Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



.

Реферат на тему:

Іноземні інвестиції. вільні економічні зони.

Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація.

  1. Проблеми іноземного інвестування в Україні. Державна політика заохочення іноземних інвестицій.
  2. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності.
  3. Сутність ВЕЗ та їх роль щодо залучення іноземних інвестицій.
  4. Сучасний стан ВЕЗ в Україні.

Ключеві слова:

Іноземні інвестиції, державні інвестиції, приватні інвестиції, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, іноземні інвестори, інвестиційна політика, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк.

Вільна економічна зона, спеціальна економічна зона, мито, митниця, митний режим, протекційна система, венчурні фірми, зовнішньо-торговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони, туристсько – рекреаційні зони.

Згідно Закону України “Про режим іноземного інвестування” під іноземними інвестиціями розуміють усі “цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту”.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах:

  • участь іноземних інвесторів в підприємствах України;
  • створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;
  • придбання діючих підприємств;
  • придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт і т.п.).

В залежності від ступеню контролю над зарубіжними компаніями інвестиції поділяються на прямі та “портфельні”.

Прямі інвестиції – основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження над закордонною компанією. За визначенням МФВ, прямі іноземні інвестиції є в тому випадку, коли іноземний власник володіє не менше чим 25% статутного капіталу акціонерного товариства.

“Портфельні інвестиції” – такі капітальні вкладення, частка яких в капіталі нижче межі, визначеній для прямих інвестиції. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частики прибутку (дивідендів).

Україна не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для розв’язання економічних і соціальних проблем. Навіть за приблизними підрахунками наша економіка щорічно потребує майже 40 млрд. іноземних інвестицій.

Основними негативними ознаками інвестиційного клімату в економіці України нині є:

  • стагнація на ринку внутрішніх інвестицій;
  • нестабільна законодавча база з питань іноземного інвестування;
  • низький рівень розвитку інфраструктури інвестиційного ринку;
  • погіршення платоспроможної здатності населення.
  • інфляція, яка руйнівно діє на всі сторони господарського життя, особливо на галузі з сезонним характером виробництва і тривалим виробничим циклом, та являється перепоною стабілізації фінансового стану підприємств;
  • спад виробництва, глибина якого залежить від масштабів наслідуваних деформацій в структурі економіки, обмеження попиту, що відбувається в процесі макроекономічної стабілізації, а також від довготривалості термінів, на протязі яких вони відбуваються;
  • зниження накопичень інвестиційної активності, які втрачають зміст при високій інфляції. Накопиченні відновлюються після досягнення позитивної (по відношення до рівня інфляції) ставки банківського проценту. В інвестиції, перш за все виробничі)вони ефективно трансформуються тільки при досягненні сталої макроекономічної стабілізації;
  • обмеження можливості держави регулювати господарські процеси, криміналізація їх помітної частини, яка особливо сильно проявляється там, де відсутні укорінені та загальнопризнані правові обмеження, відпрацьовані інструменти підтримки законності та правопорядку;
  • диференціація доходів та матеріального забезпечення, соціальне розшарування, які посилюються частково внаслідок ліквідації зрівняльного розподілу, а в основному під впливом інфляції, яка завжди призводить до перерозподілу доході в сторону збитків менш заможнім прошаркам населення;
  • зростання безробіття, що виникає в результаті спаду виробництва та структурних зрушень в економіці, необхідність перерозподілу значної частини робочої сили між галузями та регіонами;
  • з особливою чутливістю постає проблема інвестицій на заміщення та відновлення виробничого апарату, на поповнення оборотних коштів.

Основними міжнародними держаними організаціями є:

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - підрозділ ООН, створений в 1945 році для сприяння валютному співробітництву та розширенню міжнародної торгівлі, стабілізації обмінних курсів валют та допомоги державам, які мали короткострокові проблеми в вирівнюванні своїх платіжних балансів, в підтримці обмінних курсів їх валют. Фонд допомагає своїм членам, виділяючи для них іноземну валюту, яку вони хочуть купити на еквівалентну суму своєї валюти. Країна-член повертає Фонду кошти, викуповуючи свою валюту за валюту, прийнятну для Фонду, звичайно на протязі 3-5 років.

Фонд фінансується за рахунок членських внесків своїх членів, розміри яких залежать від оцінки їх добробуту. Кількість голосів у кожної країни безпосередньо залежить від розміру її внесків. Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.

МФВ є центральним регулюючим органом світової валютної системи. Він встановлює основні правила міждержавних відносин у валютній сфері. Основні завдання МВФ:

  • забезпечення постійного механізму міжурядових консультацій і співробітництва у валютних питаннях;
  • стабілізація валютних курсів;
  • запобігання конкурентному знеціненню грошової одиниці;
  • встановлення між країнами-членами багатосторонньої системи платежів за поточними операціями і усунення валютних обмежень з метою безперешкодного розвитку зовнішньоекономічного обміну;
  • надання кредитів для врегулювання дефіцитів платіжних балансів;
  • поновлення в деяких випадках міжнародної заборгованості випуском штучних резервних активів.

Світовий банк та МВФ — це різні організації. Основна відмінність полягає у тому, що Банк є, перш за все, організацією розвитку, а МВФ — кооперативною організацією, яка прагне підтримувати належну систему міждержавних платежів і розрахунків. Кожна з цих установ має свої цілі, власну структуру, отримує фінансування з різних джерел, надає допомогу різним категоріям країн-членів і намагається досягти своєї мети, використовуючи власні специфічні засоби

Завдання Світового банку, яке виражає його офіційна назва — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) спеціалізоване агентство, створене в 1945 році і працююче в співробітництві з ООН з метою допомоги в фінансуванні повоєнного відновлення господарства та підвищенню рівня життя в країнах, що розвиваються шляхом надання позик урядам чи шляхом гарантій позик, які отримані із інших джерел. Банк надає позики на комерційній основі для спеціалізованих проектів чи для більш загальних цілей соціального розвитку. Засоби для позик мобілізуються на міжнародних грошових ринках. Банк разом зі своїми філіалами – Міжнародною асоціацією розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією часто називають Світовим Банком (Word Bank). Ним володіють уряди 151 країни. Ці країни також повинні бути членами Міжнародного валютного фонду.

Сутність ВЕЗ та їх роль щодо залучення іноземних інвестицій.

Згідно законодавства України спеціальна (вільна) економічна зона визначається як частина території України, на якій створюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок використання та дії законодавства України.

Поняття вільної економічної зони (ВЕЗ) правова категорія та широко використовується інститутами Міжнародної Організації Праці, Центром ООН по транснаціональним корпораціям, Всесвітньою Асоціацією Вільних економічних зон, документами Євросоюзу.

Діяльність вільних економічних зон в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але наріжним каменем цього процесу є “Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” (затверджена Постановою КМ від 14.03.94, №; 167).

ВЕЗ забезпечують належні правові та економічні умови для концентрованого залучення іноземних інвестицій, інтенсивного впровадження передових технологій, удосконалення галузевої структури виробництва й соціально-економічного розвитку територій, збільшення валютних надходжень, підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

В Україні вільні економічні зони створюються для:

  • залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
  • активізація сумісно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарі та послуг;
  • поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
  • залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;
  • розвитку інфраструктури ринку;
  • поліпшення використання природних та трудових ресурсів;
  • прискорення соціально-економічного розвитку України.

В Україні залежності від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:

  • Зовнішньоторговельні зони – частина території держави, де товари іноземного надходження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або їх відстроченням. Створюються ці зони за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти (“порто-франко”), вільні митні зони (зони франко), митні склади.
  • Комплексні виробничі зони – частина державної території, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв.
  • Науково-технічні зони – ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.
  • Туристсько-рекреаційні зони – вільні-економічні зони, які створюються врегіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
  • Банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.
  • Зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

З 1 січня 2000 року на території України діють:

  1. На території Волинської області терміном на 20 років спеціальна економічна зона “Інтерпорт Ковель” площею 56,77 га ( Указ Президента “Про спеціальну економічну зону “Інтерпорт Ковель” від 22.06. 1999 р., № 702/99).
  2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області на 30 років (Указ Президента “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області” від 27.06.1999 р., № 729/99).
  3. На території пріоритетного розвитку в Волинській області створюється спеціальний режим інвестиційної діяльності по реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних видах економічної діяльності строком на 30 років (Указ Президента “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Волинській області”, від 27.06.1999 р., № 730/99).
  4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності створюється на території м. Харкова по реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних видах економічної діяльності на 30 років (Указ Президента “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова” від 27.06.1999 р., №731/99).
  5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності створюється на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області по реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних видах економічної діяльності на 30 років (Указ Президента “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області” від 27.06.1999 р., № 732/99).
  6. На 30 років створюється режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку Автономної республіки Крим (Указ Президента “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і спеціальної економічної зони “Порт Крим” в Автономній республіці Крим” від 27.06. 1999 р., № 740/99).
  7. На 30 років створюється спеціальна економічна зона “Миколаїв” в м. Миколаїв на території суднобудівельних підприємств та наближених до них територій (Указ Президента “Про спеціальну економічну зону “Миколаїв” від 28.06.1999 р., №758/99).
  8. На 25 років створюється вільна економічна зона “Порто-франко” на території Карантинного молу Одеського морського торгового порту (Указ Президента України “Про вільну економічну зону “Порто-франко” на території Одеського морського торгового порту” від 28.06. 1999 р., № 760/99 р.).
  9. “Курортополіс Трускавець” на 20 років (Закон України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” від 18.03. 99 р., № 514 –14). Закон вступив в силу з 01.01.2000 р.