Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Задача

Аудит

Зміст

1. Аудиторська палата України, порядок її організації та діяльності

Аудиторська палата України (АПУ) — незалежний самостійний орган, який здійснює організаційне і методологічне керівництво аудиторською діяльністю в Україні. Метою діяльності АПУ є сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні.

АПУ створена відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" і функціонує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування з 1993 року, виконуючи наступні функції:

- затверджує нормативи і стандарти аудиту, програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації аудиторів,

- здійснює сертифікацію громадян України, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, здійснює пересертифікацію практикуючих аудиторів,

- веде Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, оприлюднює дані Реєстру,

- встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифіката та за включення в Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності та його оприлюднення,

- організовує та здійснює перевірку дотримання суб'єктами аудиторської діяльності Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України,

- створює на території України регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює діяльність,

- сприяє виданню нормативних, методологічних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності,

- готує пропозиції з питань розвитку аудиту в Україні та вносить їх на розгляд відповідних інстанцій,

- розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань їх компетенції,

- застосовує до аудиторів стягнення за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та виключення з Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності на строк до одного року або анулювання сертифікату та виключення з Реєстру,

- бере участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту.

Для виконання своїх повноважень АПУ створює постійно діючі комісії, тимчасові комісії та робочі групи з питань, віднесених до й компетенції.

АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Головними завданнями АПУ є:

- сприяння розвитку аудиту в державі,

- вирішення принципових питань аудиторської діяльності в Україні на єдиній методологічній основі,

- сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів.

Діяльність АПУ регламентується Статутом АПУ, прийнятим на засіданні АПУ 28 жовтня 1993 р зі змінами і доповненнями.

АПУ має 16 регіональних відділень, повноваження яких визначаються "Положенням про регіональні відділення".

Загальна кількість членів Аудиторської палати становить двадцять осіб. Члени АПУ мають право :

- брати участь в обговоренні питань, що розглядаються на засіданнях АПУ,

- вносити пропозиції та проекти рішень для розгляду на засіданнях АПУ;

- отримувати від Секретаріату АПУ інформацію про діяльність АПУ;

- користуватися матеріально-технічною базою АПУ для виконання своїх функціональних обов'язків;

- здійснювати науково-методологічні розробки з аудиту за програмою АПУ;

- брати участь у підготовці та перепідготовці, сертифікації та пересертифікації аудиторів, експертизі проектів законоположень, перевірці дотримання суб'єктами аудиторської діяльності Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України;

- отримувати винагороду за науково-методологічну, педагогічну, експертну та перевірочну роботу, виконану за затвердженою програмою та кошторисом Аудиторської палати України;

- мати інші права на підставі відповідних рішень АПУ.

Члени АПУ зобов'язані:

- дотримуватись Закону України "Про аудиторську діяльність", інших законів України, положень Статуту та рішень АПУ;

- бути присутніми на засіданнях АПУ. Пропуск більше трьох засідань підряд розглядається як підстава для клопотання про дострокове припинення повноважень члена АПУ;

- мати інші обов'язки на підставі відповідних рішень АПУ.

Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація - це призначення нових членів АПУ на заміну членів АПУ, що вибули. Ротація здійснюється щороку в період з 1 по 31 жовтня на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України. Для проведення анкетування Аудиторська палата України та Рада САУ на спільному розширеному засіданні створюють комісію з анкетування у складі 8 осіб, в тому числі 4 членів АПУ і 4 представників САУ.

Для забезпечення таємності анкетування АПУ затверджує єдину форму бланку анкети та журнал видачі анкет, які є документами суворої звітності.

Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та положень Статуту АПУ.

Рішення з питань затвердження Статуту, внесення змін і доповнень до нього приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів АПУ. Всі інші рішення АПУ приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за умови наявності двох третин її членів. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий.

Засідання АПУ веде головуючий, функції якого виконують по черзі усі члени АПУ в алфавітному порядку їх прізвищ. Порядок проведення засідань АПУ визначається регламентом, який затверджується АПУ.

Ведення поточних справ в АПУ здійснює Секретаріат, який очолює завідувач. Завідувач Секретаріату АПУ призначається рішенням АПУ. Повноваження завідувача Секретаріату АПУ, його права та обов'язки, визначаються “Положенням про Секретаріат АПУ”, який затверджується АПУ. Завідувач Секретаріату несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів АПУ і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членів. Діловодство, бухгалтерський облік та інші види робіт по забезпеченню діяльності АПУ можуть виконувати окремі особи на договірних засадах.

АПУ створює Спостережну Раду, на яку покладається здійснення контролю за діяльністю Секретаріату АПУ, виконання представницьких та організаційних функцій відповідно до Положення про Спостережну Раду і рішень АПУ.

Спостережна Рада формується у складі трьох членів АПУ Персональний склад Спостережної Ради затверджується рішенням АПУ. Повноваження Спостережної Ради визначаються Положенням про Спостережну Раду, яке затверджує АПУ. На Спостережну Раду покладається здійснення контролю за діяльністю Секретаріату АПУ, виконання представницьких та організаційних функцій відповідно до Положення про Спостережну Раду і рішень АПУ.

Регіональні відділення АПУ створюються на території України рішенням АПУ На регіональні відділення АПУ покладається здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, та виконання інших функцій відповідно до рішень АПУ. Порядок формування та обсяг повноважень регіональних відділень АПУ визначається Положенням про регіональні відділення, яке затверджується АПУ.

2. Тести в аудиті та їх види

Аналітичні тести - методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Тести на відповідність внутрішнього контролю

Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів його ефективності: структури систем обліку і внутрішнього контролю, що означає наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки; функціонування внутрішнього контролю протягом всього періоду перевірки.

Деякі процедури аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішнього контролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективності контрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування і спостереження.

Якщо аудитор зробить висновок, що процедури перевірки з метою отримання знання і уявлення про систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю свідчать про доцільність і ефективність внутрішньої політики підприємства і вони відповідають окремим твердженням фінансової звітності, він може використати ці докази для оцінки ризику внутрішнього контролю і визначити його рівень як незначний.

Аудитор може провести наступні тести перевірки відповідності внутрішнього контролю. Насамперед перевірку первинних документів, які підтверджують операції та інші події з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонування системи внутрішнього контролю, наприклад, перевірка порядку надання дозволу на проведення певної категорії операцій на підприємстві. Проведення опитування і спостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, щодо яких немає змоги провести наскрізну перевірку, наприклад, при визначенні фактичного виконавця окремих функцій процесу виробництва. Повторення процедур внутрішнього контролю, зроблених на підприємстві аудитором, наприклад, проведення перевірки банківських рахунків для підтвердження правильності ведення обліку підприємством.

Щоб підтвердити кожну зробленої оцінку незначного ризику невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен обов'язково провести ретельні тести на відповідність системи внутрішнього контролю. Що менший ризик невідповідності внутрішнього контролю, визначений аудитором, то більше підтверджень йому треба отримати стосовно того, що структура і системи обліку та внутрішнього контролю працюють ефективно.

Під час отримання доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролю аудитор враховує спосіб їх отримання, послідовність, з якою вони отримуються протягом певного періоду, та досвід особи, яка отримала такі докази (у разі використання помічників та асистентів в аудиті). Слід мати на увазі, що принцип ефективної роботи кожної системи не виключає можливості виникнення відхилень. Відхилення від діючих і запланованих систем контролю можуть викликатися такими факторами та ознаками, як зміни в основному складі співробітників підприємства, значними сезонними коливаннями в обсязі операцій (реалізації товарних запасів, сировини і таке інше) , помилками окремих співробітників. Виявивши певні відхилення, аудитору необхідно зробити запити щодо них, наприклад, уточнити терміни звільнення та прийняття на роботу співробітників, які виконували основні функції внутрішнього контролю. Крім цього аудитору необхідно впевнитися в тому, щоб тести на відповідність внутрішнього контролю повністю охоплювали період, коли відбулися такі зміни персоналу.

Мета тестів на відповідність внутрішнього контролю в комп'ютерному середовищі є такою самою, щоправда деякі аудиторські процедури можуть відрізнятися, оскільки в комп'ютерному середовищі можуть існувати відхилення, властиві тільки йому (своєчасність внесення корективів у програму бухгалтерського обліку).

Використовуючи результати тестів на відповідність системи внутрішнього контролю, аудитору необхідно визначити, наскільки її функціонування і структура відповідають його попередній оцінці ризику невідповідності внутрішнього контролю. Зроблена оцінка існуючих відхилень може привести аудитора де висновку про те, що визначений розмір ризику невідповідності внутрішнього контролю він повинен переглянути. У таких випадках аудиторові слід поміняти характер, строки і масштаб виконання запланованих процедур аудиту.

3. Критерієм оцінки аудитором фінансової звітності є (вказати, що саме)

використання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину таких витрат і їх фінансування перевіряється за даними рахунків 102 "Капітальні витрати на поліпшення землі",


Сторінки: 1 2