Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Інтегральна оцінка фінансового стану учасників конкурсних торгів. Банкрутство.

Потреба мати узагальнюючий показник фінансового стану не обмежується метою визначення інвестиційної привабливості підприємств. До узагальнюючих показників вдаються, наприклад, для визначення рейтингу підприємств, які беруть участь у тендері (конкурсних торгах). Предметом торгів зазвичай є крупний інвестиційно-будівельний проект, де неправильна оцінка фінансового стану претендентів значно підвищує ризик помилки щодо вибору серед них переможця. Саме така форма укладання контрактів притаманна ринковій економіці й тому набуває дедалі більшого поширення в нашій країні.

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1369 від 1 вересня 1998 р. визнав обов'язковим тільки за результатами торгів (тендерів) укладання підрядних контрактів на будівництво нових об'єктів і споруд, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств, капітальний ремонт об'єктів і споруд, реставрацію пам'яток архітектури та містобудування, що здійснюється з коштів державного бюджету, бюджетних позик, державних позабюджетних фондів, коштів підприємств і організацій, понад 50 % статутного фонду яких належить державі, а також іноземних кредитів, які залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України. Інформація, що подається претендентами для попередньої кваліфікаційної оцінки, повинна містити звіт про фінансово-майновий стан, фінансові результати та баланс підприємства (претендента).

Закон України "Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 р. № 1490-ІП передбачає укладання відповідних контрактів виключно через процедуру конкурсних торгів (тендерів).

Російські фінансові аналітики пропонують оцінювати фінансовий стан учасників торгів за такою методикою.

Коефіцієнти фінансового стану поділяються на три групи.

1. Показники фінансової стійкості:

1.1. Коефіцієнт автономії.

1.2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.

1.3. Коефіцієнт покриття запасів і витрат власними джерелами.

1.4. Коефіцієнт реальної вартості майна виробничого призначення (відношення підсумку вартості основних засобів, запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу).

1.5. Коефіцієнт фінансової залежності.

2. Показники ліквідності балансу:

2.1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

3. Показники фінансової діяльності:

3.1. Коефіцієнт рентабельності реалізації будівельної продукції.

3.2. Коефіцієнт рентабельності основних засобів та інших необоротних активів.

3.3. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів.

3.4. Коефіцієнт фондовіддачі основних засобів та інших необоротних активів.

Після розрахунку наведених коефіцієнтів для реальних підпри-ємств-претендентів визначаються співвідношення отриманого значення та ідеального. Наприклад, ідеальний рівень коефіцієнта загальної ліквідності дорівнює 5. Значення цього показника у підприємства № 1 — 2,95; співвідношення 2,95 / 5 = 0,590. Для зведення оціночних коефіцієнтів різного порядку до єдиного масштабу розмірності кращі значення коефіцієнтів прирівнюються до одиниці, а показники інших підприємств визначаються в частках одиниці по відношенню до кращого.

Інтегральний показник фінансового стану підприємства-претен-дента визначається з урахуванням вагових коефіцієнтів груп показників загалом і вагових коефіцієнтів показників по групах. Підсумки аналізу наводяться у формі табл. 14 (приклад).

Коментар до табл. 14, За підсумковими показниками фінансової стійкості й фінансової діяльності перше місце посіло підприємство № 2. Проте за показником ліквідності балансу на першому місці підприємство № 3. Саме цей показник став вирішальним у підбитті підсумків фінансового стану.

Гранично припустимий розмір інтегрального показника, що враховується ще на стадії попередньої оцінки претендентів, має бути не менший 0,5. Така жорстка вимога зумовлена необхідністю зменшення ступеня ризику щодо виконання умов контракту підрядником -переможцем торгів. У наведеному прикладі найкращий інтегральний показник фінансового стану має підприємство № 3. Він перевищує критичний рівень, однак це не означає, що організаторів торгів та-кий фінансовий стан претендента задовольнить. Остаточний вибір залишається за фахівцями.

У інформаційно-аналітичних системах управління конкурсними торгами метод визначення інтегрального показника фінансового стану підприємства-претендента дає змогу автоматизувати розрахунки коефіцієнтів і формалізувати відбір найпривабливіших претендентів для подальшої участі в конкурсі. Формалізацією поняття фінансового стану можна суттєво скоротити тривалість оціночних процедур торгів, у багатьох випадках - відмовитися від послуг експертів, а отже, від суб’єктивних оцінок, що зменшує загальні вит-рати та підвищує надійність оцінки.

Підвищення ефективності конкурсних торгів має сприяти їх поширенню в договірній практиці державних і місцевих органів влади, підприємств різних форм власності, а також розвитку конкурентного середовища в Україні та її економіки.

Діагностика банкрутства підприємства

У передбаченні можливого банкрутства крім самого підприємства зацікавлені його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові агенції та ін.

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування : трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак; обмеженого кола показників; інтегральних показників; рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств; факторних регресійних і дискримінантних моделей.

У межах дисципліни "Сучасні технології фінансового аналізу" основну увагу приділимо досвіду застосування тестів для діагностики ймовірності банкрутства. Ці тести передбачають використання факторних регресійних і дискримінантних моделей (у наведеному переліку — п'ятий підхід).

У країнах з розвиненою економікою нині широко застосовуються тести для оцінки ризику банкрутства. Найвідомішими є тести Альтмана, Конана і Гольдера, Лиса, Таффлера, Спрингейта, Бівера.

У 1968 р. професор Нью-Йоркського університету Е. Альтман на базі багатовимірного дискримінантного аналізу запропонував так звані Z-моделі. За двофакторною моделлю індекс визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою

Z = -0,3877 - 1,0736Кп + 0,0579Кавт.

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства перевищує 50 % і зростає зі збільшенням Z. Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, проте недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка AZ = ± 0,65 [1].

Е. Альтман дослідив вплив 22 фінансових коефіцієнтів. Для остаточної моделі обрано п'ять показників:

Z = 3,3Kj + 1,0К2 + 0,6К3+ 1,4К4 +1,2К5,

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про стабільний фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну неупереджену характеристику такого складного поняття, як банкрутство, використання наведеного індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К3. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Ураховуючи недостатню розвиненість фондового ринку України, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде поки що некоректним. Вітчизняні підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Альтманом у 1983 p.:

Граничне значення Z83 = 1,23.

Для діагностики платоспроможності у зарубіжних країнах використовують також показник Z Конана й Гольдера, який було розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємствах за допомогою методу дискримінантного аналізу:

Z = 0,16Xj - 0,22Х2 + 0,87Х, + 0,10Х4 - 0,24Х5, де Хх - Дебіторська заборгованість + Кошти / Разом активи; Х2 — Постійний капітал / Разом пасиви; Х3 - Фінансові витрати / Виручка від реалізації;

X4 = Витрати на персонал / Додана вартість; X5 = Валовий прибуток / Залучений капітал. Автори [26] розрахували вірогідність затримки платежів для різ-них значень Z (табл. 15).

Дослідники переконалися, що показник Z має достатню прогнозуючу силу і дає змогу оцінити можливі фінансові труднощі на три роки вперед.

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лиса (Zл) і Таффлера (ZT) [37]:

Zn = 0,063 X1 + 0,092 Х2 + 0,057 Х3 + 0,001 X4,

Якщо ZT > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи, якщо ZT < 0,2, є ймовірність банкрутства. Тест Спрингейта [39]:

Zc = 1,03 Х1 + 3,07 Х2 + 0,66 Х3 + 0,4 Х4, де X1 = Робочий капітал / Активи;

Х2 = Прибуток до сплати процентів і податків / Активи;

X3 = Прибуток до сплати процентів і податків / Короткострокові зобов’язання;

Х4 = Виручка від реалізації / Активи.

Якщо Zc < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом.

При використанні наведених тестів для українських підприємств слід ураховувати ряд обставин. Так, показник “Власний капітал” відповідно до чинних в Україні методик переоцінки активів штучно завищується сумами за субрахунком 423 “Дооцінка активів”. Старим, зношеним основним фондам надається таке саме значення, що й новим. Як наслідок, співвідношення між власним і позиковим капіталом не відповідає дійсності. Тому моделі, що використовують цей показник, можуть не відображати реального стану справ.

Умовам діяльності українських підприємств більш відповідає уні-версальна дискримінантна функція українського дослідника О. О. Те-рещенка:

ZTep = 1,5*1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + 0,1Х6,

де Х1 = Кошти /Зобов’язання;

Х2 = Валюта балансу / Зобов’язання;

X3 = Прибуток / Валюта балансу;

X4 = Прибуток / Виручка від реалізації;

X5 = Виробничі запаси / Виручка від реалізації;

Х6 = Оборотність основного капіталу.

Якщо ZT > 2, підприємству банкрутство не загрожує; якщо 1 < ZT < 2, фінансова стійкість підприємства порушена; проте якщо своєчасно запровадити антикризові заходи, банкрутство не загрожуватиме; якщо 0 < ZT < 1, існує загроза банкрутства при відсутності заходів щодо санації; якщо ZT < 0, підприємство вже майже збанкрутіло.

Аналіз результатів використання різних тестів для оцінки ймовірності банкрутства показує, що не виключені протилежні судження про рівень кризового стану на підприємстві й можливість його банкрутства

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Графов А. В. Оценка финансово-экономического состояния предприятия // Финансы. — 2001. — № 7.

Держкомстат України. Статистичний щорічник. — К.: Техніка, 1993-2001.

Дронов Р. И., Резник А. И., Бунина Е. М. Оценка финансового состояния предприятий // Финансы. — 2001. — № 4. \\. Дунский А. Открытые системы // Новости компьютерного рынка.—2001.—№ 6.

Єлейко Я. I, Музичук А. А. Моделювання фінансових стратегій у випадковому середовищі // Фінанси України. — 2002. — № 2.

Загородній А. Г., ВознюкГ. Л., Смовженко Т. С Фінансовий словник. — К.: Знання; Львів: ЛБІНБУ, 2002. — 568 с

Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз. — К.: МАУП, 2000.

Інформаційні системи і технології в економіці: Навч. посіб. / За ред. В. С Пономаренка. — К.: Вид. центр "Академія", 2002. -542 с.

Карпушенко М. Ю. Совершенствование механизма оценки финансового положения строительного предприятия: Дис. ... канд. экон. наук. — Харьков, гос. акад. гор. хоз-ва. — Харьков, 2000.

Ковалев В. В, Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1998. —512 с.

Колесова І. В. Застосування кейс-технологій у викладанні фінансових дисциплін // Фінанси України. — 2001. — № 3.

Количественные методы финансового анализа: Пер. с англ. / Под ред. С. Дж. Брауна, М. П. Крицмена. — М.: ИНФРА, 1996. — 336 с.

Коммерческая оценка инвестиционных проектов. — М.: Исслед.-консультац. фирма "АЛЬТ", 1995. — 63 с.

Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Excel. — К.: Діалектика, 1997.—228 с.

Конторщикова О. Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством // Економіка, фінанси, право. — 2002. — № 6.

Косорученко Т. В. Функциональная диагностика деятельности строительных организаций // Экономика строительства. — 2002. — № 5.

Кручок С. Г. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. — 2002. — № 8.