Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з біології

1) Малощетинкові: особливості будови основних органів тіла та фізіологічні особливості організму. Основні представники

2) Кільчасті черви: особливості будови, фізіології основних органів тіла. П’явки

Тип Кільчасті черви, або Кільчаки, охоплює близько 9000 видів вищих червів. Ця група тварин має велике значення для розуміння шляхів філогенезу вищих безхребетних. Кільчасті черви характеризуються вищою організацією порівняно з плоскими й круглими червами. Вони живуть у морських і прісних водах, а також у грунті.

Тип поділяють на кілька класів: Малощетинкові, Багатощетинкові, П'явки. Ознайомимося з представником класу Малощетинкових — дощовим черв'яком (мал. 82).

Тіло кільчаків складається з 90—600 сегментів. Деякі з них досягають великих розмірів — понад 2 м. Сегменти зовні однакові. Кожний сегмент, крім переднього, на якому розміщений ротовий отвір, має маленькі щетинки. Це залишки редукованих параподт (рухливих виростів стінки сегмента з щетинками — локомоторних органів багатощетинкових червів).

У кільчастих червів є добре розвинений шкірном'язовий мішок, що складається з одного шару епітелію і двох шарів м'язів: зовнішнього шару кільцевих м'язів і внутрішнього шару, утвореного поздовжніми м'язовими волокнами.

Мал. 82. Дощовий черв'як:

а — схема будови; б — вигляд з черевного боку; в — дві особини під час копуляції; 1 — рот; 2 — надглотковий, 17 — підглотковий нервові вузли; 3 — "серця"; 4 — кільцева, 5 — спинна і 15 — черевна кровоносні судини; 6 — шкіра; 7 — кільцеві, 8 — поздовжні м'язи; 9 — видільна трубочка (метанефридій); 10 — щетинки; 11 — черевний нервовий ланцюг; 12 — шлунок; 13 — воло; 14 — стравохід; 16 — глотка; 18 — поясок; 19 — чоловічі, 20 — жіночі статеві органи

Між шкірном'язовим мішком і кишками знаходиться вторинна порожнина тіла, або целом, яка утворюється під час ембріогенезу всередині мезодермальних мішків, що розрослися. Морфологічно вона відрізняється від первинної порожнини наявністю епітеліальної вистилки, яка з одного боку прилягає до стінки тіла, а з другого — до стінок травної трубки. Листки вистилки зростаються над і під кишками, утворюючи брижу, яка ділить целом на праву й ліву частини. Поперечні перегородки ділять порожнину тіла на камери, кількість яких відповідає кількості члеників. Целом заповнений рідиною.

Поява вторинної порожнини тіла забезпечує кільчастим червам вищий, ніж у інших червів, рівень процесів життєдіяльності. Целомічна рідина, омиваючи органи тіла, разом з кровоносною системою постачає їм кисень, а також сприяє видаленню продуктів життєдіяльності та переміщенню фагоцитів.

Травна система починається ротовим отвором на передньому кінці тіла і закінчується відхідником на останньому членику. Кишка складається з трьох відділів: переднього (ектодермального), середнього (ентодермального) і заднього (ектодермального). Передня кишка у дощового черв'яка представлена кількома відділами: глоткою, стравоходом, волом і м'язовим шлунком. Починається передня кишка ротовим отвором, далі йде овальна мускулиста глотка. Глотка переходить у вужчий і довший стравохід, у стінках якого розміщені вапнякові залози. У деяких хижих кільчаків є хітинові щелепи, призначені для захоплення здобичі. На рівні 14—16го сегментів стравохід розширюється і утворює воло. З вола їжа переходить у так званий м'язовий шлунок, де й перетирається. Від шлунка майже до заднього кінця тіла тягнеться середня кишка, де під дією ферментів їжа перетравлюється і всмоктується. В стінці кишки з'являються шари м'язів, що забезпечують її самостійну перистальтику. Неперетравлені рештки переміщуються в коротку задню кишку і викидаються назовні через відхідник.

Дихальна система. У дощового черв'яка газообмін відбувається через багату на кровоносні судини шкіру; у деяких морських кільчаків є зябра.

Видільна система. В кожному членику дощового черв'яка є парний орган виділення, який складається з лійки і тоненьких трубочок. Продукти життєдіяльності з порожнини тіла потрапляють у лійку. Від лійки йде канадець, який переходить у сусідній сегмент, робить кілька петель і відкривається на бічній стінці тіла. Лійка і канадець мають війки, рух яких зумовлює переміщення виділюваної рідини. Такі органи виділення називають метанефридіями.

Кровоносна система. У більшості кільчастих червів вона замкнена. Уздовж усього тіла над органами травлення тягнеться спинна судина, а під ними — черевна. На передньому й задньому кінцях тіла вони сполучені між собою. В кожному сегменті є кільцева судина, яка сполучає спинну й черевну судини. У передній частині тіла є кілька товщих кільцевих судин, це так звані "серця". За рахунок ритмічних скорочень "сердець" і спинної кровоносної судини забезпечується рух крові по спинній судині від задньої частини тіла до передньої, по черевній судині — навпаки, а по кільцевих судинах — від спинної до черевної судини. Кров у дощового черв'яка червона, в ній є гемоцити з гемоглобіном.

Нервова система складніша, ніж у плоских і круглих червів. Навколо глотки є навкологлоткове кільце: надглотковий і підглотковий вузли та перемички, що їх сполучають. На черевному боці розміщені два нервових стовбури, які мають у кожному членику потовщення — ганглії, з'єднані між собою перемичками. У багатьох кільчаків відбувається зближення правого й лівого нервових стовбурів, внаслідок чого утворюється черевний нервовий ланцюжок.

З органів чуття у кільчастих червів є вусики, вічка, органи рівноваги, які частіше розміщені на головному сегменті.

Регенерація. Як і гідра та війчасті черви, кільчаки здатні до регенерації, тобто відновлення втрачених частин тіла. Якщо дощового черв'яка розрізати на дві частини, то у кожної з них відновляться втрачені органи.

Статева система складається з жіночих гонад (яєчників), що являють собою комплекс статевих клітин, оточених епітелієм, і чоловічих гонад (сім'яників), що лежать усередині містких мішків.

Дощові черви — гермафродити, однак серед кільчаків трапляються і роздільностатеві форми. На тілі дощового черв'яка є поясок, який виробляє слиз. Запліднення перехресне, відбувається після копуляції двох особин. Під час копуляції відбувається обмін сперматозоонами. Після Цього черв'яки хвилеподібними рухами виповзають із слизової муфти. Коли муфта проходить повз отвори жіночих і чоловічих статевих залоз, у неї відкладаються яйця (власні) і сперматозоони (партнера), відбувається запліднення. Муфта перетворюється на кокон, у якому й відбувається прямий (без метаморфозу) розвиток дощових черв'яків.

Розвиток. У дощового черв'яка розвиток прямий, однак у деяких кільчаків із заплідненого яйця утворюється личинка, тобто розвиток відбувається з перетворенням.

Отже, кільчасті черви характеризуються низкою прогресивних ознак, до яких належать поява сегментації, вторинної порожнини, кровоносної та дихальної систем, а також підвищення організації видільної і нервової систем.

Представники (близько 500 видів) класу П'явки поширені в прісних водоймах, морях, іноді трапляються на суходолі. Серед них є хижаки, що живляться дрібними тваринами (молюсками, черв'яками), та кровососи, які живляться кров'ю хребетних тварин. П'явки характеризуються наявністю двох присосків (переднього, на дні якого розміщений ротовий отвір, та заднього), а також відсутністю щетинок.

Представником цього класу є медична п'явка, яка дістала свою назву завдяки тому, що використовується у медицині при захворюваннях кровоносної системи. Живе медична п'явка в невеликих стоячих водоймах з мулким дном, які поросли рослинністю. Живиться ця п'явка кров'ю земноводних і ссавців. У ротовій порожнині медичної п'явки є три щелепи, які прорізують шкіру тварини, до якої вона присмокталася. У ранку виділяється слина, що містить гірудин. Він запобігає згортанню крові. Кров, оброблена слиною п'явки, може довго зберігатися про запас у великих кишенях її кишок. Завдяки цьому вони можуть довго голодувати (до року).

Дія слини п'явок може бути корисна для організму під час багатьох хвороб людини. Для лікування хворих використовують очищений гірудин та інші речовини, що містяться в п'явках.

П'явки — гермафродити, для яких характерний прямий розвиток.

Значення кільчастих червів у природі. Прісноводні малощетинкові черви, наприклад трубочник, є базою живлення для інших тварин. Цей червонуватий тонкий черв'як, що живе на мулистих грунтах у прісних водоймах, добре відомий акваріумістам. Заселене трубочником дно здається вкритим довгими волосинами, які безперервно змієподібне коливаються. Передній кінець черв'яка заглиблений у мул, а задній висувається назовні й безупинно звивається. Ці рухи забезпечують приплив свіжої води, необхідної для дихання. У шкірі цієї частини тіла особливо багато кровоносних капілярів — органів дихання черв'яка. Чим менше кисню у воді, тим більше черв'як висунутий з мулу. Трубочники заковтують пісок з мулом та засвоюють поживні речовини, які в ньому містяться.

Більшість представників класу Багатощетинкові — мешканці морів та океанів, хоча деякі ведуть прісноводний або наземний спосіб життя. Представники класу зазвичай мають параподії. На параподіях є пучки щетинок, з якими й пов'язано назву класу.

Багато з багатощетинкових червів є основною їжею риб, у зв'язку з чим вони мають велике значення в колообігу речовин у природі. Наприклад, один з видів кільчастих червів — нереїс, що живе в Азовському морі, є основним кормом промислових риб. Він був акліматизований в Каспійському морі, інтенсивно там розмножувався і нині є важливою складовою частиною в живленні осетрових риб. Багатощетинковий черв'як, якого туземці Полінезії назвали "палоло", використовується ними в їжу.

Піскожил може сягати 30 см завдовжки. Як і нереїс, піскожил є ласою поживою для риб, тільки спіймати його складніше, адже все життя він проводить у глибокій нірці. Живиться піскожил дрібними водоростями, тваринами й різними неживими часточками, захоплюючи їх разом з піском. Виїдаючи пісок з боку головного кінця свого тіла, піскожил викидає його через анальний отвір.

Дощові черви живляться рослинними рештками, що містяться в грунті. Вони пропускають його через кишки, залишаючи на поверхні купки екскрементів, до складу яких входить грунт. Цим вони сприяють перемішуванню й розпушуванню грунту, а також збагаченню його на органічні речовини, поліпшенню водного й газового режимів грунту. Ще Ч. Дарвін відмічав корисний вплив кільчастих червів на родючість грунту.

Нині дощові черв'яки потребують охорони, їхня чисельність може скорочуватися внаслідок надмірного використання добрив та пестицидів. Дощовий черв'як занесений до Червоної книги України.

Використана література

Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

Мала енциклопедія. Зоологія. – К., 2001.