Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Інформаційне забезпечення бюджетної діяльності

Реферат на тему:

Інформаційне забезпечення бюджетної діяльності

В умовах побудови нової економічної системи є об'єктивна необхідність використовувати інформацію про результати попередньої роботи. Прийняття необхідного рішення з будь-якого питання діяльності структури, галузі і держави повинно здійснюватися на основі аналізу великої кількості інформації, вибору й розподілу її за однорідністю, розгляду і вивчення, узагальнення, а також вибору реальних методів, які необхідні для побудови дійової системи, що дає змогу знайти ефективні управлінські рішення.

Сьогоднішня реальність характеризується ліквідацією адміністративно-командної системи управління і директивного планування. Приватизація та надання господарської самостійності підприємствам державного сектора економіки паралельно з самоуправлінням у системі місцевих рад вимагають ширшого залучення інформації, нових обсягів банків даних.

Зміни в системі Мінфіну: відокремлення Державної податкової адміністрації і Контрольно-ревізійного управління (КРУ)' з кількістю працюючих, що перевищує кількість працівників Мінфіну, із складу якого вони виділилися і якому підпорядковані, потребують змін у наданні оперативної, статистичної та бухгалтерської інформації.

Діяльність Державної податкової адміністрації і КРУ Мінфіну вимагає надання великого потоку інформаційних повідомлень (звітів, довідок, записок і т. п.), їх обробки, що потребує впровадження у першу чергу системи електронної пошти на базі ЕОМ. Аналогічної інформації потребує і Міністерство фінансів України в роботі з фінансовими органами на місцях.

У зв'язку з цим заслуговує на увагу система електронної пошти, запроваджена в Національному банку України, його регіональних управліннях і комерційних банках.

Національний банк України самостійно створив систему електронної пошти, яка не має аналогів як в Україні, так і в країнах СНД. Відсутність аналогів, на наш погляд, вимагає додаткового вивчення і поширення досвіду роботи електронної пошти системи Національного банку.

Система електронної пошти НБУ — це територіально розподілена по всій Україні програмно-технічна і адміністративно-технологічна система, призначена для надійного та якісного прийому, передачі, обміну й управління інформаційними потоками (у вигляді повідомлень), джерелом яких можуть бути різні програмні комплекси прикладних систем.

Відповідальність за організаційні структури, стратегію технічного розвитку, керівництво технологічним процесом у межах надійної і постійної роботи системи покладається на департамент (управління) телекомунікаційних систем НБУ.

У системі електронних платежів використанні міжнародні стандарти таких організацій, як ANSI, ССІТТ, ЕІА, ISO. Базовим програмним телекомунікаційним забезпеченням на цьому етапі вважаються пакети програмних комплексів Netware MHS фірми Novell і РгоСаггу НПВН СаrrуСоm.

Не виключена можливість розвитку й застосування у майбутньому прогресивніших і високопродуктивних телекомунікаційних систем телекомунікаційного забезпечення. Система має інтерфейс, відкритий для кінцевих користувачів (маються на увазі абоненти системи), і прикладні процеси. Вона дає змогу з'єднуватися з іншими системами, звичайно, при необхідності й відповідній домовленості.

Адресні, протокольні шлюзи і шлюзи форматів забезпечуються після погодження з департаментом телекомунікаційних систем шляхом вирішення питань по інтерфайсах і подальшої розробки програмно-технічних способів.

Структура системи електронних платежів чотирьохрівнева і складається з: центрального вузла; регіональних вузлів, тобто з приміщення, де встановлюються сервери; абонентських вузлів, які розміщені у абонентів системи; абонентів — користувачів вузла системи.

Центральний або головний вузол системи діє на основі Положення, експлуатаційних документів системи й оперативного керівництва управління телекомунікаційних систем. Аналогічно працює і регіональний вузол, що виконує функції та Положення, яке делеговане йому центральним вузлом.

Абонентський вузол системи — це набір програмно-технічних і технологічних способів робочого місця або набір робочих місць користувачів, який реалізовує сервіс для абонента системи, що зможе входити до складу будь-якого підрозділу установи, який виконав усі умови, викладені в документі "Підключення до системи електронних платежів". Висвітлення системи було б неповним, якби не було вивчено, що становлять собою служби системи і технологічна основа їх діяльності. Технологія управління системою складається із п'яти служб, у кожному вузлі системи до них належать:

по-перше, служба реєстрації і супроводу абонентських вузлів системи;

по-друге, служба технічного обслуговування обладнання мереж та апаратури передачі даних систем;

по-третє, служба обліку роботи абонентів у системі;

по-четверте, служба супроводу інформаційного забезпечення системи, ведення архіву повідомлень, захисту від знищення;

по-п'яте, служба диспетчерського управління абонентськими вузлами системи.

Звичайно, будь-яка робота електронної системи повинна спиратися на мережу абонентів, якими можуть бути користувачі, що одержали дозвіл адміністратора системи, зареєстрований внутрішніми службами цього вузла.

Абонентам системи забезпечується передача, прийом, обмін повідомленнями із зворотним підтвердженням того, що повідомлення доставлене адресатові; при цьому гарантується достовірність інформації і її захищеність від пасивних й активних перешкод за рахунок встановлення спеціальних блоків між зовнішнім модемом та інтерфайсом.

Абонент вузла системи електронних платежів має можливість передавати й приймати повідомлення у всьому адресному просторі системи електронних платежів, а також звертатися за консультаціями до адміністратора свого вузла. У свою чергу, абонент відповідає за інформацію, яку передає через систему електронних платежів.

Вивчення роботи електронної пошти НБУ дає змогу зробити висновок, що паралельно з обслуговуванням абонентів по прийому і передачі повідомлень проводиться і їх зберігання, а також передача в архів, з якого при необхідності їх можна буде дістати, тобто відбувається процес нагромадження даних.

Нагромадження цих повідомлень дає змогу застосовувати систему електронної пошти як у фінансових установах Державної податкової адміністрації, КРУ, так і в системі Мінфіну України.

Застосування електронної пошти удосконалює впровадження автоматизованої системи бухгалтерського обліку, що не викликає серйозних зауважень, адже практично всі фінансово-кредитні установи так чи інакше її запроваджують. В Національному банку України запроваджена не тільки автоматизована система бухгалтерського обліку, а й система електронних платежів як між НБУ і його регіональними управліннями, так і між НБУ і комерційними банками.

Суть цього питання полягає в поширенні системи електронних платежів у фінансових установах, а також серед підприємств усіх форм власності і фінансово-кредитних установ по системі електронної пошти — розрахунки з державою (податки), з банками за надані кредити, за одержувані паливно-енергетичні ресурси, сировину, матеріали і т. п.

Запровадження електронних платежів у розрахунках стримується відсутністю необхідних знань, спеціалістів, програмного забезпечення й необхідної обчислювальної техніки.

Практично всі вказані питання можна вирішити, тим більше, що зараз ведеться підготовка спеціалістів як у вузах, так і на різних курсах. З кожним роком збільшується кількість і якість обчислювальної техніки.

Необхідний орган, який би об'єднав зусилля підприємств і фінансових установ. Ним міг би стати Мінфін України або Державна податкова адміністрація.

Вони, їхні органи на місцях, з одного боку, та фінансові управління й райфінвідділи, — з другого, повинні бути зацікавлені в найшвидшому запровадженні електронних платежів, що дасть можливість:

по-перше, встановити жорсткий контроль за проходженням платіжних документів по надходженню доходів у бюджет;

по-друге, проконтролювати своєчасне і повне перерахування податків;

по-третє, підвищити виконавчу дисципліну.

Доцільно розглянути запровадження автоматизованої системи бухгалтерського обліку і електронних платежів, наприклад, через мережу розрахункових палат, тобто через Центральну розрахункову палату і розрахункові палати в областях, містах і районах.

Створення мережі розрахункових палат не викличе значних витрат, адже Мінфіну не обійтися без Державного Казначейства з його органами на місцях по обліку видатків державного бюджету та даних по доходах (відповідно до надходжень до Державної податкової адміністрації).

Запровадження електронних платежів повинно провадитись на основі уже діючих платіжних доручень, акредитивів, векселів, чеків і т. п. Проте на першому етапі, виходячи із стану платіжної системи в Україні, доцільно використовувати в розрахунках тільки платіжні доручення.

Система електронних платежів повинна запроваджуватись на базі існуючої системи бухгалтерського обліку й звітності як підприємств, так і фінансових органів, а забезпечення проведення розрахунків через систему електронних платежів здійснюються через спеціально відкриті в розрахункових платах технічні кореспондентські рахунки учасників відповідних розрахункових палат. При цьому, враховуючи різні ступені програмно-технічного забезпечення та існуючий недостатній рівень надійності каналів зв'язку, вкрай необхідно мати кілька технологічних моделей проведення розрахунків за допомогою розрахункових палат, де відкривається спеціальний кореспондентський рахунок підприємства або організації на основі спеціального договору між ними.

У розрахунках на рівні абонентів мережі розрахункової палати застосовуються різноманітні платіжні інструменти: доручення, платіжні вимоги, чеки, акредитиви, векселі і т. п., але під час запровадження електронних платежів і до вдосконалення зв'язку й розрахунків необхідно обмежитися платіжним дорученням, яке на рівні розрахункової палати перетворюється в електронний документ, що також може перебувати як на магнітному носії, так і бути паперовим документом.

Електронний документ — це повідомлення встановленого формату, яке несе інформацію про перерахування коштів і зберігається як на магнітному носії, так і передається по системі електронної пошти.

Необхідно мати на увазі, що в системі розрахунків по електронній пошті розрахункових палат системи Мінфіну не може бути схеми: підприємство — фінорган або підприємство — податкова адміністрація — фінорган. Викликане це тим, що всі розрахунки підприємств здійснюються лише через комерційні банки, тому схема перерахування, наприклад, податку на додану вартість підприємством у бюджет буде мати такий вигляд:

підприємство — комерційний банк — податкова адміністрація — фінансовий орган, або Державне Казначейство відповідно до ланок бюджету.

Повідомлення у формі електронного документа повинні відповідати таким вимогам:

по-перше, вони повинні бути підготовлені, передані і прийняті з використанням програмно-технічних засобів, затверджених і сертифікованих у встановленому порядку;

по-друге, їх необхідно захистити спеціальними засобами;

по-третє, вони повинні проходити через автоматизований комплекс робочих місць розрахункової палати (САРМРП).

АРМРП — це комплекс програмних і технічних засобів, призначених для передачі та прийому повідомлень у формі електронних платіжних документів між, наприклад, підприємством і банком та розрахунковою палатою.

Механізм розрахунків між комерційним банком і розрахунковою палатою такий:

по-перше, комерційний банк відкриває учасникові розрахунків технічні кореспондентські рахунки;

по-друге, комерційний банк надсилає платіжні документи в розрахункову палату у вигляді файлів з електронними платіжними документами, які передаються по каналах електронного зв'язку з допомогою електронної пошти;

по-третє, розрахунки провадяться автоматизовано, з відповідним відображенням у технічних кореспондентських рахунках;

по-четверте, розрахункова палата повинна надіслати електронною поштою платникові підтвердження з квитанцією про перерахування коштів.

Робота розрахункових палат повинна провадитися шляхом:

по-перше, прийому інформації від учасників розрахунків;

по-друге, контролю і обробки інформації;

по-третє, видачі підтверджень;

по-четверте, видачі інформації учасникам розрахунків у відповідній формі;

по-п'яте, видачі інформації по розрахунках у відпрацьованому вигляді за попередні дні.

Проведення операцій через систему розрахункових палат запропоноване з увагою на те, що з допомогою палати повинні здійснюватися і взаєморозрахунки між Мінфіном та фінансовими управліннями, а через них — з фінорганами і бюджетними установами або підприємствами.

Можна йти шляхом створення інших автоматизованих систем проведення розрахунків. Наприклад, Національний банк України у даний час працює над проблемою запровадження електронних грошей. Для цього необхідно вивчити й узагальнити досвід роботи даних систем у таких країнах, як Англія, США, Німеччина, Японія, тобто обмінятися науковою інформацією. При цьому запровадження електронних грошей повинно спиратися не тільки на світовий досвід, а й на наукові розробки фахівців України.

Зараз відбувається революція у сфері грошового обігу, яка спирається на масове запровадження електронних карток із вмонтованою мікросхемою (смарткарток).

Наукові дослідження показують, що такі картки мають переваги, причому вирішальні, пов'язані передусім із високим ступенем безпеки та надійності під час експлуатації, практично повністю захищені від шахрайства.

В Україні і насамперед у системі Національного банку вже нагромаджений конкретний досвід та виявлено проблеми, що вимагають невідкладного вирішення й узгодженості дій. Можна з певністю констатувати, що Україна має достатній науково-технічний потенціал для організації розробки та серійного виробництва більшості елементів електронних безготівкових розрахунків на загальнонаціональному рівні.

Дослідження показують, що для забезпечення ефективної роботи щодо створення національної електронної системи безготівкових розрахунків необхідно визначити орган, який зміг би координувати зусилля по запровадженню системи. Таким органом, на наш погляд, може бути Національний банк України, який вже впровадив це в системі як Національного банку, так і комерційних банків України. Тим більше, що в умовах жорсткого дефіциту бюджету створення нового органу призведе до вишукування значних коштів, так необхідних для стабілізації економіки.

Економія коштів потребує також скорочення витрат, необхідних для створення та запровадження системи, визначення збалансованості вимог до всіх елементів системи, включаючи єдину національну розрахункову картку, периферійне обладнання, програмне забезпечення, системи безпеки та інфраструктуру обслуговування. Такий комплексний підхід до застосування електронних грошей як платіжного засобу включить оплату і за товари, і за послуги.

Відомо, що суспільний та економічний розвиток однаково залежить як від рівня матеріальних благ, так і від ступеня доступу до суспільної інформації.

Збір, узагальнення, оцінка і розподіл наукової інформації об'єктивно необхідні й викликані як суб'єктивними, так і об'єктивними факторами:

по-перше, постійним зростанням обсягів наукової інформації як у періодичних виданнях, так і в наукових;

по-друге, розпорошенням наукової інформації у журналах, бюлетенях, вісниках тощо;

по-третє, швидким старінням наукової інформації;

по-четверте, частим дублюванням наукової інформації;

по-п'яте, неповною публікацією наукової інформації;

по-шосте, необхідністю знання мови, якою друкується наукова інформація.

Перші чотири фактори не можуть викликати сумнівів. Відносно п'ятого, який підтверджує неповноту друкованої наукової інформації, то це доведено як вітчизняними, так і іноземними джерелами, згідно з якими у наукових роботах висвітлюється тільки 18 % позитивних результатів НТР. Матеріалів, які подаються у публікаціях, як правило, недостатньо для безпосереднього прямого використання.

Недостатнє знання мови також є великою перешкодою для ознайомлення з науковою інформацією, вивчення й узагальнення її.

Виходячи з цього, виділимо принципи, яким повинна відповідати наукова інформація при закладенні в ЕОМ:

по-перше, наукова новизна й актуальність;

по-друге, повнота інформації;

по-третє, відкритість;

по-четверте, структурованість, подача знань про проблему та її вирішення у компактному, чітко окресленому об'єкті.

Входячи в нову економічну систему, Україна не може існувати в замкнутій системі наукової інформації.

Необхідна чітка організація системи передачі наукової інформації і зворотний зв'язок для прийому її з інших країн, тобто система обміну інформацією, яка може і повинна проводитися із використанням системи ЕОМ по захищених каналах електронного зв'язку. Це сприяє тому, що інформаційний обмін стає одним з найважливіших елементів суспільної організації, який значною мірою визначає напрям і розвиток економіки України.

Інформація є таким само продуктом, як і електроенергія, паливо, метал тощо. Але, на відміну від них, вона організаційно впливає на ті процеси, які відбуваються при використанні цих продуктів, сприяє запровадженню ресурсозберігаючих технологій.

Проте коштів, передбачених Державним бюджетом, недостатньо для створення інформаційного забезпечення України, а тим більше для участі в інформаційному обміні з країнами ближнього і дальнього зарубіжжя.

Причина в тому, що науково-технічна інформація, яка надходила раніше через Москву, практично не надходить, а нові інформаційні канали ще не створені, тобто необхідно починати спочатку. Але тут постає питання про те, як входити у світовий інформаційний простір:

відновлювати зв'язки через Москву, чи створювати сучасну інформаційну систему?

У будь-якому разі потрібні великі кошти для створення матеріальної бази, технічних і технологічних засобів забезпечення. Це — комп'ютери й засоби зберігання, обробки й обміну інформації.

Швидке впровадження у світову практику найновіших досягнень інформаційних технологій дало змогу світовому співтовариству створити принципово нове інформаційне середовище, яке сприяє виникненню міжнародного інформаційного простору, робота якого здійснюється двома методами поширення інформації:

1) доступу до віддалених джерел інформації через комп'ютерну мережу;

2) передачі споживачеві повністю готових до експлуатації джерел інформації.

В Україні є потенційні можливості включитися у міжнародний інформаційний простір. Тим більше, що це уже відбулося. Наприклад, вже сьогодні розрахунки з постачальниками із США, Англії, Німеччини та інших країн виконуються комерційними банками України по інформаційних каналах. Налагоджений також чіткий зворотний зв'язок.

Запровадження інформаційних каналів передачі наукової інформації сьогодні стримується відсутністю достатньої культури користувачів інформацією, що викликає серйозну недовіру у зарубіжних користувачів інформаційною технологією. Вирішити проблему допоможе державна підтримка, виховання користувачів, вкладання коштів і координація дій усіх державних, комерційних структур по створенню системи інформаційних каналів в Україні і наступне їх включення у міжнародний інформаційний простір.

Література:

Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.