Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЧЕР ГАЛИНА ВІКТОРІВНА

УДК 336.276

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фінансів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Заслужений економіст України

Огородник Сава Якович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Заслужений економіст України

Полозенко Дмитро Васильович,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, завідувач відділом фінансових ресурсів держави;

кандидат економічних наук, доцент

Павлюк Клавдія Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН

України, відділ бюджетного та

фінансового прогнозування, м. Київ.

Захист відбудеться “ 30 ” січня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680 м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. № 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розіслано “ 27 ” грудня 2002 р.

В. о. Вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради |

С. С. Осадець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація економічної системи України, пов’язана зі здійсненням економічних, політичних, фінансових, кредитних, соціальних перетворень, потребує значних фінансово-кредитних ресурсів. Відсутність їх у розпорядженні держави в достатніх обсягах сприяє широкому використанню державних позик як вагомого методу мобілізації ресурсів.

Недосконалість фінансової та грошово-кредитної політики держави спричинили невиправдане зростання державного боргу. Відсутність достатнього теоретичного обґрунтування, досконалого нормативно-правового забезпечення, ефективного механізму управління державним боргом, регулярного системного аналізу і контролю стану державного боргу та його впливу на національну економічну систему обумовили зростання державного боргу.

Накопичення значного державного боргу та його зростаючий тиск на державний бюджет потребують вивчення сутності й особливостей управління державним боргом, оскільки борговий тягар впливає на функціонування національної економічної системи.

Зростання державної заборгованості в окремих країнах, виникнення боргових криз внаслідок неплатоспроможності держави призводить до переростання національної боргової кризи в регіональну та міжнародну.

Інтернаціоналізація виробництва, капіталу, збуту, лібералізація міжнародного обміну, посилення відкритості національних економік, з одного боку, та зростання обсягів державної заборгованості різних країн світу, з іншого, потребують вивчення і обґрунтування функціонування системи управління державним боргом в умовах розбудови ринкової економіки, що дозволить визначити перспективи врегулювання боргових проблем України.

Основи розвитку теорії державного боргу та управління ним закладені в працях зарубіжних вчених таких, як А. Сміт, Д. Рікардо,
А. Тюрго, Дж. С. Міль, Фр. Небеніус, Дж. М. Кейнс, К. Маркс, У. Хеллер, А. Лернер, М. Браунріг, Р. Масгрейв, К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю,
Дж. Б’юкенен, С. Вайнтрауб, М.М. Агарков, М.І. Боголепов, Н. Бржеський, Ю. Вавілов, А.Г. Саркісянц, Л.О. Дробозіна, Л.М. Красавіна, та вітчизняних – В.Л. Андрущенка, О.І. Барановського, О.Д. Василика,
Т. П. Вахненко, В.М. Геєця, А.М. Мороза, К.В. Павлюк, М.І. Савлука,
В.Н. Суторміної, В.М. Федосова та інших. Але, у зв’язку з реформуванням фінансово-кредитної системи України, виникає необхідність подальшого поглибленого вивчення вказаних питань.

Вищезазначене зумовило вибір теми та основних напрямів дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано як складову науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету за темою “Теорія та практика управління фінансами в умовах ринкової економіки” (державний реєстраційний номер 0196U007509). Особисто автором підготовлено підрозділ, присвячений розкриттю ролі управління державним боргом як складової управління фінансовою системою України.

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні сутності та складових системи управління державним боргом, комплексному дослідженні її функціонування та удосконалення.

Для досягнення зазначеної мети були визначені такі завдання:

  • комплексного дослідження теоретичних основ державного кредиту та державного боргу;

  • вивчення причин формування державного боргу та рівня боргового навантаження України;

  • визначення сутності, складових та особливостей організації системи управління державним боргом в Україні;

  • оцінки стану нормативно-правового забезпечення управління державним боргом;

  • аналізу особливостей процесів формування та обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу України;

  • дослідження механізму врегулювання боргових криз із урахуванням світового досвіду;

  • визначення впливу функціонування системи управління державним боргом на рівень економічної безпеки країни.

Об’єктом дослідження є система управління державним боргом України.

Предметом дослідження виступають фінансові та правові відносини, що виникають між державою та внутрішніми й зовнішніми кредиторами в процесі формування та обслуговування державного боргу.

Методи дослідження. Методологія та методика дослідження базується на системному підході до загальнотеоретичного, історико-еволюційного осмислення особливостей становлення та розвитку системи управління державним боргом. При вирішенні поставлених завдань використовується діалектичний та логічний методи, методи аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, порівняльних характеристик. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є вивчення і творче переосмислення основних досягнень світової наукової думки з проблем розвитку державного кредиту, формування та обслуговування державного боргу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з розвитку фінансово-кредитної системи України, норми міжнародного права, нормативні акти Національного банку України, статистичні матеріали Держкомстату України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Рахункової палати України, Національного банку України, економічні звіти науково-дослідних центрів, статистичні щорічники, бюлетені, огляди та рекомендації міжнародних фінансово-кредитних організацій з проблем макроекономічного розвитку та врегулювання боргових проблем, довідкова, монографічна й періодична вітчизняна і зарубіжна література.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено комплексне дослідження державного кредиту, реалізовано системний підхід при дослідженні сутності, структури системи управління державним боргом, що дало змогу визначити особливості її функціонування в умовах ринкової трансформації економіки. Наукова новизна та особистий внесок автора визначається такими результатами:

-

  • уточнено сутність поняття “державний борг” як економічних відносин між державою-позичальником та її кредиторами з приводу перерозподілу позикових капіталів та вартості ВВП позичальника;

-

  • наведено авторське трактування поняття “державна заборгованість” як економічних відносин між державою та іншими учасниками суспільного відтворення, що пов’язані з необхідністю відшкодування коштів за надані кредити, виконані роботи, надані послуги та з виконанням взятих державою економічних й соціальних зобов’язань;

-

  • розкрито сутність та відмінності розгляду поняття “управління державним боргом” як складової управління фінансово-кредитною системою держави в широкому та вузькому трактуванні;

-

  • визначено основні складові системи управління державним боргом, їхню сутність та специфіку. До складу системи віднесено об’єкти й суб’єкти управління державним боргом, борговий механізм, системи обліку та контролю;

-

  • проаналізовано економічні передумови та систематизовано організаційно-правові засади функціонування системи управління державним боргом в Україні;

-

  • узагальнено світовий досвід з врегулювання боргових криз;

-

  • обґрунтовано причинно-наслідкові взаємозв’язки між рівнем функціонування системи управління державним боргом та економічною безпекою України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати використовуються та можуть бути застосовані в подальшому становленні системи управління державним боргом України.

Результати проведеного дисертаційного дослідження враховано Міністерством фінансів України при підготовці пропозицій до проекту Закону України “Про державний борг”, змін до Бюджетного кодексу, змін та доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” та формуванні стратегії розвитку системи управління державним боргом України (довідка № 073-973/1 від 29.03.2002 р.). Пропозиції автора враховано та прийнято до використання фахівцями Рахункової палати України (довідка № 03-353 від 25.03.2002 р.). Окремі пропозиції автора розглянуті і враховані Підкомітетом з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету Верховної Ради України з питань бюджету при внесенні поправок до проекту Закону “Про державний бюджет України на 2003 рік” в частині державного боргу (довідка №116 від 26.11.2002 р.).

Наукові розробки автора використовуються у навчальному процесі в Київському національному економічному університеті при викладанні курсів “Фінанси” та “Бюджетна система” (довідка від 26.03.2002 р.), а також у Київському національному торговельно-економічному університеті при викладанні курсів “Фінанси”, “Гроші та кредит”, “Бюджетна система України”, “Управління державним боргом”. Автором самостійно підготовлено навчально-методичний комплекс дисципліни “Управління державним боргом”, за матеріалами якого до друку передано підручник “Управління державним боргом” (довідка №655/38 від 27.03.2002 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансів Київського національного економічного університету та кафедри фінансів Київського національного торговельно-економічного університету, на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних та науково-теоретичних конференціях. Серед них, зокрема: міжнародна науково-практична конференція “Інвестиційна діяльність в Україні – проблеми розвитку та регулювання” (квітень 1997 р., м. Чернівці); міжнародна науково-практична конференція “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: досвід, проблеми і перспективи” (травень 1997 р., м. Луцьк); всеукраїнська науково-практична конференція “Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави” (червень 1997 р., м. Київ); міжнародна науково-практична конференція “Социально-экономические проблемы региона” (листопад 1999 р., м. Курган, Росія); міжнародна науково-практична конференція “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті” (квітень 2000 р., м. Рівне); VIII міжнародна науково-теоретична конференція “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (жовтень 2000 р., м. Київ); всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (вересень 2000 р., м. Київ); всеукраїнська науково-практична конференція “Становлення та перспективи розвитку фінансового ринку України” (листопад 2001 р., м. Київ).

Публікації. На підставі матеріалів дослідження опубліковано 15 наукових праць, загальним обсягом – 4,15 д.а., серед них – 6 статей у наукових фахових виданнях, 1 – в навчальному посібнику, 8 – в інших виданнях. Спільних публікацій – 1.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки і додатки. Обсяг основної частини дисертації – 209 сторінок комп’ютерного тексту. У дисертації надано 17 таблиць на 9 сторінках і 10 рисунків на 6 сторінках. Список використаних джерел складається з 201 найменування і займає 16 сторінок. У дисертації є 24 додатки загальним обсягом 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну й практичне значення отриманих результатів та результати їхньої апробації .

У розділі 1 “Теоретичні засади державного боргу” розкриваються теоретичні основи розвитку державного кредиту та державного боргу. Проведене комплексне дослідження історичного генезису розвитку державного кредиту, причинно-наслідкової обумовленості його використання та еволюції різноманітних теорій державного кредиту дозволило визначити сутність та необхідність використання державного кредиту як засобу мобілізації додаткових коштів для фінансування зростаючих державних потреб.

У дисертаційній роботі відзначається, що залучення фінансових ресурсів через систему державного кредиту, крім позитивних наслідків, що виявляються у зростанні можливостей держави щодо фінансування додаткових витрат, регулювання процесів соціально-економічного розвитку країни та інших, має й негативні наслідки. Основними з них є: формування “ефекту витіснення”; перенесення боргового тягаря через фінансування невиробничих витрат на майбутні покоління без створення умов для відшкодування витрат та стримування процесу економічного розвитку в державі; збільшення обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), що перерозподіляються на користь кредиторів; залежність соціально-економічної стабільності в державі від отримання нових кредитних ресурсів.

У дисертаційній роботі в історичній послідовності викладено розвиток теорії державного кредиту та поглядів прихильників і противників його використання для фінансування державних витрат. У роботі відзначається, що негативне ставлення вчених до державного кредиту як засобу фінансування державних витрат, було пов’язане також із питанням, чи є державний борг тягарем для майбутніх поколінь та економіки. У зв’язку з цим обґрунтовано наукові погляди представників різних позицій та розкривають взаємозв’язок “ефекту витіснення”, зростання боргового тягаря та податкового тиску.

Значна увага в першому розділі приділяється з’ясуванню взаємозв’язків між розмірами боргового тягаря та зростанням обсягів витрат з обслуговування боргу. В умовах бюджетного дефіциту в державі, що кредитується, кожна нова позика призводить до необхідності укладання цілої низки наступних позик, тому в такій ситуації уряд держави має здійснювати виважену кредитну політику.

Факт існування державного боргу не дає уяви про реальний фінансово-економічний стан держави. Для забезпечення об’єктивності та системності дослідження питання управління державним боргом, автор приділив увагу розкриттю сутності державного боргу. На думку автора, державний борг виражає економічні відносини між державою-позичальником та її кредиторами з приводу перерозподілу позикових капіталів та вартості ВВП позичальника.

Державний борг формують усі випущені й непогашені боргові зобов’язання, емітовані державою або від її імені (основна сума боргу та сума прострочених відсоткових платежів, оформлена як державний борг за згодою сторін) перед кредиторами щодо повернення отриманих у позику коштів. Розміри накопиченого державного боргу слід розглядати як індикатор соціально-економічного розвитку та фінансового стану держави, рівня ефективності функціонування її управлінських структур.

У роботі відзначається, що розкриваючи сутність та специфіку цього питання, потрібно враховувати, що більш широким, ніж поняття державний борг, є поняття державна заборгованість. Державна заборгованість відображає економічні відносини між державою та іншими учасниками суспільного відтворення, що пов’язані з необхідністю відшкодування коштів за надані кредити, виконані роботи, надані послуги та виконанням взятих державою економічних й соціальних зобов’язань. До державної заборгованості, крім заборгованості, яка включається до складу державного боргу, належить заборгованість, не визнана як державний борг.

У роботі наведено класифікацію видів державного боргу із зазначенням їхніх особливостей, які необхідно враховувати у процесі управління державним боргом, та проаналізовано причини накопичення державного боргу України, а саме: значні фінансові витрати для здійснення трансформаційних перетворень економічної системи країни, пов’язаних із розбудовою фінансово-кредитної, валютної та платіжної систем держави; скорочення обсягів ВВП; хронічний характер бюджетного дефіциту; недостатність внутрішніх фінансових ресурсів та нерозвиненість національного фондового ринку; дефіцит платіжного балансу; короткостроковий характер державних боргових зобов’язань; висока вартість обслуговування державного боргу; недосконалість системи державних гарантій; переоформлення частки приватного боргу в державний; низька фінансова дисципліна тощо.

Для оцінки рівня боргового навантаження України автор використовував критичні рівні показників, що застосовуються в світовій практиці. Проведений аналіз боргового навантаження в Україні свідчить, що критичними стали 1998-2000 рр., коли за окремими показниками критична межа була досягнута або подолана (табл.1).

У розділі 2 “Особливості організації та функціонування системи управління державним боргом в умовах ринкової трансформації економіки України” досліджено сутність, складові системи управління державним боргом та особливості організації її функціонування на прикладі Україні.

Таблиця 1

Показники боргового навантаження України (%)

Показники | Критичний рівень | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Відношення державного боргу до ВВП | 60 | 41,1 | 25,2 | 30,4 | 51,2 | 61,5 | 45,3 | 37,6

Відношення державного боргу до доходів держбюджету | 300 | 186,2 | 106,4 | 177,4 | 334,2 | 406,4 | 221,4 | 204,4

Відношення платежів за державним боргом до доходів держбюджету | 45 | 17,6 | 20,4 | 43,2 | 74,1 | 34,3 | 20,7 | 17,1

Відношення платежів за державним боргом до ВВП | 7 | 3,9 | 4,8 | 7,4 | 11,3 | 5,2 | 4,2 | 3,1

Відношення державного зовнішнього боргу до доходів від експорту | 150 | 51,1 | 46,3 | 50,3 | 70,0 | 82,1 | 57,1 | 51,1

Відношення платежів за державним зовнішнім боргом до доходів від експорту | 25 | 8,4 | 5,8 | 5,8 | 7,8 | 5,9 | 3,9 | 3,7

Відношення державного зовнішнього боргу до ВВП | 40 | 26,5 | 20,6 | 19,4 | 38,1 | 50,0 | 33,1 | 27,2

Відношення платежів за державним зовнішнім боргом до ВВП | 5 | 3,6 | 2,5 | 2,2 | 3,1 | 2,8 | 2,3 | 1,9

Відношення платежів за державним зовнішнім боргом до доходів держбюджету | 25 | 16,4 | 10,4 | 12,9 | 20,1 | 18,8 | 11,1 | 10,5

Примітка. Таблиця розрахована за даними Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Національного банку України.

Управління державним боргом досліджувалося як складова частина управління фінансово-кредитною системою держави. Автор пропонує розглядати процес управління державним боргом у широкому та вузькому трактуванні. В широкому трактуванні, управління державним боргом – це вид управлінської діяльності, який є складовою управління фінансово-кредитною системою держави, що створює методологічні та організаційно-правові засади боргового менеджменту. У вузькому трактуванні, управління державним боргом розглядається автором, як система заходів уповноважених органів, пов’язана із залученням додаткових фінансових ресурсів та приведенням платежів з обслуговування (у тому числі, погашення) державного боргу у відповідність із можливостями держави.

Управління державним боргом розглядається автором, як система, що складається з особливих об’єктів, суб’єктів управління, боргової політики, боргового механізму, нормативно-правового забезпечення, систем обліку та контролю державного боргу. В дисертаційній роботі розкрито сутність кожної з цих складових та визначено специфіку їх функціонування на прикладі України.

Об’єктом управління державним боргом, на думку автора, є розміщені державні боргові зобов’язання та кошти, залучені уповноваженими органами управління держави чи під державні гарантії, що формують державний борг, обслуговування якого гарантовано урядом держави.

До суб’єктів управління державним боргом автор відносить органи, організації та установи, на які відповідно до чинного законодавства покладено зобов’язання щодо управління державним боргом.

Боргова політика держави визначається автором як складова економічної політики держави щодо можливого залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок випуску і розміщення державних боргових зобов’язань, підписання міжнародних, міждержавних угод для фінансування державних видатків чи програм економічного розвитку та обслуговування державного боргу.

Важлива роль у функціонуванні системи управління державним боргом належить борговому механізму. В роботі борговий механізм розглядається як сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління державним боргом, спрямованих на забезпечення потреб у додаткових фінансових ресурсах, ефективного використання залучених коштів та здійснення своєчасних виплат із обслуговування державного боргу.

У роботі висвітлюється зміст боргового планування як складової боргового механізму, загальні та специфічні фактори, що на нього впливають, визначаються його завдання, принципи та етапи.

Ефективність функціонування системи управління державним боргом, на думку автора, залежить від різних чинників, у тому числі рівня розвитку економіки, фінансово-кредитної ситуації в державі, соціально-економічних проблем розвитку, рівня її нормативно-правового та інформаційного забезпечення, досконалості боргового обліку та контролю.

Доведено, що соціально-економічна ситуація, яка склалася в Україні, пов’язана зі зростанням державної заборгованості, у тому числі й такої, яка є неоформленим державним боргом. Це свідчить про недосконалість обліку державної заборгованості. Облік державного боргу, на думку дисертанта, займає важливе місце в системі управління державним боргом. За допомогою боргового обліку визначаються розміри фактичних надходжень і платежів на касовій основі, динаміка обсягів розміщених боргових зобов’язань, їх структура, терміни обігу, погашення і виконання графіка платежів. Специфіка обліку державного боргу полягає в охопленні ним бухгалтерського, статистичного, аналітичного та депозитарного обліку.

У дисертаційній роботі проведено аналіз стану та особливостей формування нормативно-правового забезпечення системи управління державним боргом в Україні. Вся нормативно-правова база систематизована та згрупована за рівнем її впливу, значущості її ролі, специфічності та динамічності. В роботі доведено, що нормативно-правове забезпечення системи управління державним боргом в Україні відзначається своєю нестабільністю та недосконалістю, у тому числі невідповідністю положень чинного законодавства між собою, а це призводить до його численних порушень та постійного внесення уточнень й доповнень, що негативно вплинуло на рівень ефективності функціонування системи управління державним боргом.

Автором проаналізована специфіка формування та обслуговування державного боргу України. Якщо в 1992-1994 рр. фінансування бюджетного дефіциту відбувалося за рахунок прямих кредитів НБУ. В цей період державний внутрішній борг, сформований за рахунок кредитів НБУ, зріс до 2275,6 млн. грн. Починаючи з 1995 р., уряд України для фінансування бюджетних витрат залучає внутрішні та зовнішні фінансові ресурси.

Управління внутрішнім державним боргом України пов’язане передусім із формуванням внутрішнього ринку боргових паперів. У дисертаційній роботі висвітлено особливості процесу розміщення облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), участь у ньому органів управління державним боргом та проаналізовано специфіку запозичення ресурсів урядом України за рахунок випуску внутрішніх боргових паперів держави.

У другому розділі дисертаційного дослідження доводиться, що висока дохідність і короткі терміни обігу ОВДП утворили основу для побудови фінансової піраміди та стали об’єктом спекулятивних операцій інвесторів-нерезидентів. Крах “фінансової піраміди” ОВДП у 1998 р. визначив низький рівень управління державним боргом та неефективність включення короткострокових та надзвичайно прибуткових паперів до боргового портфелю країни.

Проведення боргової політики, орієнтованої на залучення короткострокових позикових капіталів, призвело до того, що починаючи з 1998 р. чисте залучення коштів має від’ємне значення (табл. 2).

Автор підкреслює, що управління зовнішнім державним боргом має свої специфічні особливості, які визначаються борговою тактикою уряду в конкретний період. У дисертації проведено детальний аналіз динаміки та структури зовнішнього державного боргу України, факторів, що визначали специфіку управління ним, особливостей залучення кредитних ресурсів, в залежності від кредиторів та кредитних умов, їх позитивний на негативний вплив на економічну та боргову ситуацію в країні.

Таблиця 2

Динаміка державних запозичень та витрат на обслуговування державного боргу України за 1998-2001 рр. (млн. грн.)

Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

1. Обсяги державних запозичень | 11402,2 | 5659,8 | 2419,1 | 2833,1

2. Витрати з погашення основного державного боргу | 9207,3 | 3709,1 | 2628,4 | 2179,7

3. Витрати на сплату відсотків та інших витрат за основним державним боргом | 2423,9 | 3059,2 | 4568,9 | 4170,1

4. Чисте залучення коштів | -229 | -1108,5 | -4778,2 | -3516,4

Примітка. Таблиця побудована за матеріалами Державного казначейства України.

Відзначено, що значну роль у накопиченні зовнішнього державного боргу відіграла залежність України від імпорту енергоносіїв із Росії й Туркменістану та недосконалість чинного законодавства, що призвело до включення приватної заборгованості за постачання енергоносіїв із цих країн до складу державного боргу, до необхідності фінансування за рахунок коштів державного бюджету витрат, пов’язаних з обслуговуванням цих боргів. Так, період 1992-1995 рр. характеризується стрімким зростанням зовнішнього державного боргу, і його значна частина була сформована як борг перед Росією за споживання енергоносіїв (51%).

Стрімке накопичення зовнішнього державного боргу вплинуло і на зміну його структури. Якщо в перші роки незалежності України найбільшу питому вагу у складі зовнішнього державного боргу займали борги перед країнами СНД, то в другій половині 2001 р. найбільша частка боргу була сформована за рахунок кредитів міжнародних організацій економічного розвитку та позик, наданих закордонними органами управління. Таким чином, відслідковується зміна пріоритетів у борговій політиці країни.

Зростання зовнішнього державного боргу відбулося за рахунок залучення коштів від міжнародних фінансових організацій. Наприклад, якщо на початок 1995 р. частка заборгованості перед ними становила 10%, то вже на початок 2001 р. вона досягла 45%. Найбільшу частку в структурі заборгованості перед міжнародними фінансовими організаціями займають борги перед МВФ – 52,7%.

Фактором, що негативно вплинув на динаміку та структуру зовнішнього державного боргу, стала невиважена політика уряду щодо надання державних гарантій при залученні іноземних кредитних ресурсів резидентами – суб’єктами господарювання. Недосконалість нормативно-правового забезпечення, відсутність державного контролю за ефективністю використання іноземних кредитних ресурсів, залучених під державні гарантії, низька фінансова дисципліна та недосконалість механізму відшкодування коштів державного бюджету за виконання гарантійних зобов’язань негативно вплинули на зростання боргового тягаря держави, призвели до відволікання коштів державного бюджету на виконання гарантованих обов’язків та формування значних обсягів простроченої заборгованості перед державним бюджетом резидентів-позичальників таких кредитів. Так, з 1996 р. до середини 2001 р. прострочена перед бюджетом заборгованість за кредитами, залученими під державні гарантії, зросла майже у 7,4 рази або більше, ніж на 1693,8 млн. дол. США.

Реструктуризація зовнішнього державного боргу, проведена у 2000-2001 рр., дозволила уникнути дефолту, знизити пікові навантаження, пов’язані з погашенням основного боргу та сплатою відсотків за борговими зобов’язаннями за рахунок зміни кредитних умов, термінів кредитування та відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами.

У розділі 3 “Шляхи удосконалення системи управління державним боргом” зазначено напрями вдосконалення управління державним боргом на підставі світового досвіду з врегулювання боргових проблем та визначено вплив функціонування системи управління державним боргом на рівень економічної безпеки країни.

Значна увага в роботі приділяється механізму врегулювання боргової кризи держави. Для цього розкриваються переваги та недоліки застосування таких методів управління державним боргом як конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення боргу, анулювання, викуп та списання боргу. Висвітлюються особливості їхнього застосування в різних країнах, у тому числі в Україні.

Дослідження причин та динаміки державної заборгованості в країнах, що розвиваються, та ролі міжнародних фінансово-кредитних організацій, клубів кредиторів щодо врегулювання міжнародних кризових проблем, дало змогу визначити сутність і специфіку існуючих комплексних підходів та механізмів врегулювання кризи заборгованості окремих країн, регіонів з урахуванням особливостей їхнього економічного розвитку, їхніх можливостей та врахування інтересів кредиторів.

Практичне застосування планів (“Накасоне”, “Міядзави”, “Брейді”, “Міттерана”) та запропонованих міжнародними фінансовими організаціями і клубами кредиторів умов (“Торонтські”, “Лондонські”, “Ліонські”, “Х’юстонські” та інші) дозволило подолати боргову кризу в окремих країнах, сприяти врегулюванню відносин між боржниками та кредиторами, створити умови для стабілізації розвитку національних економік країн-боржників та надходження міжнародних фінансових ресурсів до цих країн.

Вищезазначені методи управління державним боргом та механізми врегулювання проблем з обслуговування зовнішньої заборгованості можуть використовуватися в складі реструктуризації боргів. У дисертації реструктуризація державного боргу розглядається як засіб подолання боргової кризи, пов’язаний з переглядом умов погашення заборгованості за діючими зобов’язаннями у зв’язку з складним фінансовим становищем країни-боржника. У зв’язку з цим в роботі розкривається специфіка проведення реструктуризації боргу в рамках Паризького та Лондонського клубів кредиторів.

Автор відзначає, що списання боргів як метод урегулювання боргової кризи проводиться у двох випадках: з політичних міркувань та за умов перевищення фактичних обсягів боргового навантаження країни-позичальника визнаних у світі критичних рівнів. Цей метод застосовувався в рамках Лондонського та Паризького клубів кредиторів. Наприклад, “Ліонські умови” як механізм врегулювання боргової кризи передбачають можливість списання Паризьким клубом до 80% приведеної вартості боргу найбідніших країн. Списання боргів застосовувалося для врегулювання боргових криз у Чилі, Болівії, Мозамбіку, Філіппін, Польщі, Болгарії тощо.

Важливого значення під час вирішення боргової проблеми набуває посилення відповідальності країни-боржника за погашення отриманих фінансово-кредитних ресурсів, з одного боку, та, з іншого, – врахування урядом власних національних інтересів країни-позичальника при укладанні реструктуризаційних угод чи отриманні іноземних фінансових ресурсів. При цьому боргова політика такої країни має розглядатися через призму інтересів національної безпеки держави.

У роботі наводиться авторська позиція щодо проблем економічної безпеки країни. Серед важливих показників, що відображають рівень економічної безпеки, розглядаються бюджетний дефіцит і державний борг; відповідність грошової маси та ВВП; обсяги витрат з обслуговування державного боргу та розміри чистого залучення коштів через систему державного кредиту; рівень ефективності використання кредитних ресурсів та рівень боргового навантаження країни; обсяги витоку капіталів за кордон; розміри державної заборгованості, співвідношення динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості тощо.

Розкриваючи вплив цих показників на рівень економічної безпеки через призму управління державним боргом, обгрунтовуються причинно-наслідкові взаємозв’язки між їхніми тенденціями. Негативно впливають на національну економічну систему низька ефективність використання кредитних ресурсів, вимоги кредиторів, що не завжди відповідають можливостям та бажанню позичальника і тому не можуть бути виконані.

Економічна безпека країни залежить від рівня боргового навантаження (боргової безпеки). Перевищення критичних рівнів показників боргового навантаження свідчить про складність економічної ситуації в країні, про можливість виникнення дефолту. Тому перед системою управління державним боргом постає завдання щодо моніторингу та контролю показників структури та розмірів державного боргу, недопущення досягнення ними критичних меж та виникнення кризових ситуацій.

Зростання боргового навантаження впливає на спроможність держави своєчасно та повністю обслуговувати державний борг, що відображається на кредитному рейтингу, а зниження останнього ускладнює можливість залучення кредитних ресурсів зі світового ринку. Країна-позичальник витрачає більше ресурсів для залучення коштів та вимушена сплачувати вищі відсотки та більші комісійні, що негативно позначається на ефективності запозичення ресурсів.

Економічна безпека країни, на думку автора, безпосередньо пов’язана з відтоком національного капіталу за кордон, що призводить до необхідності залучення іноземних кредитів. І


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ЖАРОСТІЙКИЙ ГАЗОБЕТОН НА ОСНОВІ ЛУЖНОГО АЛЮМОСИЛІКАТНОГО ЗВ’ЯЗУЮЧОГО - Автореферат - 30 Стр.
Зміни кальцієвoї сигналізації у нейронах дорзального рогу спинного мозку щурів при діабетичній нейропатії - Автореферат - 25 Стр.
МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЕПІСТОЛЯРНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - Автореферат - 28 Стр.
ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В АГРАРНІЙ СФЕРІ - Автореферат - 23 Стр.
ОДЕРЖАННЯ ХІРАЛЬНИХ ФТОРОВМІСНИХ СТРУКТУРНИХ БЛОКІВ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У СИНТЕЗІ АНАЛОГІВ ПРИРОДНИХ СПОЛУК - Автореферат - 19 Стр.
ПАТОГЕНЕТИЧНА РОЛЬ І КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ІМУНОЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНОЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ БРОНХІАЛЬНОГО ЕПІТЕЛІЮ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ З ГІПОЕСТРОГЕНІЄЮ - Автореферат - 28 Стр.
ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ КОРЕНІ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМОГО РУХУ З КОРЕНЕВИМ АРХЕТИПОМ (S)KER(T)- ТА ЇХ РЕФЛЕКСИ - Автореферат - 28 Стр.