Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








РЕФЕРАТ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Міжособистісні стосунки”

План

Вступ

Міжособистісні стосунки —- де сукупність об'єк-тивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних сто-сунків е їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо ви-значити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний ха-рактер і містять емоційно забарвлену та обопільне значущу оцінку партнерів по спілкуванню.

1. Привабливість і взаємовплив –

як фундамент між особистісних стосунків

Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибині, непов-торності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої.

Тому стан задоволеності-незадоволеності виступає основним критерієм оцінки таким стосунків. При-вабливість складається з почуттів симпатії та притягання. Якщо симпатія-антипатія — це переживання задоволення та незадоволення від контактів з іншими людьми, то притя-гання-відштовхування — практична складова цих пере-живань (М. Обозов).

Міжособистісна привабливість-непривабливість може на-бувати характеру сталих зв'язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути разом може стати потребою, і тоді ми говоримо про певний тип міжособистісних стосунків: приязних, дружніх, това-риських, подружніх. У регуляції стосунків беруть участь три мотиваційні аспекти: «я хочу», «я можу» і «треба». Осо-бистого бажання («я хочу») недостатньо для виникнення стосунків. Необхідне узгодження взаємних бажань і мож-ливостей («я можу»). Л «треба» — найважливіший аспект утворення, розвитку або руйнування стосунків. Так, дружні стосунки можуть зайти в суперечність із виробничими, мо-ральними. Суспільні відносини або стимулюють, або руйну-ють міжособистісні стосунки. Суспільство прагне привести міжособистісні стосунки у відповідність до суспільних від-носин.

Існує зв'язок між діловими та міжособистісними стосун-ками. Незбіг близьких міжособистісних стосунків та ділової активності очевидний, але не може бути суспільних від-носин у “чистому” вигляді, без особистісного компонента. У будь-яких взаємодіях завжди присутній компонент привабливості-непривабливості. Питання полягає лише в тому, де присутність цього компонента виправдана. На вироб-ництві результат спільної діяльності — економічна ефек-тивність, це головний критерій оцінки користі або шкоди міжособистісних стосунків.

Потрібно визначити ступінь близькості міжособистісних стосунків та прийнятність до тих чи інших обставин. За умов, коли вимагається дотримуватися виробничих та еко-номічних норм, близькі, інтимні стосунки заважають. З ін-шого боку, перетворення міжособистісних стосунків у функ-ціональні може призвести до їх руйнування або втрати задо-волення від них. Неадекватні прагнення у стосунках, як і їхній прояв у поведінці, спричинюють виникнення напру-женості та конфліктів.

Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками в про-цесі взаємодії викликає в людини зміну поведінки, устано-вок, оцінок. У ньому разі йдеться про феномен взаємо-впливу.

2. Механізми взаємовпливу в міжособистісних стосунках

Взаємовплив спрямований на формування сталих оцінок, учинків, що характеризуються подібністю. Це сприяє зближенню, поєднанню інтересів і ціннісних орієнтацій — відбувається процес уподібнення членів однієї групи. Ме-ханізмами взаємовпливу є імітація, навіювання, конформність, переконання.

Імітація — неспрямований вплив, що не ставить перед собою спеціальної цілі, але має кінцевий ефект і є найпрос-тішою формою відображення людиною поведінки інших лю-дей. На основі імітації пізніше формуються інші регулятори взаємовпливу — навіювання, конформність, переконання. Вони регулюють норми міжособистісного спілкування. Нор-ми, у свою чсріу, визначають характер міжособистісних сто-сунків. Наявність відпрацьованих норм демонструє однознач-ність у розумінні та оціїщі подій.

Навіювання — найменш усвідомлюваний процес — грун-тується на некритичному наслідуванні зразків поведінки ін-шої людини. Навіювання може бути пряме (коли один із партнерів по спілкуванню ставить перед собою таке завдан-ня) і непряме, мимовільне.

Конформність, на відміну від навіювання, є процесом свідомої зміни оцінок, установок, поведінки під впливом групи. Це виражається у свідомій зміні ціннісних орієн-тацій, прийнятті групових норм, очікувань та ролі, яку на-в'язує група. Міра прийняття особистістю зовнішніх оцінок і норм поведінки свідчить про ступінь її конформності. Прийняття норм може мати поверховий характер або ж глибинний, пов'язаний зі зміною диспозицій особистості. Соціальні ролі особистості показують, як глибоко вона сприй-має груповий тиск, виявляючи певну конформність.

Слід чітко розрізняти конформність як ситуативне явище та конформізм як рису характеру Конформність вияв-ляється в повсякденному житті, оскільки людині доводиться узгоджувати свою поведінку з іншими людьми, з певними соціальними нормами. Конформізм як особистісна риса —


Сторінки: 1 2 3