Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Історія розвитку фондового ринку. Біржовий ринок

Становлення фондового ринку розпочалося з кінця XV — початку XVI ст. у великих містах Європи. Прообразом бірж стали збори купців на міських площах перед прилавками мінял. На біржових зборах у Венеції та Флоренції здійснювалась торгівля облігаціями державних позик, на лейпцизьких ярмарках продавались частки (акції) рудників, у Генуї існував ринок векселів. Проводилась торгівля векселями також у місті Брюгге (Нідерланди) на майдані біля будинку знатного міняйла та маклера Ван де Буреє. Герб на будинку цього міняйла складався з трьох гаманців. Звідси, як вважають деякі дослідники, і отримала свою назву "біржа" (пізньолатинська bursa — гаманець).

На початку XVII ст. виникла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі. Важливим фактом в історії Амстердамської біржі було те, що вона першою ввела в свій обіг акції. В XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувались цінні папери 44 найменувань, серед яких значне місце займали акції та облігації державних позик. Амстердамська біржа мала характер універсальної біржі — фондової, товарної, валютної і зберегла свій характер до наших днів. У США, Англії та інших країнах фондові біржі відділилися від товарних.

У той час коли Амстердамська біржа вже функціонувала, лондонські брокери укладали угоди на площах та в кафетеріях. З початком промислового перевороту торгівля акціями та борговими зобов'язаннями в Англії значно розширилась, зросла потреба в організованому веденні торгівлі. І як результат у 1770 р. почала функціонувати Лондонська фондова біржа.

Перша американська фондова біржа з'явилась у 1791 р. у Філадельфії, а в 1792 р. виникла біржа, яка сьогодні називається Нью-йоркською фондовою біржею.

У період з XVI по XVIII ст. біржі набули своїх основних характерних рис. Визначальне значення для розвитку біржової торгівлі в середині XVI ст. мали біржі Антверпена і Ліона. Саме в цей період були створені біржі в Тулузі, Гамбурзі, Франкфурті та Лейпцигу. В основному це були товарні та вексельні біржі. Основою роботи Антверпенської і Ліонської бірж були не угоди з товарами, а робота з векселями і позиковим капіталом, в основному державними борговими зобов'язаннями.

У XVII—XVIII ст. визначальну роль відігравала спочатку Амстердамська, а потім Лондонська, Паризька та Віденська біржі. Кінець XVIII — початок XIX ст. ознаменувалися появою на ринку значної кількості великих державних позик. Першість тут утримувала Англія і відповідно Лондонська біржа. На континенті в цей час велике значення мала Франкфуртська біржа.

Наприкінці XIX ст. у зв'язку з широким поширенням акціонерної форми власності на фондових біржах основне місце зайняли операції з акціями, а торгівля державними цінними паперами значною мірою перейшла на позабіржовий ринок.

Першою біржею в Росії стала Петербурзька фондова біржа, відкрита за ініціативою Петра І у 1703 р. Спочатку на біржі котирувались іноземні векселі та облігації державних позик, а з 1827 р. почали котируватися акції. Незважаючи на те, що біржа була відкрита майже на 70 років раніше Лондонської, відігравати значну роль в економічному житті країни вона стала лише в XIX ст. Стабільна робота біржі з щоденним котируванням цінних паперів почалась після затвердження ЇЇ статуту в 1870 р.

У 1900 р. на Петербурзькій фондовій біржі було створено фондовий відділ, що засвідчив створення в країні єдиної централізованої фондової біржі, яка отримала право здійснювати котировку цінних паперів у масштабах всієї імперії. Положенням Міністерства фінансів "Про утворення на Санкт-Петербурзькій біржі Фондового відділу" передбачалося, що бюлетень Фондового відділу є офіційним документом, а наведені в ньому курси й ціни є обов'язковими при укладанні угод на всій території країни.

На території України фондові біржі почали діяти значно пізніше, ніж у Росії, оскільки після створення біржі в Санкт-Петербурзі рівень товарного виробництва і торгівлі в Росії були ще тривалий час недостатніми для широкого розвитку біржової торгівлі. Протягом майже цілого століття Санкт-Петербурзька біржа залишалася єдиною в Росії. У 1796 р. було відкрито біржу в Одесі, в 1816 р. — у Варшаві, в 1837 р. — у Москві та деяких інших містах.

Після реформи 1861 р. у Росії прискореними темпами почали встановлюватися капіталістичні відносини, кількість бірж значно зросла і в 1913р. вона вже становила 90. На території України відкрились біржі в Києві (1869), Харкові (1876), Миколаєві (1885) та ін.

На Київській біржі проводились операції з державними цінними паперами, акціями цукрових заводів, облігаціями приватних підприємств, векселями, заставними листами, золотом, сріблом. Специфічно київськими паперами, які постійно котирувались на Київській біржі, були цінні папери міських кредитно-фінансових закладів, місцевих машинобудівних та чавуноплавильних заводів. Протягом 90-х років у Києві сформувався вторинний ринок паперів цукрових заводів, промислових товариств та комерційних банків. У 1907—1908 р. у зв'язку зі зростанням експорту цукру виникли специфічні цінні папери, пов'язані з правами на вивіз цукру, які мали риси строкових угод.

У роки Першої світової війни діяльність бірж припинилася. У серпні 1914 р. була закрита також Київська біржа, проте у вересні вона відновила свою роботу неофіційно. Контракти укладались на біржі навіть в 1916—1917 р.

Функціонування фондового ринку у імперії перервалося подіями 1917 p., а потім знову відновилося на деякий час у роки непу. Перші товарні біржі виникли в 1921 p., а в 1923 р. при деяких з них були відкриті фондові відділи, призначені для визначення курсу червінця і впорядкування валютних операцій державних органів та кооперації. Згодом там почали розміщувати державні позики.

У 1930 р. з ліквідацією багатоукладності в економіці, посиленням командно-адміністративної системи потреба в біржовій торгівлі відпала, і в країні ринок цінних паперів перервав своє існування на довгі роки.

Біржовий ринок

Біржова торгівля цінними паперами є однією з форм організованого ринку, що діє за визначеними правилами. На біржових торгах здійснюється організоване укладання цивільно-правових угод, які приводять до зміни права власності на цінні папери особами, що мають виключне право на укладання таких угод. Характерними рисами біржової торгівлі є визначеність місця і часу, підпорядкованість встановленим правилам біржової торгівлі, концентрація попиту і пропозиції, публічність, гласність, регульованість з боку держави і громадськості.

Фондова біржа є організаційно оформленим, постійно діючим ринком, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі. За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами або установами, що підпорядковуються державі.

Фондові біржі — це некомерційні організації, що не ставлять мету отримання власного прибутку і не виплачують доходів від власної діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись за рахунок продажу її акцій, що дають право вступати в її члени, регулярних, як правило, щорічних членських внесків членів біржі та біржових зборів з кожної угоди, що укладається на біржі.

На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.

Основними функціями біржі є:*

організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;*

визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;*

гарантування виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за укладеними на біржі угодами;*

здійснення біржового арбітражу, розв'язання спірних питань, що виникають за біржовими угодами у процесі біржових торгів;*

забезпечення учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан та тенденції розвитку фондового ринку.

Визначення ринкової ціни є однією з найважливіших функцій біржі, оскільки ціни на цінні папери, що встановлюються на біржі, суттєво впливають на ціни інших активів, які є в обігу. Крім виявлення та встановлення ціни, частиною ціноутворюючої функції біржі є також стабілізація та прогноз цін на біржовому ринку. Стабілізація цін на біржовому ринку відбувається через встановлення допустимих змін цін на біржові активи. Цьому також сприяє діяльність співробітників біржі, які ведуть торги окремими видами цінних паперів і здійснюють у разі потреби купівлю-продаж цінних паперів від свого імені. Прогнозна функція більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами, оскільки ціни на ринку строкових угод мають суттєвий вплив на формування поточних ринкових цін.

Для організації біржових зборів та проведення гласних публічних торгів біржа повинна мати приміщення, комп'ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.

Правила біржової торгівлі повинні передбачати види цінних паперів, що можуть котируватись на біржі, умови допуску цінних паперів до торгів, види угод, що можуть укладатись на біржі, порядок проведення торгів, формування біржового курсу та ведення розрахунків, види послуг, які може надавати біржа, і розмір плати за них, обов'язки членів біржі, систему інформаційного забезпечення тощо.

Регулювання біржового ринку здійснюється з метою створення нормальних умов для діяльності всіх учасників ринку, захисту учасників ринку від недобросовісної конкуренції та шахрайства, забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на основі концентрації попиту та пропозиції, сприяння розвитку ринку, інноваційним процесам на ринку. Процес регулювання на біржовому ринку включає створення відповідної законодавчої та нормативної бази, відбір професійних учасників ринку, ліцензування їх діяльності, контроль за виконанням учасниками ринку норм та правил функціонування ринку, в тому числі систему санкцій за невиконання норм та правил поведінки на ринку. Біржовий ринок — це ринок не лише регульований державою ззовні, а й ринок з досить жорсткою системою саморегулювання. На біржах дотримуються писаних і неписаних кодексів поведінки. Біржі є досить закритими організаціями, стати членом яких, як правило, важко.

Для допуску до обігу та котирування на фондовій біржі цінні папери мають пройти процедуру лістингу — включення до списку цінних паперів, що вже котируються на біржі. Основними критеріями при прийнятті рішення про включення акцій певної компанії до списку та допуску до котирування на біржі є ступінь інтересу інвесторів до цієї компанії, місце компанії в галузі та її стабільність, належність компанії до галузі, що розвивається, перспективи, які дають змогу і надалі зберігати свої позиції на ринку. Включення цінних паперів до лістингу підвищує престиж корпорації та ступінь ліквідності її цінних паперів, допомагає корпорації зберігати на ринку достойну конкурентну позицію та сприяє встановленню справедливого ціноутворення в результаті котирування.

Котирування полягає у визначенні курсів цінних паперів через зосередження попиту та пропозиції, зіставлення лімітів цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановленні оптимальної ціни, при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів.

Розрізняють фіксингове котирування, або простий аукціон, та безперервне котирування, або безперервний аукціон. При фіксинговому котируванні замовлення на купівлю-продаж цінних паперів збираються брокерами і подаються на біржу перед проведенням котирування. У визначений час відбувається зіставлення реального попиту та пропозиції цінних паперів. У результаті котирування встановлюється єдина ціна, за якою виконуються всі заявки і яку називають ціною дня. Як правило, протягом одного біржового дня відбувається одне котирування. Момент встановлення єдиної ціни називають фіксингом.

Безперервне котирування, або мультифіксинг, полягає в постійному зіставленні попиту і пропозиції цінних паперів. Учасники торгів можуть виставляти заявки на купівлю та продаж цінних паперів у будь-який момент торгової сесії. Допускається коригування ціни та обсягу заявок, а також їхнє зняття з торгів до моменту укладення угоди. Курсом цінного папера на певний момент часу є ціна, за якою були виконані останні замовлення, а протягом дня існує безліч курсів. При безперервному котируванні протягом дня фіксуються максимальна, мінімальна ціни та ціна угоди "на закриття", або ціна цінного папера за угодою, що укладається перед закриттям біржі. На наступний день саме ця ціна буде вважатись ціною дня при оприлюдненні результатів торгів та розрахунку цінозмін на ринку.

Котирування акцій компанії може бути припинено за рішенням біржової ради або за вимогою самої компанії. Тимчасове призупинення котирування може застосовуватись у випадку, коли є ажіотаж навколо акцій певної корпорації або велика незбалансованість між кількістю заявок на купівлю та продаж цих акцій.

Переважна більшість угод на біржах здійснюється з повними лотами, де лот характеризує мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі. Лот може визначати мінімальну кількість цінних паперів, які можуть бути куплені (продані) на торгах, або мінімальний обсяг угоди в грошових коштах. У біржовій торгівлі допускаються операції з неповними лотами, проте вони, як правило, здійснюються через спеціалістів. Спеціалісти діють при цьому як дилери, виконуючи операцію від свого імені і за свій рахунок та беручи за надану послугу комісійні (12,5 цента за акцію на NYSE).

Порядок проведення операцій на фондовій біржі полягає в подачі заявки, укладенні угоди, перевірці параметрів угоди (якщо угода укладається усно або по телефону), здійсненні взаєморозрахунків, виконанні угоди. Угоди, укладені на біржі, обов'язково реєструються біржею або професійним учасником біржової торгівлі, який має на це право.

При проведенні торгів одні заявки брокерів виконуються безпосередньо, інші з тих чи інших причин можуть бути передані спеціалістам для виконання. Основні схеми укладання угод наведено на рис. 18.2.

Рис. 18.2. Схеми укладання угод на біржі

Згідно з першою схемою покупець та продавець подають відповідні заявки брокерам. При цьому вони попередньо укладають з брокерами договір на обслуговування і гарантують оплату куплених цінних паперів або передають брокеру цінні папери, що пропонуються до продажу. Брокери виконують замовлення клієнтів. Після цього проводять кліринг та розрахунки за угодою.

За другою схемою дилер скуповує цінні папери у продавця і від свого імені продає покупцеві. Відповідно до третьої схеми один брокер бере заявку покупця і виконує її, купивши цінні папери у дилера. Другий брокер виконує заявку продавця, продаючи відповідні цінні папери дилеру.

Оформлення цінних паперів різних інвесторів на ім'я брокера в багатьох випадках полегшує процедуру кліринга. Якщо, наприклад, покупець і продавець акцій є клієнтами одного брокера і зареєстрували цінні папери на ім'я брокера, ім'я власника акцій у результаті купівлі-продажу не змінюється.

Основними параметрами угоди, що укладається на фондовій біржі, є назва, ціна та кількість активу, термін виконання, коли здійснюється передача цінних паперів, та термін розрахунків, коли відбувається передача грошових коштів. Переважна більшість угод на біржі укладається відповідно до принципу "поставки проти оплати", коли продавець для отримання оплати спочатку здійснює поставку цінних паперів контрагенту угоди. Оплата проводиться одночасно з поставкою цінних паперів. Безпосередній переказ коштів відбувається через кілька днів після укладення угоди до закінчення дня, призначеного для виконання угоди. З розвитком телекомунікаційних та комп'ютерних систем термін переказу коштів має тенденцію до скорочення. В майбутньому розрахунки здійснюватимуться на безперервній та щоденній основі.

Переважна більшість біржових операцій має невиробничий характер і орієнтована на отримання спекулятивного прибутку від використання постійних коливань курсів цінних паперів. Існує тільки одна біржова операція, яку можна вважати виробничою, — це розміщення нових цінних паперів. Через біржу може бути проведений також продаж акцій з контрольної позиції або продаж акцій, випущених раніше, у вигляді контрольного пакета в кількості, достатній для зміни контролю над компанією. Допускається закрите розміщення акцій, які випускаються додатково до випущених раніше і вже включених до біржового списку. Якщо кількість додаткових акцій становить більш як 25% акцій, що вже перебувають в обігу, біржа може вимагати згоди акціонерів компанії на закрите розміщення акцій. Біржа може також вимагати від покупців акцій зобов'язання не перепродавати акції протягом певного періоду часу.

Широке впровадження комп'ютерних технологій у біржовій торгівлі привело до того, що певна кількість біржових операцій виконується в автоматичному режимі. Зручна і швидкодіюча система комп'ютерного укладення угод, що в цілому сприяє підвищенню ефективності біржового ринку, іноді відіграє негативну роль в моменти втрати біржею рівноваги в результаті спекулятивних операцій.

Крім стандартних послуг за операціями з цінними паперами, фондові біржі забезпечують учасників операцій на фондовому ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан фондового ринку та тенденції його розвитку. До 30% доходів бірж становлять доходи від надання інформаційних послуг.

Найбільшими фондовими біржами світу є біржі Нью-Йорка, Токіо та Лондона. Біржі, за винятком цих та ще кількох крупних бірж, являють собою досить невеликі ринки, що негативно впливає на ліквідність ринку акцій. Серед 14 найбільших фондових бірж світу 6 американських.

Близько третини акцій, що котируються на Лондонській біржі, є акціями іноземних корпорацій, на Токійській — частка іноземних акцій не перевищує 10%. У США та Японії ринкова ціна акцій, що котируються на біржах протягом року, становить близько 80% вартості акцій, що знаходяться в обігу. Це означає, що ця частка акцій міняє протягом року своїх власників. Різниця між цінами попиту -пропозиції на розвинених ринках становить близько 0,1% ціни біржового активу.

За останні роки різко зріс обсяг біржових операцій. Однією з причин різкого збільшення кількості трансакцій на біржі стали зміни в складі інвесторів. Якщо раніше більшість угод укладалась на користь малих інвесторів, то сьогодні близько 70% щоденних угод пов'язані з великими інституційними інвесторами — інвестиційними та страховими компаніями, пенсійними фондами тощо.

Подальший розвиток біржової торгівлі приводить до розмивання принципів визначеності місця, часу та публічності. Комп'ютеризація і телекомунікації разом з лібералізацією фондового ринку сприяють глобалізації ринку і його дії практично неперервно. Збільшується кількість учасників, зникає відмінність між біржовим та позабіржовим ринком.

Рекомендована література

1. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII.

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР.

3. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Закон України від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

4. Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Затверджено Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. № 142/97.

5. Порядок видачі Дозволу на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Затверджено наказом ДКЦПФР від 1 квітня 1996 р. № 59.

6. Порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності. Затверджено наказом ДКЦПФР від 13 вересня 1996 р. № 203-а.

7. Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи. Затверджено наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996р. Л» 328.

8. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. — К., 1997.

9. Губський Б.В. Біржові технології ринку. — К., 1997.

10. Міріна КЈ. Розвиток бірж на Україні. — К., 1997.

11. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М., 1995.

12. Рубцов БД. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. — М., 1996.

13. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / Керівник авт. кол. В.В. Ос-польський. — К., 1994.

14. Річні звіти ДКЦПФР за 1999—2001 pp.