Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
  1. ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КУЧЕРЯВИЙ Олександр Георгійович

УДК 378.14.032

Теоретичні і методичні основи організації професійного

самовиховання майбутніх вихователів дошкільних

закладів і вчителів початкових класів

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий консультант – доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

– доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бібік Надія Михайлівна, Інститут педагогіки АПН України, заступник директора;

  • доктор педагогічних наук, професор Артемова Любов Вікторівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри дошкільної педагогіки;

  • доктор педагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний педагогічний університет ім. Івана Франка, проректор.

Провідна установа:

Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання, Міністерство освіти і науки України, м.Харків.

Захист відбудеться 27 листопада 2002р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 25 жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Про необхідність забезпечення демократизації, гуманізації та індивідуалізації процесу формування особистості педагога у вищих навчальних закладах та його діяльності у загальноосвітній школі йдеться в Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, Державній програмі “Вчитель”.

Для якісного оновлення системи професійної підготовки вихо-ва-те-лів дошкільних закладів і вчителів початкових класів особливого значення набуває проблема загального і специфічного у підготовці майбутніх педа-гогів засобами організації професійного самовиховання. Її формулювання є наслідком зіставлення певного запиту практики і тих можливостей його задоволення, які є у педагогічній науці. У роки незалежності України з’явився новий запит суспільної педагогічної практики на фахівця, здатного як до професійного самовдосконалення, так і до створення умов для неперервного розвитку дітей дошкільного і початкового шкільного віку. Підготовка таких фахівців повинна сприяти національному відродженню.

Сьогодні дошкільним закладам і початковим школам потрібні педагоги з досвідом самоформування і саморозвитку професійних умінь організації осо-бистісно орієнтованого навчально-виховного процесу на діагностичній основі. Завдання щодо створення необхідних умов для неперервного розвитку дітей вимагає від практичних працівників систематичного удо-сконалення загальних і специфічних для педагогів суміжних ступенів освіти (дошкільного і початкового шкільного) вмінь. Наявність у випускників педа-гогічних факультетів таких умінь є важливою умовою забезпечення наступ-ності дошкільної і початкової шкільної освітніх ланок.

У той же час підготовка педагогічних кадрів у навчальних закладах різних рівнів акредитації залишається в Україні нескоординованою і недостатньо ефективною в плані формування у студентів фахової готовності на особистісно зоорієнтованій основі, розширення можливостей цього процесу за рахунок підсилення його цілісності, організації системи фахового самовдосконалення студентів. Певною мірою це пояснюється відсутністю у викладачів ВНЗ глибоких знань теорії і технології професійного самовиховання, необхідність яких більшість з них усвідомлює. Основи теорії загального самовиховання розкриті у працях А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, А.Я.Арета, Д.М.Гришина, О.І.Кочетова, О.Г.Ковальова, В.М.Оржеховської, Л.І.Рувинського, В.І.Селіванова, М.Г.Тайчинова, Т.В.Хілько та ін. Сутність і рушійні сили професійного самовиховання майбутнього педагога і вчителя насамперед досліджував С.Б.Єлканов, який не розглядав специфіку самовиховної діяльності майбутніх вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів і залишив багато питань відкритими. Потреби практики націлюють науковців на подальшу розробку теоретичних і методичних положень щодо професійного самовиховання, розв’язання питань про структуру і генезис самовиховної активності, закономірності і принципи самовиховної діяльності, її цільовий орієнтир тощо. Для вирішення відповідних питань в Україні є необхідне методологічне і теоретичне підґрунтя: концепції співвідношення свідомого і несвідомого у професійній освіті (І.А.Зязюн), цілісності та наукових засад її реалізації у професійній підготовці майбутніх учителів (В.А.Семиченко), теоретичні положення щодо особистісно зорієнтованого виховання (І.Д.Бех), індивідуалізації професійної підготовки вчителя (О.М.Пєхота), розвитку само-ре-гуляції поведінки шко-лярів на особистісному рівні (М.Й.Боришевський) та ін.

Актуальність та доцільність дослідження випливає з його спрямованості на розв’язання таких суперечностей дошкільної і шкільної практики, інститутської та університетської педагогічної освіти: а) між соціальним завданням щодо здійснення вихователями дошкільних закладів і вчителями початкових класів наступності в управлінні неперервним розвитком дітей і стихійним характером професійного самовиховання студентів ВНЗ, спрямованого на формування у них як специфічних, так і загальних для педагогів суміжних ланок освіти якостей; б) між усвідомленням більшістю викладачів педагогічних факультетів ВНЗ потреби у створенні системи професійного самовиховання студентів і невизначеністю педагогічною наукою принципів і методів організації самовиховної діяльності майбутніх вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів, відповідних технологій, а також положень щодо ефективного функціонування цієї системи; в) між визнанням фахівцями вищої школи і науковцями великого значення процесу формування самосвідомості студента для його професійного становлення та існуючим у педагогічній науці уявленням про професійне самовиховання як лише свідому роботу щодо удосконалення своєї особистості як професіонала; г) між розумінням фахівцями у галузі теорії самовиховання ролі його цільового орієнтиру і відсутністю в науці положень про інтегральну готовність до професійної діяльності педагогів дошкільної і початкової шкільної ланок освіти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема є складовою науково-дослідної теми відділу теорії і практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Концептуальні засади психолого-педагогічної підго-тов-ки вчи-телів у сучасних умовах (питання теорії і технологій)” (РК №0197 U 006397). Вибраний напрям дослідження безпосередньо пов’язаний з планами науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і психології Донецького національного університету за темою “Органі-за-ція професійного самовиховання майбутніх учителів” (номер ДР U009663).

Тема дисертації затверджена вченою радою Донецького національного університету 23.02.1996, протокол № 2, і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 04.11.1996, протокол №4.

Об’єкт дослідження: цілісний процес професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільних закладів і початкових класів.

Предмет дослідження – педагогічна організація професійного самовиховання майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів і вчителів початкових класів.

Мета дослідження полягає в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні концептуальних засад, встановленні закономірностей і принципів організації професійного самовиховання майбутніх педагогів дошкільних закладів і початкових класів, розробці методики формування у студентів інтегральної готовності до педагогічної діяльності засобами самовиховання.

Концепція дослідження. Теоретичне та експериментальне обґрунтування організації про-фесійного самовиховання майбутніх педагогів у вищій школі є не-обхідною умовою її реформування. Ефективність найсуттєвішого кроку пошуку – з’ясування концептуальних засад про-фе-сійного самовиховання студентів – залежить від результатів аналізу цілісного процесу формування особистості спеціаліста-педагога на мето-до-ло-гіч-ному, загальноп-сихологічному, загальнопедагогічному і конкретно-науко-вому рівнях (на ос-танньому вирішується завдання щодо виявлення можливих якісних станів предмета потреби у самовихованні в свідомості та само-свідо-мос-ті студента, відповідних педагогічних умов, структури і генезису самовиховної активності майбутнього фахівця тощо).

Дослідження методологічно базується на розумінні професійного само-виховання як складної системи діяльності людини, для розкриття якої, зокрема, застосовують поняття психології розвитку свідомості і самосвідомості, психо-логії творчості. Основні з них є підґрунтям для побудови нової поняттєвої сис-теми педагогічної організації професійного самовиховання майбутніх вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів, у якій моделюються істотні ознаки їх цілісної підго-тов-ки до професійної діяльності. Саме цілісна підготовка студентів споріднених спеціальностей, яка спрямована на формування в них як специфічних, так і загальних для фахівців суміжних освітніх ланок знань і вмінь, повинна сприяти неперервному розвитку дітей, забезпеченню наступності дошкільної і початкової шкільної освіти. Усі зв’язки між досліджуваними поняттями і процесами вважаються органічно об’єднаними цілісною системою.

Концептуальне бачення розв’язання проблеми загального і специфічного у формуванні особистості майбутнього педагога засобами організації його професійного самовиховання випливає із сучасних концеп-цій національного виховання, в яких воно розглядається як створення соціаль-них, педагогічних і психологічних умов для саморозвитку особис-тості, самореалізації нею своїх потенційних можливостей.

Наша концепція визначає суть підходу до професійного самовиховання як до процесу самотворчості, що функціонує на основі єдності свідомості і са-мосвідомості особистості студента і спрямований на формування ним інтегральної готовності до самостійної праці. Такий підхід відрізняється від погляду на професійне самовиховання як на свідому роботу щодо удоско-на-лення своєї особистості як професіонала (С.Б.Єлканов): а) чітко визна-че-ною якісною сутністю самовиховання – його здатністю розвиватися як творчий процес; б) акцентом на загальну психологічну умову, яка забезпечує самови-ховні дії, – єдність свідомості і самосвідомості особистості; в) наявністю орієнтира професійного самовиховання – готовністю до самостійної праці як комплексу загальних і специфічних фахових умінь і якостей педа-го-га дошкільної чи початкової освітньої ланки, значущих для виконання ним професійних функцій.

Психологічний механізм професійного самовиховання як процесу творчості має структурно-рівневу природу. На цьому положенні побудована концептуальна схема організації професійного самовиховання майбутніх педагогів. Згідно з нею, цей процес функціонує на різних взаємопов’язаних і ієрархічно ор-гані-зованих рівнях – соціально-особистісному, рефлексивно-особистісному і пред-метно-операціональ-но-му – і здійснюється постадійно. Особливості кожної стадії про-фе-сійного самовиховання пов’язані з переважанням на ній змістов-но-го чи смислового планів.

Активність майбутнього фахівця у самовихованні суттєво залежить від її педагогічного стимулювання з боку викладача, яке спрямоване на по-глиблення усвідомленості, осмисленості цілей і способів роботи над собою шляхом підвищення ефективності емоційної і смислової (рефлексивно-особис-тіс-ної) регуляції студентом змістовного (предметно-операціонального) аспекту своїх самовиховних зусиль.

Педа-гогічне стимулювання самовиховної активності студента спрямоване: 1)на розвиток у майбутнього фахівця певного ступеня адекватності самооцінки, особис-тіс-ного смислу і мотивів поліпшення якості роботи над собою на позитивному емоційному фоні; 2)на подальше глибоке оволодіння студентом теорією і технологією професійного самовиховання.

Формування в майбутніх педагогів інтегральної готовності до професійної діяльності закономірно залежить від рівня його самовиховної активності.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що організація професійного самовихо-вання майбутніх педагогів дошкільних закладів і вчителів початкових класів як складовий компонент цілісної фахової підготовки сприяє підвищенню рівня їх інтегральної готовності до педагогічної діяльності, якщо вона:

а) функціонує як система, компоненти якої (цілепокладальний, ресурсний, організаційно-впроваджувальний) зорієнтовані на формування цієї готовності й знаходяться у відповідності з її структурою;

б) забезпечує такі педагогічні умови, за яких підвищується активність студентів у самовихованні як результат якісних перетворень у свідомості і самосвідомості кожного з них предмета потреби у роботі над собою – загальних і специфічних для педагогів суміжних ланок освіти вмінь та якостей;

в) спричиняє позитивні якісні зрушення в параметрах, які характеризують інтегральну готовність до педагогічної діяльності (психологічну готовність, практичну готовність, готовність до самовдосконалення після закінчення ВНЗ), за рахунок самовиховної активності.

Часткові гіпотези: щоб виконати функцію орієнтира про-фесійного самовиховання студентів на формування якостей, значущих для забезпечення фахівцями наступності дош-кіль-ної і початкової освітніх ланок, модель спеціаліста-педагога методологічно повинна базуватися на концепції цілісності та її реалізації у процесі підготовки майбутніх педагогів; особистісно-розвивальний характер підготовки майбут-ніх фахівців досягається за умови, якщо концепція і модель організа-ції професійного само-виховання студентів, система педагогічного забезпе-чен-ня їх самовиховної ак-тивності в цілому і її компоненти, закономірності та принци-пи її функціонування обґрунтовуються на засадах теорії особистісно зорі-єн-тованого навчально-виховного процесу, в межах якого саме професійне самовиховання розглядається як самотворчість майбутнього спеціаліста, спрямована на формування готов-ності до са-мостійної праці у відповідній сфері діяльності.

Відповідно до предмета, мети, концепції та загальної гіпотези теоретико-експери-ментального пошуку визначені основні завдання дослідження:

1. Обґрунтувати структуру самовиховної активності студентів, спрямованої на формування готовності до самостійної педагогічної праці.

2. Розробити концепцію організації професійного самовихо-вання майбутніх учителів початкових класів і вихователів дошкільних закладів, у якій моделюються основні закономірності і принципи функціонування цього процесу.

3. Обґрунтувати модель педагога, значущу для забезпечення наступності дошкільної і початко-вої шкільної ланок освіти: виявити основні функції педагога та загальні і специфічні вміння, важливі для виконання вихователем дитячого садка і вчителем початкової школи кожної з них; розкрити поняття інтегральної готовності до педагогічної діяльності.

4. Розробити модель організації професійного самовиховання студентів.

5. Обґрунтувати систему педагогічного забезпечення ак-тивності студентів у самовихованні, принципи та умови її ефективного функціонування.

6. Розробити та експериментально перевірити методику впровадження в навчальний процес моделі організації професійного самовиховання май-бутніх педагогів.

7. Довести наявність зв’язку між самовиховною ак-тивністю студентів та їх інтегральною готовністю до самостійної педагогічної дія-ль-ності.

8. Розробити методичні рекомендації для викладачів вищої педагогічної школи 3-го та 4-го рівнів акредитації щодо організації професійно зорієнтованої самовиховної діяльності майбутніх фахівців.

Загальна методологія дослідження базується на філософських поло-женнях щодо: діалектики одиничного, особливого і загального; єдності та роз-витку, взаємозумовленості явищ об’єктивної дійсності; розуміння особи-стості як активного суб’єкта розвитку і діяльності, яка детермінована об’єктивними і суб’єктивними чинниками і здійснюється на засадах глибокої духовності (В.П.Андрущенко, А.Г.Асмолов, І.А.Зязюн, М.С.Каган, В.Г.Кремень, М.І.Михальченко та ін.); на використанні методологічних підходів до аналізу об’єкта дослідження – системного, струк-турно-функціонального, прогностичного, на принципах цілісності навчально-виховного процесу вищої школи.

Теоретичну основу дослідження становлять положення психологічної та педагогічної науки щодо: діяльності та її суб’єкта (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.); психології та педагогіки творчості (В.К.Зарецький, В.О.Моляко, О.Я.Пономарьов, С.О.Сисоєва, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов та ін.), про сутність і розвиток саморегуляції (М.Й.Боришевський, Г.С.Нікіфоров), психології самовиховання і педагогічних засад його організації (А.Я.Арет, С.Б.Єлканов, А.І.Кочетов, А.С.Макаренко, Л.І.Рувинський, В.О.Сухомлинсь-кий та ін.), цілісної побудови навчально-виховного процесу (Ю.В.Васильєв, В.С.Ільїн, В.А.Козаков, В.В.Краєвський, В.А.Семиченко), оновлення змісту початкової освіти і дошкільного виховання (Л.В.Артемова, Н.М.Бібік, А.М.Богуш, В.І.Бондар, М.С.Вашуленко, О.Я.Савченко та ін.), розробки професіограм педагогічної праці (О.А.Абдуліна, Є.С.Барбіна, В.М.Гриньова, В.І.Загвязинський, В.А.Кан-Калик, Н.В.Кузьміна, В.О.Слас-тьонін, О.І.Щербаков та ін.) і професійної підготовки педагога (А.М.Алексюк, А.М.Бойко, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюн, З.Н.Курлянд, М.П.Лещенко, О.Г.Мороз, В.А.Семи-ченко, С.О.Сисоєва, Р.І.Хмелюк, Т.С.Яценко та ін), особистісно зорієнтованого змісту національного виховання й освіти, підвищення їх теоретичного рівня (Г.О.Балл, І.Д.Бех, С.У.Гончаренко, О.В.Киричук, В.І.Лозова, Н.Г.Ничкало, В.В.Рибалка, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська та ін.).

При виконанні поставлених завдань у роботі використовувалися такі ме-тоди дослідження:

теоретичні – системно-структурний та системно-функціональний методи, формально-логічний і змістовно-генетичний аналіз, методи концеп-туально-порівняльного аналізу – логіко-індуктивний і гіпотетико-дедук-тив-ний, ідеалізація, моделювання; ана-ліз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, інтегрування, систематизація, кла-сифікація, індукція та дедукція;

емпіричні – спостереження, аналіз педагогічного досвіду, навчальних планів і програм, опитування, аналіз змісту щоденників із самовиховання сту-дентів, їх взаємохарактеристик і творів, бесіди, експертні оцінки, аналіз оцінних листів та карт вивчення самовиховної діяльності студентів; педа-гогічний експеримент, методи математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 1990-2001 рр. і охоплювало чотири етапи теоретико-експериментального пошуку.

Перший етап (1990 – 1991 рр.) – обґрунтування проблеми, визначення напряму науково-педаго-гіч-ного пошуку, дослідження стану розробки питання в теорії та практиці (аналіз філософської, психо-логічної та педагогічної літератури з обраної проблеми, навчально-програмної документації, існуючої практики підготовки студентів до професійної діяльності та виховання і навчання дітей дошкільного і початкового шкільного віку); створення про-грами дослідження, уточнення його предмета та мети, розробка концепції та формулювання робочої гіпотези, визначення завдань дослідження.

Другий етап (1991– 1992 рр.) – проведення констатуючого зрізу, розробка моделі організації професійного самовиховання май-бутніх педагогів; створення програми і методики формуючого експери-мен-ту та його підготовка.

Третій етап (1992 – 1998 рр.) – реалізація програми формуючого експерименту, спрямованого на визначення впливу процесу професійного самовиховання студентів, організованого на основі розробленої моделі, на формування у сту-дентів готовності до педагогічної діяльності. На цьому етапі апробовано запропоновану систему педагогічного забезпечення самовиховної активності сту-дентів на основі визначених емпіричним шляхом умов ефективного функціонування її компонентів.

Четвертий етап (1999 – 2001 рр.) – систематизація та обробка експери-мен--тальних даних, підведення підсумків дослідження, формулювання основ-них висновків та рекомендацій, висвітлення одержаних результатів у науково-педагогічних виданнях.

Експериментальна база дослідження. На різних етапах експерименту дослідженням було охоплено понад 1500 студентів ВНЗ Донеччини і Луганщини (Донецького національного університету, Слов’янського педагогічного інституту, Луганського педагогічного університету ім. Т.Шевченка та ін.). Формуючий експеримент проводився в Маріупольському гуманітарному інституті, Донецькому інституті соціальної освіти (кількість студентів у експериментальній і контрольній групах – 410). В експериментальній роботі брали участь 526 педагогів дошкільних закладів і загальноосвітних шкіл Донецької області, 187 викладачів ВНЗ.

Наукова новизна дослідження полягає в:–

уперше обґрунтованих: концепції організації професійного самовиховання майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів і вчителів початкових класів; моделі педагога, орієнтованої на виконання ним соціального запиту щодо забезпечення наступ-ності дошкільної і початкової шкільної ланок освіти; моделі організації професійного самовиховання студентів; поняттєвому апараті теорії про-фесійного самовиховання майбутніх педагогів: поняттях цілісної підготовки вчителів початкових класів і вихователів дошкільних закладів засо-бами організації самовиховання студентів, професійного самовиховання як особистісно й суспільно значущої самотворчості майбутнього фахівця, струк-тури самовиховної активності й системи її педагогічного забез-пе-чення, інтегральної готовності до педагогічної діяльності як орієнтира само-ви-ховної роботи, готовності до професійного самовиховання і його культури, рівнів розвитку інтересів студентів до професійного само-виховання та ін.;

  • визначених умовах оволодіння студентами знаннями теорії і технології роботи над собою: виявлення її особистісного смислу, формування у студентів мотивів професійного самовиховння та інтересу до нього, регулюючого впливу позитивних емоцій і адекватної само-оцінки на активність кожного з них як суб’єкта професійного становлення й удосконалення;

  • удосконаленні принципів відбору змісту професійного самовиховання майбутніх педагогів, оптимального вибору методики його організації;

  • подальшому розвитку підходів до визначення ознак цілісності процесу підготовки майбутніх педагогів, розробки навчальних програм дисциплін педагогічного циклу.

Теоретичне значення дослідження полягає в:–

обґрунтованих концептуальних засадах процесу організації професійного самовиховання майбутніх учителів початкових класів і вихователів дошкіль-них закладів;–

установленому зв’язку між інтегральною готов-ністю майбутніх педагогів до самостійної праці та їх активністю в само-вихо-ванні (самовиховна активність закономірно сприяє підвищенню рівня сфор-мо-ваності інтегральної готовності до педагогічної діяльності), встановлених інших базо-вих закономірностях процесу організації професійного самовиховання сту-дентів у зовнішньому (соціальному) і внутрішньому (рефлексивно-особистісному і предметно-операційному) планах; у соціальному плані цей процес закономірно зумовлений потребами українського суспільства в педагогах дошкільних закладів і початкових шкіл, які спроможні забезпечити неперервний розвиток дітей, наступність дошкільної і початкової шкільної освіти, і пов’язаний з процесами виховання, навчання і розвитку студентів у духовному та професійному аспектах; у внутрішньому (особистісному) плані процес організації професійного самовиховання студентів закономірно залежить від усвідомлення ними власних потреб у самоактуалізації і самореалізації як особистостей через професійну діяльність, необхідності оволодіння для цього інтегральною готовністю до неї, від їх реальних потенційних можливостей здійснювати самовиховні дії; у цьому ж особистісному плані процес організації самовиховання студентів впливає на забезпечення єдності й розвитку в кожного з них свідомості й самосвідомості; розвиток самовиховної активності майбутнього педагога залежить від підвищення ним за допомогою викладача ефективності смислової (рефлексивно-особистісної) регуляції змістовного (предметно-операційного) досвіду своїх зусиль у самовихованні; –

виявлених вимогах до організації системи про-фесійного самовиховання майбутніх педагогів з урахуванням як соціальних по-треб у національному культуротворенні, орієнтації професійно-педагогічної підготовки студентів на забезпечення наступності дошкільної та початкової шкільної ланок освіти, так і потреби кожного студента в са-мореалізації як особистості;–

класифікованих методах і прийомах педагогічного стимулювання самовиховної активності студентів: 1) методах стимулювання процесу перетворення знань про модель спе-ціаліста і теорію самовиховання в особистісні цінності; 2) методах сти-му-лю-вання інтересу до самовиховної діяльності; 3) методах стимулювання процесу прийняття й ре-алізації мотивів самовиховання як самотворчості; 4) ме-тодах стимулювання зро-стання рівня готовності до самовиховання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає: в опрацюванні конкретного змісту організації професійного самовиховання майбутніх педагогів, методів і форм його стимулювання; у створенні експери-ментальних навчальних планів та багатьох програм (спеціальності: “Дошкільне виховання” і “Початкове навчання”) на інтегрованій та особистісно зорієнтованій основах; у розробці пакету комплексних контрольних завдань для оцінки сту-пеня фахової підготовленості п’ятикурсників, навчальних посібників для студентів і викладачів педагогічних факультетів ВНЗ, методик організації са-мовиховної роботи.

Одержані результати роботи можуть бути вико-ристані працівниками всіх університетів і педагогічних інститутів країни при скла-данні навчальних і виховних планів, програм, створенні підручників, навчаль-них і методичних посібників, особистісно зорієнтованих виховних технологій; на сформульо-вані положення дисертації можуть спиратися викладачі всіх основних психолого-педагогічних дисциплін; науково-методичними рекомендаціями, які містяться в роботі, мають можливість керуватися студенти педагогічних ВНЗ.

Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено в роботу Науково-методичного центра Міністерства освіти і науки України, у навчальний процес Луганського педагогічного університету ім. Т.Шевченка, Слов’янського педагогічного інституту, Донецького інституту соціальної освіти, Донецького інституту післядипломної освіти, Запорізького інституту післядипломної освіти (довідки про впровадження №14/19 від 10.01.02 р.; №1/483 від 29.05.01 р.; №311 від 29.12.01 р.; №01/77 від 14.05.01 р.; №158 від 27.12.01 р.; №72 від 26.02.01 р.).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає: у створенні концептуальних засад, визначенні цілей, можливостей їх досягнення і змісту організації професійного самовиховання майбутніх педагогів перших суміжних ланок освіти на основі розробки й реалізації логіки їх теоретико-ек-спериментального пошуку шляхом розгляду об’єкта дослідження на методо-логічному, загальнонауковому, конкретно-науко-вому та процесуальному рівнях і експери-мен-таль-ній перевірці ступеня ефек-тивності проекту; в обґрунтуванні теоретичних основ та методичного забезпе-чення системи професійного самовиховання студентів; у безпосередній організації і проведенні всіх етапів дослідження.

Вірогідність результатів дослідження забезпе-чу-ється: обґрунтованістю його вихідних положень на методоло-гіч-но-му й теоре-тичному рівнях, цілісним підходом до розв’язання проблеми загаль-ного і спе-цифічного у формуванні особистості педагога для дошкільної і початко-вої шкільної ланок освіти засобами організації самовиховання студентів; викори-станням системи методів, адекватних меті і завданням теоре-ти-ко-емпі-рич-ного дослідження; достатньою тривалістю педагогічного експерименту; перевіркою на надійність запроваджених у практику вищої школи експериментальних прог-ра-м та науково-методичних рекомендацій, їх позитивною оцінкою праців-никами ВНЗ; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних резуль-та-тів.

На захист виносяться положення:

1.Професійне самовиховання майбутнього педагога є саморухом особистості до самореалізації, усвідомленим процесом здійснення студентом сукупності творчих дій, який базується на єдності його свідомості та самосвідомості і спрямований на формування інтегральної готовності до педагогічної діяльності – психологічної, практичної, готовності до самовдосконалення після закінчення навчального закладу.

2. Професійному самовихованню як процесу притаманні такі інтегральні характеристики: а) єдність свідомого (самоцінного) ставлення майбутнього фахівця до знань про загальні та специфічні для педагогів дошкільної і початкової шкільної освітніх ланок уміння та якості, до самовиховання як творчості й засобу педагогічної підготовки, з одного боку, з його професійною самосвідомістю, – з іншого; б) наявність активності студентів у самовихованні як результату створення викладачами умов для усвідомлення ними потреби в ньому; в) спрямованість активності студентів у самовихованні на формування інтегральної готовності до педагогічної діяльності; г) постадійний та різнорівневий характер організації самовиховання як самотворчості.

3. Структурними компонентами системи педагогічного забезпечення активності студентів у професійному самовихованні є: 1) створення умов для появи і розвитку в них інтересу до самовиховання як засобу професійного становлення; 2) всебічне сприяння процесу відкриття студентами особистісного смислу самовиховання, формуванню його мотивів; 3) забезпечення процесів самоформування майбутніми фахівцями “Я”- образу педагога та “Я”- концепції професійного становлення, всього комплексу загальних і специфічних умінь педагога певної ланки освіти; 4) стимулювання самовиховної активності майбутніх педагогів; 5) надання допомоги студентам у корекції самовиховної діяльності на основі аналізу одержаних результатів і потреб у подальшому професійному становленні.

5. Основними необхідними умовами активності майбутніх педагогів у професійному самовихованні є: 1) високий рівень компетентності викладачів у галузі теорії професійного самовиховання; 2) створення ситуацій внутрішнього прийняття студентами як самоцінних знань про зміст професіограми педагога, яка містить як загальні, так i специфічні для вихователя дошкільного закладу i вчителя початкових класів знання i вміння; 3) вcебічне пeдaгoгiчнe забезпечення поступового переходу інтересу студентів до професійного самовиховання з рівня зацікавленості ним на piвень самоцінного ставлення до нього, а потім – на рівні поглиблення теоретичних знань про роботу над собою та їх практичного втілення; 4) цілеспрямоване на формування особистісного смислу самовиховання спонукання майбутніх педагогів викладачами на емоційне переживання в єдності – знань про себе, систему якостей фахівця, теорію та технологію самовиховної діяльності; організація педагогічної практики з обов’язковою оцінкою студентами сформованості певних професійних умінь після її здійснення, письмовою фіксацією почуттів, які викликали результати власних дій у ролі педагога, i думок про самовиховання як зaciб поліпшення цих результатів; 5) творче використання керівниками педагогічної практики способів оцінювання, побудованих у вигляді формул-настанов на оптимальну адекватну самооцінку рівня сформованості npoфесійних умінь у студента-практиканта i зорієнтованих на актуалізацію його здобутків у професійному самовихованні, створення ситуацій переживання практикантом факту, що на конкретному занятті він діяв краще, ніж раніше; застосування організаторами процесу самовиховання студентів оптимальної методики формування у майбутніх педагогів адекватної самооцінки протягом усього навчання у ВНЗ; 6) педагогічне забезпечення використання студентами методик комплексного застосування засобів самовиховання, спрямованого на формування інтегральної готовності до npaцi; 7) високий рівень стимулювання викладачами процесу якісних перетворень у свідомості та самосвідомості кожного студента предмета потреби у професійному самовихованні – професійних умінь, значущих для виконання педагогом певних функцій.

6. Обґрунтовані принципи організації професійного самовиховання майбутніх педагогів (цільової орієнтації самовиховання на оволодіння студентами загальними і специфічними для педагогів дошкільної і початкової шкільної ланок освіти якостями, цілісного підходу до управління впливом самовиховної активності майбутнього педагога на формування його інтегральної готовності до педагогічної діяльності тощо) випливають з виявлених закономірностей, а їх реалізація відбувається на основі запропонованого комплексу спеціальних методик, спрямованих на активізацію самовиховної роботи майбутніх фахівців.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і резуль-тати дослідження обговорювалися на міжнародних (Чернівці, 1999р.; Слов’янськ, 1999р.; Київ, 2000р.; Донецьк, 2000р.), Всеукраїнських (Умань, 1993р.; Донецьк, лютий 1995р.; Донецьк, березень 1995р.; Сімферополь, 1996р.; Донецьк, 1997р.; До-нецьк, 1999р.), регіональних і обласних (Донецьк, 1995р., Донецьк, 2000р.) науково-практичних конференціях; на Всеукраїнському методологічному семінарі “Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи” (Київ, 2000р.), обласних педагогічних читаннях та звітних конференціях Донецького національного університету.

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлені в 62 наукових і науково-методичних працях, з них 53 написано без співавторів, у тому числі: 1 монографія, 4 навчальних та методичних посібники, 6 брошур з методичними рекомендаціями та навчально-методичними матеріалами, 24 статті у провідних наукових фахових видан-нях, 4 статті у збірниках наукових праць та журналах, 23 статті та тези доповідей у збір-никах ма-теріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 83,28 авт. ар-к.

Кандидатська дисертація на тему “Організація самовиховання учнів технікуму як засіб підготовки до професійної діяльності” захищена в 1989 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використано.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, 4 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (394 найменувань, з них 6 іноземними мовами), 10 додат-ків на 78 сторінках. Загальний її обсяг – 392 сторінки, основна частина – 364 сто-рінки. Робота містить 37 таблиць на 45 сторінках і 4 рисунки на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, основні ідеї концепції, загальну та часткові гіпотези, завдання і методи дослідження, розкриті його методологічні та теоретичні основи, етапи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, сформульовані положення, що виносяться на захист, відображено відомості щодо апробації і впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи формування особистості майбутнього педагога для дошкільної і початкової шкільної освітніх ланок засобами організації професійного самовиховання” – здійснений аналіз об’єкта дослідження на методологічному, загальнопсихологічному і загальнопедагогічному рівнях розгляду.

На цій основі визначаються структура й генезис самовиховної активності студента, концептуальні положення щодо організації професійного самовиховання майбутніх вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів.

У методологічному аспекті аналізу робився акцент на двох моментах – обґрунтуванні ознак цілісності процесу підготовки майбутніх педагогів та доведенні наявності у процеса самовиховання тенденцій до перетворення за певних умов у засіб забезпечення цілісності фахової підготовки студентів та її особистісної зорієнтованості. Процес підготовки спеціалістів-педагогів для дитячих садків і початкових шкіл розглядався із врахуванням діалектики одиничного, особливого й загального.

Врахування сутності філософської категорії загального


Сторінки: 1 2 3 4





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ДЕСТРУКТИВНИХ ФОРМ ІНФІЛЬТРАТИВНОГО ТА ДИСЕМІНОВАНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ У ХВОРИХ, ЯКІ ЗЛОВЖИВАЮТЬ АЛКОГОЛЕМ - Автореферат - 33 Стр.
ПРАВОВІ ЗАСАДИ УТРИМАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ - Автореферат - 30 Стр.
ПЕРЕХІДНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ В УМОВАХ КОСМІЧНИХ ПУЧКОВО-ПЛАЗМОВИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ - Автореферат - 21 Стр.
СТИМУЛЮВАННЯ МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ ДОШКІЛЬНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ - Автореферат - 30 Стр.
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ - Автореферат - 18 Стр.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ ОСНОВ СТВОРЕННЯ ЗАГЛИБНИХ ГІДРОУДАРНИХ СНАРЯДІВ І УСТАНОВОК ДЛЯ ОДНОРЕЙСОВОГО БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН НА МОРСЬКОМУ ШЕЛЬФІ - Автореферат - 38 Стр.
Хірургічні гнійно-септичні ускладнення у хворих на наркоманію - Автореферат - 28 Стр.