Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








формі дорікань. Пафос любовного почуття у вірші “Газеля” творить сюжет поєднанням двовіршів спільним моти-вом у формі запитань від автора до жінки, завдяки чому виникає ситуація філософського осмислення магнетизму любові і т. д.

Для групи екзистенційних медитацій І.Франка властиві прийоми персоніфікації, аналогії, умовного діалогу, розгорнутого звертання. Доля людини має в них різне розуміння, з яким співвідноситься прийом, що творить медитативну форму поетичного висловлювання.

І.Франко знаходить образи, що концептуально відповідають екзистенційній моделі розуміння життя людини.

Онтологічна тема розробляється І.Франком у тісній єдності з сюжетним ходом ліричної драми “Зів’яле листя”. Конфлікт завдяки фаустів-ському мотиву сягає апогею, доведений до відчаю ліричний герой стоїть на межі життя і смерті.

Сюжет вірша-медитації “Матінко моя ріднесенька!..” поєднує в собі давньогрецький міф про мойр та давньоіндійський про Будду. Ліричний герой поклоняється Будді, бо він першим відкрив силу смерті, як засобу звільнення від страждань. У творі І.Франко порушує питання про свободу людини. Герой ліричної драми “Зів’яле листя” прагнув визволення, але, зрозумівши, що досягнути його не просто, вибрав для себе найпростіший шлях – вирішив піти із життя.

Медитація І.Франка “Мамо-природо!..” є виявом в українській літературі інтелектуальної поезії і репрезентує пантеїстичне, попу-лярне ще з часів Г.Сковороди, розуміння світу. В її основі лежить концепція філософського осмислення духовної і матеріальної єдності світу. Сюжет вірша твориться шляхом протиставлення його мате-ріальної сутності і духовних можливостей людини. Природу автор наділяє свідомою творчою силою.

Тропи (порівняння, епітети, метафори, метафоричні фразеоло-гізми) та художньо-синтаксичні фігури (гіперболи, анафори, хіазми, антитези, умовчання; риторичні форми викладу поетичної думки – твердження, запитання, звертання) у віршах-медитаціях І.Франка онтологічного змісту дають змогу заглибитися у філософські проблеми життя і смерті, людини і природи з пантеїстичних позицій.

Стильова своєрідність медитативної групи лірики І.Франка визна-чається здатністю до вираження абстрактних понять екзистенційного й онтологічного змісту.

У поезії І.Франка вірш-роздум не має якогось визначеного жанрового місця. Можна лише говорити про його єдність із ліричним віршем взагалі та філософською лірикою зокрема.

8.2. Станси. Жанр стансів належить до рідкісних виявів струк-турної організації віршового тексту як у світовій, так і в українській поезії. Його провідною художньою ознакою виступає строфа (станса), що передає окрему думку. Кратність висловлювань спрямована на розкриття змісту твору. З’явившись у про-вансальській поезії в епоху середньовіччя, жанр стансів у пісенній формі, що поєднувалася із замкнутістю висловлювання у двох і більше віршових рядках, транс-формується з кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття, набувши медита-тивних ознак, у ліричний жанр європейської поезії з різно-манітною (від чотирьох до дванадцяти віршових рядків) строфічною будовою.

Станси належать до малопродуктивного, зате вишуканого жанру світової літератури.

До циклу І.Франка “Буркутські станси” входять вірші з явно вираженими рисами цього жанру – “Кожда кучера в млі...”, “Дівчино, моя ти рибчино...” та “О, розстроєна скрипка, розстроєна!..”. Склад-ніша справа з поезією “Ользі С.”, яка є присвятою, але за фор-мальними ознаками – це станси.

Станси І.Франка написані катренами з різними системами риму-вання, у кожній строфі висловлюється окрема думка, що виступає складовою змісту твору.

Скажімо, стансова будова вірша „Ользі С.” дає змогу по-філософськи підійти до розуміння любові як унікального явища людських стосунків. Пафос любовного почуття розгортається в сюжет завдяки думкам, що підтверджують одна одну і доводять її винятковість.

Визначальним для стансів є пафос роздумів, що у віршах може мати багато значень та відтінків, завдяки яким і формується їх ліричний сюжет та філософський підхід до поставленої проблеми.

Замкнутість кожної строфи у стансах І.Франка позначається на їх стильовій організації. Пафос смутку у поєднанні з тропами та художньо-синтаксичними фігурами творять стійку жанрову коди-фікацію, здатну до вираження приватних порухів душі поета.

8.3. Елегія. Жанр елегії виник на основі художнього осмислення трагедії людського життя, тобто першометафори смерті, яка знайшла вираження насамперед у некрологічних жанрах – епітафії, прощаль-ному посмертному слові, поминальнику. Елегія пов’язана з ними передачею настроїв суму, туги, що можуть набувати різних відтінків, залежно від естетичних уподобань певної літературної епохи. Поряд із цим у ній може виражатися надія, сподівання на краще, віра в перемогу добра над злом. В європейській літературній традиції від-бувся відхід від цієї формальної ознаки жанру, залишилася вимога пафосу смутку, що призвело до втрати чіткого жанрового канону і появи модифікацій (любовна елегія, елегія-сповідь, елегія-спогад тощо).

Елегійні вірші з’явилися ще в давній українській літературі. Особливого розповсюдження набули вони у творчості українських поетів-романтиків і пов’язані з використанням досягнень фольклору. У ХІХ столітті виникли різновиди жанру: думка, лірична дума, елегія-пісня, елегія-сповідь.

Цикл “Майові елегії” (“Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням...”, “Бачив рисунок я десь – і забув уже, де його бачив...”, “Ні, аморети, мені за погоничів ви вже нездалі…”, “Стаяли живо сніги, розірвала морозні окови...”, “Щезла з Хребта-гори вже сніговая блискучая кучма...”, що є незакінченим) І.Франка в основному створений у 1901 році. Завдяки силабо-тонічному елегійному дистихові пафос смутку має у віршах своє забарвлення. Його сюжетотворчий потенціал реалізується різними способами. У вірші “Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням...” протиставляються немолоді літа ліричного героя з весною, яка асоціюється з юністю і пов’язаними з нею мріями, що у своїй сукупності завдають йому мук. “Перловий віз” в елегії “Бачив рисунок я десь – і забув уже, де його бачив...” протиставляється згорбленому у полі орачеві. Автор доводить, що мрія і краса здатні підняти людину над буденністю і т. д.

Потік почуттів ліричного героя в “Майових елегіях” І.Франка, що пов’язаний із весною, хвилює душу, виливається в захоплення красою природи, веде до глибоких переживань за долю рідного народу.

Характерною ознакою “Майових елегій” І.Франка є вишуканість поетичної мови. Кожне висловлювання в них насичене витонченими словесними образами та художньо-стильовими фігурами: оригіналь-ними метафорами, порівняннями, епітетами, а також деталізацією оповіді, ремінісценціями, розгорнутими звертаннями, інверсіями, ряд-ковими перенесеннями, риторичними твердженнями, запереченнями та запитаннями. Антитетичність, деталізація та динамізація ведуть у творах поета до драматизації оповіді, протиставлення високих почуттів людини і реальності.

Еволюція медитативних жанрів лірики І.Франка пов’язана з внутрішнім настроєво-інтелектуальним сприйняттям актуальних явищ суспільного життя та моралі.

Романтичний пафос знаходить вираження в медитативних жанрах репрезентативної лірики І.Франка. Вони об’єднуються в групи, різні за походженням, але близькі за своєю тональністю, що творить їх споріднену мікроструктуру.

ВИСНОВКИ

Насамперед звертається увага на принципи формування жанрової системи лірики І.Франка. Поет у своїй творчій практиці йшов шляхом жанрового еволюціонізму, а це означає, що він не наслідував тра-диційні жанрові зразки, а вдоско-налював кожен застосовуваний жанр, розширював його зображувальні можливості, враховував естетичні потреби свого часу, зорієнтовував на загальноєвропейські зразки.

Жанрова система лірики І.Франка є відбиттям специфіки його поетичного мислення. Воно насамперед пов’язане зі стильовою поліфонією (романтизмом, неоромантизмом, реалізмом, натуралізмом та ін.) і виражає сутність естетичних пошуків І.Франка в перехідну епоху, що визначається зламом двох століть – ХІХ-го і ХХ-го.

У своїй творчості поет прагнув охопити всі сфери людських пережи-вань і стосунків. Його вірші могли нести ідейну настанову, закликати до духовної мобілізації, виражати експресії душевних мук і переживань, могли бути націлені на осмислення повсякденних явищ, а також імпресій інтимного життя.

І.Франко надав нового імпульсу в розвитку літературної пісні, веснян-ки, романсу, думки, ліричної думи, викінченої форми в його поезії набув вірш-алегорія, нового значення набрав вірш-медитація, завдяки йому утвердився в українській поезії жанр стансів. Поет звернувся до жанру елегії у зв’язку з його найдавнішою версифіка-ційною формою – елегійним дистихом. Завдяки його творчості жанри послання і присвяти розкрили нові якості, відновив свої позиції жанр епістоли, набрали актуального значення жанри епітафії, прощального посмертного слова, поминальника. На вищий рівень підніс І.Франко жанр вірша-заклику, ввів в українську поезію жанр повчання. Художньої досконалості набув жанр гімну. І.Франко канонізував жанр сонета, посилив його інтроекційну дію.

У ліриці І.Франка жанри не лише оновилися, але й створили власну систему модифікацій (присвяти та ін.). Це той випадок, коли можна сказати, що не жанр диктує автору тему і стиль твору, а автор “нав’язує” йому тему і стиль.

Дослідження характеристик тропів, риторичних фігур, інших художніх засобів і прийомів у творах, віднесених до певних жанрів, дозволяє зробити висновок про диференціацію виражальних елементів стосовно певного жанру та групи. Так, у І.Франка із жанрами фольклорної генези (літературна пісня, веснянка, романс, думка, лірична дума) експресивної лірики органічно взаємодіє народнопісенна образність, зовні сталі тропи, які поет збагачує новими відтінками значень. Жанрам літературного походження вокативної лірики (референсним – послання, присвята, епістола; некрологічним – епіта-фія, прощальне посмертне слово, поминальник; умовної адресності – заклик, віршове повчання) притаманна загалом конвенціональна літературна стилістика. Для жанрів власне літературного походження репрезен-тативної лірики гімну та сонетові властива конклюзивна стилістика генералітивного і дескриптивного типу. Закоріненість художнього мислення І.Франка у міфологічну стихію по-своєму розкриває жанр вірша-алегорії з його семіотично багатими образами “каменярів”, “беркута” тощо. Образність виразно індивідуально-авторського плану заявлена у таких жанрах медитативної лірики І.Франка, як медитація, станси, елегія.

Функціонування жанрових груп у ліриці І.Франка пов’язане з відповідними типами (романтичного чи міметичного) хронотопу, сюжету, пафосу, психологізму, нарації.

Стиль – це складова жанрової системи. Він виявляється як на макрорівні, так і на мікрорівні будови творів. Завдяки цьому виникає ієрархічна впорядкованість жанрів. Провідна роль у ній належить жанровій модальності, тобто естетичній оцінці автором вибраної ним ліричної ситуації.

Жанрова система поезії І.Франка (в тому числі й система лірики як її складова) є найширшою і найбагатшою серед усіх систем україн-ської поезії ХІХ ст. Проведене дослідження жанрової системи Фран-кової лірики, безперечно, на думку автора, здатне сприяти подаль-шому вивченню інших жанрових явищ української поезії класичного періоду.

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Клим’юк Ю.І. Лірика Івана Франка як система жанрів: Монографія. – Чернівці: Рута, 2006 . – 406 с.

2. Клим’юк Ю.І. Жанр романсу в ліриці Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 13. Слов’янська філологія. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – С. .

3. Клим’юк Ю.І. Образ велета в поезії Івана Франка та Лесі Українки // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 34. Слов’янська філологія. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 38-41.

4. Клим’юк Ю.І. Художньо-стильові особливості епіграм та ксеній Івана Франка // Питання літературознавства: Наук. зб. - Вип. 5 (62). – Чернівці, 1998. – С. .

5. Клим’юк Ю.І. Жанр послання в ліриці Івана Франка // Проблеми сучасного літературо-знавства: Зб. наук. пр. - Вип. 4. – Одеса: Маяк, 1999. – С. 90-95.

6. Клим’юк Ю.І. Поетичні епістоли Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького уні-верситету. - Вип. 52-53. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 30-36.

7. Клим’юк Ю.І.Модифікаційна жанрова та стильова специфіка віршових присвят-викриттів Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 83. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2000. – С. .

8. Клим’юк Ю.І. Основні принципи освоєння біблійних образів у ліриці Івана Франка // Біблія і культура: Зб. наук. ст. - Вип. 1. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 59-62.

9. Клим’юк Ю.І. Художньо-стильове значення віршових поминальників Івана Франка // Питання літературознавства: Наук. зб. - Вип. 7 (64). – Чернівці, 2000. – С. 09.

10. Клим’юк Ю.І. Художньо-стильове значення любовних віршів-присвят Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 87. Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 10-16.

11. Клим’юк Ю.І. “Всі прожиті радощі, всі прожиті муки...” (Художньо-стильове значення любовних віршів-присвят Івана Франка) // Урок української. –2001. - № 4 (26). – С. 37-39.

12. Клим’юк Ю.І. Гріх і покаяння в ліриці Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 108. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 19-26.

13. Клим’юк Ю.І. Жанр релігійної притчі в поезії І.Франка //Актуальні проблеми слов’ян-ської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. “Лінгвістика і літературознавство”. - Вип. VІ. – К.: Знання України, 2001. – С. 158-163.

14. Клим’юк Ю.І. Жанрово-стильова специфіка віршових повчань І.Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 116. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 17-22.

15. Клим’юк Ю.І. Інтертекстуальність віршової “Притчі про життя” Івана Франка // Науко-вий вісник Чернівецького університету. - Вип. 107. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 24-29.

16. Клим’юк Ю.І. Народнохристиянські традиції як засіб художнього вираження націо-нальної ідеї в ліриці Івана Франка // Біблія і культура: Зб. наук. ст. - Вип. 3. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 122-125.

17. Клим’юк Ю.І. Функціональна роль образів та сюжетів агіографічних легенд у ліриці І.Франка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. - Вип. 8. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції „Українська література в контексті світової літератури” (21-23 травня 2001 р., Одеса). – К.: Твім інтер, 2001. – С. 68-74.

18. Клим’юк Ю.І. Біблія і жанр віршових повчань Івана Франка // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. - Вип. 5. /За ред. Л.Г.Голомб та ін. Матеріали Міжнародної наукової конференції „Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 16-17 жовтня 2001 р.). – Ужгород: Ужгородський національний університет, 2002. – С. 98-102.

19. Клим’юк Ю.І. Вірш-алегорія І.Франка „Ідилія”: Спроба жанрового аналізу // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 140. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 18-24.

20. Клим’юк Ю.І. „Дух, наука, думка, воля...” (До вивчення „Гімну” Івана Франка) // Урок української. – 2002. – № 11-12 (45-46). – С. 34-36.

21. Клим’юк Ю.І. Медитація як жанр лірики Івана Франка // Питання літературознавства: Наук. зб. - Вип. 9 (66). – Чернівці: Рута, 2002. – С. 182-187.

22. Клим’юк Ю.І. Трансформація давньогрецького міфу про мойри в ліриці Івана Франка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. - Вип. . Мате-ріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції „Українська літе-ратура в контексті світової літератури (15-16 травня, 2002 р., Одеса). – К.: Твім інтер, 2002. – С. 318-325.

23. Клим’юк Ю.І.Жанрова специфіка стансів Івана Франка // Питання літературознавства. - Вип. 10 (67). – Чернівці: Рута, 2003. – С. 68-71.

24. Клим’юк Ю.І. Сонет як жанр лірики Івана Франка // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 170-171. Слов’янська філологія: Зб. наук. пр. на пошану проф. Костянтина Германа з нагоди його 75- річчя. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 164-168.

25. Клим’юк Ю.І. Стиль як фактор жанрової єдності віршів-алегорій І.Франка // Українське літературознавство: Зб. наук. пр. - Вип. 66. Іван Франко. Статті й мате-ріали. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – С. 151-158.

26. Клим’юк Ю.І. Поетика ліричного циклу І.Франка “Стріли” // Південний архів. Філоло-гічні науки: Зб. наук. пр. - Вип. ХХІ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С. .

27. Клим’юк Ю.І. Художня семантика віршових присвят І.Франка // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Франкознавство. - Вип. 32. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – С. 44-49.

28. Клим’юк Ю.І.Особливості формування жанрової системи лірики Івана Франка // Слово і час. – 2004. – № 8. – С. 30-39.

29. Клим’юк Ю.І.Проблема жанрової єдності віршів-закликів Івана Франка в контексті традиційної стилістики // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. статей. Філологічні науки. / Голов. ред. Савін В.В. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. – С. 94-98.

30. Клим’юк Ю.І. Старохристиянський роман “Варлаам і Йоасаф” у поетичній творчості Івана Франка // Іван Франко і національне відродження. (До 135-річного ювілею письменника) / Тези республіканської наукової конференції (с. Криворівня Івано-Франківської обл., 23-24 вересня 1991 р.). – Львів, 1991. – С. 86-89.

31. Клим’юк Ю.І. Фольклорна основа засобів гумору і сатири в „Нових співомовках” Івана Франка // Сатира і гумор в українській літературній традиції / Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11-12 травня 1994 р.). – Чернівці, 1994. – С. 42-44.

32. Клим’юк Ю.І. Давня українська література і жанри лірики І.Франка // Роди і жанри літератури: Зб. наук. пр. за матеріалами міжвузівської конференції, присвяченої пам’яті професора Г.А.В’язовського. – Одеса: Астропрінт, 1997. – С. 84-85.

33. Клим’юк Ю.І. Жанрова система лірики Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин / Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25-27 вересня 1996 р.). – Львів: Світ, 1998. – С. 300-305.

34. Клим’юк Ю.І. Метафора смерті та її жанрове вираження в ліриці Івана Франка // Літературознавство і культурологія: Зб. наук. ст. - Вип. 1. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 23-27.

35. Клим’юк Ю.І. Аполог – С. 39; Байка (у співавторстві з П.Рихлом). – С. 53-54; Байкар. – С. 54; Байківниця. – С. 54; Ксенія. – С. 275; Парабола. – С. 395-397; Притча. – С. 444-446; Притчевість. – С. 446-447 // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А.Волкова та ін. – Чернівці: Золоті литаври, 2001.

36. Клим’юк Ю.І. Жанрова специфіка “Майових елегій” Івана Франка // Тези доповідей шістнадцятої щорічної наукової конференції, присвяченої 145-річчю від дня народження Івана Франка (17-19 жовтня 2001 року) / Відп. редак. Л.П.Боднар. – Львів, 2002. – С. 50-52.

37. Клим’юк Ю.І. Фольклорні жанри лірики Івана Франка // Шевченко. Франко. Стефаник / Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 143-161.

38. Клим’юк Ю.І. Українська національна ідея у віршах-алегоріях Івана Франка // П’ятий конгрес Міжнародної асоціації україністів. Літературознавство. - Кн. 2. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 133-137.

 

Анотація

Клим’юк Ю.І. Жанрова система лірики Івана Франка. Рукопис. Дисер-тація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Київ, 2006.

У дисертації визначення розрядів жанрів лірики пов’язується з головною її ознакою – ліризмом, який є багатогранним явищем і має три основні форми, що зумовлені способом поетичного висловлювання і характеризують взаємини ліричного героя й об’єкт змалювання – це виражальність (експресивність), звернення (вокативність), зображальність (репрезентативність).

Внаслідок ціле-спрямованих пошуків удалося встановити розряди та виділити типологічно близькі групи жанрів лірики І.Франка: експресивні (фольклорної генези), вокативні (референсні, некрологічні, умовної адреснос-ті), репрезентативні (власне літературного походження, тропової структури, медита-тивні).

Уперше здійснено системно-цілісний генологічний аналіз всієї лірики поета у зв’язку з розвитком віршових форм української поезії від найдавніших часів і до останніх десятиліть ХІХ – початку ХХ століття з урахуванням досягнень у цій галузі світової літератури.

Ключові слова: жанр, жанрова система, жанрова концепція, лірика, експресивні жанри, вокативні жанри, репрезентативні жанри, пафос, лірич-ний сюжет, стиль.

Аннотация

Климюк Ю.И. Жанровая система лирики Ивана Франко. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Институт литературы им. Т.Г. Шевченко НАН Украины, Киев, 2006.

В диссертации определение разрядов жанров лирики связывается с главной ее особенностью – лиризмом, выступающим многогранным явлением и имеющим три основные формы, которые обусловлены способом поэтического выражения и характеризуют отношения лирического героя и объект изображения – это выразительность (экспрессивность), обращение (вокативность), изобразительность (репрезентативность).

Вследствие целеустремленных поисков удалось установить разряды и типологически близкие группы жанров лирики И.Франко: экспрессивные (фольклорного генезиса), вокативные (референсные, некрологические, условной адресности), репрезен-тативные жанры (собственно литературного происхождения, троповой структуры, медита-тивные).

Впервые осуществлен системно-целостный генологичес-кий анализ всей лирики поэта в связи с развитием стихотворных форм украинской поэзии от древнейших времен и до последних десятилетий ХІХ – начала ХХ века с учетом достижений мировой литературы в этой отрасли.

Ключевые слова: жанр, жанровая система, жанровая концепция, лирика, экспрессивные жанры, вокативные жанры, репрезентативные жанры, пафос, лирический сюжет, стиль.

Summary

Klymiuk, Yu.I. Genre system of lyrics by Ivan Franko. manuscript: A Doctor of Philology Degree Dissertation, speciality 10.01.01 – Ukrainian literature. – T.H.Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

In this thesis the author investigates the peculiarities of genre system of lyrics by I.Franko in connection with the development of poetic forms in Ukrainian poetry from ancient times to the last decades of the 19th – the beginning of the 20th century. Specific consideration is given to important achievements in this domain of the world literature. Crucial factor in its appearance is poet's evolutionary approach to the process of genre formation.

The definition of types of genres of lyrics is connected with its main feature –– lyricism which is a diverse phenomenon and has three main forms which are stipulated by the way of poetic expression and characterize the relationships of a lyrical character and the object it characterizes –– they are expressiveness (eloquence), address (vocativity), depiction (representativeness).

Thereupon for the first a serious endeavour has been undertaken to make a systematic and complete analysis of poetic heritage by I.Franko. Proceeding from the suggested notion of “the concept of genre” under which one understands its structure-forming elements, such as type of the plot, pathos and style and, as a result of purposeful research, there arose the possibility to set classes and single out typologically related groups of genres: expressive (folkloric), vocative (referential, necrologic, of conventional addressability), representative (traditional, meditative, of trope structure). The unity between these groups of genres in lyrics by I.Franko is sustained by the essential, stylistic, plot and chronological connections, and also by the principles of psychologisation of the presentation of the material, conceptualism of creative approach, etc.

In the dissertation the author investigates the genres that have not yet been properly studied in Ukrainian literary criticism, including epitaph, farewell post-mortem words, stanzas. In a broader context the author dwells on the genres of lyrics by I.Franko, such as a literary song, a literary spring chant, a romance alynalcogitation, a lyrical elegy, an epistle, a dedication, a poetic epistolary, poetry prayers for the dead, a poem appeal, a precept, a hymn, a sonnet, a poem allegory, a poem meditation, stanzas. The specification of genre subgroup is determined by their modification peculiarities. Actually the problem of the genre typology of I.Franko’s lyrics has been properly solved in this work.

One can not but note I.Franko’s conscious approach to the use of different genres and extension of genre versatility in Ukrainian poetry.

It is maintained in the dissertation that in the balance of extro- and introversial dispositions a system of I.Franko's lyrical genres has formed –– encyclopaedic cumulative. It became adequate artistic answer of the artist and citizen to the historical aspirations of cultural advancement to different aesthetical expectations of recipients in terms of expansion of Ukrainian literature. Principal results of the investigation have found their practical application in the lecture course of „The Ukrainian literature of the second half of the 19th century”, “Principles and Methods of Analysis of Fiction” and in the two special courses „Genre system of lyrics by I.Franko”, „Lyrics by I.Franko in the context of modern literary criticism investigation”, “Analysis of Fiction” that are delivered by the author at Chernivtsi National University.

Key words: genre, genre system, genre conception, lyrics, expressive genres, vocative genres, representative genres, pathos, lyrical plot, style.

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 891 від 08.04.2002 р.

Підписано до друку 05.02.2007. Формат 60 х 84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 2,0.

Обл.-вид. арк. 2,1. Зам. 063. Тираж 100.

Друкарня видавництва “Рута” Чернівецького національного університету

58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2


Сторінки: 1 2 3