Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ФЕДУН Ігор Леонідович

УДК 330.341.1

ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

08.00.03 – економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

СМОЛЕНЮК Петро Степанович,

Хмельницький економічний

університет, ректор

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук

ВОЛОДІН Сергій Анатолійович,

Інститут інноваційного провайдингу,

генеральний директор

кандидат економічних наук

МІЩЕНКО Ірина Миколаївна,

Науково-дослідний центр судової експертизи

з питань інтелектуальної власності,

завідувач лабораторії

Захист відбудеться 29 січня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН адресою: 03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3 поверх, к. 317, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212.

Автореферат розісланий 27 грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інноваційна діяльність здійснюється завдяки прогресивним науково-технічним досягненням і є вирішальним фактором подолання кризових явищ, стабілізації і зростання економіки. Об’єктивно обумовлений процес перетворення наукового знання у фізичну реальність, періодичного інноваційного оновлення має свої закономірності та є самостійним науковим напрямом. Основу для інноваційного розвитку створюють економічні суб’єкти, що здійснюють інноваційну діяльність з метою отримання вигод. Однак її результативність залежить від стану зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, наявності необхідних умов для впровадження й раціонального використання інноваційної продукції.

В аграрній сфері економіки розвиток інноваційної діяльності стримується внаслідок недосконалості законодавчої бази та недостатнього державного стимулювання інноваційної діяльності, обмеженості внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інновацій та неможливості їх швидкої мобілізації, низького рівня інвестиційної привабливості галузі.

Проблема інноваційної діяльності завжди привертала увагу вітчизняних та іноземних учених. Ґрунтовні дослідження різних аспектів інноваційного розвитку та ефективності інновацій здійснили у своїх працях такі вчені: іноземні – С. Валдайцев, Л. Водачек, О. Водачкова, П. Еліот, Г. Ковальов, Ю. Морозов, З. Румянцева, Б. Санто, А. Стрікленд, Б. Твісс, А. Томпсон, Е. Уткін, Р. Фатхутдінов, Й. Шумпетер, Ю. Яковець; вітчизняні – О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Л.К. Безчасний, В.І. Бойко, А.М. Бузні, С.А. Володін, В.М. Геєць, В.І. Захарченко, О.В. Крисальний, І.І. Лукінов, С.М. Покропив-ний, П.Т. Саблук, Л.І. Федулова, М.Г. Чумаченко та інші. Проблемам державного регулювання, матеріального, фінансового, інформаційного забезпечення інноваційної діяльності й розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві приділяли увагу В.Г. Андрійчук, А.П. Гайдуцький, М.В. Зубець, М.І. Кісіль, М.Ю. Коденська, М.Х. Корецький, М.Ф. Кропивко, М.І. Крупка, М.Й. Малік, Г.М. Підлісецький, М.А. Садиков, А.В. Чупіс, О.М. Шестопаль, В.В. Юрчишин та ін.

За всієї важливості проведених досліджень інноваційних аспектів їх не можна вважати завершеними. Тривають дискусії щодо визначення сутності та змісту інноваційної діяльності, її термінологічної бази в аграрному виробництві. Залишаються необґрунтованими показники ефективності використання інновацій. Не вирішено проблему державної підтримки та стимулювання інноваційного розвитку вітчизняного аграрного сектору економіки. У сукупності це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, визначення мети і завдань цього наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН: “Розробити теоретико-методологічні засади інвестиційної політики та механізмів її реалізації в аграрному секторі економіки” (державний реєстраційний номер 0106U000577) на 2006-2010 рр. Автором обґрунтовано рекомендації щодо формування стратегії інноваційного розвитку сільського господарства та механізму ринкового регулювання інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних пропозицій щодо вдосконалення інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

обґрунтувати сутність поняття “інновація” і стратегії інноваційного розвитку сільського господарства;

опрацювати пропозиції щодо формування національної доктрини інноваційного прориву і виходу сільського господарства на європейські соціально-економічні параметри розвитку аграрної економіки;

розробити концепцію переходу сільського господарства регіону на інноваційну модель розвитку;

удосконалити механізм венчурного фінансування інноваційної діяльності;

доповнити методику аналізу спроможності, можливості та готовності підприємства до інноваційної діяльності;

обґрунтувати напрями державної підтримки інноваційного розвитку аграрних підприємств;

визначити чинники ринкового регулювання інноваційного розвитку аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є механізми, засоби й умови інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти інноваційного забезпечення розвитку в сільському господарстві.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведених досліджень є методологія та загальнонаукові принципи здійснення комплексних досліджень. У дисертаційній роботі використано процесний і ситуаційний підходи – при визначенні етапів формування й вибору інноваційно-інвестиційної стратегії підприємства, опрацюванні методики аналізу спроможності, можливості й готовності підприємства до інноваційного розвитку; системно-структурний аналіз – при формуванні системи державної підтримки інноваційної діяльності підприємств; метод порівняльного аналізу – при аналізі джерел інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств; метод експертної оцінки – у процесі попередньої оцінки нової продукції й оцінки можливостей підприємства в реалізації інновацій; метод аналізу дисконтованих грошових потоків – при оцінці інвестицій в інноваційну діяльність підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних і методичних положень та розробленні підходів до економічної оцінки інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства:

вперше:

обґрунтовано національну доктрину інноваційного прориву і виходу сільського господарства на європейські соціально-економічні параметри розвитку, в якій визначено механізми її реалізації, що передбачають концентрацію на основних напрямах науково-технічного та освітнього аграрного потенціалу країни, інтеграцію в точках концентрації зусиль провідних наукових установ і навчальних закладів на засадах конкурентності, створення національної і регіональних інноваційних інфраструктур, формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку сільського господарства;

розроблено концепцію переходу аграрної економіки адміністративної області до інноваційної моделі розвитку, яка передбачає: визначення організаційних, фінансових і правових засад створення в регіоні технопарку єдиної інноваційної системи, запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю; створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва; формування регіональної інформаційно-консалтингової мережі; визначення джерел фінансування заходів щодо створення та функціонування інноваційної системи області;

удосконалено:

методику визначення спроможності, можливості й готовності підприємства до інноваційної діяльності, яка враховує інноваційний потенціал, сукупність економічних, ресурсних, державно регулятивних, соціальних і ринкових факторів та умов реалізації інновацій;

методику оцінки привабливості й ефективності інноваційних проектів, що передбачає застосування бальної оцінки, побудованої на показниках прибутковості та витрат інноваційного проекту, кількості працюючих, видів створеної інноваційної продукції, прав інтелектуальної власності та загальної кількості ліцензій;

дістали подальший розвиток:

напрями інноваційної політики, пов’язані з розвитком бізнес-інкубаторів, з державною підтримкою малого інноваційного бізнесу – впроваджувальних фірм, фірм-паростків, обслуговуючих фірм, проектних бригад, венчурних та інжинірингових фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї;

механізм фінансування інноваційної діяльності, що передбачає раціональне поєднання різних джерел – самофінансування, позикових коштів, комерційних кредитів, лізингу, залучених коштів, венчурного капіталу, коштів інноваційного та міжнародних фондів;

засади ринкового регулювання інноваційного розвитку сільського господарства, що комплексно враховують сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших складових елементів у механізмі й методах формування та реалізації інноваційних проектів, пов’язаних з просуванням нової або поліпшеної конкурентоспроможної продукції на ринках.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні напрямів інвестиційного забезпечення розвитку сільського господарства України. Висновки та пропозиції щодо формування стратегії національної інноваційної моделі розвитку сільського господарства знайшли практичне впровадження в сільському господарстві Тернопільської області (довідка №56 від 21.03.07 р.). Рекомендації щодо механізму ринкового регулювання інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва прийнято до впровадження в сільському господарстві Тернопільського району (довідка №34 від 15.02.07 р.), пропозиції щодо інноваційної моделі розвитку сільського господарства використовуються в навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету (довідка № 36 від 30.01.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею автора. В ній викладено авторський підхід до вирішення проблеми інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. Усі теоретичні та практичні результати одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки та рекомендації дисертації оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях: на науково-практичній конференції „Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання” (м. Тернопіль, 2005 р.), на науково-практичній конференції „Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення” (м. Тернопіль, 2005 р.), на науково-практичній конференції “Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування” (м. Тернопіль, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство” (м. Тернопіль, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць (5 статей у наукових фахових виданнях і 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях), у яких знайшли відображення основні положення дисертаційного дослідження. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 194 сторінках основного комп’ютерного тексту, містить 48 таблиць та 13 рисунків. Повний обсяг дисертації – 230 сторінок. Список використаних джерел налічує 240 найменувань на 14 сторінках та 14 додатків на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи інноваційного розвитку сільського господарства” – узагальнено теоретичну сутність і наведено характеристику інноваційної діяльності в сільському господарстві, висвітлено методичні основи дослідження інноваційного розвитку галузей сільськогосподарського виробництва.

Установлено, що інноваційний розвиток сільського господарства України базується на здійсненні державної аграрної та інвестиційної політики, спрямованої на активізацію нововведень як пріоритетної складової загальної стратегії підвищення національної конкурентоспроможності, створення умов для реалізації вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами наступальної стратегії на зовнішніх ринках, підтримки конструктивної конкуренції на внутрішньому ринку, що буде стимулювати аграрні формування до інноваційної діяльності, забезпечення тісної інтеграції виробництва і науки з метою сприяння випереджальному розвиткові науково-технологічної сфери.

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження сучасних екологічно чистих, енерго- та ресурсоощадних технологій, виробництва і реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Для об’єктивного підходу до обґрунтування інноваційного розвитку сільського господарства необхідно здійснювати вибір інновацій за визначеною системою їх класифікації, яка включає параметри інновацій, сферу та способи їх застосування, а також зміни від впровадження інновацій.

Виявлено, що інноваційний процес має безперервний характер. Він охоплює цикл від опрацювання науково-технічної ідеї до її реалізації на комерційній основі й передбачає такі етапи: виявлення потреби у нововведенні; збирання інформації про можливі нововведення, які забезпечать вирішення проблеми; оцінювання інноваційних проектів за критеріями можливості реалізації та економічної доцільності; прийняття рішення про впровадження інновації; впровадження нововведення; інституціоналізація нововведення.

На основі аналізу літератури з досліджуваної проблеми зроблено висновок, що інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства передбачає: наявність інноваційної інфраструктури; залучення новостворених і (або) удосконалених конкурентоспроможних технологій, продукції або послуг, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; здійснення діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, які в сукупності зумовлюють зростання конкурентоспроможності галузі.

Обґрунтовано визначення сучасної інноваційної політики як сукупності науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних із просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок; як складний і не позбавлений ризику процес, хід якого визначається вихідними технічними, фінансовими, економічними і соціальними передумовами.

Визначено, що інноваційна аграрна економіка – це економіка, що ґрунтується на пошуку, підготовці та реалізації інвестицій, які збільшують ступінь задоволення потреб суспільства у продовольчих ресурсах. Її відмінності та особливості порівняно з неінноваційним (еволюційним) типом економіки полягають у наступному: за інноваційного типу – новації пропонують, відбирають і впроваджують цілеспрямовано, а при неінноваційному – новації з’являються стихійно, їх впроваджують у виробництво поступово і тривало; за інноваційного типу розвитку економіки кількість інновацій в розрахунку на одиницю результативних показників виробництва завжди більша, ніж за не інноваційного. При цьому забезпечується процес ресурсозбереження.

Інноваційний тип розвитку аграрної економіки втілюють за допомогою інноваційної моделі, яка являє собою сукупність взаємозв’язаних організацій, що зайняті виробництвом і комерційною реалізацією наукових знань і технологій, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, які спрямовані на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва.

Таблиця 1

Оцінка потенціалу сільського господарства щодо реалізації інновацій

п/п | Фактори | Значення факторів

1.Економічні

1.1. | Темпи інфляції | Низькі | Високі

1.2. | Податкові ставки | Низькі | Високі

1.3. | Процентні ставки банків | Низькі | Високі

1.4. | Стабільність національної валюти | Нестабільна | Стабільна

2. Ресурсні

2.1. | Доступ до джерел фінансування | Недоступні | Доступні

2.2. | Ціни на ресурси | Низькі | Високі

2.3. | Розвиненість ринкової інфраструктури | Слабка | Сильна

2.4. | Доступ до інформації та можливості її використання | Відсутній | Існує

3. Державного регулювання

3.1. | Правовий захист інновацій | Слабкий | Сильний

3.2. | Державні інвестиції в інновації | Незначні | Значні

3.3. | Стабільність політичної ситуації | Нестабільні | Стабільні

3.4 | Податкове законодавство | Недосконале | Досконале

3.5. | Відповідність нововведення пріоритетам держави

в cash інновацій | Не відповідає | Відповідає

4. Соціальні

4.1 | Наявність кваліфікованих кадрів | Недостатня | Достатня

4.2. | Рівень доходів працівників підприємства | Низький | Високий

4.3. | Відповідність ціни нововведення рівню

платоспроможного попиту споживачів | Не відповідає | Відповідає

5. Ринкові

5.1 | Розмір ринку | Незначний | Значний

5.2. | Наявність і можливості потенційних конкурентів у регіоні | Незначні | Значні

5.3. | Відповідність ринкового попиту та можливості

його створення | Не відповідає | Відповідає

5.4. | Стійкість попиту до сезонних факторів | Нестійкий | Стійкий

5.5. | Тривалість життєвого циклу нововведення

6. Міжнародні

6.1. | Доступ до іноземних інновацій | Відсутній | Існує

6.2. | Можливість імпорту інновацій | Відсутній | Існує

Основною метою інноваційного процесу є концентрація ресурсів у напрямах, що забезпечують прискорення науково-технічного прогресу. Інноваційний процес включає напрями використання об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), якими є інноваційна продукція у вигляді нових технологій, машин, знарядь, сортів і гібридів сільськогосподарських культур, племінного молодняку високопродуктивних порід тварин, ліній та кросів птиці із пропозиціями відповідних технологій щодо їх використання.

Можливість сільського господарства здійснювати інноваційну діяльність визначається інноваційним потенціалом та сукупністю умов реалізації інновацій (табл. 1). Загальна сума балів, що одержана в результаті оцінки, свідчить про можливість реалізації інновації в даних економічних, політичних і соціальних умовах. Чим вища оцінка, тим вагоміші можливості для здійснення інноваційної діяльності.

Особливості інвестиційної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства визначаються низкою факторів. До них належать: рівень значимості інновацій; ступінь готовності інновації до реалізації; масштаб і характер ефекту, що забезпечує реалізацію інновації; рівень ризику інноваційної діяльності; необхідний розмір інвестицій в інновації (рис. 1).

Рис. 1. Фактори обумовленості інвестиційної підтримки

інноваційної діяльності сільського господарства

Для впровадження у сільське господарство обґрунтованих інновацій сформовано методику їх оцінки. Методи оцінювання економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів включають розрахунок кількох показників: інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості; індексу рентабельності інвестицій; внутрішньої норми рентабельності (дохідності); терміну окупності; точки беззбитковості проекту. Для оцінювання економічної ефективності поліпшуючих інновацій, спрямованих на зниження рівня виробничих витрат, відповідні розрахунки здійснюють двома способами – за показником відносної економічної ефективності капіталовкладень (приведеними витратами) і за сукупністю грошових надходжень.

У другому розділі – “Сучасний стан інноваційного забезпечення ефективності сільськогосподарського виробництва” – здійснено оцінку потенційних можливостей інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва та рівня їх використання, проаналізовано стан і ефективність техніко-технологічних нововведень у сільському господарстві, визначено економічну ефективність інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що на сучасному етапі в Україні іншого шляху розвитку, крім інноваційного, немає, оскільки фізичне і моральне старіння основного капіталу та недосконалість методів управління дійшли крайньої межі за наявності значного інноваційного потенціалу, який поступово руйнується.

Економічний аналіз засвідчує, що в Україні інноваційна сфера займає у загальному обсязі виробленої продукції незначну частку (в межах 5-10 %).

Встановлено, що прискорення розвитку сільського господарства залежить перш за все від ефективної інноваційної моделі, тобто функціонування інноваційного ланцюга "наукова ідея – промислова технологія – виробництво продукції, яка має платоспроможний попит", який розірваний з об'єктивних і суб'єктивних причин.

Проаналізовано три підходи до вирішення проблем сільського господарства. Перший з них – це збереження негативних тенденцій скорочення власного виробництва продукції та ввезення в країну іноземної конкурентоспроможної та неякісної контрабандної продукції. Другий – характеризується використанням сучасних технологій розвинутих країн, в результаті чого відбувається спільний із зарубіжними компаніями вихід на світовий ринок. Третій підхід спрямований виключно на ринок власних високих технологій та відповідної продукції, на визначення пріоритетних напрямів науково-технічних досліджень, концентрацію відповідних ресурсів і підвищення мотивації колективів учених, персоналу та інноваційних структур (табл. 2).

Таблиця 2

Фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні

(у фактичних цінах, млн грн)

Показник | Рік | 2006 р.

у % до 2000 р.

2000 | 2004 | 2005 | 2006

Всього

у тому числі

Українська академія аграрних наук

Міністерство освіти і науки України

Національна академія наук України

Міністерство аграрної політики України | 2046,3

109,1

133,2

295,4

25,4 | 4251,7

184,5

240,2

742,9

58,3 | 5160,4

256,2

270,0

1003,5

76,0 | 5780,6

241,3

320,6

1240,4

110,3 | 282,5

221,1

240,7

419,9

434,3

Визначено, що найбільш ефективним, з точки зору надійної перспективи розвитку аграрної економіки, є третій підхід з одночасним використанням окремих елементів другого підходу. В умовах сучасної конкуренції обов’язково необхідно враховувати всі вигоди від інновацій, які є функцією від багатьох змінних: корисності нового продукту, ступеня його новизни, ринкового попиту, відповідності інновації соціально-економічним цілям розвитку сільського господарства і вимогам екологічної безпеки.

Встановлено, що інноваційний потенціал сільського господарства країни, який характеризує готовність галузі до реалізації програми інноваційних стратегічних змін, залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов діяльності тощо. Він виражає його здатність виробляти наукоємну продукцію, яка відповідає вимогам світового ринку.

Ріст ВВП на основі впровадження нових технологій становить лише 0,7% (проти 90% – у розвинених країнах світу). У світовому рейтингу конкурентоспроможності Україна посідає 78 місце серед 117 країн, втративши за 2005–2006 роки 10 позицій.

У порівнянні з країнами СНД щодо питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті Україна посідає лідируючу позицію (табл. 3).

Таблиця 3

Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт

у валовому внутрішньому продукті в країнах СНД, %

Країна | Рік

1991 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Азербайджан | 0,8 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2

Вірменія | 1,1 | 0,1 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3

Білорусія | 1,4 | 0,9 | 0,8 | 0,8 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 1,2 | 1,3

Грузія | 1,1 | 0,1 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1

Казахстан | 0,6 | 0,3 | 0,2 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,4

Киргизстан | 0,3 | 0,2 | 0,1 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2

Молдова | 1,0 | 0,9 | 0,6 | 0,5 | 0,5 | 0,4 | 0,4 | 0,4 | 0,3

Росія | 1,9 | 0,9 | 1,2 | 1,4 | 1,4 | 1,5 | 1,9 | 1,2 | 1,3

Україна | 1,81 | 1,34 | 1,14 | 1,13 | 1,11 | 1,24 | 1,19 | 1,13 | 1,15

Аналіз стану інноваційного розвитку економіки Тернопільщини свідчить, що розвиток інноваційної діяльності в області знаходиться на низькому рівні. Протягом 2006 року інноваційною діяльністю займалися тільки 41 підприємство, частка яких становить лише 11,7% загальної їх кількості (у 1995 р. – 38, 2000 р. – 80, 2004 р. – 36 , у 2005 р. – 38).

Нові або значно удосконалені виробничі процеси впроваджували кожне четверте з інноваційно активних підприємств. У 2006 р. впроваджено 14 прогресивних технологічних процесів, що в 1,8 раза менше, ніж у 2005 р. З них 10 спрямовано на економне використання матеріальних і енергетичних ресурсів.

Вирішення проблеми переведення аграрної економіки на інноваційну модель розвитку значною мірою забезпечується створенням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх поширення та впровадження у виробництво.

На прикладі приватного аграрного підприємства “Дружба” Заліщицького району Тернопільської області автором проведено економічну оцінку джерел фінансування інноваційно-інвестиційного проекту впровадження сучасних енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур (табл. 4). Для вибору запропоновано два інвестори: комерційний банк (форма інвестування – довгостроковий кредит при ставці 25% річних) і НАК Украгролізинг (форма інвестування – лізинговий кредит при ставці 10% річних).

Таблиця 4

Порівняльний аналіз економічної ефективності

фінансування інноваційного проекту

Показник | Комерційний

кредит | Інвестиційний

лізинг

Вартість кредиту , % | 25 | 10

Чиста теперішня вартість (NPV), тис. грн. | 2025 | 5310

Індекс прибутковості (РІ) | 1,74 | 2,77

Внутрішня норма дохідності (IRR), % | 30 | 42

Термін окупності проекту (PBP), років | 3,4 | 2,7

Встановлено, що більш прийнятним варіантом фінансування інвестиційних потреб технічного оновлення сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах є лізинговий кредит як реальна можливість подолання фінансових перешкод, що нині постають перед сільським господарством України. Лізинг може бути тим механізмом, який допоможе залучити вкрай необхідний вітчизняний та іноземний капітал і сприятиме розбудові аграрного сектору національної економіки на інноваційній основі.

У третьому розділі – “Напрями і механізм регулювання інноваційного розвитку сільського господарства” – обґрунтовано напрями формування національної інноваційної моделі розвитку сільського господарства України, визначено механізм державної підтримки інновацій в галузі та запропоновано механізм ринкового регулювання інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Розроблено пропозиції щодо формування основних положень національної доктрини інноваційного прориву і виходу на європейські соціально-економічні параметри розвитку сільського господарства, яка базується на відповідних засадах (рис. 2).

Для реалізації запропонованої доктрини доцільно створити Національний комітет інноваційної політики (НКІП), як координуючої та управлінської структури, з виділенням в ньому Департаменту інноваційного розвитку сільського господарства.

Рис. 2. Національна доктрина інноваційного прориву

сільського господарства

Фінансування інноваційних програм необхідно здійснювати за рахунок відповідно сформованих фондів та коштів державного бюджету.

З метою реалізації інноваційної політики запропоновано створити при державних обласних адміністраціях ради з науково-технічного та інноваційного розвитку з дорадчо-консультаційними функціями. Головне завдання таких рад – забезпечення єдиного інформаційного простору, формування регіональних науково-технічних програм, організація конкурсу регіональних інноваційних проектів, їх експертизи та реалізації.

Для налагодження взаємодії науки і бізнесу, сприяння комерціалізації прикладних наукових розробок, трансферу технологій необхідно: сформувати національну інформаційну мережу та відповідний банк даних про науково-технічні розробки, готові для комерційного використання й актуальні для установ, підприємств, організацій України; створити регіональні Центри комерціалізації науково-технічних розробок і трансферу технологій; надавати податкові пільги організаціям та установам різних форм власності, що беруть участь у виконанні Програм інноваційного розвитку та регіональних програм.

Запропонована концепція переходу сільського господарства регіону на інноваційну модель передбачає: створення в області інноваційної інфраструктури; запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю; створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва; механізм функціонування регіональної інформаційно-консалтингової мережі; визначення джерел фінансування процесу створення та функціонування інноваційної системи області.

Встановлено, що висока ефективність інновацій в розвитку сільського господарства досягається при раціональному поєднанні функціонування формувань великого і малого інноваційного бізнесу. На регіональному рівні цього можна досягти шляхом створення технопарків (рис. 3).

Рис. 3. Раціональне поєднання діяльності великих і малих

інноваційних формувань на регіональному рівні

Запропонована структура Тернопільського технопарку включає Тернопільський технічний університет ім. Пулюя, підприємства його інфраструктури, інші наукові установи. Технопарк створюється для того, щоб найбільшою мірою полегшити та зміцнити взаємодію науково-дослідних та аграрно-промислових секторів. Він має забезпечувати комерціалізацію науково-технічної діяльності та прискорювати просування нововведень у сфері аграрного і аграрно-промислового виробництва. Підраховано, що в умовах науково-технічного парку необхідно 5 років на створення і просування на ринок нової продукції та ще 2-3 роки необхідно, щоб повернути витрачені кошти.

Технопарк перетворює вхідні ресурси на виході в інноваційні послуги і продукти. До вхідних ресурсів належать інтелектуальні ресурси, інвестиції, земельні ділянки, будівлі, устаткування та інфраструктура, а до вихідних послуг і продуктів – інформаційні, комунікаційні, маркетингові, навчальні, консалтингові, лізингові, фінансові та науково дослідні послуги та інноваційні продукти.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства важливо забезпечити підтримку державою малого інноваційного бізнесу як фактора інноваційної політики. Серед групи підприємств малого інноваційного бізнесу найбільший потенціал мають: впроваджувальні фірми; фірми-паростки; обслуговуючі фірми; проектні бригади; венчурні фірми; інжинірингові фірми.

Обґрунтовано розвиток бізнес-інкубатора Тернопільського технічного університету ім. Пулюя, який спеціалізується на створенні сприятливих умов для виконання й ефективної діяльності малих інноваційних фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї, та надає їм матеріальні послуги.

Інкубаційний період інноваційної фірми триває 2-3 роки. Після закінчення цього терміну фірма виходить із складу бізнес-інкубатору і працює самостійно. Призначення бізнес інкубаторів полягає в початковій і передпочатковій підтримці малого інноваційного підприємництва, а також в допомозі малим підприємствам, що бажають розпочати свою справу.

Фінансування інноваційної діяльності передбачено здійснювати за рахунок поєднання різних джерел: самофінансування за рахунок накопиченого прибутку та амортизаційного фонду і поточних амортизаційних відрахувань, резервного фонду, власного капіталу у вигляді статутного фонду; позикових коштів за рахунок банківських кредитів, комерційних кредитів, лізингу, коштів, що отримують підприємства від розміщення на фондових ринках облігацій; залучених коштів, які можуть бути отримані від реалізації акцій серед акціонерів, кошти від додаткового другого випуску акцій; коштів урядових регіональних фондів і програм, які включають кошти державного інноваційного фонду, кошти, що виділяються на державні та галузеві науково-технічні програми, кошти фонду фундаментальних досліджень та науково-технічних програм, кошти міжнародних фондів.

Важливим напрямом інноваційної політики визначено залучення венчурного капіталу до фінансування дрібного інноваційного бізнесу. У сучасних умовах посиленню ролі венчурного капіталу сприяють як високі технології, так і традиційні, що забезпечують зростання доходів та прибутковості.

Для підвищення інноваційного потенціалу сільського господарства і посилення ролі науки та наукової діяльності запропоновано активізувати державну підтримку інноваційного розвитку, передбачено здійснювати цілеспрямовано й поетапно, не тільки стосовно фінансових потреб науки, але й безпосередньо сільського господарства, залежно від можливостей держави.

В основу системи державної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства мають бути покладені принципи відповідності провідних напрямів науково-технічного розвитку основним проблемам і перспективам розвитку галузі.

Обґрунтовано напрями державної підтримки інноваційної діяльності в таких формах як субсидії, що є безповоротною допомогою й виділяються учасникам інноваційної діяльності в критичні моменти становлення та розвитку; дотації – асигнування з бюджету на покриття збитків від інноваційної діяльності основних учасників, а також на розвиток інноваційної інфраструктури.

Запропоновано такі види оцінювання інновацій: науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне, екологічне. Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів або прибутку, одержаних за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

При прийнятті рішення щодо реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових і методичних проблем інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. Основні наукові та прикладні результати, а також рекомендації щодо їх використання полягають у наступному.

1. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства – це створення відповідної інноваційної інфраструктури, залучення новостворених і вдосконалених конкурентоспроможних технологій, продукції або послуг, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери, здійснення діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, які в сукупності забезпечують підвищення конкурентоспроможності галузі.

2. Сутність державної інноваційної аграрної політики полягає в сукупності форм і методів діяльності держави, зорієнтованих на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції за рахунок створення взаємопов’язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

3. Інноваційна діяльність


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ОБГРУНТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КАПУСТИ САВОЙСЬКОЇ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ - Автореферат - 31 Стр.
ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВІЛЬНОГО СПІКАННЯ КЕРАМІКИ НА ОСНОВІ НІТРИДУ АЛЮМІНІЮ - Автореферат - 43 Стр.
ЦЕМЕНТНО-ПІЩАНІ БЕТОНИ ТА ВИРОБИ, ОТРИМУВАНІ НАПІВСУХИМ ПРЕСУВАННЯМ БЕЗ ТЕПЛОВОЛОГОВОЇ ОБРОБКИ - Автореферат - 24 Стр.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ АГРЕСИВНОСТІ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ - Автореферат - 30 Стр.
маркетингове управління реалізацією стратегічного набору підприємства - Автореферат - 31 Стр.
Морфогенез щитоподібної залози при впливі на організм підвищеного рівня глюкокортикоїдів та їх інгібітора на різних етапах постнатального онтогенеза (анатомо-експериментальне дослідження) - Автореферат - 28 Стр.
ВИНИКНЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ГЕТЬМАНЩИНИ (1648-1782 рр.). ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ - Автореферат - 29 Стр.