Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 655

УДК 655.5

Ю. В. ПАЛИВОДА

ВИДАВНИЧА ІДЕЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ФАКТОР СПІВПРАЦІ АВТОРА ТА РЕДАКТОРА

Аналізуються наявні нині тлумачення поняття «видавничої ідеї», зокрема пропонується власне визначення видавничої ідеї. Характеризуються вміння, навички та знання, які повинні мати редактор і автор. Розглядаються помилки, яких припускаються редактор та автор під час опрацювання видавничої ідеї.

Ключові слова: ідея, видавнича ідея, творення, генерування, реалізація, автор, редактор, співпраця автора і редактора.

Анализируются имеющиеся на сегодня толкования понятия «издательской идеи», в частности предлагается собственное определение издательской идеи. Определяются черты, умения, навыки и знания, которыми должны обладать редактор и автор. Рассматриваются ошибки, допускаемые редактором и автором во время разработки издательской идеи.

Ключевые слова: идея, издательская идея, создание, формирование, реализация, автор, редактор, сотрудничество автора и редактора.

This article analyzes available today interpretation «of publishing ideas, including attempts to define their own publishing ideas, determined features, ability, skills and knowledge that should have editor and writer, able to form a publishing idea and further qualitative work text; roztlumachuyetsya genealogy publishing ideas, are considered errors, which implied the editor and author during the processing of publishing ideas.

Key words: the idea, the idea of publishing, creation, generation, implementation, author, editor and co author and editor.

Наявність у видавничому портфелі видавництва цікавих і креативних проектів залежить, насамперед, від небайдужих та прогресивних кадрів такого підприємства, від їхнього вміння й здатності розгледіти, відчути й зрозуміти по-справжньому потрібний споживачеві книжковий продукт. Варто зазначити, що ще одним важливим та ефективним партнером редактора у формуванні таких видавничих ідей і, відтак, конкурентоспроможного, затребуваного книжкового продукту є автор (авторський колектив).

Нині редактор для видавництва є організатором, керівником усього редакційно-видавничого процесу. До його видозмінених новітніх компе- тенцій (у разі необхідності безпросередньої участі автора чи авторського колективу) почали належати також і генерування, оцінювання та реалізація видавничих ідей – комерційно успішних видавничих продуктів.

З огляду на зазначене, у теорії видавничої справи та редагування набуває актуальності проблематика видавничої ідеї. У ній ми вбачаємо важливу складову успішної реалізації професійної діяльності як редактора та автора зокрема, так і процвітання видавництва загалом. Однак у теорії видавничої справи та редагування проблему видавничої ідеї як головного феномену редакційно-видавничої діяльності розглядали побіжно, залишаючи водночас поза дослідницькою обсервацією тісну співпрацю редактора й автора щодо творення таких ідей. Ступінь наукового опрацювання проблем. Зокрема, Ю. А. Михайлов та Ю. Ф. Майсурадзе у книзі «Энциклопедия книжного дела» (М., 2004) зосередили увагу на участі редактора в генеруванні та відборі ідей, оперуючи поняттям «комерційна ідея», а не «видавнича ідея». Б. С. Єсенькін, А. Ф. Коган у виданні «Предпринимательство в книжном деле» (М., 2004) та В. І. Теремко у навчальному посібнику «Основні засади видавничого бізнесу» (К., 2009) писали про видавничу ідею як про важливий актив у видавничому бізнесі. Також у власному посібнику «Видавничий маркетинг» (К., 2009) Теремко побіжно розглядає співпрацю автора і редактора в контексті розроблення концепції видання.

Отже, наразі немає праць, в яких би видавничу ідею ґрунтовно розглядали як об'єднавчий фактор співпраці редактора й автора.

Варто зазначити, що для вивчення та дослідження обраного аспекту авторові статті довелося як джерело інформації використовувати також видання з основ підприємницької діяльності, стратегії підприємництва, маркетингу та реклами, а саме праці: П. Г. Клівця «Стратегія підприємництва» (К., 2007), С. В. Мочерного, О. А. Устенка, С. І. Чеботаря «Основи підприємницької діяльності» (К., 2003), В. А. Мойсеєва «Паблік рилейшнз» (К., 2007), які дослідниця адаптувала до власного дослідження, оскільки повноцінних видань на таку тематику бракує. Також у написанні статті допоміг практичний редакторський досвід автора.

Метою нашого дослідження є заповнення лакун у підходах до осмислення видавничої ідеї – окреслити її як основу творчого діалогу між автором та редактором, як фактор, що глибинно організовує їх співпрацю. Відповідно до мети дослідження, розв'язуються такі завдання:

аналіз наявних на сьогодні тлумачень поняття «видавнича ідея» та спроба власного визначення видавничої ідеї;

визначаються риси, вміння, навички та знання, якими повинен володіти редактор, здатний як формувати видавничу ідею, так і в подальшому якісно працювати з текстом;

окреслюються вміння та знання, які необхідні авторові для написання хорошого тексту;

розтлумачується генеалогія видавничої ідеї;

розглядаються помилки, яких припускаються редактор і автор під час опрацювання видавничої ідеї.

Об'єктом нашого дослідження є видавнича ідея, а предметом – безпосередня участь редактора й автора у творенні та реалізації видавничої ідеї.

Наукова новизна обраної тематики полягає в репрезентації нового бачення проблематики видавничої ідеї: по-перше, у власному термінологічному її тлумаченні; по-друге, в дослідженні ролей редактора й автора книги як ефективних партнерів в опрацюванні видавничої ідеї.

Поняття «ідея» використовується в багатьох галузях знань, зокрема відповідні інтерпретації неминуче мають особливості, що зумовлюється специфікою об'єктів і предметів досліджень, завдань і методик наук.

Так, у філософії «ідея» розтлумачується як форма осягнення в мисленні явищ об'єктивної дійсності, поєднує в собі усвідомлення мети та проектування подальшого розвитку способів її практичного втілення [1, с. 264].

Нині з розвитком видавничої галузі науковці розпочали оперувати новітнім терміном – «видавнича ідея». Б. С. Єсенькін, А. Ф. Коган у книзі «Предпринимательство в книжном деле» розглядають видавничу ідею як стисле і чітке формулювання, супроводжуване певними аналітичними оцінками та проективними розробками, іноді моделями майбутнього виробу, що після проектування редактором пропонуються на розгляд керівництву видавництва [2, с. 243]. В. І. Теремко в «Основних засадах видавничого бізнесу» наводить таке визначення видавничої ідеї – «.конкретне цілісне знання про напрям, зміст майбутньої діяльності, доцільність реалізації конкретного видавничого проекту» [3, с. 64].

Запропоновані визначення, безперечно, відбивають сутність видавничої ідеї, але в них не фігурують суб'єкти видавничої справи, котрі, зрештою, й продукують такі ідеї. Тому, з огляду на це, запропонуємо власний варіант дефініції, в якій акцентуватимемо увагу на редакторській та авторській співпраці.

Отже, видавнича ідея – це запропонована редактором / автором побіжно або чітко розроблена пропозиція щодо опублікування певного видавничого продукту, що ґрунтується на переконанні в здатності реалізувати задум та усвідомленні мети, способів і засобів її досягнення.

Важливою та головною рисою редактора для успішного творення видавничих ідей є власне його генеративність як особистісна особливість – здатність творити нові ідеї, передбачати їхній подальший шлях. Для цього редакторові потрібно:

усвідомити необхідність й особисту придатність працювати в обраній сфері, тобто у видавничій, мати прогностично-креативні, експертні здібності;

знати суть видавничої діяльності та її різноманітних продуктів;

розраховувати на наявні в нього ресурси для цієї діяльності (інтелектуальні, вольові, фінансові, кадрові та ін.) або знання засобів і способів їх отримання чи доотримання;

мати на меті можливість імовірних ділових та інших ризиків, а також власну здатність прогнозувати їхній перебіг, керувати ними [4, с. 31];

знати зовнішні (ситуація на книговидавничому ринку зокрема та в суспільстві й державі загалом) і внутрішні (атмосфера в колективі, успішність діяльності видавництва) чинники, використання яких сприятиме реалізації видавничої ідеї чи ускладнюватиме або ж унеможливлюватиме цей процес;

постійно розвивати видавничу ідею, з урахуванням наявних для цього ресурсів, намагатися віднайти нові.

Редакторові для того, щоб успішно сформувати видавничу ідею, необхідно, зокрема, зважати на такий важливий фактор як обґрунтування її конкурентоспроможності, адже без такого знання не можна спрогнозу- вати успіх будь-якої ідеї, а видавничої й поготів. Для цього йому потрібно мати знання з тієї галузі діяльності, якій він хоче репрезентувати власну ідею. Базові знання надає професійна освіта, практичні – робота в книжковому бізнесі.

Видавнича ідея в книжковій справі, яка не базується на знанні книжкового ринку, не може бути реалізованою і приносити видавництву очікувані результати.

Тому, плануючи новий продукт, редакторові необхідно уважно вивчити ринок, сформулювати його конкурентні переваги, порівняно з уже наявними на ринку виданнями, виробити власну маркетингову стратегію (видавничі рішення, які забезпечили б виданню позиції сильного виробу, промоція тощо). Маючи необхідну інформацію про успішні спроби лідерів книговидавничого ринку, редакторові ще спочатку необхідно поставити собі декілька запитань: «Як віднайти ідею?», «Як її втілити?», «Кому вона буде адресована?», «Коли її запропонувати?» тощо. Під час такого аналізу редакторові слід ще раз перевірити, пересвідчитися в правильності власних намірів щодо поданої видавничої ідеї (авторської чи власної), водночас використавши допомогу, знання та вміння інших служб видавництва (рекламних, маркетингових).

Авторові для продуктивної, якісної ідеї необхідно, насамперед, мати фахові знання, тобто з галузі, в якій він працює, викладає (щодо навчальної літератури), досвід роботи в цій сфері, постійно вдосконалювати власні уміння та навички, розвиватися як особистість і як професіонал. Узяти за звичку цікавитися новинками літератури з власної царини та суміжних галузей, новинками, ідеями потенційних конкурентів, адже така інформація може наштовхнути на виникнення нових думок, ідеї. Якщо ж автор не в змозі чітко сформулювати власну ідею, то тут йому допоможе редактор. Редактор через власне стратегічне та прагматичне бачення, профільні, фахові знання допоможе як у її творенні, так і в її втіленні.

Ілюстрацією до тези, що авторам необхідно вдосконалювати власні знання, ознайомлюватися з фаховою літературою (це, зрештою, належить до їхніх обов'язків як науковців) слугує такий приклад. Видавництву автор запропонував видати, як він стверджував, цікавий та перевірений декількома роками викладання у ВНЗ, матеріал. Однак після наскрізного читання та перегляду використаної автором літератури ми виявили використання великих за обсягом шматків чужих текстів, зокрема, навіть, з редакторськими примітками, тобто безпосередній плагіат. Такий випадок підтверджує, що авторові, а авторові-викладачеві й поготів необхідно не переписувати чужі ідеї, а аналізувати їх, у разі необхідності, сперечатися з ними і генерувати на їхній основі власні, нові.

Видавнича ідея може походити як від редактора, так і від автора. Та водночас її продукування має особливості.

Стимулом для формування видавничої ідеї для автора можуть слугувати комерційне заохочення видавництва та грошова зацікавленість автора: за грошову винагороду автор активізуватиме власні знання, досвід, креативне мислення тощо. На практиці доведено, що грошовий стимул є найкращою передумовою творення автором видавничих ідей, а на їх основі – якісних авторських оригіналів.

Значно менше, на жаль, автором продукуються ідеї для піару власного прізвища (у хорошому сенсі цього слова) чи з думкою про споживача.

Варто зазначити, що в результаті ідеї «за гроші» потребують набагато


Сторінки: 1 2