Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Акмеологічні технології особистісного і професійного розвитку

ПЛАН

1. Акмеологічні моделі.

2. Сутність акмеологічних технологій.

3. Акметектоніка.

4. Методи вимірювання і оцінки особистісного і професійного розвитку.

5. Основні напрямки вимірювання особистісного і професійного розвитку.

6. Навчаючі технології та технології ігромоделювання.

1. Акмеологічні моделі.

При вирішенні акмеологічних завдань часто виникає необхідність представлення отриманих результатів в деякому узагальнюючому вигляді, системне відображаючи його характеристики. Навіть сам процес особистісно-професійного розвитку повинен спрямовуватися ідеальним уявленням – образом майбутнього стану суб’єкту праці, який повинен відображати бажані властивості. Тобто мова йде про необхідність створення відповідних акмеологічних моделей.

Під поняттям модель розуміють систему об’єктів чи знаків, які відтворюють деякі істотні властивості об’єкту-оригіналу. У всіх випадках моделі виступають в якості аналога об’єкта-оригіналу, вони подібні на нього. Степінь відповідності моделі об’єку-оригіналу є важливим показником повноти та істинності теорії з допомогою якої і створювалася модель. Розробка моделі – моделювання – це загальнонауковий метод дослідження будь-яких явищ.

Моделі виконують такі функції: ілюстративну, трансляційну, пояснювальну, передбачувальну. В науці і техніці моделювання використовують досить широко це дозволяє вирішувати багато проблем, які не доступні глибокому і точному теоретичному аналізові. Моделювання відіграє значну роль в машинобудуванні, архітектурі, транспорті. Найбільш поширеними є математичні і фізичні моделі. Наприклад, відомий досить курйозний приклад, коли під час дискусії по проблемам людського мозку було запропоновано „просту і оригінальну” його модель. Тобто було зроблено наступне: як відомо загальний електричний опір мозку людини становить приблизно 5 КОм – тобто резистор в 5 кілоом є моделлю мозку – чи це реальна модель? (вона на відповідає всім вимогам, а тому є тільки моделлю однієї функції опірності а не всього мозку). Тому в моделі повинні бути адекватно представлені властивості об’єкту-оригіналу.

У психології часто використовують моделі. Наприклад, математична модель особистості, сенсорного простору, моделі діяльності людини-оператора. Моделювання використовується і в педагогіці, в основному при описі педагогічних систем. Розробка моделей педагогічних систем здійснюється в п’ять етапів:–

визначення об’єкту дослідження;–

активізація знань про об’єкт-оригінал;–

обґрунтування необхідності моделювання;–

вибір змінних і основних постулатів;–

відбір тих об’єктів. Які піддаються вивченню.

В акмеології моделей є значно менше. При побудові акмеологічних моделей доцільно використовувати таку схему. Спочатку на основі теоретичних досліджень формується гіпотеза і а її фундаменті створюється певна концептуальна модель в ній відображаються загальні зв’язки, якості і відношення на рівні теоретичних знань. Її теоретичне вивчення дозволяє розробити конкретну модель, яку називають нормативною. Нормативна модель, повинна в значній степені відображати психологічну сутність явища, що вивчається. Необхідно щоб в моделі була інформація: по-перше про умови діяльності і розвитку, діючих факторах, характері їх впливу; по-друге про особистісні характеристики суб’єкту діяльності, які необхідно розвивати до рівня професіоналізму.

Важливим моментом, який пов’язаний із розробкою моделі є вибір її форми. Для нормативних моделей рекомендується якісні лінгвістичні описи. Отримана нормативна модель підлягає емпіричній або експериментальній перевірці. Узагальнення даних теоретичних і емпіричних досліджень сприяють уточненню моделі, вона стає значно ближчою до об’єкту-оригіналу. Тобто отримують дескриптивну модель. На базі дескриптивної моделі здійснюється аналіз і систематизація факторів, які сприяють розвитку професіоналізму особистості, визначають шляхи розвитку, розробляють науково-практичні рекомендації.

Отже, акмеологічна модель – це система об’єктів і знаків, які відтворюють істотні властивості об’єкта-оригіналу – ідеального образу професіоналу чи еталону особистісно-професійного розвитку. В акмеології з допомогою моделей синтезуються знання про те, що повинно бути сформовано. Здійснюється співставлення того, що є в наявності з тим, що повинно бути сформованим, а також визначаються умови і фактори, які сприяють цьому процесові. На сьогоднішній день в акмеології отримали поширення моделі, засновані на різних формах системного опису:–

вербальні (створювалися на перших етапах були досить простими у вигляді лінгвістичних описи, що відображали ті чи інші сторони професіоналізму);–

аналітичні (табличні, матричні, функціональні);–

геометричні (просторові моделі, графіки, кільцеві структури);–

структурно-функціональні (кібернетичні).

В акмеології використання моделей не обмежується тільки дослідницькими цілями. Моделювання активно використовується при розробці програм чи індивідуальних планів особистісно-професійного розвитку. Такі моделі зазвичай орієнтовані на використання методу ігромоделювання.

2. Сутність акмеологічних технологій.

Акмеологічні методи і перш за все акмеологічна діагностика, експертиза, акмеологічний опис і акмеограма дають хороше уявлення про стартові можливості і потенціал суб’єкту, який націлений на досягнення високого професіоналізму особистості і діяльності. Наступне завдання це виявлення того, яким чином чи з допомогою яких методів здійснювати прогресивний особистісно-професійний розвиток до рівня високого професіоналізму. Концептуально ці методи і способи називаються акмеологічними технологіями.

Слово „технологія” грецького походження: techne – мистецтво, майстерність; logos – наука. Сам термін „технологія” стосовно навчального процесу було вперше вжито у 1886 р. американцем Дж. Саллі. У процесуальному розумінні технологія відповідає на конкретне запитання: „Як зробити (з чого і яким способом)?”. Технологічний процес, у нашому розумінні, передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних для цього засобів.

Зазначимо, що на сьогоднішній день ні серед учених-теоретиків, ні серед практиків поки що не існує загальноприйнятого трактування поняття „технологія”. Це спонукало нас до короткого дослідження в даній області. Було встановлено, що до формулювання зазначеного поняття підходять з різних позицій. У наукових джерелах його трактують як:

? проведення різних операцій, що здійснюються певним способом і в певній послідовності;

? технологічний процес;

? сукупність способів і прийомів, що використовуються у будь якій справі;

? різні методи, матеріали, словом, все, що бере участь в навчальному процесі та сприяє у роботі.

Категорія „технологія” швидко посіла значне місце і в акмеології. Акмеологічна технологія – сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості розвиток якостей, які сприяють досягненню високого рівня професіоналізму.

Технологічний аспект здійснює вплив на уточнення базових акмеологічних категорій, зокрема, деякі акмеологи вважають, що професійну майстерність можна розглядати як оволодіння комплексом продуктивних психотехнологій і технологій професійної діяльності. Дуже часто акмеологічні технології ототожнюють із психологічними технологіями, проте вони лише близькі, але зовсім не тотожні. Зокрема, їх принциповою відмінністю є спрямованість дій.

Акмеологічні технології відрізняються в першу чергу гуманістичною спрямованістю, тому, що вони призвані допомогти в здійсненні прогресивного розвитку особистості, тоді як психологічні впливи по своїй суті є маніпулятивними. Гуманістична спрямованість акмеологічних технологій стала основою для гуманітарно-технологічного розвитку особистості.

В акмеології розроблені і успішно використовуються гуманітарні технології самопізнання, самооцінки, саморозвитку. Акмеологічні технології завжди є індивідуально спрямованими, вони використовуються для особистісно-професійного розвитку особистості. Головним методом акмеологічних технологій є акмеологічний вплив. Акмеологічний вплив – це інтегрований і цілеспрямований вплив, який здійснюється на особу чи групу, і має гуманістичний зміст і спрямований на розвиток особистості або групи. Підвищення рівня саморегуляції в результаті акмеологічного впливу необхідно для того, щоб сформувати в людей впевненість в собі, своїх силах, виключити виникнення паніки і песимістичних настроїв, боязні завтрашнього дня, підвищити їх працездатність, стресостійкість, більш повно реалізувати потенціал тобто зробити особистість більш сильною.

Розробка інструментарію акмеологічних технологій привела до формування напрямку, який має назву – акметектоніка.

3. Акметектоніка – розглядає виключно тільки внутрішні причини і детермінанти руху до професійного акме. Отже, акметектоніка – це внутрішній рух до оптимуму, яке дозволяє суб’єкту на основі самопізнання і саморозвитку визначити свою точку , своє джерело, рухому силу розвитку. В акметектоніці еталон суб’єкту професійної діяльності визначений як образ акме, під яким розуміють сукупність найвищих якісних показників інтелектуальних, емоційних, вольових, комунікативних характеристик і складових здоров’я, отриманих в процедурах оцінювання і корекції. Її структура виглядає таким чином: інтелектуальна акметектоніка, емоційно-чуттєва акметектоніка, вольова акметектоніка, комунікативна акметектоніка, акметектоніка здорового способу життя.

Кожний розділ акметектоніки включає: 1) одиниці аналізу, розвитку і реалізації; 2) експертно-діагностичні методи збору, аналізу і інтерпретації інформації, отриманої про об’єкт; 3) модель реальних професійних якостей; 4) модель реальних професійних здібностей; 5) модель реальних умінь і навиків; 6) техніки впливу і самовпливу в процесі навчання і розвитку; 7) техніки корекції і самокорекція наявного стану; 8) техніки конструювання і розвитку професійного акме.

4. Методи вимірювання і оцінки особистісного і професійного розвитку.

Розрізняють кількісну та якісну оцінку певних параметрів. Якісна оцінка передбачає нечислову оцінку значних особистісних і професійних якостей. Кількісна оцінка – проводиться на основі числових шкал для оцінки вираженості значних особистісних і професійних якостей. В цілому якісна оцінка і кількісні вимірювання можуть розглядатися як приклади в загальній процедурі вимірювання. Розрізняють такі рівні (шкали) вимірювання:–

номінальний;–

порядковий;–

інтервальний;–

рівень пропорційних оцінок.

Розглянемо більш глибше особливості представлених рівнів і конкретні приклади їх використання для оцінки особистісних і професійних якостей працівників.

Номінальне вимірювання формалізує процедуру класифікації, але при цьому володіє найменшим набором корисних властивостей, даючи лише набір дискретних категорій, які дозволяють розділяти різні об’єкти. Наприклад, вимірювання пов’язані із статтю, національністю, партійною приналежністю.

До номінального вимірювання належить матричний метод, який передбачає співставлення реальних і наявних якостей він має оцінки: „відповідає – не відповідає”. Метод виконання – методика, яка передбачає якісне описання того, що зробив працівник за певний період. Інколи використовують метод критичного випадку (метод інциденту), в рамках якого проводиться аналіз поведінки особистості в важких чи критичних ситуаціях, можуть розглядатися його зриви на роботі.

Порядкове вимірювання дозволяє не тільки розбити об’єкти на класи але й впорядкувати їх. Найбільш відомий приклад такої шкали є шкільні оцінки (від 1 до 12 ). Поширеність порядкових вимірювань для оцінки професійного розвитку ілюструється традиційним підсумком атестаційних процедур „відповідає займаній посаді”, „відповідає займаній посаді при умові покращення роботи”, „рекомендується зміна виду діяльності”. Досить просто використовувати також при проведенні оцінки у невеликих трудових колективах (до 10 чоловік) методику класифікації по порядку. Вона передбачає виділення кращих і гірших працівників. Для цього експерти розміщують працівників по кожному із критеріїв, які оцінюються (їх морже бути декілька) по порядку від самого кращого до гіршого. Індивідуальна підсумкова оцінка може визначатися як сума порядкових місць по всім показникам, які досліджувалися. Дякуючи такому сумуванню проявляється можливість перейти від порядкових шкал до інтервальний і дати оцінку в балах.

Інтервальне вимірювання – дозволяє не тільки класифікувати чи впорядкувати об’єкти, але й сказати, наскільки більшою чи меншою кількістю вимірюваної властивості в порівнянні з іншими об’єктами вони характеризуються. Вимірювання ґрунтуються на існуванні деякої стандартної одиниці вимірювання. Наприклад, дохід можна виміряти в гривнях, вимірювання температури в градусах, вимірювання навчальної діяльності в балах.

Рівень пропорційних оцінок передбачає використати властивості, які притаманні інтервальний шкалам, а також наявність природного початку або іншими словами нульове значення в шкалі. В кадровій роботі використовують метод сумованих оцінок , який базується на визначенні частоти прояву якостей працівника спочатку описуються ознаки, яким відповідає певна степінь оцінки по кожному факторові. Ці ознаки розміщуються в оціночній шкалі. Дальше проводиться опис фактичних якостей працівника, а також співставлення їх з оціночною сіткою. По підсумкам такої експертизи, встановлюється частота їх прояву. Потім підраховується сума набраних балів. Що і визначає підсумкову оцінку. Для оцінки ділових і професійних якостей використовують коефіцієнтну оцінку. При цьому, виходячи із нормативів (наприклад, рівня освіти чи стажу роботи) визначається числовий коефіцієнт для конкретного працівника на основі співставлення його фактичних показників з нормою. Так можна отримати коефіцієнт освіти, стажу роботи, проте досить важко розробити систему нормативів.

5. Основні напрямки вимірювання особистісного і професійного розвитку.

В акмеології важливо представити основні напрямки, в яких відбувається оцінка особистісного і професійного розвитку. Досить важливо оцінити такі аспекти особистості, як професійні знання, життєвий і професійний досвід, особисті якості. Часто на якісному рівні професійні знання оцінюються з допомогою процедури кваліфікаційного екзамену (можна з допомогою кваліфікаційних тестів). Поряд із професійними знаннями можна оцінювати і розумові здібності, які складають фундамент для засвоєння нових професійних знань (використовують класичні тести інтелектів – тест Векслера, Кеттела, Равена).

На практиці основним засобом якісної оцінки особистісних і професійних особливостей є експертна оцінка. Практичним прикладом використання експертної оцінки є процедура атестації. При проведенні атестації в якості експертів зазвичай вибирають людей, які досить добре знайомі із тими, кого атестують, знають його роботу. для зниження суб’єктивних викривлень при атестації використовується співставлення думок декількох експертів. В останній час намітилася тенденція до використання таких експертних методів оцінки працівників, які функціонально виходять за рамки звичайної експертної комісії. Наприклад, метод ділової дискусії дозволяє зробити самого оцінюваного основним інструментом оцінки.

Ще ширші можливості ділових ігор, в рамках яких створюються ігрові ситуації, проте процес створення проблемних ситуацій досить трудомісткий, але він дозволяє ефективно підвищувати кваліфікацію працівників. Експертна оцінка може виступати в якості постійного робочого інструменту курівника. В цьому випадку вона приймає форму оціночної співбесіди, яку керівник регулярно проводить з підлеглими, це дозволяє організувати більш тісний обернений зв’язок „керівник – підлеглий”.

Психологічне тестування використовується для кількісного вимірювання особистісних і професійних якостей спеціально розроблені і стандартизовані психологічні тести найбільш часто використовується методика тестування рис характеру (тести Кеттела), станів і спрямованості особистості (профорієнтаційний тест Клімова, тест Рокіча).

Біографічні методи в багато в чому органічно доповнюють результати тестування і експертизи, дозволяючи зрозуміти передісторію особистості, ті особливості її життєвого шляху, які здійснюють серйозний влив на її актуальний стан. Арсенал біографічних методів досить широкий, проте їх застосування вимагає серйозної попередньої підготовки. Біографічний метод має як якісні так і кількісні варіанти. Зокрема, якщо деякі факти біографії інтерпретувати з в позиціях психоаналізу то такий метод буде мати назву психобіографічного.

Використання біографічних методів оцінки особистісного і професійного розвитку є досить корисним для розуміння динаміки розвитку особистості професіонала в масштабах життєвого шляху. Саме цей метод найбільше підходить для оцінки і вимірювання життєвого досвіду професіонала.

Необхідно зазначити, що лише комплексне використання представлених вище засобів якісної оцінки і кількісних вимірювань особистісних і професійних якостей дозволяє отримати достовірну інформацію про розвиток особистості професіонала, а також дає інформацію про протиріччя. (здійснення професійної діяльності з високою і стабільною продуктивністю не завжди сприяє прогресивному розвиткові самого спеціаліста. Наприклад, надмірна виконавчість працівника призводить до збіднення його особистого життя а також до росту хронічної втоми; надмірна адаптація працівника до своєї посади, яка відбувається тоді, коли на одному місці працівник працює більше 5 років. Тобто, працівник успішно справляється зі своїми посадовими обов’язками, але як особистість перестає рости, це призводить до виникнення проблем при посадовому рості чи переході на інше місце роботи – вихід: ротація кадрів).

6. Навчаючі технології, інформаційні технології у навчанні та технології ігромоделювання.

Як відомо навчання – це процес набуття нових знань, умінь і навичок. Акмеологічні технології навчання передбачають інтенсифікацію процесу навчання. На основі досліджень Г.Лозанова встановлено, що людина за один прийом може вивчити від 50 до 500 смислових одиниць. При традиційному навчанні вивчення інформації в об’ємах над бар’єрів викликає чимало труднощів, створюючи стресову ситуацію. Подолати бар’єри можливо на основі акмеологічного підходу до інтенсифікації процесу навчання. Для цього навчальна інформація викладається протягом одного уроку в таких великих об’ємах, які перевищують суб’єктивні психологічні бар’єри засвоєння. Тому в реальному уроці інтенсивного навчання інформація може подаватися відразу в об’ємі всього підручника. Подолання цих бар’єрів без стресу можливе, якщо навчальна інформація представлена у незвичайній формі: на високому рівні емоцій, у ігровій формі, з використанням неусвідомлених видів психічної діяльності і акмеологічних методик управління станом. Все це і забезпечується в ігрових прийомах інтенсивного навчання, коли на усвідомленому рівні забезпечуються умови гри, а на підсвідомому – умови невимушеного запам’ятовування великих об’ємів інформації. Г.Лозанов назвав це явище – гіпермнезією (надзапам’ятовування).

Для подолання психологічних інформаційних бар’єрів констатується акмеологічна ситуація: створюється інформаційна „перегрузка” (перевантаження) поряд із одночасною психологічною компенсацією в ігрових формах у вигляді психоемоційної сугестивної „розгрузки”. Інформаційна стимуляція дозволяє загружати в підсвідомість великі об’єми інформації, яку неможливо спочатку використати. Проте підсвідома інформаційна база (аналогічно до забутого минулого досвіду) при створені стимулюючої інформації в ігрових формах забезпечує процес „всплиття” раніше завантаженої інформації. Стимулом для цього може слугувати різна ігрова діяльність, зокрема, діяльність по пришвидшенню перегляду текстів, їх конспектуванню, рольові ігри, творчі змагання навчальних колективів.

Інформаційні технології в навчанні. Професіоналізм сучасного спеціаліста при швидкому оновленні інформації вимагає використання найновіших сучасних технологій. Для професіонала інформаційні технології – це спосіб економії часу (сьогодні доцільний такий вислів: хто володіє інформацією, той володіє світом). Сьогодні найбільш сучасними є технології з представленням інформації в електронному вигляді – на дискетах, відеокасетах, лазерних дисках. На одному лазерному диску СD, який читає будь-який комп’ютер, поміщається ціла бібліотека книг, яка містить сотні томів.

Сьогодні досить перспективною системою обміну інформації є Інтернет. Його абонентами є всі найбільші бібліотеки світу, урядові, наукові, комерційні, навчальні і виробничі організації, а також просто приватні особи – спеціалісти в своїй області знань. Практично будь-яку інформацію абонент Інтернету може отримати не відходячи від свого комп’ютеру.

Для творчих процесів сьогодні все більшого поширення отримали автоматизовані аудиторії з великим проекційним екраном, де може демонструватися інформація з комп’ютера. Використовуючи сучасні методи інтенсивного навчання комп’ютерне навчання відкриває нові можливості в плані використання прийомів управління пізнавальною діяльністю, подолання психологічних бар’єрів засвоєння інформації, поетапної організації навчального процесу з урахуванням конкретних індивідуальних показників кожного студента.

Сьогодні з’явилися нові види представлення інформації, яка забезпечує підвищення емоційно-психологічного впливу на психологічну сферу людини: системи стереоскопічного широкоформатного кіно і телебачення, об’ємного звуковідтворення, сугестивного підкріплення аудіовізуальних сигналів (з допомогою запахів, інфрачервоного випромінювання, інфрачастотних вібрацій), голографічних зображень, засобів віртуальної реальності. В інтерактивних інформаційних технологіях інформаційна взаємодія людини і машини стали можливими завдяки розвитку останнього покоління комп’ютерної техніки.

Технології ігромоделювання. Гра – це форма взаємодії між людьми яка відтворює фрагменти того чи іншого типу соціокультурного буття для розкриття тієї чи іншої ідеї, досягнення глядацького ефекту. Ігромоделювання – це моделювання того чи іншого типу соціокультурного буття в рамках гри, яка відповідає ідеї і критерію перетворення в залежності від типу гри. Під час гри моделюються між персональні груподинамічні відносини учасників сумісної діяльності. Під час ігромоделювання, зазвичай, використовують такі елементи:–

управління грою (Процес організації впровадження фіксованого сценарію і додаткових коректувань сценарію, якщо вони допустимі в ході гри, шляхом побудови певних ігрових дій, міжперсонажної взаємодії і врахування динаміки глядацького сприйняття і оцінки для досягнення ефекту чи лейтмотиву);–

сценарій (це проект ходу взаємодії персонажів, які підпорядковані ідеї гри);–

ідея гри (це конкретизація з врахуванням матеріалу змісту сценарію).

Ігрове моделювання буття людини можна поділити на такі типи ігор: ділові, інноваційні, організаційно-діяльнісні. В грі забезпечується моделювання формування професійних і між професійних команд, співставлення позицій гравця і глядача. Гра як соціокультурний механізм включає в себе:–

актора (гравця), того хто організовує демонстрацію (Типова ланка механізму гри, яка реалізує функцію актора, який демонструє буття, яке визначене сценарієм з урахуванням певної ігротехніки);–

глядача, замовника демонстративних процедур (Типова ланка механізму гри, яка реалізує функцію сприйняття і оцінки дії на сцені, виходячи із інтересів використання гри для вдосконалення буття поза грою. Глядач повинен досягнути ефекту ілюзії чи сприйняття ігрока як живого персонажу для наступного вироблення своєї суб’єктивної оцінки виходячи із спрямованості на подолання труднощів в до ігровому бутті);–

сценариста, який проектує буття;–

ідеолога, який розробляє критерії реалізації типового соціокультурного замовлення в його змістовій і ціннісній складовій;–

режисера, організатора реалізації сценарних проектів, які дозволяють досягати бажаних результатів в рамках можливостей ігрового механізму.

Слід зазначити, що актор, який здійснює реальний вплив на глядача, виступає як особа, що реалізує сценарій, інструмент задуму сценариста та ідеолога. Актор, по своїй функції, представляється як „абсолютна готовність” до впровадження будь-якого сценарію. Чим більш незвичайний сценарій, тим більш глибока ідея в ньому закладена. Тобто актор представляється як демонстратор вищих ідей, ідеалів, цінностей. Роль режисера, полягає у тому, що він більш повно може зосередитися на чуттєвому, інтелектуальному і духовному світі. Функціонально актор, режисер і сценарист а частково і сам ідеолог часто виступають як засоби корекції один одного в єдиному механізмі гри. Специфіка ділового театру полягає в тому, що в ньому суміщаються позиції актора і глядача. Тому актор і глядач не просто відповідають вимогам сценарію, але й очікують практичної користі, відповіді на ті питання, які раніше виникнули.

Чим складніші завдання і проблеми, які стоять перед кадровим управлінням системною діяльністю, галуззю, регіоном, країною, тим більш принциповим стає замовлення на підвищення кадрового потенціалу, яке забезпечує надійність росту. У цьому випадку найбільш адекватним підходом до вирішення цих завдань виступає внесення ігромоделювання як базисної ланки. Власне моделювання, виступає як адекватний механізм організованого підвищення професійного потенціалу окремих управлінців і колективів, механізмів формування управлінських команд. Поряд із ігромоделюванням повинні бути представлені тренінги, діагностика та інші.

Література:

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.