Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








РЕФЕРАТ

на тему:

Технічні культури

1. Цукрові буряки

Біологічні особливості.

Цукрові буряки історично пристосовані до районів із достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні ґрунту, зайнятої цукровими буряками випаровується 25-30% води, випаровуваної рослинами. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена у ґрунті в осінньо-зимовий період, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного росту листя і коренеплодів.

Коефіцієнт транспірації коливається в межах 240-400. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду використовується 70-80 см3, а на 1г цукру — 450-500 г води. За врожайності 400-500 ц/га витрачається з 1 га близько 5000 м3 води. Найвищий урожай одержують при вологості 60-80% НВ. Критичний період цукрових буряків щодо вологи — кінець липня-початок серпня. Надмірна кількість води наприкінці вегетації призводить до зниження цукристості коренеплодів. Максимальний збір цукру з 1 га при вологості ґрунту 60% НВ.

Енергетичною основою рослинництва є сонячна радіація, яка визначається сумою фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період. ФАР — частина сонячної радіації в інтервалі довжини хвиль 0,38-0,71 мкм, що використовується у процесі фотосинтезу. При нагромадженні цукру листки цукрових буряків найінтенсивніше використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси — оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені.

За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження важливу роль відіграють освітлення і температуру повітря, а в районах несталого й особливо недостатнього зволоження — волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення.

Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків. Потреба їх у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000 °С. Найсприятливіша для проростання насіння — температура близько 20 °С. Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі ґрунту 1-2 °С насіння проростає протягом 45-60 днів; 3-4 °С — 25-30; 6-7°С — 10-15; 9-10°С — 8-10; 11-12°С — протягом 3-4 днів.

Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні ґрунту мінус 3-5°С. Найпродуктивніша життєдіяльність рослин спостерігається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30 °С і вночі 10 °С. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще відбуваються при температурі 20-22°С.

Восени перед збиранням цукрові буряки переносять тимчасові заморозки до мінус 5°С, а зібрані й невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі мінус 2°С. Активний ріст і нагромадження цукру тривають при осінній температурі вище плюс 6 °С.

Для формування врожаю цукрові буряки споживають велику кількість поживних речовин. На утворення 1 т коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься: N -50-60кг, Р2О5 — 15-20 кг і К2О — 55-75 кг. Багато також використовується кальцію, магнію, сірки, марганцю, бору та інших елементів. Оптимальна кількість обмінного кальцію в ґрунті для цукрових буряків становить 60-70% ємності поглинання, обмінного магнію і калію — відповідно 10-15 і 3,5%.

Кращими ґрунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гірші — світло-сірі та сірі опідзолені середньосуглинкові. Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться у межах рН 6-7, а об’ємна маса — 1-1,2 г/см3. Найсприятливіше співвідношення для них води і повітря в ґрунті — 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) — 12-20%.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків.

У зоні несталого зволоження перше поле цукрових буряків розміщують у ланці із зайнятим паром, а друге — в ланці з багаторічними бобовими травами одного року використання. У зоні недостатнього зволоження розміщують цукрові буряки в ланках сівозміни з чорним удобреним паром, багаторічними травами на один укіс та однорічними культурами на один укіс.

Сорти і гібриди. Сорти — Білоцерківський однонасінний 45, Уладівський однонасінний 35, Веселоподолянський однонасінний 29, Ялтушківський однонасінний 30, Ялтушківський однонасінний 64 та ін. Гібриди — Іванівський ЧС 33, Іванівсько-Веселоподолянський ЧС 84, Білоцерківський ЧС 51, Білоцерківський ЧС 57, Білоцерківський ЧС 90, Верхняцький ЧС 63, Київський ЧС 62, Слов’янський ЧС 94,Український ЧС 70, Ялтушківський ЧС 72 та ін.

Обробіток ґрунту. Розроблено два способи основного обробітку ґрунту — поліпшений і напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими та лемішними лущильниками й глибоку зяблеву оранку в кінці вересня — на початку жовтня двохярусними плугами.

У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту: лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив та оранка на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками у кінці липня — першій половині серпня. У міру появи бур’янів поле 1-2 рази обробляють важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами чи лемішними лущильниками без полиць.

Весняний обробіток ґрунту включає ранньовесняне розпушування та вирівнювання ґрунту на глибину 2,5-3 см. Передпосівний обробіток ґрунту — важлива складова єдиного технологічного процесу сівби цукрових буряків. Його проводять із метою розпушування верхнього шару ґрунту на глибину загортання насіння, вирівнювання поверхні площі, знищення бур’янів, заробки гербіцидів. Одним з основних завдань у технології вирощування цукрових буряків є своєчасна боротьба з бур’янами та поєднання агротехнічних і хімічних заходів їх знищення.

У посівах цукрових і кормових буряків, де переважають злакові бур’яни, до сівби або до сходів буряків застосовують алізор (2,37-3,6 кг/га), нортрон SС 50 (2,0-4 кг/га), ерадикан 6,7 Е (2,16-3,6 кг/га), ептам (3,78-5,31 кг/га), роніт 6Е (3,81-5,61 кг/га), олірокс (2,4-4) кг/га), дуал (1,53-2,5 кг/га). Проти двосім’янодольних бур’янів вносять бетанал (2,58-3,44 кг/га), вензар (0,8-1,6 кг/га), гексилур (0,81-1,21 кг/га), пірамін (2,4-4,8 кг/га).

У фазі 2-4 справжніх листків рослин застосовують бетанал (2,97 кг/га), бетанал-тандем (1,14-1,52 кг/га), бетанал прогрес АМ (0,27-0,45 кг/га), стомп (1 кг/га), шогун (0,06-0,12 кг/га), зелек-супер (0,12 кг/га), ілоксан (0,85-0,99 кг/га), поаст (0,2-0,6 кг/га), таргу-супер (0,05-0,15 кг/га), фуроре-супер (0,06-0,15 кг/га), фюзілад-супер (0,12-0,18 кг/га) та ін. Передпосівний обробіток ґрунту, а отже і сівбу буряків, краще проводити слідом за ранньовесняним обробітком, не допускаючи розриву між цими операціями.

Удобрення. Система удобрення цукрових буряків орієнтує виробництво на різноглибинне внесення добрив у три строки: восени — основне удобрення, під час сівби — рядкове і в період вегетації — підживлення. Добрива основного удобрення загортають на глибину 15-30см, рядкового — на 4-6 при підживленні — на 12-14 см. Підживлення практикують у зоні достатнього зволоження, а в зоні несталого зволоження — коли недостатньо внесено добрив під оранку. В умовах недостатнього зволоження підживлювати рослини не рекомендується.

З органічних добрив під цукрові буряки найчастіше застосовують гній. В зоні достатнього зволоження 30-40 т/га вносять безпосередньо під буряки. В районах несталого зволоження гній у нормі 30-40 т/га вносять під озиму пшеницю, а в ланці з багаторічними травами — під буряки по 30 т/га. У зоні недостатнього зволоження гній з розрахунку 20-30 т/га застосовують під озиму пшеницю або під парозаймаючу культуру.

До 90% мінеральних добрив вносять восени під глибоку зяблеву оранку. Середня норма мінеральних добрив на фоні гною N140-170 Р140-170 К160-190. Кількість азоту в ланці сівозміни з багаторічними травами зменшують приблизно на 30 кг/га. При сівбі в рядки дають N10Р15-20К10 і в підживлення N90Р30К30. Дози добрив потрібно коригувати щодо кожного окремого поля. Мікродобрива вносять у міру потреби на окремих полях.

Кислі ґрунти один раз за ротацію сівозміни вапнують, вносячи вапняні матеріали під озиму пшеницю. Дозу СаСО3 розраховують, перемножуючи величину гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5. Солонці та солонцюваті ґрунти необхідно 1-2 рази за ротацію гіпсувати. На солонцюватих ґрунтах вносять 2-4 т/га, на плямах солонців — 6-10 т/га гіпсу.

Сівба. Насіння цукрових буряків готують до сівби на насінних заводах. Насіння, крім сушіння, очищення й сортування, калібрують, шліфують, дражують обробляють захисними стимулюючими речовинами. Для сівби пунктирним способом його калібрують на дві посівні фракції діаметром 3,5-4,5 і 4,5-5,5 мм. Проти комплексу ґрунтових і наземних шкідників обробляють фураданом з розрахунку 30-35 л на 1 т насіння. Рослини зберігають токсичність до 30 днів. Відпускається насіння за посівними одиницями. Одна посівна одиниця — це 100 тис. насінин.

Сівбу починають, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5-6 °С, а ґрунт при обробітку кришиться і не липне до знарядь. Сіють цукрові буряки пунктирним способом з шириною міжрядь 45 см, а в умовах зрошення — 60 см. Глибина загортання насіння — 2,5-3 см, а при підсиханні ґрунту — 3,5-4 см. При сівбі на кінцеву густоту висівають 8-10 схожих насінин на 1 пог. м рядка, щоб одержати 6-7 сходів. За механічного формування густоти висівають до 15 насінин на 1 пог. м рядка. Сівбу на одному полі потрібно закінчувати за 1-2 дні, відхилення середньої глибини загортання насіння не повинне перевищувати ?0,5 см, а ширина стикових міжрядь має становити 50 ?5 см.

Догляд за посівами. Система заходів догляду за посівами включає: до- і післясходове суцільне розпушування ґрунту, формування (у разі потреби) густоти насадження рослин, розпушування ґрунту в міжряддях і рядках, підживлення рослин, захист від бур’янів, шкідників і хвороб. Якщо цукрові буряки вирощують за інтенсивною технологією, то після сходів лише 1-2 рази розпушують міжряддя.

Оптимальна густота насадження рослин на період збирання повинна становити для зони оптимального зволоження 115-120 тис./га, несталого зволоження — 110-115 та недостатнього — 100-105 тис. га.

Найпоширенішими хворобами цукрових буряків є коренеїд сходів, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, вірусна мозаїка і жовтуха, гнилі коренеплодів. Заходи боротьби — дотримання чергування культур у сівозміні, протруєння насіння, обробка посівів фунгіцидами: акробатом МЦ (2 кг/га), альто 400 (0,2 кг/га), фундазолом (0,6 кг/га), байлетоном (0,6 кг/га), бенлатом(0,6-0,8 кг/га), дерозалом(0,3-0,4 кг/га) та ін.

Шкідники цукрових буряків — довгоносики, дротяники, блохи, совки, лучний метелик, крихітка бурякова, нематода. Заходи боротьби включають обробку насіння фураданом, прометом, дурсбаном (1,5-2,5 кг/га), золоном (3-3,5 кг/га), нурелом Д (1 кг/га), піринексом (2,5 кг/га), сумітіоном (0,6 кг/га), фастаком (0,1 кг/га).

Збирання врожаю. Цукрові буряки найдоцільніше збирати при настанні технічної стиглості — це кінець вересня-перша декада жовтня. В технічній стиглості маса коренеплоду і кількість у ньому цукру стають максимальними, чистота соку висока, вміст мелясоутворювальних речовин мінімальний. Строки збирання цукрових буряків визначаються також технічними можливостями господарств, які б гарантували закінчення збирання до 25 жовтня. Цукрові заводи повинні мати у вересні тридобовий запас коренеплодів.

За 10-15 днів до збирання ґрунт розпушують на глибину 10-12 см. Залежно від погодних, агротехнічних і організаційних умов при збиранні цукрових буряків застосовують потоковий, потоково-перевалочний та перевалочний способи. Основним є потоковий спосіб збирання, для якого використовують бурякові комплекси як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.

2. Кормові буряки

Біологічні особливості.

Кормові буряки — це дворічна культура. В перший рік утворюється масивний коренеплід, а на другий рік — квітконосні пагони, плоди і насіння.

Насіння кормових буряків починає проростати при температурі плюс 5°С, але сходи при цьому з’являються на 20-й день. При температурі плюс 10°С сходи з’являються на 10-12-й день. Сходи кормових буряків переносять заморозки від 3 до 4°С, а дорослі рослини мінус 6-7°С. Викопаний і не вкритий коренеплід підмерзає при температурі мінус 2°С. Оптимальна температура для росту і розвитку -15-23 °С.

Кормові буряки вирощують на багатих та поживних ґрунтах, проте добрі врожаї збирають на удобрених легких ґрунтах. Буряки стійкі проти засолення, але не витримують підвищеної кислотності.

Сорти і гібриди — Авангард, Екендорфський жовтий, Київський, Львівський жовтий, Панфільський однонасінний, Переможець, Полтавський 71, Полтавський білий, Полтавський напівцукровий, Уманський КБ, Урсус, Урсус-полі, Центаур-полі.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Кращими попередниками для кормових буряків є озимі культури, під які внесено органічні добрива, бобові та силосні культури з ранніми строками збирання. В овочевій сівозмінні добрими попередниками для кормових буряків будуть помідори, огірки і капуста.

Обробіток ґрунту, а також застосування гербіцидів під кормові буряки такий самий, як і під цукрові.

Удобрення. На 1т коренеплодів і відповідну кількість гички кормові буряки виносять з ґрунту N- 2,5-3 кг, P2О5 — 0,9-1 кг і К2О — 4,5-5 кг. У західних областях України під кормові буряки вносять 50-70 т/га гною і мінеральні добрива в дозі N180Р90-120К180. У районах нестійкого зволоження гній застосовують під попередник — озиму пшеницю (30-40 т/га), а мінеральні добрива — під буряки (N90-120Р60-90К90-120). На зрошуваних землях півдня України високі врожаї забезпечує норма добрив: гною 60-80 т/га, мінеральних -N180-200, Р100-140, К60-90.

Сівба. Насіння перед сівбою калібрують на дві фракції — 3,5-4,5 і 4,5 -5,5 мм, прогрівають, протруюють, обробляють стимуляторами росту та мікроелементами. Для змочування використовують розчин метиленової синьки (0,3 г/л води), янтарної та борної кислот (по 0,5 г/л), калію перманганату (0,2 г/л), мідного купоросу (0,5 г/л). Кормові буряки сіють, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 6-8°С. Норма висіву — 8-12 клубочків на 1 м рядка. Глибина загортання на ґрунтах важкого гранулометричного складу — 2-3, на середніх — 3-4 см. Ширина міжрядь — 45 або 60 см.

Догляд за посівами включає досходове і післясходове суцільне розпушування ґрунту, мілке розпушування міжрядь і захисних зон рядків (шарування), формування густоти посіву, розпушування міжрядь з одночасним підживленням рослин, внесення гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів для захисту посівів від бур’янів, хвороб та шкідників. Оптимальна густота рослин на період збирання — 80-90 тис./га, на торфових ґрунтах -75-80, а на зрошуваних землях -90-100 тис./га. Перше глибоке розпушування ґрунту в міжряддях поєднують із підживленням мінеральними добривами після формування густоти посіву. Добрива вносять на глибину 12-14 см із розрахунку N20Р20К20.

Збирання врожаю. Збирання кормових буряків — досить складний і трудомісткий агротехнічний захід. Оптимальний строк збирання в Лісостепу — кінець вересня — початок жовтня. Найпоширеніший спосіб збирання — роздільний. Для цього використовують бурякозбиральні комплекси.

3. Ріпак озимий

Біологічні особливості.

Озимий ріпак — досить вибаглива до вологи олійна культура, особливо восени та весною. Транспіраційний коефіцієнт — 500-750. Вегетаційний період від сходів до збирання становить 289-320 днів. Ріпак — рослина довгого світлового дня. Насіння починає проростати при температурі ґрунту 0,1°С, однак для одержання здорових сходів необхідна температура від 14 до 17 °С. Ріпак витримує температуру на рівні кореневої шийки до мінус 12-14°С, добре росте і розвивається в літні місяці при температурі 18-20°С.

Кращими ґрунтами для ріпаку є чорноземи, сірі й темно-сірі лісові ґрунти. Оптимальна реакція ґрунтового розчину — рН 6,0-6,5.

Сорти і гібриди. Найпоширеніші сорти-Іванна, Атлант; гібриди — Соколівський, Галицький, Горизонт, Світоч, Тисменицький.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Озимий ріпак досить вибагливий до попередників. Кращими із них є чорні й добре угноєні зайняті пари, вико-вівсяні сумішки, а також сумішки озимого жита з озимою викою. Високий урожай ріпак дає після конюшини на один укіс і після ранньої картоплі, яка звільняє поле наприкінці липня. Гірші попередники — зернові культури. Проте у вологих районах ріпак можна сіяти після озимих культур, які звільняють поле до середини липня.

На одне й те ж саме поле ріпак потрібно повертати не раніше як через чотири роки. Не рекомендується його висівати після гірчиці, редьки, капусти та інших культур із родини капустяних. Посіви озимого ріпаку розміщені на підвищених місцях, влітку часто терплять від посухи, а взимку — від морозів і вітрів, особливо коли немає снігу.

Обробіток ґрунту залежить від попередників. Якщо ріпак висівають після конюшини, пласт орють плугами з передплужниками з одночасним боронуванням. Коли ж сіють після зернових або однорічних трав на зелений корм, то зразу за збиранням урожаю попередника лущать стерню, потім проводять оранку плугом із передплужниками в агрегаті з кільчастим котком і боронами на глибину 22-25 см з приорюванням органічних добрив. Застосовують напівпаровий обробіток. Особливо велике значення має вирівнювання поверхні ґрунту.

Удобрення. Озимий ріпак на одиницю врожаю виносить з ґрунту азоту, фосфору, калію, магнію, бору, сірки в два рази, а кальцію у п’ять разів більше, ніж озима пшениця. Приріст урожаю насіння від органічних добрив становить 0,9-1 т/га. Після стерньових попередників під ріпак потрібно вносити 30 т/га гною. Після конюшини застосовують тільки мінеральні добрива. Високі врожаї ріпаку одержують при внесенні 40 т/га гною та повного мінерального удобрення (N45Р45К60). Весною посіви підживлюють з розрахунку N15Р30К45. На кислих ґрунтах вносять 5-10 т/га вапна.

У південних районах під ріпак рекомендується давати 160 кг/га азоту, в тому числі до сівби — 60 кг/га і 100 кг/га весною після відновлення вегетації. На зрошуваних землях загальну кількість азоту збільшують до 220 кг/га. У поліських районах України найвищі врожаї одержують при нормі добрив N90Р60К120. У кожному конкретному випадку норми добрив потрібно розраховувати на заплановану врожайність.

Для сівби використовують тільки високоякісне насіння високих репродукцій з лабораторною схожістю не нижче 90%. Завчасно його протруюють офтанолом Т (40 кг/т), а для технічних цілей — вітаваксом 200 (2-3 кг/т). Добрі результати дає інкрустування насіння.

Догляд за посівами. У посушливі роки, щоб мати дружні сходи, ґрунт коткують кільчастими котками до і після сівби. Восени при утворенні ґрунтової кірки чи при загущенні посівів поле боронують.

Проти хвороб використовують альєт (1,2-1,8 кг/га). Проти шкідників застосовують бульдок (0,3 кг/га), карате (0,1-0,15 кг/га), сумі-альфу (0,3 кг/га), фастак (0,1-0,15 кг/га). Для боротьби з бур’янами застосовують бутізан 400 (1,75-2,5 кг/га), глісол (4-6 кг/га), керб 50 W (1 кг/га).

Оптимальна кількість рослин восени повинна становити 100-120 на 1 м2, що досягають нормою висіву насіння 6-8 кг/га. Наявність після зими більше 50 рослин на 1 м2 забезпечує оптимальну врожайність, 30-50 — задовільну. Якщо кількість рослин менша 30 на 1м2, то площу необхідно пересівати. Кращим способом сівби є звичайний рядковий (ширина міжрядь 15 см), а гдибина загортання насіння — 2-3 см. На легких ґрунтах його загортають на глибину 3-4 см. Сіють зерно-трав’яними або зерновими сівалками.

Збирання врожаю. Ріпак достигає нерівномірно. Збирають його роздільним способом і прямим комбайнуванням. Рослини скошують у валки, коли нижні листки опадають, близько половини стручків стають лимонно-зеленими, а вологість насіння знижується до 30-40%. Висота зрізу повинна бути 15-20 см. Обмолочують валки у міру підсихання, при вологості насіння 10-11% зернозбиральними комбайнами з пристроєм ПКК-5. Для підбирання валків жатки комбайна обладнують підбирачами ППТ-5 або ППТ-З-А. Частоту обертання барабана молотарки комбайна зменшують до 700-800 за хвилину.

Прямим комбайнуванням ріпак збирають у повній стиглості, коли насіння у стручках набуло темного кольору і затверділо, стебла побуріли, листки обсипались, але стручки ще не почали розтріскуватися. При збиранні насіння повинно мати вологість не вище 12%.

4. Ріпак ярий

Біологічні особливості.

Ярий ріпак — однорічна рослина з родини капустяних. В Україні поширений під назвою "кольза". Урожайність його дещо нижча, ніж озимого. Ярий ріпак менш вибагливий до умов вирощування. Це вологолюбна рослина довгого дня.

Насіння проростає при температурі 1-3°С, сходи переносять заморозки 3-5°С, а дорослі рослини до мінус 8°С. Добре росте на будь-яких ґрунтах, крім важких глинистих та піщаних, не терпить кислих і заболочених ґрунтів. Сходи з’являються через 4-10 днів, від сходів до цвітіння минає 45-60 днів. Вегетаційний період триває 80-110 днів.

Сорти ярого ріпаку — Оріон, Земир 2, Калинівський, Клітинний 1, Клітинний 2, Ліга 1, Микитинський, Отаман, Титан.

Місце в сівозмінні. Ярий ріпак висівають у полі, призначеному під ярі зернові культури. Найвищі врожаї він дає після картоплі, кукурудзи, буряків, озимої та ярої пшениці, ячменю, зернобобових культур і багаторічних трав. Часто цим ріпаком замінюють озимий, коли той гине внаслідок несприятливих умов перезимівлі.

Обробіток ґрунту. Після стерньових попередників проводять 2-3 лущення дисковими і лемішними лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Під зяб орють у кінці вересня — на початку жовтня на глибину 20-22 см, а на важких ґрунтах — на 25-27 см. Весною застосовують систему мінімального обробітку ґрунту. На вирівняних полях обмежуються однією передпосівною культивацією на глибину 4-5 см.

Удобрення Ярий ріпак добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив при використанні як на насіння, так і на зелений корм. Під нього потрібно вносити 25-30 т/га органічних добрив. Він інтенсивно використовує післядію органічних добрив внесених під попередник. Залежно від попередників, наявності поживних речовин у ґрунті під ярий ріпак вносять N60-120 Р60-120. У прифермських сівозмінах під ярий ріпак застосовують рідкий гній з розрахунку 50-100 м3/га.

Сівба. Насіння ріпаку очищають, сортують, перед сівбою протруюють офтанолом Т (40 кг/т), або вітаваксом 200 (2,0-3,0 кг/т). Сіють ярий ріпак звичайним рядковим способом (ширина міжрядь 15 см) з нормою висіву 2,5-3 млн./га схожих насінин, що становить 10-12 кг/га, а на засмічених полях — широкорядним способом (45 см) при нормі висіву 4-7 кг/га. Сіють відразу після ранніх зернових культур на глибину 2-4 см залежно від вологості ґрунту.

Догляд за посівами й збирання врожаю ярого ріпаку такі самі, як і озимого. Для боротьби з бур’янами застосовують глісол (4-6 кг/га), бутізан 400 (1,75-2,5 кг/га).

5. Соняшник

Біологічні особливості.

Соняшник — відносно теплолюбна культура. Насіння починає проростати при температурі 2-5°С, однак сходи при такій температурі з’являться на 25-28-й день. При температурі 20°С насіння сходить на 6-й день. При сівбі соняшнику в непрогрітий ґрунт рослини відстають у рості, подовжується вегетаційний період.

Сходи добре переносять тимчасові заморозки до мінус 7-8 °С, але потребують при цьому інтенсивного освітлення. Середньодобова температура повітря у першій половині вегетації повинна бути близько 220С, а в період цвітіння-дозрівання — 24-25°С. Для дозрівання соняшнику необхідна сума ефективних температур у межах 2300-2700°С.

Вимоги соняшнику до вологи досить високі, хоча він вважається посухостійкою рослиною. Транспіраційний коефіцієнт — 470-570. Насіння при проростанні поглинає 70-100% вологи своєї маси. Загальна витрата ґрунтової вологи під час вегетації з 1 га становить 3900-5800 м2. Рослини використовують вологу з глибини до 3 м, висушуючи іноді повністю 1,5-метровий шар ґрунту.

Соняшник дуже вибагливий до інтенсивного сонячного освітлення. Це рослина короткого дня. Він добре росте на чорноземах різних типів і каштанових ґрунтах, погано — на важких глинистих, схильних до заболочування, піщаних і супіщаних ґрунтах. Сприятливим для росту рослин є інтервал рН 6,0-6,8. Досить вибагливий до поживних речовин. На 1м насіння виносить із ґрунту азоту5-6 кг, фосфору-2-2,5 і калію — 10-12 кг.

Сорти і гібриди — Донський крупнонасінний, Дунай, Запорізький 14, Запорізький 26, Запорізький 28, Запорізький 9, Запорізький кондитерський, Красень, Одеський 122, Одеський 123, Одеський 149, Одеський 249, Одеський 504, Світоч, Слов’янин, Харківський 3, Харківський 49, Харківський 58, Харківський 7, Хортиця та ін.

Технологія вирощування.

Місце в сівозмінні. На беззмінних посівах соняшник дуже уражується хворобами, бур’янами та пошкоджується шкідниками. Така сівба збільшує пошкодження вовчком до 86% проти 13% у сівозміні. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни, щоб він повертався на старе місце не раніше як через 8-10 років. Найкращими попередниками для нього є озимі культури, які висівали по зайнятих і чистих парах, та кукурудза. У лісостепових районах попередником можуть бути ярі колосові культури.

Обробіток ґрунту. Після колосових культур стерню лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Повторно розпушують ґрунт із деяким поглибленням у міру проростання бур’янів. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, перше лущення проводять дисковими знаряддями в 1-2 сліди. Коли проростуть бур’яни, повторно лущать лемішними лущильниками або культиваторами-плоскорізами на глибину 12-14 см. У кінці вересня — на початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см, а на ґрунтах легкого механічного складу — на 20-22 см.

Після кукурудзи, перед оранкою поле 1-2 рази розпушують важкими дисковими боронами для подрібнення післяжнивних решток. Орють плугами з передплужниками на глибину 27-30 см. У зоні достатнього зволоження застосовують напівпаровий обробіток. У південних областях, де можлива вітрова ерозія, основний обробіток ґрунту проводять ґрунтозахисними знаряддями. Після стерньових попередників ґрунт обробляють бороною БИГ-3, потім розпушують культиваторами-плоскорізами на глибину 10-12 см, а далі глибоко розпушують КПГ-250, КПШ-5 на глибину 25-27 см. Якщо зяб добре вирівняти восени, весною достатньо провести одну передпосівну культивацію. При недоброякісному зяблевому обробітку до передпосівної культивації проводять боронування або ранню культивацію на глибину 8-10 см в агрегаті з боронами. Передпосівна культивація повинна бути проведена високоякісно на глибину 6-8 см, при вирощуванні гібридів глибина передпосівного обробітку становить 5-6 см.

Удобрення. Соняшник має розтягнутий період засвоєння поживних речовин. Система удобрення цієї культури складається з основного і рядкового удобрення. Органічні добрива краще вносити під попередню культуру в дозі 30-40 т/га. У Лісостепу України на чорноземних і темно-каштанових ґрунтах найвищі врожаї одержують при внесенні азотно-фосфорних добрив. За недостатньої забезпеченості ґрунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) вносять 60 кг азоту і 90 кг/га фосфору, за середньої — (5-10 мг на 100 г ґрунту) дають N45-60Р90, а за високої (понад 10 мг на 100 г ґрунту) — N20-30Р30. Норми добрив слід уточнювати в кожному конкретному полі.

Сівба. Насіння готують до сівби відразу після збирання насінних посівів. Його очищають, сушать, сортують і тільки після цього засипають на зберігання. Для відбору повноцінного використовують пневматичні сортувальні столи ПСС — 2,5 БПСУ -3. Висівають насіння масою 1000 насінин для сортів популяцій — 80-90 г, а для гібридів — не менше 50 г, чистота — 98-99,9%, панцирність — 96-99, схожість — 87-92%. За 1,5-2 місяці до сівби насіння протруюють ТМТД (3 кг/т), проти дротяника обробляють технічним 90%-м гамма-ізомер-гексахлораном (4 кг на 1 т насіння).

Сіють соняшник пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см, сівалками точного висіву на глибину 6-8 см для сортів і на глибину 4-6 см для гібридів. Норма висіву залежить від густоти насадження. Оптимальна густота рослин в Лісостепу складає 55-60 тис/га. При цьому норма висіву збільшується при застосуванні гербіцидів на 15-20%, без гербіцидів — на 25-30 % (страхова надбавка). Ранньостиглі й низькорослі сорти та гібриди не знижують урожайності при загущенні до 80 тис./га. Оптимальний строк сівби, коли ґрунт прогріється на глибині 10 см до 10-12 0С. Кожне окреме поле соняшнику потрібно засівати за 1-2 дні, в господарстві сівбу закінчують протягом 4-6 днів.

Догляд на посівами. Коли вирощують соняшник за інтенсивною технологією з використанням високоефективних гербіцидів потреба у догляді за посівами відпадає. За наявності бур’янів проводять досходове боронування через 5-6 днів після сівби. Якщо утворюється щільна кірка, проростають бур’яни і ґрунт дуже ущільнюється, в період вегетації проводять одне розпушування міжрядь у фазі 5-7 пар справжніх листків на глибину 5-6см. У боротьбі з бур’янами застосовують такі гербіциди: гезагард (2-4 кг/га), гоал 2Е (0,8-1 кг/га), дуал (1,6-2,6 кг/га), ептам 6Е


Сторінки: 1 2