Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








творчо її переосмисливши і збагативши аналізом великої кількості бібліографічних фактів і явищ. Періодизація історії вітчизняної бібліографії в його роботі базується на основних етапах соціально-економічного розвитку України і виглядає таким чином:

Давня бібліографія (від 1073 р. до кінця XVIII ст.).

Бібліографія в першій половині ХІХ ст.

Бібліографія в другій половині ХІХ ст.

а) Бібліографія другої половини 50-х – 60-х рр.

б) Бібліографія в 70-90-і рр.

Бібліографія кінця ХІХ – початку ХХ ст. [3].

Всередині кожного історичного періоду І. І. Корнєйчик згрупував викладення матеріалу за типо-видовою ознакою бібліографії.

Глибоке знання матеріалу, величезний обсяг даних, дійсно науковий підхід дозволяє стверджувати про актуальність, історичну і наукову цінність цієї праці і в наш час, а його періодизація історії бібліографії може стати основою викладання цієї дисципліни в навчальних закладах культури.

Наступний період розвитку української бібліографії – радянський – було досліджено в навчальному посібнику «Українська радянська бібліографія», підготовленому провідними викладачами Київського та Харківського інститутів культури. Для свого часу цей посібник став неабиякою подією в культурному житті як України, так і колишнього СРСР, оскільки він був першим у країні підручником з історії бібліографії національної республіки.

Періодизація історії української бібліографії в ньому була типовою для історії СРСР і України того часу:

Бібліографія в Українській РСР після Великої Жовтневої соціалістичної революції, у роки відбудови народного господарства.

Бібліографія в Українській РСР у роки створення фундаменту соціалізму, перемоги соціалізму в СРСР і зміцнення соціалістичного суспільства.

Бібліографія в Українській РСР у період Великої вітчизняної війни.

№. Бібліографія в Українській РСР у період відбудови і розвитку народного господарства та подальшого розвитку соціалістичного суспільства.

V. Бібліографія в Українській РСР у період розвинутого соціалізму. Всередині кожного розділу матеріал подається також за типо-видовою ознакою:

Державна бібліографія.

Рекомендаційна бібліографія.

Науково-допоміжна бібліографія.

Краєзнавча бібліографія.

Видавничо-книготорговельна бібліографія.

Бібліографія бібліографії.

Теоретико-методичні й організаційні питання бібліографії [8]. Аналізуючи навчальний посібник з позицій сучасного історичного

підходу, можна визнати його певну цінність щодо подання окремих бібліографічних фактів, але їхнє трактування, й особливо періодизація радянського етапу розвитку української бібліографії, формулювання назв цих періодів не витримують ніякої критики і в практичній викладацькій роботі застосовуватися не можуть.

В. І. Лутовинова в дисертаційному дослідженні і монографії «Теорети- ко-методологічні засади та історія розвитку української рекомендаційної бібліографії (ХІ-ХХ ст.)» (К., 2002), виданій на його основі, виділяє такі періоди.

ХІ-ХІХ ст. Історичні передумови виникнення рекомендаційної бібліографії на українських етнічних землях.

Теорія та методика рекомендаційної бібліографії у І половини ХХ ст.

Теоретико-методологічні засади розвитку рекомендаційної бібліографії в 50-80 рр. ХХ ст. [6].

М. Геращенко, професор кафедри бібліотекознавста та інформаційних ресурсів КНУКІМ у статті «Проблеми періодизації історії української бібліографії» [2] аналізує періодизацію історії української бібліографії, застосовану попередніми дослідниками, та пропонує періоди української бібліографії радянської доби викласти таким чином:

І. Здобутки і втрати української бібліографії в тоталітарній державі (1917-1939 рр.).

Українська бібліографія періоду Другої світової війни (1939-1945 рр.).

Українська бібліографія в добу кризи і розпаду радянської імперії (1945-1985 рр.).

Українська бібліографія в період перебудови та шляху до незалежності (1985-1990-ті рр.).

Українська бібліографія на сучасному етапі [2.]

При розробці цієї періодизації М. Геращенко робить посилання на підручник для ВНЗ «Історія України», написаний С. В. Кульчицьким, В. Д. Даниленком та В. О. Замлинським.

Безумовно, він має рацію, кажучи, що «бібіографознавці повинні тримати тісний зв'язок з фахівцями, які вивчають історію України, історію культури»... Ця теза не викликає ні заперечень, ні сумнівів, але...

Нами виявлено понад двадцять підручників для ВНЗ з історії України, які вийшли друком вже у ХХІ ст., дещо менше – з історії української культури і з кожним роком їхня кількість зростає.

У цьому, безперечно, позитивному моменті є маленьке «але» – у різних підручниках наводиться різна періодизація, не говорячи вже про трактування періодів залежно від політичних й ідеологічних поглядів їхніх авторів. То ж на яку з цих періодизацій мають зважати та брати за основу українські бібліографознавці і викладачі відповідних дисциплін?

Очевидним фактом є і необхідність ознайомлення і врахування досвіду наших найближчих сусідів – білорусів і росіян.

У кандидатській дисертації В. І. Саїтової, аспірантки Мінського державного інституту культури, присвяченій розвиткові білоруської рекомендаційної бібліографії, подається така періодизація:

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду становлення радянської влади.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду тоталітарної системи.

Білоруська рекомендаційна бібліографія соціально-економічної відлиги.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду стагнації та застою.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду перебудови та сьогодення [2, с. 551].

Відомий російський бібліографознавець, професор Челябінської державної академії культури і мистецтв (ЧДАКМ) І. Г. Моргенштерн в путівнику з курсу «Історія бібліографії» [7] подає коротке систематизоване викладення матеріалу з ХІ ст. до 2004 р., тобто історію і сучасний стан бібліографії. Як слушно відзначила Е. К. Виноградова у своїй рецензії на цей посібник [1], такий підхід має право на існування, але лише для навчальної літератури, а наукова історія бібліографії передбачає ретроспективний підхід для виявлення загальних моментів розвитку і типових факторів.

Початковою датою історії бібліографії в Росії І. Г. Моргенштерн вважає 1073 р., тобто списки «істинних» та «ложних» книг в «Ізборнику

Святослава». З огляду на знання історії української бібліографії таке твердження, на наш погляд, є досить спірним.

Узагалі ж, автор в основу своєї періодизації історії російської бібліографії поклав такі підвалини: загальноісторичну і технологічну, тобто розглядав історію бібліографії в аспекті суспільних потреб і залежностей. В загальному вигляді вона така:

Передісторія (з 1073 по 1710 р.)

Феодальний період (з 1710 по 1861 р.).

Капіталістичний період (з 1861 по жовтень 1917 р.)

Радянський період (з жовтня 1917 по серпень 1991 р.)

Сучасний перехідний, кризовий період розвитку російської бібліографії (з серпня 1991 р.).

У середині розділів науковець виділив окремі підрозділи. Наприклад, у четвертому розділі «Історія радянської бібліографії» виділені такі підрозділи: 1917-1941 рр.; 1941-1953 рр.; 1945-1980-ті рр. [7].

На наш погляд, радянський період має бути розглянутий як єдиний для повної і наочної картини розвитку діяльності типо-видової структури бібліографії. Викликає заперечення також дата «жовтень 1917 р.», оскільки зміни, які відбулися в Російській імперії після лютого 1917 р., мають суттєве значення як для російської, так і для української бібліографії (скасування цензури, наприклад).

Важливою є головна позиція автора – зв'язок історії бібліографії з розвитком документальної бази суспільства, його інформаційними потребами, історією культури і суспільства в цілому. З такою позицією, безумовно, не можна не погодитися.

Дослідивши значну кількість наукової літератури і підручників для ВНЗ з історії України й історії української культури, зважаючи на вимоги Болонської угоди щодо модульного навчання, нами складена програма навчального курсу «Історія української бібліографії» і відповідний навчальний посібник. Згідно з нею, логічною і доцільною уявляється нам структура дисципліни, яка базується на таких історичних періодах:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОГРАФІЇ

Бібліографія Київської Русі (ІХ-ХІ ст.) та періоду феодальної роздробленості (ХІІ-ХІІІ ст.).

Бібліографія України за часів польсько-литовської колонізації (XIV – перша половина XVII ст.).

Українська бібліографія другої половини XVII-XVIIІ ст.

Бібліографія України (ХІХ – початку ХХ ст.).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА БІБЛІОГРАФІЯ

Бібліографія України доби визвольних змагань (1917-1922 рр.).

Бібліографія України за часів СРСР (1922-1991 рр.).

Державна бібліографія.

Репертуарна бібліографія.

Бібліотечно-каталожна бібліографія.

Видавнича і книготорговельна бібліографія.

Науково-допоміжна бібліографія.

Рекомендаційна бібліографія.

Бібліографія бібліографічних посібників (метабібліографія).

Бібліографознавство і підготовка кадрів.

Отже, останній період, радянський, розглядає еволюцію окремих видів бібліографії і бібліографознавства в цілому протягом майже століття, що надає змогу простежити зміни й трансформацію кожного з них з огляду на соціальні, політичні і культурні вимоги суспільства. Такий підхід дозволяє спостерігати еволюцію поняття документ», а також методів бібліографії, технологічних засобів тощо. Крім того, така структура дозволяє в процесі історичного розвитку бібліографії представити формування наукового знання про бібліографію, її історію, теорію, методику і технологію, викладання, виникнення бібліографознавчих досліджень і фахової літератури тощо. Розвиток української бібліографії незалежної України (з серпня 1991 р. донині) доцільно, на наш погляд, викладати в курсах «Загальне бібліографознавство», «Організація і технологія бібліографічної роботи», і особливо – «Бібліографічні ресурси».

Цілком і повністю погоджуючись з М. Геращенком щодо перевидання підручника «Українська радянська бібліографія», наполягаю на необхідності його докорінної переробки для встановлення об'єктивної картини з позицій історичної правди.

Безумовно, ця робота має бути колективною із залученням провідних учених, викладачів ВНЗ, працівників наукових бібліотек, докторантів і аспірантів. Але наразі, не маючи такого підручника, варто було б узгодити програми курсу «Історія української бібліографії» викладачами відповідної дисципліни трьох провідних вищих навчальних закладів культури – Київського, Харківського і Рівненського, обговоривши основні проблемні питання або на науково-теоретичній конференції, або на нараді. Зрозуміло, що кожен навчальний заклад має певну самостійність у підходах до викладання, але базові підходи мають бути якщо не єдиними, то хоча б подібними.

Не викликає сумнівів і той факт, що історію української бібліографії слід розглядати з позицій об'єктивності, повної історичної правди, в тісному зв'язку з соціальними, економічними, культурними факторами, характерними для кожного періоду. Наукова розробка періодизації історії вітчизняної бібліографії не лише стане повноцінною складовою бібліографознавства, але й започаткує формування в нашій країні такого напряму, як теорія історії бібліографії.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Виноградова Э. К. Путеводитель по истории библиографии: особенности нового жанра / Э. К. Виноградова // Библиография, 2006. – № 4. – С. 108-112.

Геращенко М. Проблеми періодизації історії української бібліографії / М. Геращенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2005. – Вип. 14. – С. 547-552.

Корнєйчик І. І. Історія української бібліографії. Дожовтневий період (нариси) / І. І. Корнєйчик. – Х. : Ред.-видав. відділ Кн. палати УРСР, 1971. – 374 с.

Королевич Н. Ф. Михайло Ілліч Ясинський/ Н. Ф. Королевич // Шк. б-ка. – 2007. – № 8. – С. 40-43.

Королевич Н. Ф. Українські бібліографи ХХ ст. / Н. Ф. Королевич. – К, 1998. – С. 48-69.

Лутовинова В. І. Теоретико-методологічні засади та історія розвитку української рекомендаційної бібліографії (ХІ-ХХ ст.) / В. І. Лутовинова. – К.: Кн. палата України, 2002. – 147 с.

Моргенштерн И. Г. История библиографии: путеводитель по курсу для студ. / И. Г. Моргенштерн, ЧГАКИ. – Челябинск, 2005. – 43 с.

Українська радянська бібліографія: навч. посіб. / за ред. Ф. К. Сарани і Д. Д. Тараманова. – К. : Вища шк., 1980. – 263 с.

Ясинський М. Бібліографія української бібліографії / М. Ясинський // Укр. бібліографія. – К, 1928. – Вип. 1. – С. 107-123.

Ясинський М. Історія української бібліографії: програма для аспірантів


Сторінки: 1 2 3