Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Курсова робота

Аналіз прибутку та рентабельності ДП “Львівтрансгаз”

Зміст

Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

Методика проведення аналізу прибутку та рентабельності на підприємстві

Вибір та обґрунтування системи основних ГЕП

Загальна характеристика прибутку та рентабельності

Методика аналізу використання ОВФ

Методика аналізу використання ОК

Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції

Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції

Аналіз прибутку та рентабельності на ДП “Львівтрансгаз”

Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”

Аналіз використання ОФ на ДП “Львівтрансгаз”

Аналіз використання обігових коштів на ДП “Львівтрансгаз”

Факторний аналіз прибутку від реалізації природного газу на підприємстві

Факторний аналіз рентабельності від реалізації газу на ДП “Львівтрансгаз”

Напрямки і резерви підвищення прибутку та рентабельності на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

1 Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

“Львівтрансгаз” є дочірнім підприємством акціонерного товариства “Укргазпром”. Предметом його діяльності є:

видобуток та транспортування природного газу;

зберігання газу в підземних сховищах;

постачання та реалізація природного газу споживачам;

розробка, експлуатація газових і газоконденсатних родовищ;

виробництво і реалізація стиснутого природного газу, низько октанового бензину та скрапленого газу, як моторного палива для автомобілів;

здійснення зовнішньоекономічної діяльності по узгодженню з акціонерним товариством;

надання послуг вітчизняним та іноземним фірмам по підземному зберіганню газу;

підрядна діяльність;

виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню.

Підприємство здійснює свою виробничо-господарську діяльність на території Західної України. Більшість виробничих об’єктів підприємства розташовані на території Львівської, Волинської, тернопільської областей, а також частково Івано-Франківської, Хмельницької, Житомирської областей.

Економіко-географічне розташування регіону для здійснення діяльності ДП “Львівтрансгаз” є досить вдалим, оскільки забезпечується достатньо високий рівень розвитку соціальної і промислової інфраструктури. Виробничі і соціально-побутові об’єкти ДП знаходяться у добре економічно розвинутих районах України з великою кількістю різнорідних підприємств промисловості, сільського господарства тощо, яким постачається 56,8% реалізованого ДП “Львівтрансгаз” газу. Густа мережа залізниць, автомобільних шляхів і трубопроводів сполучає області з багатьма важливими економічними районами України і сусідніми країнами Східної і Західної Європи.

Здійснюючи виробничо-господарську діяльність переважно у прикордонних областях України ДП “Львівтрансгаз” має сприятливе стратегічне становище для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з державами Західної Європи, куди транзитом постачається понад 47,5% від загального надходження газу в систему газопроводів. Історично найтісніші зв’язки склалися підприємства з безпосередньо найближчими сусідами: Польщею, Білорусією, Росією та Туркменистаном, які є основними постачальниками природного газу.

Вироблені газові поклади в Дашаві, Опар, Угерсько і Білче-Валиці, які мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Західної Європи, дозволили створити на їх базі найбільші на континенті підземні газосховища.

Серед найбільших споживачів газу у ДП “Львівтрансгаз” числяться: Луцький державний підшипниковий завод, Луцький картонно-рубероїдний завод, Шовковий комбінат, Ковельський сільмаш, Ковельбудіндустрія, 4 цукрових заводи, 4 спиртзаводи, “Ватра”, “Оріон” і т.д.

Підприємством надавались послуги по зберіганню газу в підземних сховищах для Польського Гурніцтва Нафтового і Газового в циклах 1995-1996 і 1996-1997 років.

Постачання газу в систему здійснюється по газопроводах Івацевичі-Долина ІІ, ІІІ від ВО “Західтрансгаз” (49%), КЗУ-1,2 від ДП “Київтрансгаз” (42%) і по газопроводу Ду 1400 Б. Волиця-Долина підприємства “Прикарпаттрансгаз” (6%).

Транспортування газу власного видобутку складає 3%. Крім того, з травня 1996 року поступає газ по газопроводу Торток-Долина Ду 1400.

Загальна довжина газопроводів. Які експлуатуються ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р. складає 5112,123 км, в тому числі:

магістральні газопроводи – 3714,408 км;

газопроводи-відгалуження – 1397,715 км.

Станом на 1.01.1998 року в ДП “Львівтрансгаз” подачу газу споживачам забезпечували 231 газорозподільні станції, з яких 215 знаходяться на балансі підприємства, слід зазначити, що біля 50 ГРС експлуатуються вже понад 20 років. Вони вже значною мірою застаріли фізично і морально, що значно перешкоджає підвищенню ефективності виробництва.

На ДП “Львівтрансгаз” знаходяться в експлуатації 13 компресорних станцій (23 компресорні цехи), де встановлено 160 газоперекачуючі агрегати загальною потужністю 844,4 тис кВт. Проте для зменшення темпів падіння видобутку на старих родовищах, таких як Свидницькі, Оперське, Тенянське необхідне будівництво нових компресорних станцій.

ДП “Львівтрансгаз” володіє одними з найбільших в Європі підземними сховищами газу (ПСГ). Вони є стабільними екологічно чистими джерелами постачання палива. Вироблені газові поклади, що на теренах Дашави, Опар, Угерсько і Більге-Волиці мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Східної Європи. Розміщуються на глибинах від 600 до 1100 м з пластовими тисками від 4 до 10 МПа, загальною кількістю свердловин 610 штук.

Підземні газосховища виконують такі головні функції:

регулюють сезонні нерівномірності газопостачання;

зменшують капітальні вкладення в магістральні газопроводи і КС;

створюють державні запаси газу;

підвищують надійність всього газопостачання.

В цілому з підземних сховищ газу ДП “Львівтрансгаз” за 1997 рік відібрано 12168,786 млн. м3, витрати газу на виробничі потреби склали 105,017 млн. м3 і на технологічні операції – 4,361 млн. м3.

Підготовка газу проводиться в сепараторах на ГЗП і УКПП, де, як правило, є двоступенева очистка. На окремих шлейфах свердловин Угерського, Опарського та Хідновицького родовищ є сепаратори біля гирла свердловин. Якість газу в основному відповідає ГОСТу 5682-87 “Гази горючі природні для промислового і комунального призначення”. Але в окремих випадках в газу з’являлась рідка фаза води і конденсат. Для покращення якості газу необхідне будівництво установок осушки газу.

Промислові газопроводи, шлейфи свердловин та газозбірні пункти таких родовищ як Свидницькі, Рудківське, Угерське повністю амортизувались і потрібна їх реконструкція із заміною труб, обладнання і арматури.

Зараз на ДП “Львівтрансгаз” проводиться нарощування парку ПЕОМ як в апараті управління, так і на структурних підрозділах (виробнича структура показана на рис.1). Велика робота проводиться по комплектації обчислювальної техніки засобами модемного зв’язку, встановлено систему електронної пошти. Ведуться роботи по об’єднанню локальних мереж в глобальну мережу ДП.

Рис.1 – Виробнича структура ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р.

2.1 Вибір та обґрунтування системи основних техніко-економічних показників

Виробничо господарська діяльність підприємства магістральних газопроводів планується і оцінюється системою техніко-економічних показників, які поділяються на кількісні і якісні в залежності від способу вираження економічних явищ.

Кількісні показники оцінюють величину вимірюваних явищ, тобто відображають безпосередні результати роботи підприємства.

Якісні показники визначають ефективність функціонування окремих ланок і використання виробничих ресурсів.

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (1995-1997рр) обрані такі показники:

1) Кількісні:

реалізований природній газ (в натуральних одиницях);

прибуток від реалізації природного газу (в вартісних одиницях);

2) якісні:

собівартість реалізованого природного газу (у вартісних одиницях);

рентабельність;

технологічні витрати газу (в натуральних одиницях).

Показники обсягів газу і реалізованої продукції підприємства виступають як основний критерій інших показників. Джерелами даних служать річні звіти підприємства і пояснюючі записки до них.

Собівартість реалізованого природного газу представляє собою затрати підприємства, виражені в грошовій формі. Собівартість продукції – один з найважливіших якісних показників, оскільки її зниження є передумовою росту обсягів виробництва і забезпечує ріст матеріального добробуту відрахування від них у фонди підприємства. В процесі аналізу собівартості реалізованого газу в першу чергу використовуються річні звіти підприємства про фінансові результати та їх використання (форма №2).

Узагальнюючим показником ефективності виробництва є рентабельність. Розрізняють три види рентабельності: загальну (балансову), розрахункову, реалізаційну. Як аналітичний показник використаємо реалізаційну рентабельність. Яка визначається відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої товарної продукції. Однак в аналітичних розрахунках зручніше користуватися показником прибутку, що припадає на 1 грн. виручки, який розраховують як відношення реалізаційного прибутку до вартості реалізованої товарної продукції:

, (2.1.1)

де Преал – реалізаційний прибуток, Вреал – вартість реалізованої товарної продукції.

Джерелом для проведення розрахунків є дані форми №2 річного звіту.

2.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від виробничо-господарської діяльності (від реалізації продукції чи послуг, позареалізаційних операцій та ін.) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат та втрат на оплату праці. Тому аналіз показників прибутку дає повне уявлення про порядок формування прибутку підприємства.

На балансовий прибуток впливають наступні фактори:

прибуток від реалізації продукції;

позареалізаційний прибуток (збитки);

прибуток від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації товарної продукції – це основна частина балансового прибутку підприємства. Це пов’язано з тим, що виробництво і продаж товарної продукції є головною задачею підприємства і основною його діяльністю.

Прибуток від іншої реалізації включає в себе результати від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, від здачі окремого майна в оренду і т.д.

Позареалізаційний прибуток найчастіше є результатом порушень договірних відносин зі сторони пов’язаних з ним підприємств і організацій. Він включає в себе: поступлення списаних безнадійних боргів, проценти банку, отримані штрафні санкції, фінансові результати від ліквідації ОФ, індексація авансів по капітальному будівництву, дивіденди, безкоштовно отримані основні засоби, обладнання, різниця в цінах по придбанню обладнання, оприбутковані безкоштовно отримані матеріальні цінності та основні засоби, т.д.

Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.

Наявність різного роду збитків потребує специфічного підходу до їх аналізу.

На підприємстві визначається також розрахунковий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядження підприємства). Величина розрахункового прибутку встановлюється за формулою:

, (2.2.1)

де Кт – плата по процентах за кредит, грн., Песо – внески у вищестоячу організацію, грн., Пвб – внески в бюджет, грн.

Потрібно зазначити, що збільшення величини прибутку не відображає підвищення ефективності виробництва, так як абсолютна його величина і приріст залежать від розміру застосовуваних виробничих засобів (ОФ і оборотних коштів).

Балансовий прибуток визначається за формулою:

, (2.2.2)

де Преал – прибуток від реалізації продукції, грн., Пін – прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. – позареалізаційний прибуток, грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

, (2.2.3)

де Ц – ціна 1000 м3 транспортованого газу, грн., С – собівартість 1000 м3 природного газу, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн. (м3).

Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

Розрізняють наступні види рентабельності:

балансова рентабельність;

розрахункова рентабельність;

рентабельність по собівартості окремого виду продукції.

Рівень балансової рентабельності Рб визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

ФОВФ і нормованих оборотних коштів Осер:

. (2.2.4)

Саме тому при аналізі рівня рентабельності необхідного особливу увагу прибілити впливу на неї вище вказаних факторів (ФОВФ і Осер). Для цього можна використати рівень ланцюгових підстановок.

Рентабельність по собівартості окремого виду продукції є показником ефективності затрачених засобів підприємства, тобто засобів, які увійшли в собівартість транспортування газу у вигляді матеріалів, амортизації і заробітної плати. Визначається цей показник за формулою:

, (2.2.5)

де Преал – прибуток від реалізації товарної продукції, грн., С – собівартість реалізованого природного газу, грн.

В показнику рентабельності знаходять відображення основні фактори, що обумовлюють покращення використання ОФ, оборотних засобів, зниження собівартості продукції. Тому забезпечення високого рівня рентабельності господарської діяльності є важливою задачею підприємства.

Джерелами аналізу прибутку та рентабельності є наступні документи:

планові документи;

звітна та облікова документація:

для аналізу балансового прибутку використовується форма №22 “Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства”;

для аналізу прибутку від реалізацій продукцій форма №12 річного звіту, розділ А;

для аналізу прибутку від іншої реалізації та позареалізаційних результатів форма №12, розділ Б та форма №22 річного звіту.

Для аналізу рентабельності, крім вище вказаних форм, використовуються дані додатку до форми №6 “Довідка про рентабельність найважливіших видів продукції” і бухгалтерський баланс.

Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму – розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

. (2.2.6)

За рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

Суму прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

Використовуючи показники прибутку та рентабельності, колективи стають зацікавленими у збільшенні прибутку підприємства, оскільки від його величини залежать фонди економічного стимулювання.

2.3 Методика аналізу використання основних виробничих фондів

Для розрахунку та аналізу прибутку рентабельності слід приділити особливу увагу основним виробничим фондам підприємства.

Показники використання основних виробничих фондів в галузі транспортування газу, методологія їх побудови базуються на загальних методологічних принципах формування цих показників у народному господарстві з врахуванням специфіки галузі. Для нас достатньо розглянути узагальнюючі показники – фондовіддачі, фондоємність. Які характеризують загальну результативність сукупності основних фондів.

В залежності від способу вираження обсягу продукції розрізняють два методи вимірювання фондовіддачі, а отже і фондоємності.

Абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

, (2.3.1)

де Фв – фондовіддача, Q – вартість товарного газу (грн.), Фон – вартість основних виробничих фондів (грн.).

Вирахуваний таким чином показник фондовіддачі відображає випуск валової продукції в грн. (у вартісному виродженні) на 1 грн. основних фондів.

На магістральному транспорті газу натуральні показники фондовіддачі визначаються відношенням обсягу транспортованого газу або обсягу транспортної роботи до середньорічної вартості основних фондів:

(2.3.2)

або

, (2.3.3)

де Тр – обсяг виконаної газопроводами товарно-транспортної роботи.

Показник Q приймають по надходженню газу в газопровід, тобто з урахуванням витрат газу на власні потреби, а також його втрат.

Показник Тр на ДП “Львівтрансгаз” не вираховується.

Показнику фондовіддачі у вартісному вираженні притаманні серйозні неточності, які випливають з недоліків ціноутворення. З іншого боку, натуральний метод визначення фондовіддачі при всіх його позитивних сторонах (простота і зрозумілість) слабо враховує роботу всього комплексу допоміжного виробництва.

Тому доцільно провести аналіз фондовіддачі як у вартісному, так і в натуральному вираженні.

Як вже було згадано вище, рівень фондоємності визначається також як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Значення фондоємності визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до вартості продукції:

(2.3.4)

Таким чином, показник фондоємності відображає кількість основних виробничих фондів, що приходиться на одиницю виробленої (реалізованої) продукції.

Джерелом для розрахунку і аналізу показників основних виробничих фондів є форма №11-ОФ (річна) “Звіт про наявність та рух ОФ. Амортизаційні відрахування”.

2.4 Методика аналізу використання оборотних коштів.

На рівень прибутку та рентабельності значний вплив мають оборотні кошти. При проведенні аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати швидкість обертання оборотних коштів, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження оборотних коштів. При цьому в склад оборотних коштів треба включити перехідні залишки незавершеного виробництва, сировини. Матеріалів, запасних частин та інструментів.

Швидкість обертання оборотних коштів визначається за формулою:

, (2.4.1)

де Осер – середній залишок оборотних коштів, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн.

Коефіцієнт обертання оборотних коштів показує кількість обертів, які здійснюють оборотні кошти за певний період. Ріст значення цього показника є позитивним фактором в діяльності підприємства.

Тривалість одного обороту рівна:

, (2.4.2)

де Д – тривалість періоду, дні (356).

Тривалість одного обороту характеризує час проходження оборотними коштами окремих стадій виробництва і обігу, причому задачею підприємства є наближення Т до мінімуму.

Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів:

[грн/грн]; (2.4.3)

Кз показує величину оборотних коштів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Його зменшення означає зменшення матеріаломісткості продукції.

2.5 методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції

На магістральних підприємствах на величину прибутку від реалізації природного газу впливають три фактори:

ціна 1000 м3 природного газу;

собівартість 1000 м3 природного газу;

об’єм реалізованого природного газу.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді такої залежності:

, (2.5.1)

де Ц – ціна 1000 м3 природного газу, С – собівартість 1000 м3 природного газу, Qреал – об’єм реалізованого природного газу, Преал – прибуток від реалізації.

Поступово включаючи у вище наведену формулу зміну якісних, а потім кількісних факторів (при стабільному значенні решти), визначимо зміну величини прибутку:

1. За рахунок зміни ціни:

, (2.5.2)

де Ц1, Ц2 – ціна 1000 м3 газу відповідно у даному попередньому році;

С1, С0 – собівартість 1000 м3 газу відповідно у даному і попередньому році;

Q1, Q0 – об’єм реалізованого газу відповідно в даному і попередньому році.

2. За рахунок зміни собівартості:

(2.5.3)

3. За рахунок зміни об’єму реалізованого природного газу:

(2.5.4)

загальна зміна величини прибутку:

(2.5.5)

2.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції

Н величину рентабельності від реалізації продукції природного газу впливають такі фактори :

прибуток від реалізації газу;

собівартість реалізованої продукції.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді залежності:

(2.6.1)

Поступово включаючи вплив спочатку якісних, а потім кількісних факторів на величину рентабельності визначаємо її зміну:

1. За рахунок зміни прибутку:

(2.6.2)

де Преал1, Преал0 – прибуток від реалізації природного газу відповідно у даному і попередньому роках, С1,С0 – собівартість реалізованої продукції

відповідно у даному і попередньому роках.

2. За рахунок зміни собівартості:

(2.6.3)

Загальна зміна величини рентабельності:

ДR = R1 – R0 (2.6.4)

3. Аналіз прибутку та рентабельності

на ДП “Львівтрансгаз”.

3.1. Аналіз основних техніко-економічних

показників діяльності ДП “Львівтрансгаз”.

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (1995 – 1997 рр.) обрані такі показники:

кількісні:

реалізований природний газ (в натуральних одиницях);

прибуток від реалізації природного газу (в вартісних одиницях);

якісні:

рентабельність;

собівартість природного газу (у вартісних одиницях);

технологічні втрати газу (в натуральних одиницях).

Перелічені вище основні техніко – економічні показники діяльності

ДП “Львівтрансгаз” за 1995 – 1997 рр. наведені в таблиці 3.1.

Як видно з таблиці 3.1. величина втрат газу в мережах газопроводів щорічно збільшується, що є по суті негативним показником в діяльності підприємства. Так, у 1996 році втрати газу в порівнянні з 1995 роком збільшились на 11,03%, а в 1997 році – аж на 42,2%. Це пояснюється тим, що існуючі газопроводи у деяких місцях мають дефекти, де мають місце прориви газу на поверхню. Крім того, збільшення втрат газу відбувалось і за рахунок халатного відношення до процесу розподілу газу на газо - розподільчих станціях та за рахунок погіршення на них рівня контролю за ходом роботи.

Зменшення об’єму реалізованого газу у 1996 році на 5,3% в порівнянні з 1995 роком пов’язано із зниженням подачі газу та ростом його втрат в мережах газопроводів. Хоча у 1997 році об’єм газу зріс на 4,6%, що було обумовлено збільшенням об’єму надходження газу в газопроводи.

Як видно з таблиці 3.1., собівартість реалізованого газу щорічно значно

збільшувалась: у 1996 р. на 56,6% в порівнянні з 1995 роком, та на 75,9% у 1997 р. Оскільки собівартість природного газу не є низькою, то закупівельна ціна газу встановлювалась досить високою, що і привело до росту собівартості реалізованого природного газу. Крім того, на собівартість впливають і інші показники, такі як матеріальні затрати (виплати на оплату праці, амортизація ОФ, нарахування на заробітну плату та інші витрати), зниження величини об’єму реалізованого газу. Тому для стабілізації цін на газ Наказом Міністерства економіки від 22.02.95 р. №186 була встановлена з 5 березня 1995 року ціна на природний газ для внутрішніх споживачів України в розмірі 80 $ за 1000 м3. Розрахунок за газ здійснюється в гривнях по курсу НБУ на момент поступлення коштів на розрахунковий рахунок ДП, тому облік на підприємстві ведеться по кількості оплаченого споживачами газу в тис.м3.

Все це значно вплинуло на прибуток від реалізації газу. У 1996 р. він зменшився на 7,98% в порівнянні з рівнем 1995 р. Основними факторами, що вплинули на величину прибутку, були зміна ціни на газ, матеріали, ріст тарифів на електроенергію. А от у 1997 р., при деякій стабілізації цін. із ростом об’єму реалізованого газу також зріс на 27,3% прибуток від реалізації.

Відповідно до цього показника рентабельність від реалізації в 1995 р. становила 10,3%, у 1996 р. – 6,3%, а у 1997 р. – 7,7%. Оскільки доходи перевищують витрати, то ДП “Львівтрансгаз” можна вважати рентабельним підприємством.

Таблиця 3.1.

Основні техніко – економічні показники

діяльності ДП “Львівтрансгаз”

за 1995 – 1997 роки.

№ п/п | Показники | Роки

1995 | 1996 | 1997

факт | відхил.

від 95,% | факт | відхил.

від 95,%

1 | Об’єм реалізованого природного газу,

- млн. м3 |

29971,3 | 28387 | 94,7 | 31365,6 | 104,6

- тис.грн. |

2637474,4 | 3965663,9 | 150,4 | 4516646,4 | 171,2

2 | Собівартість реалізованого природного газу, тис.грн. | 2381153,1 | 3729792,9 | 156,6 | 4190439,4 | 175,9

3 | Технологічні втрати газу,

млн. м3 | 360,8 | 400,6 | 111,03 | 513 | 142,2

4 | Прибуток від реалізації природного газу, тис.грн. | 256321,3 | 235871,2 | 92,02 | 326207 | 127,3

5 | Рентабельність реалізованої продукції, % | 10,7 | 6,3 | 58,8 | 7,7 | 71,9

3.2. Аналіз використання основних фондів

на ДП “Львівтрансгаз”.

На прибутковість та рентабельність будь-якого виробництва значний вплив мають основні виробничі фонди, їх середньорічна вартість, доля активної частини, а також об’єм реалізованої продукції. Саме тому особливу увагу потрібно приділити розрахунку та аналізу показників використання основних виробничих фондів. Дані для розрахунку показників наведені в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.

Показники для проведення аналізу використання

основних фондів на ДП “Львівтрансгаз” за 1995 – 1997 роки.

Показники | Роки

1995 | 1996 | 1997

факт | відхил.

від 95,% | факт | відхил.

від 95,%

1. Середньорічна вартість основних виробничих фондів,

Фосн, тис. грн. | 3348311 | 3532548,1 | 105,5 | 3667482 | 109,5

2. Вартість активної частини ОВФ,

Фа, тис.грн. | 2453632,1 | 2674193,7 | 108,9 | 2723608,9 | 111

Об’єм реалізованого природного газу,

- млн. м3 |

29971,3 | 28387 | 94,7 | 31365,6 | 104,6

- тис.грн. |

2637474,4 | 3965663,9 | 150,4 | 4516646,4 | 171,2

Дані таблиці 3.2.1. свідчать про те, що середньорічна вартість основних виробничих фондів Фосн, на протязі досліджуваного періоду (1995 – 1997 рр.) постійно зростала. Так, у 1996 році їх частка збільшилась на 5,5%, а у 1997 р.

на 9,5% в порівнянні з 1995 р. Це свідчить про закупку підприємством

значної кількості нового обладнання, техніки та інструментів, побудову двох нових виробничо-складських приміщень та збільшення довжини магістральних газопроводів. Звичайно ж , з ростом Фосн відбувся і ріст активної частини ОВФ, Фа. Це пояснюється тим, що до вартості Фосн входить також вартість передавальних пристроїв (газопроводів),які мають найбільшу питому вагу в структурі основних фондів підприємств такого типу.

Що стосується об’єму реалізованого газу, то його величина у вартісному вираженні зросла на 71,2% в період 1995-1997 рр., хоча у натуральному вираженні значення об’єму коливалось ( у 1996 році – на 1584,3 млн. м3 менше ніж 1995 році, а в 1997 р. об’єм реалізованого газу перевищив на 1394,3 млн. м3 величину 1995 року).

Причини таких змін об’єму реалізованого газу як в натуральному, так і вартісному вираженні були пояснені в пункті 3.1.

Використовуючи дані таблиці 3.2.1. проведемо розрахунок основних показників ефективності використання ОВФ, та зокрема їх активної частини.

За формулою (2.3.1) загальна фондовіддача ОВФ у 1995 році становила:

у натуральному вираженні:

тис. м3 / грн.

у вартісному вираженні:

грн. / грн.

Отже, як свідчать розрахунки на ДП “Львівтрансгаз” на 1 грн. вартості ОВФ приходиться 0,0089 тис. м3 добутого природного газу, або 0,788 грн. продукції.

Значення є невисокими. Оскільки фондовіддача знаходиться в прямій залежності від таких показників в структурі основних фондів як вік і якість обладнання (з ростом віку машин скорочується ефективний фонд часу їх роботи в році), степінь використання виробничих виробничих потужностей (слід покращувати показники екстенсивного і інтенсивного навантаження обладнання), технічні характеристики обладнання. Ефективним фактором підвищення фондовіддачі є також вдосконалення технологічного процесу.

На рівень і динаміку фондовіддачі найбільше впливає та структура основних фондів, в якій підтримується раціональне співвідношення її частин з переважанням активних елементів. Між величиною питомої ваги активної частини основних фондів і фондовіддачею існує кореляційна залежність, причому, як буде видно з наведених нижче розрахунків, із збільшенням частки активних основних фондів зростає і фондовіддача.

Так, у 1995 році фондовіддача становила:

в натуральному вираженні:

тис. м3 / грн.

у вартісному вираженні:

грн. / грн.

Оскільки різниця між загальною фондовіддачею та фондовіддачею активної частини основних фондів досить мала, значить вартість пасивної частини основних фондів (будівлі, споруди) невелика і основу становлять передавальні пристрої (газопроводи).

За формулою (2.3.4) розрахуємо показник. обернений до фондовіддачі, фондоємність Фє.

Так, станом на 1995 р. фондоємність становила:

в натуральному вираженні:

Фє = 11,23 грн. / тис. м3 ,

у вартісному вираженні:

Фє = 1,27 грн./грн.

Отже, на 1 грн. реалізованої продукції припадає 1,27 грн. вартості

основних фондів підприємства. а на 1000 м3 – 11,23 грн.

Результати розрахунків для решти років наведені в таблиці 3.2..

Таблиця 3.2.2.

Показники ефективності використання основних

виробничих фондів на ДП “Львівтрансгаз” за 1995 – 1997 роки.

Показники | Роки

1995 | 1996 | 1997

т.м3/грн. | грн./грн. | т.м3/грн. | грн./грн. | т.м3/грн. | грн./грн.

1. Фв | 0,089 | 0,788 | 0,08 | 1,12 | 0,085 | 1,23

2. Фв ак | 0,12 | 1,1 | 0,11 | 1,48 | 0,115 | 1,65

3. Фє | 11,23 | 1,27 | 12,5 | 0,89 | 11,76 | 0,81

Оскільки ефективність використання основних фондів впливає на рівень прибутку підприємства, а значить і на рівень балансової рентабельності, то покращення показників ефективності використання ОВФ сприяє збільшенню рівня рентабельності підприємства.

Одним з головних напрямків покращення використання основних фондів на магістральному транспорті газу є збільшення діаметрів магістральних газопроводів, робочих тисків, при яких транспортується газ, а також систематичне укрупнення потужностей ГПА. Так, при збільшення діаметра газопроводу вдвічі, його пропускна здатність зростає більше, ніж у п’ятеро. Відомо, зо затрати на будівництво газопроводу в більшості знаходиться в лінійній залежності від його діаметру. Тому збільшення діаметрів газопроводів сприяє покращенню використання ОВФ, а отже і збільшенню рівня рентабельності виробництва. Проте, слід зауважити, що ріст середньорічної вартості ОФ призводить до зниження рівня рентабельності.

Отже, на підприємстві потрібно шукати правильні шляхи підвищення

фондовіддачі та зниження фондоємності реалізованої продукції з метою підвищення рівня прибутку та рівня балансової рентабельності.

3.3. Аналіз використання обігових

коштів на ДП “Львівтрансгаз”.

Ефективність використання оборотних коштів має значний вплив на одержану суму прибутку та рівень балансової рентабельності підприємства, тому слід приділити увагу вивченню стану використання обігових коштів.

Дані для такого розрахунку наведено в таблиці 3.3.1.

Отже, використовуючи дані таблиці 3.3.1. та формули (2.4.1 – 2.3.3) розраховуємо показники ефективності використання обігових коштів у 1995 році.

Таблиця 3.3.1.

Показники для проведення аналізу ефективності

використання обігових коштів.

Показники | Роки

1995 | 1996 | 1997

1. Середній залишок ОК, тис.грн. | 985009 | 953862,67 | 1165733,4

2. Об’єм реалізованого газу, тис.грн. | 2637474,4 | 3965663,9 | 4516646,4

3. Тривалість періоду Д, дні | 365 | 365 | 365

Тоді, коефіцієнт обороту обігових коштів у 1995 році:

.

Як бачимо, обігові кошти у 1995 році здійснили 2,68 обороту. Потрібно сказати, що дане значення є порівняно низьким.

Тривалість одного обороту рівна:

(днів).

Відповідно до низької швидкості обороту обігових коштів тривалість одного обороту протягом 1995 року була дуже високою, що є для підприємства негативним фактором.

Коефіцієнт завантаженості обігових коштів у 1995 році рівний:

.

Отже, в цьому році на 1 грн. реалізованої продукції приходить 0,37 грн. обігових коштів, причому невисоке значення коефіцієнту свідчить про низьку матеріаломісткість реалізованої продукції.

Результатом розрахунку показників ефективності використання обігових коштів для решти років занесені в таблицю 3.3.2.

Таблиця 3.3.2.

Показники ефективності використання

обігових коштів за 1995 – 1997 роки.

Показники | Роки

1995 | 1996 | 1997

1.Коефіцієнт обороту


Сторінки: 1 2