Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



цивілізацій одна від одної, що, в свою чергу, визначає універсальні компоненти взаємозв'язку оптимізму та песимізму та універсалістську поведінку на локальному рівні.
     . Фактори суспільного життя виявилися детермінованими, з одного боку, глобалізацією екологічних проблем, з іншого, глобалізацією відносин між державами та народами.
     В економіко-політичному відношенні глобалізація пройшла декілька важливих етапів.
     Першим можна вважати етап колоніалізму, який почався в епоху великих географічних відкриттів (ХV ст.) і завершився лише в другій половині ХХ ст. Суть цього етапу полягала у воєнно-політичній та економічній експансії європейських держав, яка дала їм можливість паразитувати на економіці неєвропейського світу; у взаємопроникненні культур і субкультур локальних цивілізацій, де основними суб'єктами виступали європейські держави та їх субкультури.
     Більшість визвольних рухів у країнах Сходу зазнали впливу західної цивілізації, яка дала змогу східним народам усвідомити власні цінності. Так, Махатма Ганді, Джавахарлал Неру, Мустафа Кемаль Ататюрк, як й інші реформатори, дуже добре знали історію та культуру західного світу, що давало їм можливість зіставляти цінності своєї культури із здобутками західної.
     Другий етап характеризується здобуттям незалежності більшістю країн світу та цивілізаційними трансформаціями. Він почався Першою світовою війною та революцією в Росії 1917 року, а закінчення його можна визначити останнім десятиліттям ХХ століття.
     На цьому етапі становлення світового суспільства Перша та Друга світові війни довели, що основні промислово розвинуті країни досягли такого рівня озброєння, при якому війна здатна охопити відразу декілька континентів і втягнути у свій вир практично всі основні суб'єкти міжнародного життя, а масова загибель людей під час воєн загрожує існуванню цілих регіонів, народів і може зруйнувати природні та соціальні підвалини держав.
     Велика Жовтнева соціалістична революція показала не лише можливість успішного протистояння пролетаріату царизму, як системі, буржуазії та дворянству, як класам, але й зовнішній цивілізаційній інтервенції європейських країн. Саме приклад Радянської Росії надихнув на визвольну боротьбу Індію, Китай та інші країни, а вже пізніше Радянський Союз надав цьому визвольному рухові ідеологічну, політичну, економічну та військову допомогу.
     Друга світова війна мала своїм наслідком підрив могутності європейської цивілізації, геополітична першість якої перейшла до двох «наддержав» — США та СРСР, що сприяло становленню біполярного світу. Західна цивілізація визнала лідерство США, а СРСР посилив свою вагу за рахунок країн Східної Європи.
     Оптимізм і песимізм локальних цивілізацій дедалі більше пов'язувався з трансформаціями світового масштабу в двох традиційних для другої половини ХХ ст. напрямах: J-трансформації західного типу, або J-трансформації соціалістичного типу.
     Третій етап глобалізації міжнародного життя характеризується руйнуванням біполярних міжнародних відносин, посиленням плюралізму в геополітиці. Початок цього етапу універсалізації пов'язаний із загостренням боротьби за лідерство в західному світі (Європа та США) і соціалістичному таборі (СРСР і Китай).
     Після розпаду СРСР і Східно-Європейської частини соціалістичного табору відбулося зміцнення європейської цивілізації за рахунок приєднання країн Східної Європи; послаблення Євразійської цивілізації (СНД та її лідера — Росії) через виникнення конфліктів на її території та послаблення впливу в світовому масштабі; посилення впливу Китаю в Тихоокеанському регіоні; активізація мусульманських країн «третього світу» завдяки домінуванню на нафтовому ринку та появі на території колишнього СРСР ознак ісламського відродження.
     Отже, становлення світової цивілізації відбувається через зміну структури (посилення боротьби за лідерство в світі й поліцентризм у світового суспільства) та основних функцій локальних цивілізацій.
     Сьогоднішня цивілізація характеризується становленням світових економічної і геополітичної підсистем, активною діяльністю міжнародних військових сил (миротворчі війська ООН, НАТО, ОБСЄ і т.п.), наяністю глобальних інформаційних комунікацій (зростання міжнародного значення англійської мови, Інтернет, супутниковий та мобільний зв'язок, авіалінії і т.п.).
     Універсалістські тенденції в локальних цивілізаціях проявляються в оптимістичних, позитивних явищах. Таких, як становлення універсального способу життя в діалектичній єдності з місцевим культурним націоналізмом, про що переконливо писали Джон Несбітт і Патріція Ебурдин: «Чим подібнішим стає наш спосіб життя, тим міцніше ми триматимемося за такі цінності, як релігія, мова, мистецтво та література. В міру того, як зближується наш зовнішній бік життя, ми будемо дедалі більше дорожити традиціями, породжуваними всередині
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7