Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



мають свою безумовну естетично-пізнавальну цінність. Незаперечною є важливість, скажімо, вірша “Озеро”, позаяк “з нього, – вважає Г. Аллен, – ми вперше довідуємось, як рано Едгаром По заволоділа дивна меланхолія і думи про смерть, які з часом зробилися його постійними супутниками” [2, 82]: Я знав – очікує загин, / Могила в мороці глибин / Того, хто би хотів знайти / Притулок в царстві самоти, / Душі відраду від скорбот / В Едемі темних вод [115, 45].

У сонеті “Тиша” зустрічаємо фразу “his name’s “No More”. Те саме “no more”, яке в дещо видозмінених формах “nothing more” та “nevermore” було лейтмотивом поеми “The Raven”. В перекладі читаємо: “Вона звучить словами “не вернуть!”, тобто в даному разі А. Онишко скористався тим же варіантом, що й Г. Кочур. Цілком ймовірно, що перекладач звернувся до нього як до знаного вже українським читачем вигуку, наснаженого додатковим змістом, адже Кочурівське “не вернуть” справедливо вважається найвдалішим відповідником зловісного крукового “nevermore”.

Загалом переклади А. Онишка залишають враження обдуманих, виважених, виконаних майстерно й талановито, з максимальним урахуванням всіх лексичних, семантичних та метричних особливостей творчої манери Едгара По.

Цікаві також переклади Євгена Крижевича – “Серенада”, “Мрії”, “Духи померлих”, “Вечірня зоря”, “До…”, “Хробак-переможець”, “До Анні” [115].

За способом організації ритмо-метричних елементів та рівнем їх відтворення переклади Є. Крижевича не поступаються інтерпретаціям А. Онишка та більшості російських перекладів.

Одним з концептуальних віршів Е. По, що їх переклав Є. Крижевич, є “Хробак-переможець”. Ліричним героєм цього песимістичного вірша, про що говорить і сам автор, є нікчемний хробак. Отож чітке зображення його сутності можна вважати чи не найважливішим моментом твору. Так, у перекладі колір хробака червоний, тоді як в авторському варіанті – криваво-червоний, а лицедіїв не просто жеруть, як в українському перекладі – актори до того ж вмирають у смертельних муках. Очевидно, перекладач відчував, що йому трохи не вистачає експресивності, тому він прагне компенсувати її брак гіперболічним “потворище”.

Недостатньо влучна і фінальна фраза: “…the play is the tragedy “Man,” / And its hero the Conqueror Worm”– “Людина” – назва драмі цій, / Герой її – Хробак!” Гадаємо, тут можна було б дещо удосконалити. Зокрема, у назві вірша, яка складається з двох лексем, причому обидві частини однаково важливі. Адже філософська ідея вірша зводиться до думки, що переможцем завжди і скрізь залишається хробак. Тому бажано було б продублювати назву вірша і в його фінальному рядку, скажімо, щось на зразок “А герой-переможець  – Хробак”. Таким формулюванням чіткіше фіксується авторська концепція.

У вірші зустрічається образ кондора. Е. По використовував його і раніше. Наприклад, у поезії “Романс”, яку, нагадаймо, перекладав А. Онишко: “eternal Condor years” – “Кондор-час”.

Отже, кондор, птах-довгожитель, уособлює в уяві поета нещадний час. У Є. Крижевича образ змінений на “крила-шуліки”. Перекладач наважився змінити образ кондора на ближчий нам і виразніший образ шуліки, який зафіксований у народних піснях і байках. Можливо, він і має рацію, коли вважати, що для повноти картини просто необхідний якийсь хижий птах. Однак постать кондора незрівнянно величніша. Тому, либонь, російські перекладачі й вирішили залишити у вірші образ кондора: К. Бальмонт “И крыльями Кондора веют бесшумно, / С тех крыльев незримо слетает – Беда”, В. Брюсов – “И с кондоровых крыл, незримый, / Проклятие струит”, В. Рогов – “А с их кондоровых крыл летит / Незримо Беда!”.

Не завжди чітко окреслені у Є. Крижевича й інші образи. Так, у вірші “До Анні” автор евфемістично описує могилу чи, краще сказати, заспокоєння, яке можна знайти по смерті. Цієї виразності у перекладача не вистачає.

А в перекладі вірша “Серенада” Є. Крижевич нехтує іменем “Adeline”. Цілком можливо, що автор вжив його лише для підсилення романтичного ефекту, що ім’я само по собі порожнє. Не забуваймо, що Е. По полюбляв милозвучні імена. Згадаймо, хоча б Аннабель Лі, Ленор, Євлалію, Улялюм, Елеонору, Лігейю, Мореллу, Береніку та інші. Тому втрачати “Adeline” небажано, адже разом з


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38