Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



КУРСОВА РОБОТА

з курсу „Основи економічної теорії”

на тему:

Інвестування як процес створення капіталу

Зміст

Вступ. _________________________________________________________3

Капітал, його сутність та його роль в процесі інвестування._______4

Ринок капіталів.____________________________________________7

Оцінка платежів.___________________________________________11

3.1 Дисконтована сучасна вартість._________________________11

3.2 Сьогоденна дисконтована цінність.______________________14

3.3 Задачі.______________________________________________16

Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні.____________20

Стан інвестиційної діяльності в Україні.___________________20

Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України._24

Особливості державного регулювання інвестиційної політики в Україні.________________________________________________27

Висновок.________________________________________________________32

Використана література.____________________________________________33

Додатки__________________________________________________________35

Вступ

Ефективна національна економіка - гарантія незалежності держави. Вона вимагає комплексних програм економічних реформ, реальних гарантій невідхильності переходу від адміністративно-господарських методів керівництва до ринкової економіки.

Нашій країні доведеться зробити ще незнаний в історії людства крок – здійснити зворотний перехід від суспільства з плановою економікою до суспільства з ринковою економікою.

Говорячи про капітал, потрібно відзначити, що в будь-який момент часу існують одні юридичні і фізичні особи, у яких є деякий надлишок фінансових коштів, і інші - у яких їх не вистачає. Для нормального розвитку економіки постійно потрібні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів між її сферами і секторами

Отже значна роль в економічних реформах належить ефективній фінансовій та грошово-кредитній політиці.

У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових засобів для здійснення своєї діяльності отримання прибутку. Тому інвестування є процесом без якого неможливо обійтися при створенні підприємств, ефективному веденні господарства та будь-якій іншій економічній діяльності.

Капітал, його сутність та його роль в процесі інвестування.

Капітал (капітальні блага) – це виробничий ресурс тривалого користування, тобто будь-які створені (на відміну від праці й землі) блага, що використовуються у виробництві інших благ. Розрізняють:

Фізичний капітал – це виробничий фактор довгострокового використання, що виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів та послуг (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів). Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів фірми.

Людський капітал (навики, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів).

Тобто капітал – це всі засоби виробництва, створенні людьми, включаючи інструменти, промислове обладнання і інфраструктуру, а також знання, вміння і досвід, набуті людством і індивідом у процесі навчання і практичної діяльності. Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним компромісом між сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля накопичення капіталу в майбутньому. Так, індивід може обмежити свої витрати задля використання накопичених грошей на навчання, яке дозволить у майбутньому зайняти йому більш перспективну і краще оплачену посаду. Таке альтернативне використання капіталу одержало назву погодженого виробництва. Погоджене виробництво, використовуючи інвестиційний капітал, трансформує поточні витрати у випуск продукції в майбутньому.

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів та послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди). Основні фонди збільшуються у процесі інвестування або капіталовкладення. В реальній практиці відбувається залучення позичкового капіталу. Ціною позичкового капіталу виступає позичковий відсоток.

Позичковий відсоток – це частка створеної вартості, що передається функціонуючим підприємцем фінансовому як сплату за користуванням позичковими капіталами.

Норма відсотка (r) – це процентне відношення позичкового відсотка до позичкового капіталу.

Приклад.

Припустимо, що ми залучаємо позичковий капітал на суму 100000 грошових одиниць, при умові, що позичковий відсоток становить 20%. Тоді маємо норму відсотка:

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку. Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців.

Отже, збільшення капітальних запасів (фондів) у виробника відбувається завдяки інвестиціям.

Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в людський капітал.

Інвестування – використання частини поточного виробництва для збільшення основних фондів фірми. Розрізняють валове та чисте інвестування.

Валове інвестування – загальне збільшення запасів капітальних товарів, сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних цінностей.

Чисте інвестування – збільшення основних фондів без врахування заміни фізично зношеного капіталу, сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за деякий період часу.

Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент – це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках.

2.Ринок капіталів.

Ринок капіталу – це ринок, чи група пов’язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов’язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому, для спрощення можна вважати, що існує один ринок.

Розглянемо спрощену модель ринку капіталу, а саме модель ринку позичкових коштів.

Рис. 1

Учасниками цього ринку є фірми, які формують інвестиційний попит на позичкові кошти Dk, що необхідні для створення нового капіталу, а також домогосподарства, які формують пропозицію позичкових коштів Sk, тобто пропозицію фінансових ресурсів за рахунок власних заощаджень. На цьому ринку (який розглядається лише в умовах повної конкуренції) утворюється ринкова процентна ставка re як рівноважна ціна позичкових коштів та рівноважний обсяг позичкових коштів Ke.

Тривалий період користування капітальними благами є принциповою особливістю цього фактора виробництва.

Створення нових капітальних благ потребує інколи кількох років, з цією метою щорічно здійснюються інвестиції. Вигоди від використання капітальних благ фірма отримує, як правило, після введення їх в експлуатацію також протягом кількох років. Однакові за обсягом витрати різних періодів мають для фірми різну цінність, так само як відрізняється цінність надходжень різних періодів.

Граничний фізичний продукт, віднесений до вкладеного капіталу, можна визначити як відношення збільшення майбутнього випуску продукції до його скорочення в даний момент. На практиці поточні інвестиції поступово починають давати віддачу з певного моменту часу протягом тривалого часу.

Рівнем доходу на капітал називається виражене у відсотках відношення граничного фізичного продукту до вкладеного капіталу. Наприклад, якщо рівень доходу на капітал при деякому його використанні становить 30%, то додавання однієї гривні до загального вкладу збільшить майбутній доход на 30 копійок у рік.

У той час як закон спадної доходності знижує обсяг граничного фізичного продукту, віднесеного до вкладеного капіталу, принцип спадаючої граничної корисності діє діаметрально протилежно – підвищує граничну альтернативну вартість придбання капіталу. Дійсно, прагнучи збільшити обсяг капіталу, необхідно скоротити поточне виробництво продукції, тим самим підвищити граничну корисність тої частини, що залишилась. Збільшений таким чином капітал у майбутньому дозволить виробляти більше продукції, внаслідок чого скоротиться її гранична корисність. Таким чином гранична альтернативна вартість капіталу (відношення граничної корисності товарів, не випущених у даний момент, до граничної корисності товарів, які будуть випущені в майбутньому) зростає зі збільшенням обсягу вкладеного капіталу.

Однак людина живе сьогодні, тому господарські агенти та індивіди мають схильність надавати перевагу (за інших рівних умов) теперішнім благам, а не майбутнім. Це явище одержало назву часової переваги. Однак існують умови, коли індивіда можуть переконати, що негайне придбання деякого товару або блага недоцільне, оскільки в майбутньому можна одержати більш значні блага. Із рис. 2 випливає, що відмова від однієї додаткової одиниці товару сьогодні еквівалентна одержанню 1,1 в її майбутньому, оскільки норма часової переваги в даному випадку становить 10% зо одиницю часу.

Рис. 2

Якщо часову перевагу і граничну продуктивність вкладеного капіталу виразити у відсоткових змінах, то в стані рівноваги на ринках капіталу, при якому інвестується оптимальний обсяг грошей, рівень доходу на вкладений капітал і норма часової переваги збільшиться. Гроші – один із елементів ресурсного ринку – є засобом платежу і засобом збереження, тому можна розглядати такий вид угод, які потребують часу, як одержання позик і займів.

Всі господарські агенти, які беруть гроші в борг або надають гроші для позики безвідносно до причин, які викликають вказані дії, взаємодіють на ринках позичкового капіталу.

На рис. 3 показана спрощена ситуація на цих ринках. Крива попиту на позичковий капітал показує, що чим вища норма відсотка на капітал в рівноважній точці E, тим рідше господарські агенти будуть вдаватися до позичкового капіталу як засобу інвестування та споживання, і навпаки.

Рис. 3

Оцінка платежів.

3.1 Дисконтована (сучасна) вартість.

Отже, для прийняття рішень щодо доцільності інвестицій і розподілу їх у часі виникає потреба попередньо звести витрати і вигоди від здійснення інвестиційного проекту до одного періоду.

У свою чергу, домогосподарства, які пропонують позичкові кошти для інвестицій, мають попередньо заощадити ці кошти, тобто зробити вибір між рівнем своїх видатків (споживання благ) у поточному періоді і в майбутньому.

Все це потребує розгляду рішень фірм і домогосподарств, які стосуються розміщення ресурсів, протягом кількох часових періодів - тобто здійснення міжчасового вибору. Подібні розрахунки мають назву дисконтування.

Дисконтована сучасна вартість (PV) (Present Value) – це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за капітальні товари, щоб через певний строк мати бажаний доход.

PV = SP / (1+r) t,

де PV – дисконтована вартість;

SP – ціна пропозиції (прейскурантна ціна капітального товару);

t – період, за який ми хочемо одержати певний доход;

r – норма відсотка.

Ця формула застосовується при аналізі доречності купівлі капітального товару. Знаючи ціну пропозиції обладнання, норму відсотка, рівень річного доходу від придбання обладнання та його ліквідну вартість, можна достатньо точно розрахувати наслідки інвестиційного рішення.

Ціна пропозиції (SP) (Supply Price) – сума витрат на виробництво та реалізацію капітального товару (прейскурантна ціна).

Ціна попиту (DP) (Demand Price) – найбільша ціна капітального товару, яку може заплатити підприємець.

DP = PV – ціна попиту дорівнює дисконтова ній вартості.

Фірма купує капітальний товар, якщо ціна попиту на нього (DP) перевищує його ціну пропозиції (SP):

DP>SP.

Фірма не купує жодної одиниці капітального товару у випадку:

DP<SP ,

тому, що гроші покладені в банк (при існуючій нормі відсотка) принесуть більший доход.

Визначимо на графіку оптимальний рівень інвестування для певної фірми.

Рис. 4. Оптимальний рівень інвестування.

Q – кількість капітальних товарів;

DP – дискована вартість;

SP – ціна пропозиції;

DP – ціна попиту.

SP має вигляд горизонтальної лінії, тому що ринкова ціна капітального товару як правило не змінюється зі зростанням кількості товарів, що купує окрема фірма.

DP має вигляд спадної лінії, тому що підприємець в умовах ризику зменшує величину очікуваного доходу.

Оптимальний рівень інвестиції відповідає точці Е при відповідній кількості капітального товару Q0.

Якщо кількість капітального товару буде Q1, то тоді:

DP>SP – це умова збільшення інвестування капіталу, тому що дисконтова на вартість в точці A буде вищою за ціну капітального товару.

Якщо кількість капітального товару збільшиться до кількості Q2, то тоді:

DP<SP – в точці B дисконтова на вартість капітального товару буде меншою за ціну його товару, а це робить недоцільним і збитковим інвестування.

3.2Сьогоденна дисконтована цінність.

Нам потрібно з’ясувати, як вимірювати капітал та інші ресурси, що їх купують фірми. Якщо фірма є власником певного підприємства, вартість якого 20 млн. грн., ми кажемо, що фірма має запас капіталу вартістю 20 млн. грн. Наприклад фірма побудувала підприємство за 20 млн. грн. Прибуток підприємства дорівнює 100 тис. грн. на місяць, що являється грошовим потоком. Таким чином запас капіталу фірми в розмірі 100 тис. грн. на місяць. Якщо підприємство буде функціонувати 40 років загальний прибуток фірми дорівнюватиме 48 млн. грн. (100000* 40р. *12 міс.). Чи варті сьогоднішні 100 тис. грн. такої самої суми через 10 чи 40 років?

Якщо сьогодні інвестується 1 грн. за процентною ставкою С, то через рік вона (гривня) коштуватиме 1+С, а через 2 роки (1+С)2 і так дальше 1 грн., яку ми отримаємо через n років сьогодні коштує СДЦ=1грн/(1+С)n ;

У нашому випадку з підприємством вартістю 20 млн. грн., маємо:

СДЦ через 40 років

при процентній ставці 5%=48000*1/(1+0,05)40 =48000*0,142=6918 тис. грн

при процентній ставці 10% = 48000 * 0,022 = 1056 тис. грн.

при процентній ставці 3% = 48000 * 0,307 = 14736 тис. грн.

при процентній ставці 2% = 48000 * 0,443 = 21264 тис. грн. – інвестування виправдане, бо СДЦ>20 млн. грн.

Сьогоднішня дисконтована цінність (СДЦ) означає, що 1 грн., яку ми отримаємо через “n” років сьогодні коштує 1 грн./(1+С)n

Як фірма може визначити, чи окупиться певна інвестиція в капітал? Треба обчислити сьогоднішню цінність майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Це і є критерій чистої сьогоднішньої цінності (ЧСЦ):

Критерій ЧСЦ - робіть інвестиції, якщо сьогоднішня цінність очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати

ЧСЦ = -В + n1 /(1+C) + n2 /(1+С)2 + … + n10 /(1+С)10 + … + n20 /(1+С)20 , де

В – вартість інвестицій,

n1 , n2, n10, nn - очікуваний прибуток протягом n років

Приклад: ЧСЦ = -10 + 0,96/(1+0,05) + 0,96 /(1+0,05)2 +0,96 /(1+0,05)20+

+1/(1+0,05)20 = -10 +(0,914+0,873+0,83+0,791+0,754+0,718+0,684+0,652+0,621+0,591+0,563+0,558+0,510++0,486+0,463+0,441+0,420+0,400+0,381+0,363) = -10+12,014 = +2,014 (при ставці 5%).

Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста вигода має додатнє значення, тобто якщо ЧСЦ>0.

Грошовий поток – це грошові надходження, що очікуються в майбутньому (доход, прибуток, реалізація).

3.3 Задачі.

Задача 1

Вихідні дані

Обчислити сьогоденну дисконтовану цінність гривні, яка буде отримана через n років.

СДЦn = 1грн./(1+С)n;

Алгоритм розв’язку

СДЦ 1грн. через рік дорівнює 0,990 грн. при 1%, оскільки позика 1/1+0,01$ = 0,990 сьогодні принесе нам 1грн. через 1 рік.

Приклад: 1) 1грн. під 10% на один рік.

СДЦ = 1/1+0,1 = 0,909 грн.

2) 1грн. під 10% на 5 років.

СДЦ = 1/(1+0,1)5 = 0,621 грн.

СДЦ 1 грн. вкладеної під певні відсотки на певний термін наведено в таблиці 1.

Табл. 1

% ставка | 1 рік | 2 роки | 5 років | 10 років | 20 років | 30 років

0,01 | 0,990 | 0,980 | 0,951 | 0,905 | 0,820 | 0,742

0,05 | 0,952 | 0,907 | 0,784 | 0,614 | 0,377 | 0,231

0,10 | 0,909 | 0,826 | 0,621 | 0,386 | 0,149 | 0,057

0,15 | 0,870 | 0,756 | 0,497 | 0,247 | 0,061 | 0,015

Задача 2

Вихідні дані

Ринкова ставка 10% і не міняється. Поясніть свій вибір:

Ви бажаєте отримати подарунок в 500 грн. сьогодні чи 540 грн. наступного року?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 540/1,1 = 491 грн.–

тепер = 500 грн.

Ви бажаєте отримати подарунок в 500 грн. сьогодні чи 600 грн. наступного року?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 600/1,1 = 545,45 грн.

– наступного року = 600 грн.

Задача 3

Вихідні дані

Процентна ставка є постійною і становить 8%. Якою є СДЦ 1 грн. через 2 роки, 3 роки, 5 років.

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 1/1,082 = 1/1,17 = 0,855 - через 2 роки

СДЦ = 1/1,083 = 1/1,264 = 0,791 - через 3 роки

СДЦ = 1/1,085 = 1/1,474 = 0,678 - через 5 років

Задача 4

Вихідні дані

Процентна ставка 10%. Якою є СДЦ 1 грн. через 2, 3, 5 років?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 1/1,21 = 0,826 - через 2 роки

СДЦ = 1/(1+0,1)3 = 1/1,331 = 0,751 - через 3 роки

СДЦ = 1/(1+0,1)5 = 1/1,61 =0,621 - через 5 років

Задача 5

Вихідні дані

Якою є СДЦ застави з 12 щорічними виплатами по 4500 грн. кожна, якщо % ставка = 9%.

Алгоритм розв’язку

Варіант 1). СДЦ = 4500/1,09 + 4500/1,092 + 4500/1,093 + .......+ 4500/1,0912 =

32223,26 грн.

Варіант 2). СДЦ – це різниця між двома вічними облігаціями, одна з них

починається негайно, інша – через 13 років.

Вартість першої 4500/0,09 = 50000 грн.

Вартість другої 4500/0,09/1,0912 = 50000/2,813 = 17776,74 грн.

Отже, вартість застави = 32223,26 грн. (50000 – 17776,76)

Задача 6

Вихідні дані

Підприємець має можливість вкласти капітал за таких умов і на інвестуванні 100 грн. сьогодні і подальших вкладеннях 150 грн. щороку він заробить 300 грн. через 2 роки. Чи слід йому здійснювати ці вкладення капіталів за ставки 5%, 15%, поясніть чому?

Алгоритм розв’язку

1.За 5% ЧСЦ = – 100 -150/1,05 + 300/1,05 = 29,87 грн. (-100 – 142,85 + 272,72) = 29,87 – інвестування доцільне;

2.За 15% ЧСЦ = -100-150/1,15 + 300/1,152 = -3,50 грн. – інвестування недоцільне (-100-130,43+226,93 = -3,50 грн.

Задача 7

Вихідні дані

Який з цих двох потоків ви б вибрали при ставці 5% і 15%, використовуючи дані таблиці 1.

Табл. 1

Платіжний платіж | Сьогодні | Через рік | Через 2 роки

А | 1000 | 1500 | 0

Б | 200 | 1000 | 1600

 

Алгоритм розв’язку

1. Обчислимо СДЦ потоків при ставці 5%

а) СДЦА =1000+ 1500/1.05 = 1000+1428.6 =2428.6 грн

б) СДЦБ = 200+ 1000/1.05 + 1600/ 1.052 = 200+ 952.4+1454.5 = 2606.9 грн

Доцільно вибрати платіжний потік „Б” тому, що його СДЦ більше.

2. Обчислимо СДЦ потоків при ставці 15%

а) СДЦА =1000+ 1500/1.15 = 1000+1304.3 =2304.3 грн

б) СДЦБ = 200+ 1000/1.15 + 1600/ 1.152 = 200+ 869.6+1212.1 = 2281.7 грн

Доцільно вибрати платіжний потік „А” тому, що його СДЦ більше.

Відповідь: При ставці 5% доцільно вибрати платіжний потік „Б”, при ставці 15% доцільно вибрати платіжний потік „А”.

Задача 8

Вихідні дані

Обчислити скільки коштує вічна облігація, яка дає на рік 100 грн. прибутку (при 5, 10, 20% ставці) ?

Алгоритм розв’язку

СДЦ вічної облігації обчислюється за формулою:

СДЦ = П/С, де – С – процентна ставка;

СДЦ = 100грн./С;

СДЦ5% = 100/0,05 = 2000 грн.;

СДЦ10% = 100/0,1 = 1000 грн.;

СДЦ20% = 100/0,2 = 500 грн.

Задача 9

Вихідні дані

Процентна ставка 10%. Яка вартість облігації, по якій виплачується 80 грн. щорічно на протязі 5 років, а на шостий – основна сума 1000 грн. Виконайте розрахунок для ставки 15%.

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 80/1+0,1 + 80/(1+0,1)2 ......... + 80/(1+0,1)5 + 1000/(1+0,1)6 = (72,75 + 66,11 + 60,15 + 54,79 + 49,69) + 564,65 = 868,14 868 грн.

СДЦ = 80/1+0,15 + ........ + 80/(1+0,15)5 + 1000/(1+0,15)6 = (69,56 + 60,60 + 52,63 + 45,71 + 38,09) + 432,90 = 700,00 700 грн.

4.Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні.

4.1 Стан інвестиційної діяльності в Україні.

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових досліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств. Особливе місце в системі державного інвестування посідають об’єкти виробничої інфраструктури (транспорт і транспортне господарство, лінії електропередач, засоби передавання та опрацювання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення роблять у соціальну сферу (будівництво об’єктів охорони здоров’я, освіти, культури та інше). Після визначення джерел фінансування вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування. На мал.1 (додаток 1) показана класифікаційна схема способів залучення капіталу до інвестиційного процесу.

У західних країнах, крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з’явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

У перехідний період в основі інвестиційної політики держави повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання.

Зниження податкового тиску на підприємства може створити умови для формування у них власних фінансових джерел інвестицій – амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечити стабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз,

група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЕБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

Приоритетними напрямами інвестиційної активності Всесвітнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров’я, розвитку міського господарства, водопостачання, зв’язку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії.

На особливу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд. у.о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Директорів.

Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вимагає урядових гарантій, однак обов’язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу містить у собі виплати не пов’язані з ризиком банку у разі надання позики.

В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції аеропорту “Бориспіль”, створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділяє кошти на підтримку малих та середніх приватних підприємств.

Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій доручено безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національному агентству

реконструкції та економічної інтеграції.

Загалом чинники, що формують інвестиційний клімат країни, показано на мал. 2 (додаток 2)

Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економіку країни.

Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки довготерміновим кредитам Державного інвестиційного банку.

Як бачимо, залучення масштабних зовнішніх інвестиційних ресурсів та формування ефективної СПК в Україні передбачає необхідну істотну трансформацію економічних, політичних та соціальних чинників інвестиційного клімату нашої держави в напрямі їх лібералізації. У такому зв’язку викликають серйозні нарікання з боку як науковців, так і безпосередніх іноземних інвесторів, непослідовність і, відповідно, непередбачуваність правових начал іноземного інвестування. За роки незалежності в Україні 6 разів змінювалися умови інвестиційної діяльності для нерезидентів.

  1. Закон України “Про іноземні інвестиції” (від 13 березня 1992р.);
  2. Декрет Кабінету Міністрів України № 55-93 “Про режим іноземного інвестування” (від 20 травня 1993р);
  3. Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” (від 17 грудня !993г.);
  4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 31 травня 1995р.);
  5. Постанова Верховної ради України № 184/95 “Про застосування ст.28 Закону України “Про державний бюджет України на 1994р.”” (від 31 травня 1995р.).
  6. Закон України “Про режим іноземного інвестування” (від 19 березня 1996р.).

Як бачимо, тут слід підкреслити невідпрацьованість та не відлагодженість правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить на нівець попередній; законодавчі акти, що продуктуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок.

Украйні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Ефективна юридична система, що грунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По- третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій. Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

4.2 Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України.

Ключова роль інвестицій в економіці України, їх вирішальне значення не тільки для забезпечення сталого зростання, але, насамперед для інноваційного розвитку, створення нових, високотехнологічних виробництв і цінних галузей багаторазово підкреслювалося у численних дослідженнях вітчизняних вчених, а також у законодавчих актах і директивних документах вищих органів влади нашої країни.

Реалізуючи реальності інвестиційної політики в Україні, її серйозні проблеми і недоліки, визначаючи та обґрунтовуючи її перспективні напрямки, більшість дослідників акцептували увагу на одній з найгостріших проблем національної економіки – надзвичайно високому і постійно зростаючому рівні фізичного спрацювання і морального старіння основних засобів.

Так, якщо за 1995-2000 рр. спрацювання основних засобів зросло з 37,1 до 42,3% (на 5,2 процентного пункта), то в наступний період (2001-2006) – з 43,7 до 49,3% (на 5,6 процентного пункта) (Додаток 3). Ще гірше складається ситуація у провідній галузі економіки України – промисловості: тут за 1995-2000 рр. відповідний показник зріс на 5,4 процентного пункта (з 43,6 до49%), а за 2001-2006 рр. вже на 5,5 процентного пункта (з 48,8 до 58,9%).

При цьому деградація основних засобів, яка дедалі прискорюється, відбувається на фоні значного зростання інвестицій в основний капітал, особливо в період після 2001 року, який характеризується як завершальний етап трансформаційних перетворень в економіці України. Так, за 2001-2006 рр. інвестиції в основний капітал економіки зросли у 2,5 рази, а промисловості – відповідно, у 2,3 рази. Тим часом у промисловості міра „покриття” інвестиціями в основний капітал щорічної амортизації (спрацювання) основних засобів зросла набагато вищими темпами, ніж у цілому в економіці (Додаток 3).

Слід зауважити, що фактично досягнуті значення розглянутого показника набагато перевищують прогнозовані, щорічний приріст яких у період до 2011 року мав становити 10-12%. Причому, згідно з розрахунками, проведеними на цій основі у 2007 році обсяг інвестицій в основний капітал економіки мав досягти 22370 млн. грн., а у 2011


Сторінки: 1 2