Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Системний червоний вовчак —хронічне аутоімунне захворювання, яке характеризується генералізованим ураженням сполучної тканини орга нів і судин, а також виражерим полімор¬фізмом клінічної картини хвороби

Системний червоний вовчак —хронічне аутоімунне захворювання, яке характеризується генералізованим ураженням сполучної тканини органів і судин, а також виражерим полімор-фізмом клінічної картини хвороби

Етіологія і патогенез. У розвитку хвороби велике значення ма-ють генетичні чинники. Суттєве значен-ня мають стать (жінки хворіють частіше), вік (період статевої перебудови організму), перенесені алергічні захворювання, підви-щена інсоляція, радіація, вживання деяких лікарських препаратів (новокаїнаміду, апресину, дифеніну, ізоніазиду, триметину, части-ни антибіотиків і сульфаніламідних препаратів), введення сиро-ваток і вакцин.

Клініка. Системний червоний вовчак характеризуєть-ся клінічним поліморфізмом Основним симптомом, який спостері-гається -у 80—90% хворих, є ураження шкіри, хоча як перший прояв захворювання він виникає тільки у 25—40% випадків. У хво-рих з'являються еритематозні висипи, які розташовані на спинці носа і вилицях. За своєю формою вони нагадують крила метелика. На долонях і дистальних фалангах пальців кисті виникає сітчаста ангіоектатична еритема, міхурцеві висипи, іноді з геморагічним вмістом. Під шкірою пальпуються еластичні вузлики. Для систем-ного вовчака властиві поліморфізм висипів і поширення їх по всьому тілу. Розрізняють до 30 видів висипів на шкірі. Іноді спо-стерігається дифузне облисіння, волосся стає тонким, сухим, ламким. На слизовій оболонці ротової порожнини з'являються ери-тематозні плями, виразки, білуваті бляшки.

Другий за частотою виникнення симптом, який спостерігається у 80—100% хворих — це ураження суглобів (артралгії, гострий, підгострий або хронічний поліартрит). Для вовчакового поліар-триту характерна диспропорція між об'єктивними проявами хво-роби і скаргами хворого. Набряк, гіперемія шкіри, порушення функції суглоба відсутні, хоча хворий скаржиться на сильний біль у суглобі, характерні асиметрія ураження, схильність до міграції артралгії

Третій за частотою симптом — полісерозит — виникає у 90% хворих. Передусім уражається плевра. У хворих спостерігаються ексудативні плеврити, інколи з накопиченням великої кількості рі-дини, та утворення спайок між листками плеври. Значно рідше уражається перикард; запальний процес при цьому має продук-тивний характер.

У четвертої частини хворих підвищується температура тіла. Вона коливається від субфебрильної до вираженої гарячки, хоча ознобу хворий не відчуває.

Діагностика. Специфічним тестом для системного червоного

вовчака є наявність LE-клітин (вовчакових клітин). Це зрілі нейтрофільні лейкоцити, в цитоплазмі яких визначаються гомогенні пурпурового кольору включення (при фарбуванні за Романовським) Другим тестом є визначення антитіл до ДНК, ядер клітин і цитоплазматичyих антигенів методом імунофлюоресценції.

Лікування системного червоного вовчака тривале і залежить від ступеня активності процесу і характеру його перебігу. Проте у всіх випадках потрібно уникати необгрунтованого введення вак-цин, сироваток, призначення лікарських засобів, підвищеної інсо-ляції, переохолодження, фізіотерапевтичного лікування. У хворих має бути регламентований режим роботи і відпочинку; харчуван-ня повинно бути повноцінним, містити достатню кількість вітамі-нів, білків, обмежується вживання солі й легкозасвоюваних вуг-леводів.

Хворим із низьким ступенем активності процесу і моносиндромним перебігом призначають тривале застосування делагілу або плаквенілу, починаючи з 2—3 табл. на добу, а через 2—3 тижні переходять на 1 табл. на добу. Паралельно з цими препаратами призначають нестероїдні протизапальні засоби: ацетилсаліцилову кислоту (по 1 табл. 4 рази на добу), бутадіон (по 0,15 г 4 рази на добу), індометацин (по 0,025 г 4—6 раз на добу), аскорбінову кислоту та вітаміни групи B.

ВУЗЛИКОВИЙ ПЕРІАРТЕРІЇТ

Вузликовий періартеріїт — системне захворювання судин із переважним ураженням середніх і дрібних артерій м'я-зового типу.

Етіологія-і патогенез.. Хворіють головним чином чоловіки (у 2—4-рази частіше від жінок) віком ЗО—50 .років, однак захворю-вання може виникати як у дитячому, так і в похилому віці.

Клінічна картина. Як правило, вузликовий періартеріїт розви-вається поступово, з підвищення температури тіла, прогресуючого схуднення, болю в суглобах, м'язах, животі. Крім цього, відзна-чаються ураження шлунково-кишкового тракту, серця, нирок, пе-риферичної нервової системи, шкіри.

Температура тіла хворого підвищується до 38—40 °С хвилепо-дібне. Для зменшення гарячки застосовують кортикостероїди (ан-тибактеріальні засоби неефективні).

Маса тіла зменшується поступово, хоча при несприятливому прогнозі схуднення прогресує швидко. Біль у м'язах стійкий, до-сить інтенсивний, виникає майже у всіх групах м'язів. На шкірі можуть з'являтися виразки, папули, петехії.

Із внутрішніх органів найчастіше уражаються нирки.


Сторінки: 1 2