмила Іванівна,

Запорізький державний університет,

завідувач кафедри педагогіки та психології

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Капська Алла Йосипівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, завідувач

кафедри соціальної педагогіки.

Кандидат педагогічних наук, доцент

Пінчук Ірина Миколаївна,

Український державний центр соціальних

служб для молоді, заступник директора з

наукових питань.

Провідна установа Луганський державний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної

педагогіки, м. Луганськ.

Захист відбудеться “ 13 “ вересня 2000 року о 16.30 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному

університеті імені М.П. Драгоманова (01601, м.Київ – 30, вул. Пирогова, 9;

тел. 224-11-08).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного

Педагогічного Університету імені М.П. Драгоманова (01601, м.Київ – 30,

вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано “ 19 “ липня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Ю.О. Приходько

Загальна характеристика дослідження

Соціальні зміни, які відбулися в Україні за останнє десятиліття, дозволили перейти від засад педагогіки авторитарної до національної, гуманної, демократичної, підпорядкувавши їй виховну мету, завдання, зміст, методи, форми, виховні ідеали. Ці ідеї в основному втілені в Конституції України, Державній національній програмі “Освіта” /Україна ХХІ століття/”, законах України “Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Концепції національного виховання. Сутність виховання реалізується за нових умов з урахуванням всіх соціальних, педагогічних та індивідуальних чинників, що впливають на розвиток особистості. А перехід від “керівництва” виховним процесом до демократичного принципу “організації” умов для його проходження забезпечує особистісне самовизначення, культивує здатність людини до саморозвитку, самореалізації, стимулює розвиток одного із відомих напрямків соціально-виховної роботи - освітньо-дозвіллєвий. Саме у цій сфері відбувається становлення, збагачення і вдосконалення суб'єктивно-особистісного і духовного світу людини. Це відкриває педагогам, організаторам виховної роботи, громадським дитячим і молодіжним організаціям та об'єднанням, палацам і клубам - усім суб'єктам виховного процесу у сфері культури й освіти широкий простір для ініціативи, творчого пошуку.

В умовах, коли виявилася зруйнованою широка сітка позашкільних, клубних (у школі і поза нею), культурно-освітніх установ, освітньо-дозвіллєва сфера все частіше стає об'єктом доброчинних дій, хоча сьогодні вже робляться спроби підняти її до рівня соціальної політики держави. Адже освітньо-дозвіллєва діяльність може стати досить ефективним засобом соціалізації і розвитку особистості, її індивідуально-творчої активності, але за умови, якщо її організаторами стануть соціальні педагоги, котрі матимуть спеціальну підготовку і високу професійну компетентність. Це, в свою чергу, потребує розробки теорії, методики і технології підготовки соціальних педагогів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності.

Такі завдання спонукали дослідників до перегляду сутності феномену "культурно-дозвіллєва діяльність" (З. Аліман, А.І. Арнольдов, Г.А. Євтєєва, Г.Є. Зборовський, Т.Т. Кисельова, І.І. Лучок, А.С. Макаренко та ін.), вивчення особливостей організації культурно-дозвіллєвої діяльності в мікросередовищі (В.Г. Бочарова, О.Г. Карпенко, Р.І. Короткова, М.М. Поплавський), особливостей процесу соціалізації особистості у вільний час (Б.А. Брилін, А.В. Мудрик, М.П. Лукашевич, Н.Ф. Маслова та ін.).

Значним внеском у теорію і практику підготовки соціальних педагогів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності стали праці І.А. Зимньої, О.А. Кузьменка, Л.І. Міщик, Б.Ю. Шапіро, проте А.І. Вишняк, А.Й. Капська, І. Компас, В.І. Тарасенко розглядають цей аспект з позицій феномена “освітньо-дозвіллєва діяльність”.

Водночас більш глибоке вивчення окресленої проблеми дозволяє висловити думку, що одним з істотних недоліків у підготовці фахівця до діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері є слабка педагогічна орієнтованість на створення умов для організованого дозвілля особистості та для її інтелектуального, духовного розвитку.

Особливості функціонування соціального педагога в освітньо-дозвіллєвій сфері та його професійна підготовка до цієї діяльності на сьогодні ще вивчені недостатньо. Теоретичні засади цієї проблеми лише частково розглянуті у наукових дослідженнях, а вивчення досвіду практичної діяльності фахівців у соціокультурній сфері свідчить, що цілісної системи професійної підготовки студентів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності різних категорій молоді у вищій школі досі ще не створено. Зважаючи на зазначені факти нами обрано тему дисертаційного дослідження "Підготовка соціальних педагогів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді".

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького державного університету і його тема затверджена координаційною радою АПН України (протокол № 1, від 26 січня 2000 р.).

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки соціального педагога до соціально-виховної діяльності в вищій школі.

Предметом дослідження визначено психолого-педагогічні умови професійної підготовки соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді.

Мета дослідження полягає у визначенні й обгрунтуванні змісту, психолого-педагогічних умов та технологій підготовки соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності.

У ході дослідження була висунута гіпотеза, яка базується на припущеннях про те, що підготовка соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності з молоддю може бути успішною, якщо:

·

  • буде здійснюватися як системно і варіативно організований процес, який забезпечує соціально-духовний, загальнокультурний і професійний розвиток особистості майбутнього фахівця;

·

  • студент оволодіє технологією і інструментарієм освітньо-дозвіллєвої діяльності;

·

  • буде сформована позитивна позиція і досвід професійно-мотиваційної діяльності студентів в освітньо-дозвіллєвій сфері життєдіяльності школярів.

Відповідно до мети, предмета і гіпотези визначено завдання дослідження:

1.

  1. Розкрити зміст, структуру освітньо-дозвіллєвої діяльності і критерії професійної готовності соціального педагога до її організації.

2.

  1. Визначити і експериментально перевірити оптимальність етапів та педагогічних умов, необхідних для ефективної підготовки студентів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності.

3.

  1. Розробити технологію та науково-практичні рекомендації щодо удосконалення професійної підготовки соціальних педагогів освітньо-дозвіллєвої сфери.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали: положення теорії пізнання, зокрема врахування єдності загального, особливого та одиничного у соціально-виховній діяльності (Л.А. Аза, Б.Г. Ананьєв, Н.П. Бурая, М.С. Каган, О.М. Леонтьєв); концепція національного виховання, концепція особистості як суб'єкта перетворюючої діяльності і творчості (Л.І. Анциферова, О.В. Киричук, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); теоретичні засади виховання (І.Д. Бех, І.П. Підласий, О.А. Дубасенюк, А.С. Макаренко, Т.І. Сущенко); положення про сутність професійно-педагогічної освіти (О.А. Абдуліна, С.П. Архіпова, В.Д. Базилевич, І.А. Зязюн, В.О. Сухомлинський, О.І. Щербаков та ін.); дослідження з проблем соціальної педагогіки, соціальної роботи і дозвіллєвої діяльності школярів (В.Г. Бочарова, І.Д. Звєрєва, І.А. Зимня, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, О.А. Кузьменко, Л.І. Міщик, В.Д. Семенов).

Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження:

а) теоретичні - аналіз філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної та методичної літератури з проблеми дослідження, контент-аналіз програм вищих шкіл;

б) емпіричні - включене спостереження, оцінка-рейтинг, тестування, бесіда, анкетування, аналіз результатів самооцінки, педагогічний експеримент, кількісно-якісний аналіз діяльності спеціаліста.

Дослідження виконувалося у кілька етапів.

Перший етап (1993 - 1995 р.р.) - пошуковий, у процесі якого здійснювалося узагальнення наукових доробок, практичного досвіду соціально-педагогічної роботи, визначалися концептуальні підходи до розробки теми, вивчалися окремі положення професійної підготовки соціального педагога, накопичувався власний досвід як педагогічний, так і практичний в освітньо-дозвіллєвій сфері.

Другий етап (1995 - 1997 р.р.) - дослідно-експериментальний, у ході якого було здійснено емпіричну перевірку й уточнення загальної гіпотези дослідження, проведено констатуючий зріз, змодельовано психолого-педагогічні умови і технології формування професійної готовності соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності.

Третій етап (1997 - 1999 р.р.) - узагальнюючий, у ході якого було завершено перевірку окремих методик, формуючий експеримент, здійснено теоретичні узагальнення і висновки та розроблені рекомендації, апробовано основні ідеї і положення.

Експериментальною базою дослідження були: Запорізький державний університет, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, школа-гімназія №71, класичний ліцей при ЗДУ №79, середні загальноосвітні школи №№ 76, 80 та ПТУ № 14 (м. Запоріжжя). Всього дослідженням було охоплено 161 студент, 139 учнів шкіл і 78 учнів ПТУ.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

·

  • вперше розкрито і обгрунтовано змістову, структурну і критеріальну характеристику готовності соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності;

·

  • визначено етапи навчання студентів, розроблено і експериментально перевірено зміст, психолого-педагогічні умови та технології, які забезпечують ефективне формування професійних якостей соціального педагога, здатного до діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері;

·

  • виявлено основні параметри організаційно-методичної підготовки соціального педагога до діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері (програмне забезпечення, методичні рекомендації, творчі завдання).

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні поняття "освітньо-дозвіллєва діяльність", визначенні етапів підготовки студентів до цього виду діяльності, з’ясуванні сутності та особливостей процесу формування готовності студентів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності.

Практичне значення роботи визначається тим, що в ній розроблено технологію підготовки соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності; створено й апробовано комплекс методів підготовки студентів до практичної діяльності та система методів корекції професійних якостей студентів у ході навчання.

Особистий внесок автора полягає у розробці програм до навчальних курсів “Дозвіллєзнавство”, “Розвиток творчих здібностей”, “Практикум освітньо-дозвіллєвої діяльності”, програми і практичних завдань для проходження педагогічної практики майбутніми соціальними педагогами у різних соціальних інфраструктурах, а також технологій навчання студентів.

Вірогідність отриманих результатів та висновків забезпечується науковою методологією сучасного дослідження, сукупністю методів, адекватних цілям, завданням і логіці дослідження, застосуванням загальновизнаних методів статистичного аналізу.

Апробація і впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалися автором у ході дослідно-експериментальної роботи під час читання навчальних курсів: “Дозвіллєзнавство”, “Розвиток творчих здібностей”, “Практикум освітньо-дозвіллєвої діяльності” на факультеті соціальної педагогіки та психології у Запорізькому державному університеті.

Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях і семінарах: “Жінка третього тисячоліття. Яка вона?” (Запоріжжя, 1999 р.); “Телефон довіри для дітей і підлітків” (Одеса,

1999 р.); “Управління школами” (Київ, 1999 р.); на Всеукраїнських міжвузівських наукових конференціях: “Соціальна робота в Україні” (Донецьк, 1997 р.); “Соціальна робота і реабілітаційна педагогіка” (Одеса, 1998 р.); “Основи волонтерської роботи” (Запоріжжя, 1998 р.); “Організація педагогічної практики студентів” (Вінниця, 1999 р.) та у статтях, методичних матеріалах і програмах.

Структура дослідження: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та додатків. Загальний обсяг змісту дисертації 158 сторінок і 4 додатки обсягом 18 сторінок. Робота містить 10 таблиць. Список використаних джерел складається з 160 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і доцільність, визначаються об’єкт, предмет і мета дослідження, формулюються гіпотеза, завдання, методологія та основні методи дослідження, розкриваються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, апробація і впровадження результатів дослідження та відомості про структуру роботи.

У першому розділі – “Теоретичні основи професійної підготовки соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності” – представлено психолого-педагогічний аналіз проблеми дослідження; розкрито в логічно-історичному плані філософські, педагогічні, соціально-педагогічні та психологічні аспекти діяльності соціального педагога в освітньо-дозвіллєвій сфері, досліджено сутність цього процесу, а також специфіку сучасного стану професійної підготовки студентів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді.

Аналіз теоретичних підходів до проблеми підготовки соціальних педагогів як організаторів молодіжного середовища показав, що на сьогоднішній день існує кілька різних позицій щодо визначення її змісту та функцій. Зокрема як педагогічної діяльності (К.А. Абульханова-Славська, О.О. Абдуліна, М.Д. Ярмаченко), як психолого-педагогічної діяльності (Г.О. Євтєєва, А.Й. Капська, Н.Ф. Маслова, Л.І. Міщик, А.В. Мудрик, Л.І. Новікова, Є.В. Соколова), спроектованої дозвіллєвої діяльності (А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький, Н.Ф. Щуркова та ін.). Виходячи з цього, нами сформульовані визначення, які ми застосовуємо в дослідно-практичній роботі: дозвілля - це діяльність молоді у вільний час, обрана за власними інтересами і нахилами, в якій вона може проявити себе як особистість; культура вільного часу – феномен загальної культури, який характеризується найбільш ефективним використанням людиною вільного часу для свого особистісного й творчого розвитку. Освітньо-дозвіллєву діяльність ми розглядаємо як діяльність індивіда у вільний час, спрямовану на створення соціально значущих знань і цінностей, розвиток творчого потенціалу, інтелектуального збагачення, усвідомлення себе як особистості. Вона має свою структуру та функції, основними з яких є комунікативна, когнітивна, креативна, рекреаційна, духовна.

Суспільство закладає в освітньо-дозвіллєву діяльність учнівської молоді різноманітні форми відпочинку, розвитку, розваг. Місцем для неї можуть бути школа та позашкільні виховні інститути (клуби, центри дитячої творчості, культурно-освітні установи тощо). Вільне включення молоді у структуру будь-якого з цих інститутів засвідчує, що кожен з них може відчувати себе особистістю, суб’єктом соціальної дії.

Таке розуміння освітньо-дозвіллєвої діяльності підтверджується результатами опитування і анкетування учнівської молоді. Вони засвідчили, що найбільш стійкими формами освітньо-дозвіллєвих занять є: 1) перегляд і прослуховування відео- і магнітозаписів – 65 %; 2) відвідування дискотек, танцзалів, вечорів різного типу – 58%; 3) участь у різних клубах, об’єднаннях за інтересами – 41%; 4) перегляд і прослуховування теле- і радіопрограм – 51%; 5) читання книг, журналів, газет – 29%; 6) вільне проведення часу з друзями – 61%.

Проаналізувавши результати досліджень різних науковців та одержані нами показники, а також оцінивши фактори та умови, що сприяють задоволенню культурних потреб молоді (матеріальне забезпечення, можливості занять спортом, фізкультурою, вести здоровий спосіб життя; можливість отримати бажану освіту й виховання; можливість спілкування з друзями та заняття улюбленою справою тощо ), ми дійшли висновку, що більшість школярів у своїй освітньо-дозвіллєвій діяльності обирають саме ті форми, які не потребують ані інтелектуальної напруги, ані певних знань і навичок, ані якої-небудь підготовки, творчих пошуків чи то обов’язкової творчої взаємодії з іншими людьми. Дослідження показує також, що простежується відчуження школярів і учнів ПТУ від своїх навчальних закладів, пасивне проведення вільного часу або переорієнтація на асоціальну поведінку у сфері дозвілля.

Для усунення цих негативних тенденцій і вирішення низки проблем, пов’язаних з ними, ми вважаємо необхідним змінити психолого-педагогічні установки організаторів освітньо-дозвіллєвої діяльності щодо змісту та форм діяльності учнівської молоді, а саме:

- в центрі уваги спеціалістів мають бути різноманітні інтереси, запити учнівської молоді у тих видах творчої діяльності, які відповідають її особистісно-оцінним індивідуальним уявленням;

- організація дозвілля має передбачати включення кожного учасника в активну продуктивну чи репродуктивну діяльність;

- визначення творчого адресата, з яким працює соціальний педагог, має враховувати особливості його вікового і соціального складу та можливості кожної навчально-виховної інфраструктури і самих школярів;

- постійна координація соціальним педагогом діяльності окремих виховних інститутів у школі і поза нею.

Освітньо-дозвіллєва сфера як об’єкт діяльності соціального педагога характеризується нами на основі таких її проявів: освітньо-дозвіллєва діяльність як складова життєдіяльності людини впливає на процес соціалізації і розвитку особистості, який необхідно зробити, по можливості, достатньо педагогізованим і керованим; діяльність соціального педагога в освітньо-дозвіллєвій сфері має носити чітко виражену спрямованість на розвиток духовності особистості, спроможної на певному етапі задовольняти свої освітні і дозвіллєві потреби. Створюючи умови для організації дозвілля, соціальний педагог повинен формувати соціальне середовище та взаємодіяти з ним. В інтеграції з іншими факторами воно має впливати на індивіда, який повинен бути професійно готовим до практичної діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері.

Специфіка проблеми, у свою чергу, визначає особливість діяльності соціального педагога, який має усвідомлювати характерні ознаки того мікросередовища, з яким йому доведеться співпрацювати; професійно організовувати різнобічну діяльність, яка згуртовує дітей різних вікових груп, а також дорослих і батьків при вирішенні освітньо-виховних завдань; у процесі корекції поведінки і соціально-педагогічної реабілітації окремих груп учнівської молоді; в умінні забезпечити цілеспрямований соціально-педагогічний вплив на процес соціалізації підростаючого покоління.

Таким чином, аналізуючи сутність соціально-педагогічного аспекту діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері, розкриваючи особливості вирішення цієї проблеми за кордоном і в Україні, ми вважали за необхідне вичленити окремі питання, які заслуговують на увагу науковців і соціальних педагогів-практиків:

1) обов’язкове вивчення соціального середовища, в якому організовується освітньо-дозвіллєва діяльність підростаючого покоління (особливість освітянської структури виховного інституту, установи, об’єднань, які причетні до соціального виховання підлітків і молоді);

2) вивчення соціального портрету учасників освітньо-виховної діяльності: наявність їх психологічного портрету, знання нахилів, інтересів, здібностей;

3) здійснення професійної діяльності стосовно учасників цієї сфери на основі їх добровільної участі та бажань щодо використання конкретних організаційних освітньо-дозвіллєвих виховних форм;

4) володіння уміннями психолого-педагогічного впливу на людей;

5) досконале знання особливостей того мікросоціуму, в якому перебуває людина поза часом освітньо-дозвіллєвої діяльності;

6) засвоєння сутності і особливостей своєї діяльності, володіння методами організації, управління і корекції поведінки особистості в освітньо-дозвіллєвій сфері.

Численні наукові дослідження свідчать, що зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів до виховної діяльності зумовлений багатьма чинниками (потребами суспільства, школи, позашкільних закладів, соціальних служб), а також необхідністю втілення у реальну практику особистісно-орієнтованої системи соціалізації. Звідси можна стверджувати, що фахова підготовка студентів має завжди здійснюватись у площині “вуз – мікросоціум”.

Багатоплановість і складність освітньо-дозвіллєвої діяльності потребувала створення професіограми соціального педагога як її організатора, яка є якісно-описовою моделлю спеціаліста. У цій сфері діяльності він повинен знати стан і тенденції розвитку соціокультурної діяльності, традиційних і нетрадиційних форм дозвілля; місце і функції освітньо-дозвіллєвої діяльності у структурі вільного часу і змістовні напрямки самодіяльної творчості; принципи організації дозвілля, спілкування; основні закономірності і механізми розвитку особистості; специфіку потреб, установок, інтересів, мотивів освітньо-дозвіллєвої діяльності; фактори задоволення чи незадоволення характером, змістом, умовами діяльності; педагогічні можливості того чи іншого виховного інституту чи мікросередовища; нормативні акти, які регулюють дозвіллєву діяльність; специфіку роботи з соціальним середовищем (в сім’ї, за місцем проживання, в об’єднаннях, групах, освітніх закладах); зміст, форми і методи роботи у конкретному мікросередовищі.

З метою оптимізації процесу підготовки студентів до професійної діяльності ми рекомендуємо низку умов, які мають першочергове значення: високий рівень освіти, що забезпечує оволодіння глибокими знаннями теорії і методики соціальної роботи; усвідомлення студентами соціальної значущості їх майбутньої діяльності; наявність особистісної позитивної установки щодо обраної спеціальності; уміння випускників конструктивно проектувати свої стосунки зі спеціалістами різних напрямків, які здійснюють соціальну роботу з різними категоріями населення і мають свої особистісні якості.

З метою визначення змісту навчального процесу у підготовці соціального педагога до освітньо-дозвіллєвої діяльності був здійснений спеціальний аналіз блоку психолого-педагогічних дисциплін. Це дозволило нам виявити можливості конкретних програм даного блоку (програми Л.Г. Коваль, Л.І. Міщик, В.М. Сидорова, Б.П. Бітінаса, О.В. Безпалько) у формуванні професійних умінь та навичок, необхідних для організації освітньо-дозвіллєвої діяльності. Спираючись на розроблену у Запорізькому державному університеті професіограму соціального педагога (працівника), ми розглядаємо зміст професійної готовності соціальних педагогів через систему знань, умінь і навичок у контексті цілісної педагогічної освіти. В результаті всі знання, уміння і навички було розділено нами на три блоки, що у подальшому дозволяло здійснювати контроль за їх динамікою:

І блок – морально-педагогічний (знання загальних вимог до фахівця; наявність знань, характеризуючих професійну придатність соціального педагога до роботи в соціумі чи відповідній сфері діяльності);

ІІ блок – інформаційно-змістовий (знання вимог до фахівця у галузі соціально-педагогічної роботи, професійної діяльності у освітньо-дозвіллєвій сфері, теоретичні знання з людинознавчих дисциплін);

ІІІ блок – технологічний (уміння соціального педагога, необхідні йому у практичній діяльності; дисципліни практичної, прикладної спрямованості, методики і технології організації соціально-виховної роботи у сфері дозвілля).

Ці блоки взаємопов’язані і стали в нашому дослідженні основою у розробці структури професійної готовності.

У другому розділі – “Психолого-педагогічні умови підготовки соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності” – розглядаються особливості теоретичної та технологічної підготовки соціальних педагогів до освітньо-дозвіллєвої діяльності, вплив практичної освітньо-дозвіллєвої діяльності студентів на розвиток їх професійних умінь, представлені результати дослідно-експериментальної роботи по підготовці майбутнього соціального педагога до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності, а також методика корекції змісту та форм навчального процесу щодо потреб студентів і сучасної соціальної ситуації.

Одне з найважливіших місць у системі професійної підготовки майбутніх педагогів, спроможних організовувати освітньо-дозвіллєву діяльність дітей та молоді, посідає психолого-педагогічна орієнтація на такий вид діяльності і достатній рівень володіння її технологіями.

Головна функція соціального педагога в освітньо-дозвіллєвій сфері - розвиток і соціалізація особистості.

На підставі цього нами було розроблено освітньо-професійну програму вищої освіти за професійним спрямуванням, де зазначено, що професійна компетенція соціального педагога базується на психолого-педагогічних засадах: на теоретичному і технологічному рівнях. Особливість першого з них полягає в тому, що він вбирає в себе всі основні закономірності соціально-педагогічної діяльності, а другого - в його операційному відображенні.

Враховуючи ці особливості, ми вичленили педагогічну, змістову і технологічну готовність студента до майбутньої діяльності в освітньо-дозвіллєвій сфері. При цьому педагогічна готовність поєднує в собі такі якості: соціальне усвідомлення характеру майбутньої роботи і відповідальність; готовність до розширення і поглиблення власного наукового і загальнокультурного світогляду; організованість і здатність до нестандартних, творчих рішень; доброзичливість, толерантність, емпатійність; самокритичність і рефлексія; інтелектуальна активність, дослідницький стиль, гнучкість та оригінальність мислення; професійна працездатність, фізичне і психічне здоров`я.

Змістова готовність студента до освітньо-дозвіллєвої діяльності включає в себе глибокі знання з філософії, психології і соціології виховання; закономірності анатомо-фізіологічного і психічного розвитку людини; методології, методів і понятійного апарату педагогіки і психології та їх теоретико-пізнавального, світоглядного і практичного значення; вимог до педагогічного управління вихованням дітей, підлітків і молоді в мікросоціумі; обумовленості соціалізації суб`єктів об`єктивними причинами і потребами суспільства та конкретної особистості.

Технологічна готовність вбирає в себе такі уміння, як здійснення поточного і перспективного планування різних видів професійної діяльності; обгрунтований вибір і творче застосування засобів та організаційних форм роботи і здійснення їх проектування; готовність брати на себе відповідальність в конкретних ситуаціях; виявляти умови, які призупиняють розвиток особистості, надавати допомогу, використовуючи методи діагностики й корекції; сприяння розвитку професійної орієнтації підлітків і молоді, їх творчих здібностей, ціннісних орієнтацій, формування психолого-педагогічної культури дітей і молоді, в тому числі і дозвіллєвої; здійснення організаторської та управлінської діяльності; спостерігання, порівнювання, аналіз і систематизування психолого-педагогічних фактів і явищ у сфері освітньо-дозвіллєвої діяльності; проведення дослідження окремих аспектів життєдіяльності дітей і молоді у дозвіллєвій сфері; самостійне добирання методів поліпшення власної роботи.

Основним критерієм готовності постають уміння соціального педагога здійснювати діагностику, корекційну роботу, консультувати і створювати умови для реабілітації клієнта, прогнозувати можливість появи нових проблем, виявляти здібності до самоосвіти і підвищення кваліфікації, турбуватися про клієнта, відстоювати його права і гідність, з яких було вичленено окремий блок знань і умінь, притаманних спеціалістові в освітньо-дозвіллєвій сфері. Блок знань: загальні і спеціальні особливості педагогічної діяльності у сфері певного виду дозвілля; соціально-педагогічні характеристики дитячих і молодіжних художньо-творчих колективів; методи їх діагностики та регуляції; специфіка комплектоутворення, властива певному виду художньої творчості; типологія учасників, характерна для цього виду освітньо-дозвіллєвої діяльності; питання активізації творчих здібностей дітей і молоді шляхом їх включення в даний вид освітньо-дозвіллєвої діяльності і методи їх діагностики; зміст і методи оцінки роботи окремих колективів чи ефективності окремих форм роботи за соціально-психологічними, педагогічними і художніми параметрами.

Названі знання в основному реалізуються лише за тих умов, якщо спеціаліст володіє низкою спеціальних умінь: виявляти інтереси і потреби населення в різних видах освітньо-дозвіллєвої діяльності з урахуванням їх віку, статі, освіти, національності, особливості різних сімей (багатодітних, неповних, кризових тощо) і переводити цю інформацію в програму соціально-конкретної діяльності даного мікросоціуму; виявляти й використовувати можливості соціальних інститутів у посиленні цільових установок дітей і молоді та надання їм конкретної педагогічної допомоги у соціалізуючому процесі; залучати різновіковий контингент до активної освітньо-дозвіллєвої діяльності; моделювати ситуації, що сприяють організації соціально-педагогічних комплексів в умовах відкритого соціального середовища; надавати консультаційну, організаційну та педагогічну допомогу керівникам підприємств і організацій, батькам, ініціативним групам в організації діяльності різноманітних творчих груп, гуртків, об`єднань, шкіл в освітньо-дозвіллєвій сфері, володіти методикою проектування і реалізації проектів концертів та виставочної роботи, оглядів і фестивалів, свят та змагань, індивідуальних занять і розвитку особистості; проектувати освітньо-творче зростання як групи, так і окремих людей.

У ході дослідно-експериментальної роботи нами були розроблені і впроваджені такі навчальні курси: “Дозвіллєзнавство” (історія і теорія дозвіллєвої діяльності, понятійний аппарат, зміст, джерела, принципи, види дозвіллєвої та освітньо-дозвіллєвої діяльності; система дозвілля, її місце у різних соціально-виховних інститутах); “Практикум освітньо-дозвіллєвої діяльності” (особливості освітньо-дозвіллєвої діяльності у різному середовищі, технології соціалізації дітей, підлітків і молоді в освітньо-дозвіллєвій сфері, психологічні та соціальні потреби клієнтів у сфері дозвілля, уміння соціально-культурного проектування, психолого-педагогічні умови ефективної організації освітньо-дозвіллєвої діяльності); спецкурс “Розвиток творчих здібностей особистості” (творчі здібності й проблеми розвитку особистості в умовах її включення в освітньо-дозвіллєву діяльність, основні тенденції у її розвитку, психологічні закономірності процесу розвитку творчих здібностей особистості, моделювання опосередкованого управління розвитком творчих здібностей, інноваційні і традиційні технології креативного розвитку особистості, психолого-педагогічна корекція розвитку творчих здібностей особистості ).

В основу теоретичної підготовки студентів покладено їх поетапне ознайомлення з технологіями проектування різних форм освітньо-дозвіллєвої діяльності.

З метою дослідження динаміки розвитку професійних якостей, знань та умінь майбутніх соціальних педагогів в процесі навчання проведено опитування студентів ІІ-ІУ курсів (експериментальна група), що дозволило з’ясувати рівень сформованості у них професійних умінь організатора дозвілля у молодіжному середовищі, а також (за результатами анкети) наявні труднощі у ході оволодіння майбутньою професією, серед яких найбільше число респондентів зазначило відсутність відповідної літератури (44,2%), складну форму донесення інформації (37,2%), труднощі щодо адекватності вибору жанру сценарію дозвіллєвого заходу та його розробки (46,5%), зацікавлення учасників проекту (30,2%) тощо.

Одержані результати вплинули на моделювання спеціальних семінарів, в основу яких було закладено такий алгоритм роботи: пошуки конкретної форми освітньо-дозвіллєвої діяльності (залежно від постановки проблеми), виявлення особливостей проектування її змістово-структурного варіанту, відпрацювання умінь та навичок проектування визначеної форми у ході навчально-експериментальної діяльності студентів.

Реалізація поставленних завдань здійснювалась шляхом проведення у творчій лабораторії занять з проектування соціально-виховних і соціально-розважальних ігор з їх подальшим аналізом і корекцією; вирішення педагогічних завдань у змодельованих ситуаціях (“Я особливий.” “Як стати лідером.” “Я вирішив створити дозвіллєвий центр.” “Відпочинок дівчат-підлітків в оздоровчому таборі.” та ін.), розробки міні-проектів та фраґментів освітньо-дозвіллєвих проектів.

Така робота, безперечно, потребує від педагога наявності необхідних йому професійних умінь управляти увагою і довірою студентів, їх усвідомленням організованого процесу, самим собою, які мають застосовуватися на етапі підготовки студентів до розробки більш складних освітньо-дозвіллєвих проектів за схемою: визначення теми жанру і форми епізодів змістового наповнення відбір засобів активізації інтересу учасників створення емоційного комфорту підведення підсумків та оцінка діяльності учасників.

Зазначена комплексна форма проектування здійснюється нами за допомогою студійних занять, де студент удосконалює набуті їм уміння: спостерігати й аналізувати конкретну соціальну ситуацію, мікросередовище; правильно оцінювати зовнішні впливи на клієнтів, розуміти особливості і робити висновки про ефективність прогнозованої діяльності з метою її подальшої корекції; розкривати можливості учасників в тих чи інших видах освітньо-дозвіллєвої діяльності; виконувати функції організатора освітньо-дозвіллєвої діяльності; вести дослідницьку роботу на рівні діагностики.

Така поетапна підготовка студентів до проектування конкретних форм освітньо-дозвіллєвої діяльності створила сприятливі умови для формування професійно-орієнтованої діяльності студентів під час проходження соціально-педагогічної практики, яка в межах формуючого експерименту здійснювалася в три етапи:

Перший етап – ознайомлення студентів з вихователями, вихованцями, планування соціально-виховної роботи, відвідування різних форм освітньо-дозвіллєвої діяльності та участь в їх аналізі за розробленою схемою, вибір групи дітей для роботи, розробка програми роботи з конкретною групою учасників освітньо-дозвіллєвої діяльності;

Другий етап - діагностика індивідуальних творчих особливостей учнівської молоді, самооцінки рівня домагань, здійснення перших замірів рівня вихованості та інтелектуального розвитку старшокласників; підготовка конкретної форми роботи;

Третій етап - аналіз перших зрізів, проведення другого зрізу з метою уточнення рівня інтелектуального розвитку, завершення діагностики, обробка одержаних матеріалів та вироблення рекомендацій, виступ на методичному об`єднанні, кафедрі.

Під час навчальної практики передбачалось навчити студентів аналізувати і класифікувати соціокультурні фактори, які мають позитивний чи негативний вплив на розвиток особистості; виявити міру володіння студентами діагностичними методиками вивчення розвитку особистості; сформувати у них перші навички здійснювати корекцію на основі проведеного аналізу за допомогою таких інструментів: анкети (для педагогів, дітей і підлітків, батьків) на предмет виявлення інтересів та рівня розвитку особистості; тестові методики для виявлення вихованості, інтелектуального


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ГЕОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗТАШУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ВИДОБУТКУ МЕТАНУ З ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТІВ КРАСНОАРМІЙСЬКОГО ГЕОЛОГО-ПРОМИСЛОВОГО РАЙОНУ ДОНБАСУ - Автореферат - 28 Стр.
ОСОБЛИВОСТІ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПРОТЕЗНИЙ СТОМАТИТ - Автореферат - 21 Стр.
Особливості клінічного перебігу та лікування генералізованого пародонтиту, ускладненого кандидозом - Автореферат - 29 Стр.
МОТИВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА - Автореферат - 27 Стр.
МОВЛЕННЄВІ АКТИ ОФЕРАТИВ І ДЕКЛІНАТИВ У СИСТЕМІ МОВЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ) - Автореферат - 27 Стр.
особливості сюжету і фабули в структурі ліричного твору (на матеріалі української та російської поезії ХІХ - ХХ ст.) - Автореферат - 24 Стр.
РОЗРОБКА МЕТОДУ КОНТАКТНОГО ТЕРМОПРОНИКНЕННЯ В ГЛИБИННІ НАДРА ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНІЧНИХ АВТОНОМНИХ ЗАСОБІВ - Автореферат - 23 Стр.