Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



РЕФЕРАТ

На тему:

«Функції спілкування»

Зміст

Вступ

Спілкування та його значення в житті людини.

Класифікація функцій спілкування.

Вербальна і невербальна комунікація.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виникнувши на початку людського суспільства в різноманітних примітивних формах, спілкування пройшло довгий шлях розвитку, вдосконалюючись разом з суспільною свідомістю і суспільним виробництвом. Потреба у спілкуванні є тим вихідним пунктом, що пов?язує людину з людьми , котрі її оточують, забезпечує її розвиток як особистості.

Уся система ставлення людини до інших людей реа-лізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає за-собом передання суспільного досвіду. Його специфіка ви-значається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаєм-ний обмін діяльністю, інтересами, почуттями та ін. У спіл-куванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування — на-лагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спіл-кування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє пот-ребу в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до більш складних (співробітництво, інтимно-особисте спілкування). В процесі індивідуального розвитку змінюються мотиви спіл-кування.

 

1.Спілкування та його значення в житті людини

Спілкування являється необхідною передумовою існування людини і суспільства в цілому. Людина не може жити, працювати, задовільняти свої матеріальні і духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. В цьому значенні спілкування є та «соціальна екологія», поза якою людина втрачає все людське і опускається до рівня тваринного існування [2;15]. Отже, спілкування – необхідна умова існування людини в філогенезі і разом з тим один з основних факторів та найважливіше джерело психічного розвитку людини в онтогенезі.

Соціальне буття людини включає не лише відношення до природи і суспільства, але й до конкретних людей, з якими вона всту-пає у прямі або опосередковані контакти. У своєму індивідуальному розвитку людина набуває соціального досвіду в процесі її діяльності і спілкування з іншими людьми. Спілкування - це форма життєдіяльності індивіда, рівень активності і діяльності особи. У процесі спілкування відбувається обмін інформацією, взаємовплив, взаємоопіяка, співпереживання, формування переконань, поглядів, характеру, інтелекту. Головна мета спілкування полягає у задоволенні людьми своїх потреб - біологічних, соціальних і духовних. Основними мотива-ми спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовно-му і емоційному контакті, у безпепі і психологічному захисті, у визнанні і престижі, у керівництві і домінуванні, у допомозі і альтруїзмі. У процесі спілкування індивід виявляє і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином, професіоналом.

Спілкування між людьми відбувається у різних формах. По- перше, у формі анонімного спілкування (партнери залишаються незнайомими, анонімними - тимчасові контакти пасажирів автотранспорту, жителів одного мікрорайону); по-друге, у формі функпіонально-рольового спілкування (зв?язки між його учасниками обумовлені їх соціальними ролями - лікар-хворий, педагог-учень, керівник-підлеглий); по-третє, як неформальне спілкування, яке реалізується за межами офіційних відносин (спілкування між друзями, закоханими) [12;10].

Людське спілкування розвивається і формується на засадах спільної трудовоїдіяльності. У процесі праці люди впливають не тільки на природу, а й один на одного, вони не можуть щось виробляти, не об'єднуючись пев-ним чином для спільної діяльності і для взаємного об-міну своєю діяльністю. У зв'язку з цим історія є система пов'язаних одна з одною форм спілкування. Ця система взаємодій і взаємних впливів є тим соціальним проце-сом, суть якого, на відміну від праці як виробництва речей («обробка природи людьми»), складає вироб-ництво відносин («обробка людей людьми»).

У широкому розумінні спілкування - це той бік людської діяльності, що вказує на зв'язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, який здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають у процесі їхньої со-ціальної життєдіяльності [7;58]. Саме через спілкування люди та групи вступають у матеріальні,


Сторінки: 1 2 3 4 5 6