Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Cценарій

Театралізований урок: “Гумор і сатира у нашому житті”

Тема: Гумор і сатира у нашому житті

(театралізований позакласний захід)

Мета: Познайомити учнів з іменами та творчістю українських гумористів; формувати навички художнього читання гуморесок, анекдотів; виховувати почуття гумору, любов до праці, розуміння потреби вчитися і засудження ледарів, хвальків, пустунів.

Обладнання: 1. Портрет Остапа Вишні, його твори.

2. Виставка творів П. Глазоваго, Є.Дударя, М.Савчука. Г.Бойка.

3. Ілюстрації до усмішок Остапа Вишні.

4. На дошці поряд з портретом Остапа Вишні записано слова: “Ніколи не сміявся без любові”.

Епіграф: Висміяти – значить вилікувати. (М. Горький)

Хід театралізованого заходу.

Учитель: Про Гаврила і чорнило.

Що робить? – пита Гаврило. -

Я ковтнув чорнила...

Проковтни ще й промокатку, -

Буде все в порядку!

(після паузи)

- Діти я не випадково розпочала наш захід, який увійде у скарбничку декади української мови і літератури у школі, усмішкою. Адже тема сьогоднішньої зустрічі “Гумор і сатира у нашому житті6”. Ми познайомимося з іменами українських гумористів, їх творами; звернемо увагу на ситуації, які є настільки комічними, що викликають у нас сміх. Сміх може бути гострим і викривальним, - це сміх сатири. А може бути добрий і співчутливим. Саме такий сміх зустрінемо у гумористичних творах.

Сміх має велику силу! А яку саме, ви скажете в кінці уроку, прослухавши підготовлені вами гумористичні твори. А підказкою послужить вам епіграф уроку:

“Висміяти – значить вилікувати”.

(Учитель звертає увагу дітей на записані слова – епіграф на дошці).

Крім того, вашим завданням буде виразно прочитати гуморески, щоб їх суть була зрозуміла слухачам. Вам приходилось бачити і слухати артистів на сцені, що виконують гумористичні твори. Ви, діти, сьогодні теж артисти, тому що готували міні-спектакль із життя школярів на уроці, перерві і вдома за самостійно прочитаними усмішками.

Цей міні-спектакль складається з п’яти дій. А розпочинатимуть кожну дію гумористичні поезії Грицька Бойка.

ДОМАШНЯ ПИСЬМОВА—

Домашню письмову

Чому не писала?—

Бо ручка учора

В колодязь упала...—

Коли ж та письмова

Написана буде?—

Як воду з колодязя

Виберуть люди...

(після паузи)

І так – дія І. Урок української мови.

(на дошці учитель прикріплює назву дії)

Лунає дзвінок на урок. Роль учителя виконує учень.

1. — Віталію, йди до дошки.

Постояв Віталій, постояв біля столу та й каже:—

Я не виконав домашнє завдання.—

Чому? —

У нас нещастя!

Захворіла мама!—

Захворіла? Коли? — здивувалася вчителька.— Я ж її вчора в кінотеатрі бачила.—

Ех не те сказав, треба було про бабусю сказати, вона ж рідко в кіно ходить.

2. — Діти, перекладіть з української мови російською слова морква, квасоля, цибуля за зразком: «картопля — картофель».—

Картопля — картофель, морква — моркофель, квасоля — квасофель, цибуля — цибуфель.

3. — Що ставиться в кінці питального речення?—

Знак питання.—

Добре, сідай.—

А окличного?—

Знак оклику,—

Добре, сідай.—

Розповідного?—

Знак розповіді...—

Неправильно. Придумай розповідне, питальне й окличне речення.—

Учитель захворів.— Це правда? — Ура!

4. — Олесю, провідміняй дієслово ходити.—

Я йду, ти йдеш...—

Швидше, Олесю!—

Я біжу, ти біжиш.

5. — Дітки, придумайте до слова трава однокореневе слово.—

Сіно.

6. — Учні, хто скаже, що таке пряма мова?—

Це коли говориш правдиво і відверто.—

А що таке кур'єр?—

Кур'єр — це той, що курями торгує.

7. — Як на твою думку, Васильку, «штани» — слово в однині чи в множині?—

Я так думаю, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.

8. — Олеже! Я задала твір про молоко на 3 сторінки, а ти написав лише півсторінки. Чому?—

А я писав про згущене молоко.

9. — Діти, трапилась дивна історія. З оповідання втекли слова! їх треба обов'язково повернути на місце. А слова ось які: клякса, морква, щеня, молоток, яєчня, кішка, Наталя, каша, мама. Гарненько подумайте, як розставити їх по місцях.—

А що тут думати? — закричав Сергійко і підняв руку.—

У мене готово.—

Прочитай, що в тебе вийшло.—

Славко з'їв велику апетитну кляксу. Мишко посадив у зошиті моркву. Тато прибивав поличку щеням! Молоток вищав і махав хвостом. Потім прийшла з роботи яєчня й стала готувати обід. Кішка шипіла на сковороді. В каструлі булькала Наталя. Каша кашляла, і її поклали в ліжко. Мама форкала й вигинала спину.

(Всі діти засміялися й закричали:—

Не так! Не так!—

А як? Ану, подумайте вдома! А зараз перерва. Урок закінчено.

(Дзвенить дзвінок)

Учитель: Підслухана на перерві розмова.

Ти промокатки не даси?

Не дам – проси, хоч не проси!

Ну, коли так, - трусись над нею!

Я промокну тоді своєю!

(після паузи)

Ітак дія ІІ. Перерва.

(Діти ведуть себе, як на перерві, розмовляють).

1. Марійка:—

Павлику, а чому це ти, коли терликаєш на своїй скрипці, обов'язково відчиняєш вікно?—

А це для того, щоб чули наші сусіди. Усі вони збігаються і просять мою маму не примушувати мене більше грати.

2. — Тарасе, чому ти так часто лупцюєш Марійку?—

Це щоб ніхто не здогадався, що я її люблю.

3. Вася:—

Мій брат Боря розумніший за твого брата. В цьому році він вже вчиться у сьомому класі.—

Подумаєш,— каже Петя.— Мій брат Коля у сьомому вже три роки вчиться!

4. — Женя, ти кого більше любиш — брата чи сестру? —

Сестру.—

Чому? Вона ж усі книги порвала?!—

За це її й люблю. Колись забув біля неї щоденник — на клапті порвала.

5. — А мій тато багатший від твого!—

А мій розумніший!—

А мій твоєму гроші позичив! —

А мій твоєму не віддасть!

6. — У нас є кольоровий телевізор,— хвалиться Андрійко.

Петрик:—

У нас — автомобіль «Жигулі». Маринка:—

Ay нас тепер усе є. Тато привіз із відрядження радикуліт, а мама сказала: «Нам цього тільки й не вистачало!»

7. У клас вбігає учень:—

У шкільній роздягальні погасло світло.— Як тепер ти пізнаєш своє пальто? —

По ґудзиках.—

По ґудзиках?! Цікаво, а які ж вони в тебе? —

У мене їх жодного немає.

(Дзвенить дзвінок)

Учитель: Пояснила

Чого увесь урок ти, Лідо,

Пасешся в зошиті сусіда?

Перевіряю я Семена:

Чи вірно він списав у мене?

(Після паузи)

Дія ІІІ. Урок

Вчитель - учень:—

Ваш учитель біології захворів.—

Ура! —

Але урок проведу я. Ми поговоримо на різні теми, і, заодно, проведу виховну годину.—

Отже, скажіть, чому птахи відлітають у теплі краї?—

Бо як підуть пішки, витратять на дорогу дуже багато часу.

2. — Скажіть, чи відрізняіоться свійські тварини від диких?—

Дикі тварини ніколи не віддають добровільно молоко та яйця.

3. — Діти, які види транспорту ви знаєте?

Ігор:—

Автомобільний, залізничний, морський і... пішохідний.

4. — Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше: сонце чи місяць?—

Місяць.—

Чому?—

Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так видно.

5. — Дітки, ложку золоту я покладу в кислоту. Поясніть, якщо хто знає, чи розчиниться вона?

Всі гукнули хором:—

Ні-і-і!—

А чому?–

Бо інакше ложку ту ви б не клали в кислоту!

6. — Давайте, учні, поговоримо про бюджет сім'ї. Хто розповість? Ну, розповідай, Іванку. —

Тато заробляє в місяць 120 грн. а мама — 8. На харчові продукти йде 100грн. На одяг, взуття теж 100 грн., а на ощадну книжку — 200 грн.—

Сідай, Іване, не знаєш арифметики.—

Це ви не знаєте мого тата й маму!

7. — Васильку, якщо я дам тобі три груші, то як ти їх розділиш на п'ятьох дітей?—

Зварю компот.

8. — Михайлику, якщо на столі сидять чотири музи і я одну вб'ю, то скільки зостанеться? —

Одна,— та, що вбита.

9. Учителька:—

Лесю у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. — Який буде результат? —

Він мене відлупцює.

10. — Де вперше одержав перемогу Суворов?—

На 104-тій сторінці підручника.

11. — Учні! Юрій Долгоруков заснував Москву 85 років тому.—

Ну і пам'ять у Вас!

12. — Діти, назвіть три речі, без яких людина не може жити.—

Сніданок, обід, вечеря.

13. — Діти, чим нам допомагають птахи!—

Птахи нам допомагають дзьобати комах.

14. — Як буде у множині «дитина»?—

Близнята.

15. — Іванку, які ти знаєш теплі, лагідні слова?—

Шуба, рукавички, чай...

16. Вчитель:—

Добре, а тепер проведемо виховну годину. По говоримо про все. Іване, якби ти знайшов 5 гривень що б ти зробив з грошима? Залишив би собі?—

Ні, вчителько. —

Молодець! А що б ти з ними зробив?—

Купив би собі цукерки.

17. — Юрку, ти знову сьогодні запізнився на пер ший урок?—

Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.—

А хіба у вас немає будильника?—

Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.

18. — Як треба зберігати підручник, щоб вії завжди був новим і чистим?—

Краще його зовсім не носити до школи.

19. — Андрію, ти знову двійку з математики схопив?—

Так це ж ви посадили мене до Валі, а який з неї математик?!

20. — Васильку, а чому ти несеш щоденник не підпис дідусеві, а не татові?—

Дідусь воював — він уже нічого не боїться. .

21. — Сергійку, чому це твоя мати не була не батьківських зборах?—

Я їй не сказав.—

Чому?—

Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить, тому я її пожалів.

22. — У кого вдома є корова?—

У мене.—

То розкажи, як вона виглядає? —

А вона тепер ніяк не виглядає. Татко на зиму всі дірки забили дошками.

23. Учень:—

Я завтра до школи не прийду.—

Чому?—

Бо я захворію.—

А що у тебе болить?—

Бабуся завтра має приїхати.

24. — Дітки, наведіть найпоширеніший вираз, який ви чуєте вдома.—

А щоб ти смоли напився! Де дів гроші?—

А щоб ти крізь землю провалився!—

А щоб ти згорів разом з нею! Вчитель.—

Дуже добрі слова ви чуєте вдома.

25. Вчитель:—

Урок закінчився. До побачення! А ти, Васильку, зачекай мене, я йду до твоїх батьків.

(Дзвонить дзвінок)

Учитель: Швидко відповів

(на дошці учитель прикріплює назву дії)

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук:–

За віщо двійку ти схопив?–

За те, що швидко відповів ...–

За те, що швидко? – гримнув дід. –

За це ж п’ятірки ставить слід!–

Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...

(після паузи)

Дія IV. Вдома

(на дошці учитель прикріплює назву дії).

Сценка «Буйні предки»

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:—

Тебе, тату, бив твій тато?—

Бив, та ще й немало.—

Ну, а тата твого били?—

Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

Заломивши ручки:—

Тепер ясно, звідки в тебе

Хуліганські штучки.

1. Сценка «Коріння і насіння»—

А ти, тату, в школі вчився?—

Вчився, так, Васильку.—

А то правда, що ти, тату,

Був одержав двійку?—

Було таке, траплялося...

Хлопчик засміявся:

Тоді мама правду каже, –

Що я в тебе вдався.

2. Приходить тітка в гості до Василька:—

Васильку, це тобі,— і подає йому цукерки.

Мама:—

Васильку, а що треба говорити, коли пригощають?

3. Мати — доньці:–

Чому ти так пізно повернулася додому?—

Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.—

Та вона ж відмінниця!—

Я допомагала Марійці робити мої уроки.

Донька:—

Мамо, ти пам'ятаєш вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління.—

Так, ну і що?—

Так от, моє покоління її щойно розбило.—

Голова болить, аж тріщить,— жаліється бабуся.—

А чому не чути тріску? — запитує цікава онучка.

Не вірю я приказкам!—

Чому?—

Приказка каже, що мовчання — золото. Я мовчала на уроці, а вчитель мені двійку поставив.

(після паузи)—

Мамо, наш учитель нічого не знає.—

Чому ти так вважаєш?—

Бо він весь час запитує нас.

Дочка серйозно філософствувала:—

Чи знаєте, мамо, про що я найбільше мрію?—

Звідки мені знати?—

Дуже хочу, щоб у нас було три корови — біла, чорна і жовта.—

Нащо нам аж три корови? Одну нічим годувати.—

Три — ліпше. Біла б давала для татка й бабки молоко, чорна б тебе забезпечувала кавою, а жовта мене — лимонним соком. Ой, дуже люблю сік! (Дівчинка жадібно облизує губи).

(Заходить син)

- А ось і я. Послухайте, які гуморески я сьогодні вивчив.

(Розповідає гуморески Степана Руданського “Скільки душ?” і “Не мої ноги”).

Учитель: Іванко розповів саме ці гуморески не випадково. Справа в тому, що з них розпочав свій шлях у гумор наш випускник Анатолій Дедерчук, який і є головним персонажем V дії.

Дія V. У нас гість.

(на дошці учитель прикріпляє назву дії)

- Як ви зрозуміли, Анатолій Дедерчук і є наш гість.

(Слово надається Анатолієві)

Гість-випускник коротко розповідає про себе, свою стежку у світ гумору і, звичайно, усмішки із шкільного життя.

Учитель: Розвиток п’ятої дії дозволю собі продовжувати Я.

Ви прослухали гумористичні твори багатьох авторів, а утвердив цей жанр в українській літературі Остап Вишня.

(Звертаю увагу на портрет Остапа Вишні)

Життя письменника було дуже складне, але навіть у найважчі хвилини його не покидало почуття гумору, яке, по суті, допомагало йому вижити. Остап Вишня писав дуже багато про все, що його оточувало, і про всіх. Засобами гумору і сатири, він викривав вади суспільства і людей. Сміявся пересмішник і над собою. Але про що б він не писав, завжди керувався при цьому – любов’ю.

(Учитель читає слова Остапа Вишні, записані на дошці:

“Ніколи не сміявся без любові”.)

А ось ілюстрації до його гуморесок.

(Розгляд ілюстрацій до “Мисливських усмішок”, “Зенітки”)

Учитель читає уривки з гуморески “Зенітка”.

(Після паузи)

Учитель: Закінчилась наша вистава. Назвіть авторів прочитаних сьогодні творів.

Учні зачитують: Павло Глазовий, Олег Чорногуз, Грицько Бойко, А.Дімаров, Степан Руданський, народні анекдоти.

Учитель: Яка ж роль гумору і сатири в житті людей?

Учень: Гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від усього хибного, погано, некрасивого. Сміх потрібний, щоб ми весело прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше жили.

Учитель: Думаю, що сьогоднішній урок викликав у вас щиру посмішку, зацікавлення до гумористичних творів.

А якщо у висміяних персонажах чи їхніх вчинках побачити нібито себе, свою поведінку, то смійтеся разом з друзями і лікуйтеся від недоліків.

Тож смійтеся, тож сміймося!