Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Інвестиції. Суб'єкти і об’єкти інвестиційної діяльності

Організація будь-якої справи потребує початкового вкладення коштів для придбання приміщень, сировини, найму робочої сили тощо.

Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, завдяки вкладанню яких в об'єкти підприємницької діяльності створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційний проект — це документ, що містить взаємопов’язані в часі та просторі й узгоджені за ресурсами заходи й дії, спрямовані на розвиток економіки підприємництва.

Інвестиційна діяльність означає придбання і реалізацію необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів коштів.

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і вирішують такі завдання:*

розширення власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фінансових та матеріальних ресурсів;*

придбання нових підприємств;*

диверсифікація внаслідок освоєння нових сфер бізнесу. До об'єктів інвестиційної діяльності належать:*

майно, у тому числі основні фонди та обігові кошти в усіх галузях і сферах економіки;*

цінні папери;*

цільові грошові вклади;*

науково-технічна продукція;*

інтелектуальні цінності;*

інші об'єкти власності; майнові права.*

забороняється інвестувати в об'єкти, створення яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також; порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Вирізняють такі суб'єкти інвестиційної діяльності (інвестори та учасники):*

громадяни і юридичні особи України;*

громадяни і юридичні особи іноземних держав;*

іноземні держави.

Класифікація і форми інвестицій

Інвестиції відіграють важливу роль у розвитку та ефективному функціонуванні економіки. Для того щоб визначити цю роль, розглянемо такі поняття, як валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції — це загальний обсяг коштів, що інвестуються в певному періоді, спрямовані на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції — це загальний обсяг валових інвестицій, зменшений на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюють у різаних формах і класифікують за окремими ознаками.

На інвестиційний клімат у державі впливають такі чинники:*

рівень розвитку виробничих сил і стан інвестиційного ринку(стан і структура виробництва; рівень розвитку робочої сили; стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів, фондового ринку);*

політична воля влади і правове поле держави (формування відповідної законодавчої і нормативної бази; стабільність національної грошової одиниці; валютне регулювання; забезпечення приватної власності на об'єкти інвестування);*

стан фінансово-кредитної системи і діяльність фінансових посередників (інвестиційна діяльність банків, її рівень; рівень розвитку та функціонування банківської системи; інвестиційна політика національного банку);*

статус іноземного інвестора (режим іноземного інвестування; діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій; наявність вільних економічних і офшорних зон);*

інвестиційна активність населення (стан ринку нерухомості; ставлення держави до власності; виконання державної програми приватизації).

Ринок цінних паперів

Фондовий ринок є складовою фінансового ринку. У свою чергу, фондовий ринок об'єднує три ринки:*

цінних паперів;*

дорогоцінних металів;*

валют.

Ринок цінних паперів — особливий сегмент фондового ринку, де складаються відносини з приводу купівлі-продажу спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість і перебувають у вільному обігу на ринку.

Ринок цінних паперів складається з такий ринків:*

інструментів позики;*

інструментів власності;*

похідних фінансових інструментів.

До ринку інструментів позики належать облігації, державні казначейські зобов'язання, векселі. Ринок цінних паперів тісно пов’язаний з ринком позикових капіталів, оскільки на цьому ринку перебувають в обігу цінні папери, що є сферою відносин позикового капіталу.

До ринку інструментів власності (нерухомості) належать акції, що за певних умов розглядаються як комерційні цінні папери.

До ринку похідних фінансових інструментів належать ф'ючерси, опціони. Ринок цінних паперів тісно пов'язаний з ринками позикових капіталів і валют.

Оскільки інвестування означає вкладення коштів (цінностей) у фінансові інструменти (цінні папери), кожна із сторін інвестиційного процесу розв'язує специфічні завдання:*

емітенти-компанії — позичальники коштів на фондовому ринку — мають запропонувати такі цінні папери, які за інших однакових умов матимуть більший попит і забезпечать ефективність інвестиційної стратегії (задовольнять потреби в інвестиційних ресурсах найвигіднішим і найменш ризикованим способом);*

інвестори — вибирають тип цінних паперів, який відповідає стратегії зберігання коштів чи одержання прибутку з урахуванням ризикованості відповідних операцій на фондовому ринку, після чого вибирається конкретний об'єкт вкладення капіталу, тобто цінні папери певної фірми.

Цінні папери — це грошові документи, що мають такі властивості:*

засвідчують права володіння чи відносини позики;*

встановлюють взаємовідносини між особою, яка випустила цінний папір, і його власником;*

передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів;*

передбачають можливість передання грошових та інших прав третім особам.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" на ринку цінних паперів в обігу перебувають такі види цінних паперів:*

акції;*

облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;*

облігації підприємств;*

казначейські зобов'язання;*

ощадні сертифікати;*

векселі.

Акція — це цінний папір без встановленого строку обертання:*

засвідчує частку участі у статутному фонді акціонерного товариства;*

надає право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів;*

підтверджує членство в акціонерному товаристві та право участі в управлінні ним.

Акції поділяються на прості та привілейовані.

Прості акції надають право на управління акціонерним товариством і право на отримання дивідендів за рахунок прибутку після сплати податків, платежів до бюджету та процентів.

Привілейовані акції — виплати гарантованих дивідендів та пріоритетна участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства, які не надають права на управління.

Облігація — цінний папір, який засвідчує внесення його власником коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк зі сплатою фіксованих відсотків.

Казначейські зобов'язання — це державний цінний папір, який засвідчує, що його власник вніс до бюджету країни певну суму коштів і має право на отримання фінансового доходу. Випускаються метою усунення дефіциту бюджету.

Розрізняють казначейські зобов'язання довгострокові (5-10років), середньострокові (від одного року) та короткострокові (до одного року).

Ощадний сертифікат — це цінний папір, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифікату на одержання суми депозиту і процент за ним після закінчення встановленого строку.

Вексель — це письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачу) право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний строк.

Розрізняють векселі прості та переказні: простий виписує і підписує боржник, переказний — кредитор.

Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок — це ринок перших і повторних емісій, де здійснюється розміщення цінних паперів серед інвесторів. Основне завдання первинного ринку — мінімізація ризику інвесторів. Більшість цінних паперів згодом переходить від одного власника до іншого шляхом купівлі-продажу, таким чином, цінні папери переходять у сферу вторинного ринку. Основним завданням вторинного ринку цінних паперів є забезпечення ліквідності цінних паперів. Операції з цінними паперами на вторинному ринку можуть здійснюватися на біржах —біржовий ринок. Під біржовим розуміють ринок з високим рівнем організації торгівлі, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і формуванню реальних ринкових цін на цінні папери. Позабіржовий ринок створюють операції з цінними паперами, які здійснюються поза біржею. На цьому ринку здійснюються первинне розміщення нових випусків цінних паперів і перепродаж; цінних паперів емітентів, що з деяких об'єктивних чи суб'єктивних причин не бажають користуватися послугами організованого (біржового) ринку.

Ринок цінних паперів України — це багатофакторна соціально-економічна система, на основі якої здійснюються мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, необхідних для розвитку національної економіки.

Важливим завданням статистики є визначення впливу ринку цінних паперів на національну економіку з огляду на такі його функції:*

регулювання процесу нагромадження фінансових ресурсів підприємствами шляхом одержання кредитів або залучення інвестицій;*

зменшення дефіциту бюджету із залученням фінансових ресурсів за допомогою випуску державних і муніципальних облігацій;*

вирішення проблеми неплатежів і заборгованості в умовах жорсткої грошової політики шляхом введення в оборот облігацій;*

регулювання процесу обігу приватизаційних цінних паперів;*

забезпечення проникнення українських цінних паперів насвітові фондові ринки шляхом випуску депозитарних розписок міжнародних облігацій;*

забезпечення обігу похідних цінних паперів (ф'ючерси, опціони).

Для аналізу і оцінки організаційно оформленого ринку цінних паперів у поточному і перспективному періодах широко використовують комплекс характеристик, за допомогою яких кількісно і якісно оцінюють процеси, що відбуваються на ринку. Такі характеристики дістали назву "індикатори фондового ринку". Розраховують їх у розрізі конкретних видів цінних паперів, а також якісної оцінки діяльності професійних учасників ринку. Сукупність індикаторів дає можливість поглиблено аналізувати розвиток фондового ринку, виявляючи проблеми функціонування цього ринку.

В економічній літературі під індикатором розуміють показник, який використовують для прогнозування кон'юнктури ринку. Індикатори фондового ринку застосовують для статистичної оцінки поточного стану фондового ринку; вони є вихідним пунктом для інвесторів при прийнятті рішень про напрямки діяльності на фондовому ринку.

Інструментом інвестування для стратегічного інвестора, який має на меті дістати контроль над акціонерним товариством, є акції цього акціонерного товариства. Стратегічні інвестори насамперед зацікавлені в одержанні інформації про стан ринку акцій.

Інструментом інвестування для портфельних інвесторів, які розраховують одержати прибуток від цінних паперів, що належать їм, можуть бути акції, облігації, похідні інструменти тощо. Для портфельного інвестора становлять інтерес фондові індикатори, які відображають стан ринку акцій, облігацій, похідних фінансових інструментів тощо.

Список використаної літератури

Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К. 1995.

Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: НИКА-Центр, 1999.

Грабовецький Б. Є. Методичні вказівки до вивчення курсу "Загальна теорія статистики". — Вінниця, 1999.

Захожай В. В., Шепітко Г. Ф. Статистика ринку товарів та послуг. — К.: Вид-во УФІМВ, 1998.

Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О. В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.

Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001.

Ерина А. М., Пальян 3. О. Теория статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", 2001.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. — К.: Хрещатик, 1999.

Митрофанов Г. В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. — К.: Вид-во КТЕІ, 1993.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 1992.

Рябушкин В. Т. Основы статистики финансов. — М.: Финстатин-форм, 1997.

Статистика / С. С. Герасименко та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, М. Єріна та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

Статистика банківської діяльності: Навч. посіб. / А. В. Головач, B. Б. Захожай, К. С. Базилевич. — К.: МАУП, 1999.

Статистика кредиту: Конспект лекцій з курсу "Фінансова статиcтика" / Укл. О. Г. Демешко. — К.: Вид-во КДТЕУ, 1998.

Статистика финансов: Учебник / Под ред. проф. В. Н. Салина. —М.: Финансы и статистика, 2000

Теслюк И. Е. Статистика финансов. — Минск: Вышэйш. шк., 1994.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины: Учебник для студ. высш. учеб. завед. экон. спец. — 7-е изд., доп. и перераб. — К.: А. С. К., 2001.

Ушакова Н. М., Лігоненко Л. О. Кредитна політика торговельного підприємства: Навч. посіб. — К.: Вид-во КТЕІ, 1994.