Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

ФЕДОСОВА Ганна Леонідівна

УДК 316.6: 371.8

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ

ПОДОЛАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ БАР'ЄРІВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

лабораторія організаційної психології, м. Київ

Науковий керівник | доктор психологічних наук, професор

КАРАМУШКА Людмила Миколаївна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія організаційної психології, завідувач (м. Київ)

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, доцент

БОЧЕЛЮК Віталій Йосипович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” МОН України, завідувач кафедри практичної психології (м. Запоріжжя)

кандидат психологічних наук, доцент

СИНГАЇВСЬКА Ірина Валентинівна,

Університет економіки та права “КРОК”, проректор з корпоративного управління (м. Київ)

Провідна установа: | Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, кафедра прикладної психології (м. Харків)

Захист відбудеться 15 травня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ – , вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 01033, м. Київ – , вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 13 квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Ефективність професійної підготовки студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах сьогодні суттєвим чином залежить не лише від використання інноваційних методів навчання та інформаційних технологій, але й від врахування соціально-психологічних чинників. Важливу роль серед останніх відіграють чинники, пов’язані з організацією ефективного спілкування студентів, зокрема, з подоланням комунікативних бар’єрів, які виникають в процесі взаємодії з різними суб’єктами навчальної діяльності (викладачами, працівниками деканатів, студентами тощо), а також із членами сім’ї, друзями тощо.

Аналіз літератури свідчить, що проблема сутності комунікативних бар’єрів, їх ролі в процесі спілкування та забезпечення ефективності професійної діяльності, зокрема, у людей зрілого віку, знайшла певне відображення в роботах таких західних та вітчизняних вчених: Г. Андрєєвої, І. Атватера, Е. Берна, О. Бодальова, О. Брудного, Г. Гібша, К. Девіса, А. Добровича, О. Жирун, І. Калинич, В. Кан-Каліка, В. Куніциної, В. Лабунської, О. Лещинської, Я. Луп’яна, Є. Мелібурди, Є. Мосейко, А. Мудрика, Дж. В. Ньюстрома, Б. Паригіна, Б. Поршнєва, С. Рєзніка, Л. Орбан-Лембрик,
М. Форверга та ін.

Що стосується особливостей вияву комунікативних бар’єрів у студентів, то ця проблема, на наш погляд, розроблена недостатньо. Можна виділити праці Н. Вітюк, О. Винославської, О. Кайріс, Г. Микитюк, О. Саннікової, Л. Тімашкової, С. Шебанової, Т.Шепеленко, які присвячені процесу спілкування студентів і розвитку в них певних комунікативних якостей і вмінь. В ряді досліджень багато уваги приділено формуванню комунікативних рис майбутнього педагога (С. Блинова, С. Терещук,
С. Макаренко, В. Зливков, В. Карікаш, В. Семиченко), але мало досліджено розвиток таких рис у студентів вищих навчальних закладів інших спеціальностей. Окремі аспекти комунікативних бар’єрів, які виникають у студентів під час вивчення окремої наукової дисципліни або при взаємодії з певною категорією людей, вивчались Л. Худорошко, Н. Яковлєвою та ін.

Що ж до проблеми вивчення соціально-психологічних умов подолання комунікативних бар’єрів у студентської молоді, то вона, наскільки нам відомо, раніше не виступала предметом спеціального дослідження.

Отже, соціальна значущість проблеми комунікативних бар’єрів студентської молоді та її недостатня наукова розробка й зумовили вибір теми нашого дослідження “Соціально-психологічні умови подолання комунікативних бар’єрів студентської молоді”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексних науково-дослідних тем лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України: “Теоретико-методологічні основи психологічної підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організації” (реєстраційний номер 0100U000100, 2002-2004 рр.), “Психологічні основи діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін” (реєстраційний номер 0105U000271, 2005-2007 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 2 від 31.01.2002 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 2 від 1.03.2002 p.).

Об’єкт дослідження – комунікативні бар’єри особистості.

Предмет дослідження – психологічні особливості комунікативних бар’єрів студентської молоді.

Мета дослідження – визначити особливості та чинники виникнення комунікативних бар’єрів у студентської молоді, а також розробити програму соціально-психологічного тренінгу для підготовки студентів до їх подолання.

В основу дослідження покладено таку гіпотезу:

1. Існує зв’язок між особливостями комунікативних бар’єрів студентської молоді та такими чинниками: а) організаційно-професійними (тип майбутньої спеціальності студентів; форма навчання студентів; форма власності вищого навчального закладу); б) соціально-демографічними (вік студентів; їх стать; сімейний стан).

2. Підвищити рівень підготовки студентів до подолання комунікативних бар’єрів можна в результаті соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на реалізацію в процесі підготовки студентів таких соціально-психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність комунікативних бар’єрів, їх основні види та причини виникнення; б) методами діагностики комунікативних бар’єрів; в) засобами та прийомами ефективної комунікативної взаємодії, усвідомлення та подолання комунікативних бар’єрів.

Згідно з поставленою метою та висунутими гіпотезами було визначено наступні завдання дослідження:

1.  Розкрити сутність комунікативних бар’єрів студентської молоді та їх роль в процесі спілкування.

2.  Виявити психологічні особливості комунікативних бар’єрів студентської молоді та психологічні чинники, що впливають на їх виникнення.

3.  Розробити та експериментально перевірити програму соціально-психологічного тренінгу підготовки студентів до подолання комунікативних бар’єрів.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження служать загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходу тощо).

В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення управління освітніми організаціями (Л. Карамушка). Важливе значення для розуміння психологічних особливостей діяльності вищих навчальних закладів в сучасних умовах мали роботи Г. Балла, В. Бочелюка, Н. Коломінського, С. Максименка, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, М. Пірен, І. Сингаївської, В. Третьяченко та ін.

Істотну роль в осмисленні сутності комунікативних бар’єрів та їх ролі в процесі спілкування відіграли роботи Г. Андрєєвої, І. Атватера, Е. Берна, О. Бодальова, О. Брудного, В. Кан-Каліка, В. Куніциної, В. Лабунської, А. Мудрика, Б. Паригіна, Б. Поршнєва, Л. Петровської та ін.

Важливе значення для розробки програми соціально-психологічного тренінгу для підготовки студентів до подолання комунікативних бар’єрів мали роботи, що розкривають зміст та форми активного соціально-психологічного навчання (Л. Карамушка, С. Максименко, В. Семиченко, Н. Чепелєва, Ю. Швалб, Т. Яценко). Розробку програми соціально-психологічного тренінгу було здійснено на основі технологій роботи психолога в організації, розроблених в лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Організація та методи дослідження. Для перевірки гіпотези і розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні (аналіз проблеми на базі психологічної і філософської літератури); емпіричні (констатуючий і формуючий експерименти; тестування, опитування); методи математичної статистики.

Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи упродовж 2002 – 2006 рр.

На першому етапі (2002 р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму емпіричного дослідження.

На другому етапі (2003 – 2004 рр.) було проведено емпіричне дослідження, спрямоване на вивчення особливостей прояву комунікативних бар’єрів студентської молоді та чинників, що впливають на їх виникнення. Для вирішення цих завдань були використані такі методи дослідження: а) авторська анкета “Комунікативні бар’єри студентської молоді” (варіанти №1 та №2) – для дослідження видів комунікативних бар’єрів студентської молоді та визначення організаційно-професійних та соціально-психологічних чинників їх виникнення; б) опитувальники “Методика діагностики перешкод у встановленні емоційних контактів”, “Методика діагностики стратегії психологічного захисту у спілкуванні”, “Методика діагностики комунікативної толерантності”, розроблені В.В. Бойком, – для дослідження особистісних характеристик учасників взаємодії, що впливають на виникнення комунікативних бар’єрів студентської молоді. Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 12.0).

На третьому етапі (2005–2006 рр.) було проведено формуючий експеримент, спрямований на розробку та експериментальну перевірку ефективності програми соціально-психологічного тренінгу для підготовки студентів до подолання комунікативних бар’єрів. Для проведення формуючого експерименту використовувалися методи активного соціально-психологічного навчання (психогімнастичні вправи, рольові та ділові ігри, аналіз комунікативних ситуацій, мозковий штурм тощо).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у ряді вищих навчальних закладів м. Києва, Київської обл. та м. Чернігова – Національному технічному університеті України “КПІ”, Національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія”, Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольца, Київському міжнародному університеті, Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (м. Київ) та його філії (м. Чернігів), Державній академії податкової служби. У дослідженні на всіх етапах його проведення взяли участь 555 студентів вищих навчальних закладів.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися: методологічним обгрунтуванням вихідних положень; використанням методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; кількісним та якісним аналізом отриманих результатів; статистичною оцінкою експериментальних даних.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають: а) у визначенні особливостей комунікативних бар’єрів студентської молоді; б) у виявленні основних видів комунікативних бар’єрів у студентської молоді (у вищому навчальному закладі та поза його межами); в) у виявленні чинників, що впливають на виникнення комунікативних бар’єрів у студентської молоді (тип майбутньої спеціальності студентів; форма навчання студентів; форма власності вищого навчального закладу; вік студентів; їх стать; сімейний стан); г) у розробці й апробації тренінгової програми для подолання комунікативних бар’єрів у студентської молоді.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в дисертаційному дослідженні дані можуть бути використані в системі вузівської та післядипломної освіти: а) для підготовки студентської молоді до подолання комунікативних бар’єрів; б) для підготовки практичних психологів вищих навчальних закладів до надання психологічної допомоги студентам щодо подолання комунікативних бар’єрів.

Результати дослідження знайшли практичне втілення протягом 2002-2006 рр. у таких освітніх організаціях: а) у Національному технічному університеті України “КПІ" (див. Довідку про впровадження № 3000/106 від 7.06.2006 р.); б) на факультеті менеджменту і психології ЦІППО АПН України (див. Довідку про впровадження № 2523 від 28.02.06 р.); в) у міській школі керівників освітніх закладів, створеній при лабораторії психології освітнього менеджменту Рівненського міськвиконкому (див. Довідку про впровадження № 07-325 від 21.03.2003 р.).

Авторські розробки знайшли відображення у програмі навчального курсу “Профілактика та подолання комунікативних бар’єрів у студентської молоді”, розділі навчального посібника “Технологія профілактики та подолання комунікативних бар’єрів в організації”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів і слухачів інститутів післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та результати емпіричного дослідження є самостійним внеском у розробку проблеми комунікативних бар’єрів студентської молоді. У одному розділі навчального посібника, написаному у співавторстві, доробок здобувача становить 50%. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація дослідження. Головні положення дисертації дістали відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України та на звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Результати роботи доповідалися автором на всеукраїнських конференціях та семінарах, серед них: “Управління конфліктами в сучасних організаціях” (Київ, 2003 р.), VI Костюківські читання (Київ, 2003 р.), “Міжнародне науково-технічне співробітництво” (Київ, 2005), “Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (Чернігів, 2005), Перший Всеукраїнський конгрес психологів (Київ, 2005), IV науково-методична конференція “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 2005 р.), IV міжнародна науково-практична конференція “Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми удосконалення організаторської діяльності” (Київ, 2005 р.), “Психологічні основи управління у вищих навчальних закладах” (Кам’янець-Подільський, 2006 р.).

Окрім того, результати дослідження представлялися на міжнародних конференціях та семінарах в Україні, таких як: “Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002 р.), “Міжкультурні комунікації: діалог і співробітництво” (Алушта, 2003 р.), “Сучасні технології корекції поведінки особистості” (Чернігів, 2003), “Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень” (Київ, 2004 р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів” (Умань, 2005), VI Міжнародний Тиждень освіти для дорослих в Україні: “Освіта дорослих для свободи совісті і віри” (Київ, 2005) та ін.

Результати дослідження представлялися на психологічних конференціях та конгресах за кордоном: на конференції “Теоретичні та прикладні проблеми психології педагогічної міжособистісної взаємодії” (Республіка Білорусь, Мінськ, 2002 р.), на XXVIII Міжнародному конгресі з психології (Китай, Пекін, 2004 р.), на міжнародній конференції з поведінкової економіки та економічної психології (Франція, Париж, 2006 р.), на XXVIII міжнародному конгресі з прикладної психології (Греція, Афіни, 2006 р.).

Також положення дослідження висвітлювалися у серії виступів автора в передачах для радіослухачів на телерадіокомпанії “Ера” (Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено в розділі навчального посібника (в співавторстві), навчальній програмі, 8 одноосібних статтях, з яких 6 – у фахових виданнях, включених до списку ВАК України, 6 текстах тез виступів на науково-практичних конгресах, конференціях, семінарах.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (226 найменувань, з них 7 іноземними мовами), додатків. Основний зміст дисертації викладений на 169 сторінках і містить 29 таблиць та 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи – “Теоретико-методологічний аналіз комунікативних бар'єрів” – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до вивчення комунікативних бар'єрів, їх ролі в організації спілкування та діяльності особистості. Особливу увагу приділено аналізу чинників виникнення комунікативних бар'єрів у студентському віці.

На основі аналізу літератури виділено чотири основні підходи до вивчення комунікативних бар’єрів: психолінгвістичний; загальнопсихологічний; соціально-психологічний; організаційно-психологічний.

На думку представників психолінгвістичного підходу (М. Корнєв, А. Коваленко, Б. Поршнєв та ін.), комунікативні бар’єри виникають насамперед через відмінності в системах перекодування комунікатора і реципієнта (інформація проходить через своєрідні “фільтри”). Невідповідність фонетичного, семантичного, стилістичного та логічного тезаурусів, понять, знаків, символів, на думку представників цього напрямку, породжує нерозуміння в спілкуванні.

Загальнопсихологічний напрям (І. Атватер, М. Дональдсон, В. Знаков, Я. Луп’ян, А. Петровський, М. Ярошевський та ін.) акцентує увагу на вивченні особливостей різних психологічних процесів (сприймання, розуміння, пам’ять, антиципація тощо), які впливають на виникнення комунікативних бар’єрів.

Представники соціально-психологічного напряму (Г. Гібш, Є. Головаха, К. Девіс, Л. Дунець, Є. Залюбовська, В. Кан-Калік, Дж. Ньюстром, А. Омаров, Н. Паніна, А. Потеряхін, Є. Рогов, О. Саннікова, М. Форверг, Ю. Чуфаровський, Е. Холл та ін.) розглядають виникнення комунікативних бар’єрів головним чином через призму особливостей комунікативної взаємодії учасників спілкування.

І, нарешті, в рамках організаційно-психологічного напрямку (О. Жирун, І. Калинич, Л. Карамушка, Л. Орбан-Лембрик, Л. Худорошко) основний акцент робиться на дослідженні характеристик організації та особливостей управлінської діяльності як передумов виникнення комунікативних бар’єрів.

В дисертаційному дослідженні, яке виконано в рамках соціально-психологічного підходу, комунікативний бар'єр розглядається як різновид психологічного бар’єру і розуміється як перешкода, яка виникає на шляху передачі інформації від комунікатора (відправник інформації) до реципієнта (її одержувача).

Визначено соціально-психологічні особливості студентської молоді, зокрема підкреслено, що студентству притаманна висока інтенсивність спілкування, порівняно з іншими соціальними групами. На основі аналізу літературних джерел наголошено, що переважна кількість студентів вищих навчальних закладів визнає наявність впливу внутрішньогрупової комунікації на рівень навчальної успішності та на становлення товариських відносин в групі. Виділено ряд проблем, які мають місце в організації спілкування студентів: недостатній рівень сформованості комунікативної компетентності студентів (Л. Тімашкова); вияви у студентів агресивного стилю спілкування (С. Шебанова); наявність психічної напруги (скутість, невпевненість у собі тощо) у системі взаємодії “викладач-студент” (Н. Яковлєва).

Визначено систему чинників, які впливають на виникнення комунікативних бар’єрів студентів. Їх віднесено до трьох рівнів аналізу; це макрорівень (рівень суспільства), мезорівень (рівень вищого навчального закладу) та мікрорівень (рівень особистості).

У результаті дослідження чинників макрорівня було виділено чинники, які зумовлені: особливостями політичного та соціального розвитку українського суспільства; особливостями функціонування вітчизняних вищих навчальних закладів (в контексті трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, здійснення європейської інтеграції тощо); використанням новітніх інформаційних та освітніх технологій та ін.

До чинників мезорівня віднесено чинники, зумовлені: профілем навчального закладу; його формою власності; організаційною формою навчання; управлінською структурою; особливостями функціонування студентських груп тощо.

Аналіз чинників мікрорівня показав, що на рівні особистості на виникнення комунікативних бар’єрів можуть впливати такі основні чинники: а) психологічні характеристики студентів, пов’язані, насамперед, з їх комунікативними характеристиками (комунікативна толерантність, стратегії спілкування та ін.); б) соціально-демографічні характеристики (вік, стать, сімейний стан студентів тощо).

У другому розділі – “Емпіричне вивчення психологічних особливостей комунікативних бар'єрів студентської молоді” – викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик, аналізуються особливості комунікативних бар'єрів студентської молоді та чинники, що впливають на їх виникнення.

Спираючись на роботи таких дослідників, як: В. Бойко, Л. Бурлачук, Р. Готтсданкер, В. Дружинін, Л. Карамушка, С. Максименко, С. Морозов, Д. Райгородський, був розроблений комплекс методичних прийомів та діагностичних методик, спрямованих на вивчення комунікативних бар'єрів у студентської молоді.

Констатуюче дослідження було проведено у два етапи упродовж 2003–2004 рр.

На першому етапі (орієнтувальному) вивчалася міра представленості комунікативних вад серед інших якостей, що їх студенти вважають негативними, розуміння студентами сутності комунікативних бар'єрів (як одного з виявів негативних комунікативних характеристик), їх уявлень про відмінності комунікативних бар'єрів від технічних та ін. У дослідженні взяли участь 200 респондентів. Було застосовано анкету № 1 “Комунікативні бар’єри студентської молоді”, розроблену автором (в анкеті використовувалися відкриті питання).

Так, зокрема, було встановлено, що більше половини опитаних студентів (58,0%) серед негативних якостей, які, на їхню думку, є притаманними їм, назвали ті, що заважають їм ефективно спілкуватися. 72,0% опитаних студентів заявили, що у них в процесі спілкування виникають ті чи інші види комунікативних бар'єрів. Разом з тим, 52,0% студентів не змогли точно визначити відмінність комунікативних бар'єрів від технічних. Загалом за результатами першого етапу дослідження було зроблено висновок про те, що комунікативні бар'єри займають досить вагоме місце в життєдіяльності студентської молоді.

На другому (основному) етапі дослідження проводилося поглиблене вивчення комунікативних бар'єрів студентської молоді (їх наявність/або відсутність в різних сферах життєдіяльності, основні види, вплив на життєдіяльність студентів, основні чинники, що обумовлюють їх виникнення). У даному етапі дослідження взяли участь 300 студентів різних спеціальностей. Основний етап дослідження складався з чотирьох підетапів.

Перший підетап був спрямований на вивчення наявності (або відсутності) комунікативних бар'єрів у студентської молоді, міри їх вияву в навчальній та позанавчальній сферах життєдіяльності студентів (при взаємодії з різними суб'єктами спілкування), впливу комунікативних бар'єрів на активність та самопочуття студентів та ін. Дослідження проводилося за допомогою анкети № 2 “Комунікативні бар’єри студентської молоді”, розробленої автором (в анкеті використовувалися переважно закриті питання, зміст яких був розроблений з урахуванням відповідей студентів, отриманих на першому етапі дослідження).

У результаті дослідження було встановлено, що комунікативні бар’єри є досить поширеним в студентському середовищі феноменом. На їх наявність вказала переважна більшість опитаних студентів (80,3%).

В процесі аналізу різних суб’єктів спілкування, з якими виникають комунікативні бар’єри, встановлено, зокрема, наступне.

Що стосується вищого навчального закладу, то встановлено, що такі бар’єри найчастіше виникають з такими категоріями суб’єктів: а) в системі “вертикальних” стосунків – з викладачами (46,0%) та працівниками деканату (24,7%); б) в системі “горизонтальних” стосунків – із студентами своєї групи однакової статі (36,7%) та студентами своєї групи протилежної статі (24,7%). Щодо інших категорій суб’єктів, з якими студенти взаємодіють, як “по вертикалі” (завідуючі кафедрами, декани, заступників деканів), так і “по “горизонталі” (студенти старших та молодших курсів), то слід зазначити, що тут комунікативні бар’єри спостерігаються значно рідше (13,0%-19,3%).

Щодо взаємодії в сім’ї, то найчастіше комунікативні бар’єри виникають з батьками (56,0%), бабусями (24,7%), братами і сестрами (24,0%), значно рідше – з дідусями (10,7%).

Аналіз комунікативних бар’єрів в сфері дозвілля показав, що найчастіше комунікативні бар’єри у студентської молоді виникають на вечірках (46,7%), під час відвідування дискотек та нічних клубів (38,0%), в кафе (барах) і в комп’ютерних клубах (32,7%). В той же час, в спортивних клубах та туристичних походах комунікативні бар’єри виникають значно рідше (відповідно 10,7% та 12,3%).

Дослідження виявило також наявність комунікативних бар’єрів з іншими категоріями осіб – з особами вищого соціально-майнового статусу (48,0%), представниками інших національностей (27,0%) та іноземцями (25,7%). Значно менше комунікативних бар’єрів виникає з представниками інших релігійних конфесій (14,7%).

В цілому, зроблено висновок про те, що комунікативні бар’єри виникають в усіх сферах життєдіяльності студентської молоді (безпосередньо в процесі навчання у вищому навчальному закладі, в процесі спілкування в сім’ї, у сфері проведення дозвілля тощо). Також зроблено висновок про те, що комунікативні бар’єри у студентів найчастіше виникають з тими людьми, з якими студенти включені в спільну діяльність, з якими вони найбільш активно взаємодіють та з тими, хто має/або демонструє свій вищий статус (викладачі, працівники деканату, студенти своєї групи, батьки, особи з вищим соціально-майновим статусом тощо).

Дослідження показало, що комунікативні бар’єри істотно впливають на організацію життєдіяльності студентів, Так, 69,7% опитаних студентів відповіли, що комунікативні бар’єри впливають на їхню активність, 74,7% студентів зазначили, що комунікативні бар’єри впливають на їх самопочуття.

Серед найважливіших причин, які обумовлюють виникнення комунікативних бар’єрів, студенти назвали такі: відмінності в інтелектуальному рівні (61,0%), різні цінності (54,0%), вікові відмінності (54,0%), різний емоційний стан (49,3%).

На другому підетапі досліджувались основні психологічні характеристики студентів, які, скоріше за все, лежать в основі актуалізації комунікативних бар’єрів, які були виявлені на першому підетапі (“загострене” сприйняття відмінностей в інтелектуальному рівні, різних цінностей, емоційних станів, вікових відмінностей партнерів по спілкуванню тощо). До таких психологічних характеристик (на основі аналізу літератури) було віднесено: а) комунікативну нетолерантність (як систему негативних установок, як складову комунікативної спрямованості особистості);
б) перешкоди у встановленні емоційних контактів в процесі спілкування (як важливу складову комунікативної та емоційної сфер особистості); в) стратегії психологічного захисту у спілкуванні (як важливу складову стилю спілкування).

Дослідження особливостей комунікативної толерантності (за допомогою “Методики діагностики комунікативної толерантності” В.В. Бойка) показало наступне. Найбільш притаманними студентам виявилися такі вияви комунікативної нетолерантності (інтолерантності): невміння приховувати неприємні почуття, що виникають при зустрічі з некомунікативними якостями партнерів (середній бал – 7,35); намагання “підігнати” партнера під себе, зробити його “зручним” (середній бал – 7,02); намагання “переробити”, перевиховати свого партнера (середній бал – 6,83). Дослідження також виявило, що середній рівень комунікативної нетолерантності (за 9-ма показниками) в опитаних студентів є значно вищим (58 балів), порівняно з аналогічним показником у реально працюючих представників професій типу “людина – людина” – медсестер (43 бали), лікарів (40 балів), вихователів дошкільних установ (31 бал). З урахуванням того, що серед опитаних студентів була значна частина таких, які оволодівають професіями типу “людина – людина” (психологи, соціологи, медичні працівники), було наголошено на необхідності посилення рівня розвитку комунікативної толерантності у студентів.

У процесі дослідження перешкод у встановленні емоційних контактів в процесі спілкування (за допомогою відповідної методики В.В. Бойка) було встановлено, що близько половини опитаних студентів мають значну кількість перешкод у встановленні емоційних контактів. Зокрема, виявлено, що для студентів характерні такі основні перешкоди: неадекватний прояв емоцій (51,0%); невміння управляти емоціями, дозувати їх (50,3%); домінування негативних емоцій (48,0%); небажання зблизитися з людьми на емоційній основі (47,7%); негнучкість, невиразність емоцій (44,3%). Було зроблено висновок про необхідність підготовки студентів до подолання таких перешкод.

Вивчення стратегій психологічного захисту у спілкуванні (за допомогою відповідної методики В.В. Бойка) показало певні розбіжності, які існують між суб’єктивною та об’єктивною оцінками наявних у студентів стратегій спілкування. Так, у процесі анкетування студенти у переважній більшості (72,7%) зазначили, що вони використовують миролюбну стратегію спілкування і лише 12,0% вказали на те, що їм притаманна агресивна стратегія. Водночас за результатами тестування (до певної міри об’єктивного показника) виявилось, що лише 38,0% студентів (майже вдвічі менше) спілкуються миролюбно, а 20,0% – агресивно.

На третьому підетапі дослідження було вивчено організаційно-професійні чинники (тип майбутньої спеціальності студентів; форма навчання студентів; форма власності вищого навчального закладу), які впливають на виникнення комунікативних бар'єрів студентської молоді. Використовувалися всі названі вище методики дослідження.

Що стосується типу майбутньої спеціальності, то студенти були підрозділені на дві основі групи: а) ті, які оволодівали професіями типу “людина – техніка” (вони навчалися на технічних факультетах – приладобудівному, радіотехнічному тощо); б) студенти, які оволодівали професіями типу “людина – людина” (які оволодівали професіями психолога, соціолога, медичного працівника тощо). Результати дослідження показали, що за більшістю показників, які розкривають особливості комунікативних бар'єрів, існують статистично значущі зв’язки між проявами комунікативних бар'єрів (р<0,05; р<0,01; р<0,001) та майбутньою спеціальністю студентів. При цьому у студентів, які оволодівають професіями типу “людина –техніка”, прояви комунікативних бар'єрів переважають над проявами таких бар'єрів у студентів, які оволодівають професіями типу “людина – людина”. Наприклад, у процесі аналізу комунікативних бар'єрів при взаємодії студентів із різними суб’єктами спілкування з’ясувалось, що із 23 можливих позицій у 15 позиціях спостерігається переважання міри вияву комунікативних бар'єрів у студентів технічних спеціальностей над виявами цих бар'єрів у студентів соціальних спеціальностей, причому у всіх сферах взаємодії. Наприклад, комунікативні бар'єри при взаємодії із викладачами спостерігаються у 51,6% студентів технічних спеціальностей і лише у 36,4% студентів соціальних спеціальностей, на дискотеках – у 43,2% студентів технічних спеціальностей і у 29,1 % студентів соціальних спеціальностей. Водночас встановлено, що студенти соціальних спеціальностей більш чутливі до впливу комунікативних бар'єрів (р<0,001). Наприклад, 80,0% студентів соціальних спеціальностей відзначили вплив даного виду бар'єрів на їх активність, тоді як про це зазначили 63,7% студентів технічних спеціальностей. Також встановлено, що серед можливих 16 основних причин виникнення комунікативних бар'єрів по 9-ти причинах виявлено статистично значущі відмінності (р<0,01; р<0,05; р<0,001) у бік більшої вираженості цих причин у студентів технічних спеціальностей, порівняно із студентами соціальних спеціальностей (за такими причинами, як “різні інтереси”, “різний світогляд”, “різний соціально-майновий статус”, “фізичні вади”, “зовнішній вигляд” тощо). У той же час, на рівні тенденції встановлено, що студенти соціальних спеціальностей більш чутливі, порівняно із студентами технічних спеціальностей, до таких причин, як “різний темперамент”, “різний емоційний стан” співрозмовників. Загалом, можна сказати, що для студентів технічних спеціальностей більш притаманною є наявність комунікативних бар'єрів, порівняно із студентами соціальних спеціальностей.

Що стосується форми навчання студентів (стаціонарної чи заочної), то дослідження виявило, що за більшістю показників, які розкривають особливості комунікативних бар'єрів, існують статистично значущі зв’язки (р<0,05; р<0,01; р<0,001) між різними проявами комунікативних бар'єрів та формою навчання. При цьому у студентів, які навчаються за денною формою навчання, прояви комунікативних бар'єрів переважають над проявами таких бар'єрів у студентів, які навчаються за заочною формою навчання. Наприклад, у процесі аналізу наявності комунікативних бар'єрів при взаємодії із різними суб’єктами спілкування з’ясувалось, що із 23 можливих позицій у 13 позиціях спостерігається переважання міри вияву комунікативних бар'єрів у студентів очної форми навчання над виявами цих бар'єрів у студентів заочної форми навчання. Наприклад, комунікативні бар'єри при взаємодії із викладачами спостерігається у 49,6% студентів стаціонару і лише у 13,3% заочної форми навчання. В той же час, встановлено, що студенти заочної форми навчання більш чутливі до впливу комунікативних бар'єрів (р<0,001), порівняно із студентами стаціонарної форми навчання. Наприклад, 86,7% студентів заочної форми навчання і лише 67,8% студентів стаціонару відзначили вплив даного виду бар'єрів на їх активність. Також встановлено, що серед можливих 16 основних причин виникнення комунікативних бар'єрів по 7 причинах виявлено статистично значущі відмінності між студентами двох форм навчання (р<0,05; р<0,01; р<0,001) у бік більшої


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛю ЕЛЕКТРОІЗОЛЯЦІЇ КАБЕЛІВ З ЕКРАНОВАНИМИ ВИТИМИ ПАРАМИ - Автореферат - 22 Стр.
Метаботропна регуляція синаптичного пуринергічного гальмування в вісцеральних гладеньких м’язах - Автореферат - 25 Стр.
Оптимізація антиноцицептивного захисту при операціях з приводу дифузного токсичного зоба в умовах внутрішньовенної анестезії - Автореферат - 31 Стр.
МЕТАБОЛІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ - Автореферат - 21 Стр.
КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ І КОРЕКЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИКИ - Автореферат - 28 Стр.
ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА - Автореферат - 28 Стр.
ОБГРУНТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КАПУСТИ САВОЙСЬКОЇ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ - Автореферат - 31 Стр.