Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Реферат на тему:

Мистецька студія у вищому навчальному закладі як засіб набуття майбутнім спеціалістом культурно-мистецького, художньо-творчого досвіду

Одним із актуальних завдань вищої школи в сучасних умовах є підготовка не лише висококваліфікованого, а й творчого працівника, здатного продуктивно, оперативно вирішувати складні проблеми сьогодення. Виховання такої особистості у великій мірі залежить від тих чинників, які здатні забезпечити якомога результативне засвоєння молодою людиною кращих надбань світової та вітчизняної культури, а також виховання у неї кращих рис людини і громадянина. Серед багаточисельних соціально-педагогічних факторів, що впливають на процес соціалізації студента (група ровесників, молодіжна субкультура, засоби масової інформації тощо), особлива роль належить мистецтву і мистецькій діяльності особистості. Отже, в соціальній педагогіці мистецтво розглядається як той дієвий соціально-педагогічний чинник, який сприяє розширенню світогляду студента, зростанню його обізнаності, загальної ерудиції, вихованню кращих морально-естетичних, патріотичних якостей, а також як могутній інструмент розкриття творчих здібностей особистості в процесі самостійної художньо-творчої діяльності, що є однією з важливих умов забезпечення позитивно спрямованої соціалізації молодої людини.

Вивчення різноманітних аспектів діяльності мистецьких (літературних, театральних, декоративно-ужиткового, образотворчого мистецтва і т. п.) студій знайшло своє відображення у сучасних наукових дослідженнях. Так, скажімо, І. Вінтін [3] розглянув проблему організації і функціонування мистецьких студій в якості одного із провідних напрямів діяльності органів студентського самоврядування (студентської ради) як невід’ємної складової частини соціально-виховної системи вищого навчального закладу. З. Гіптерс [4] дослідила специфіку (психологічний, культурологічний та виховний аспекти) діяльності театральних та літературних студій в контексті художньої творчої діяльності студентів вищих закладів освіти України в 1960-х – 1990-х роках. Творчо розвиваючі можливості театральних студій та студій образотворчого мистецтва проаналізовані Н. Кабацькою [8], Т. Нестерук [11] та О. Рябовою [14]. В. Пустовійт [12] розглянув проблему розвитку творчих здібностей студентської молоді засобами літературної студії. Метою даної статті є дослідження загальних теоретичних аспектів діяльності у вищому навчальному закладі мистецької студії як одного із засобів художньо-естетичного виховання студентської молоді та розвитку її творчих можливостей в процесі самостійної мистецької діяльності.

Як свідчать дослідження науковців [4, с. 87], протягом останніх десятиліть провідними формами художньо-творчої діяльності студентської молоді у вищих навчальних закладах України були студентські гуртки, творчі художні колективи, аматорські мистецькі клуби, а також конкурси, виставки, огляди студентської творчості, тематичні вечори, фестивалі; усні журнали, диспути, обговорення спектаклів, бесіди, зустрічі з діячами культури, творчою молоддю тощо.

Ми звернули увагу й на той факт, що серед різноманітних форм художньої самодіяльності студентської молоді в 1960-х – 1990-х рр. мали місце й такі об’єднання для розвитку творчого потенціалу обдарованих студентів як студії [4, с. 107, 110—111]. Наприклад, у Львівському державному університеті ім. І. Франка плідно діяла театр-студія “Дебют”, яка дозволила відкрити й розвинути акторські здібності багатьом студентам, оскільки діяльність в студії – це один із прикладів організації змістовного й цікавого дозвілля молоді, прилучення її до високих зразків мистецтва, а навчання в студії основам драматургії, як справедливо вказує З. Гіптерс – “це чудова творча школа, яка допомагає…оволодіти секретами спілкування з аудиторією, навчитися доносити до неї велич і красу художніх образів, прекрасних людських почуттів – співчуття, милосердя, любові” [4, с. 111], розвинути кожному студійцю власний творчий потенціал, комунікативні здібності, емпатійність тощо – якості, необхідні в професійній діяльності спеціалісту будь-якого фаху.

Заслуговує на увагу й досвід іншого творчого об’єднання обдарованої студентської молоді, що діяло у Львівському державному університеті ім. І. Франка, а саме літературної студії “Франкова кузня”, з якої, до речі, розпочали свою творчу діяльність більше сорока письменників і поетів України (Д. Герасимчук, Р. Лубківський, Д. Павличко, І. Сварник, Р. Федорів та ін.) [4, с. 107]. З. Гіптерс, зокрема, зазначає [4, с. 108], що в студії панувала атмосфера постійного творчого пошуку, кожен студент прагнув розкрити свої здібності, проявити власну індивідуальність, а для цього багато працював над собою. Крім цього, одним із головних завдань літературної студії, на думку Д. Павличка, мало бути виховання критиків, оскільки “поети, прозаїки, драматурги повинні навчитись аналізувати творчість своїх друзів, а це розвиває критичне ставлення до власної творчості” [4, с. 108]. Учасники студії високо оцінили її значний мистецько-виховний потенціал, вказуючи на те, що діяльність у “Франковій кузні” допомогла розвинути навички самостійного мислення, розширити знання з художньої літератури, критики, літературознавства, розвинути комунікативні, ділові, лідерські, вольові якості, виховати на все життя почуття любові до української культури, рідного слова [4, с. 108-109].

Взагалі, витоки вітчизняної студентської літературно-поетичної та театрально-музичної творчості, заснованої в певній мірі й на студійних засадах, сягають ще часів ХV – ХVІ століть і пов’язані з поширенням в освітніх закладах того часу так званої шкільної драми – жанру латиномовної релігійної драматургії, що виник в країнах Західної Європи [9, с. 728-729], а згодом – прообразу майбутніх театрів – вертепу. Завдяки участі у вертепних виставах тогочасні студенти не лише долучалися до суспільно-політичного життя міст і сіл України, а й своєю культурно-просвітницькою діяльністю сприяли соціалізації представників різних вікових груп.

Шкільні драми створювались викладачами та учнями братських шкіл і спрямовували свою діяльність проти експансії католицької церкви на українські землі. Драматичні твори для шкільних драм писали, як правило, викладачі, а грали ролі студенти чи учні. Часто з виставами, які розігрувались студентами у навчальних закладах, мали можливість ознайомитись не лише студенти чи викладачі закладу, а й жителі міста [6, с. 68]. Отже, навчальні заклади України ХVІІ-ХVІІІ століть стали провідними осередками соціалізації тогочасної студентської молоді, а написання і виконання студентами власних різноманітних текстів, музичних творів, участь їх у постановці вертепних вистав, шкільних драм, що містили на підготовчому етапі в певній мірі елементи студійної діяльності, сприяли духовному, художньо-творчому, мистецькому розвитку студентства.

Історія розвитку вітчизняного та зарубіжного мистецтва також засвідчує, що мистецькі студії активно використовувались на практиці з метою виявлення та творчого розвитку здібної молоді. Так, наприклад, плідний внесок у проблему розвитку творчо обдарованої молоді засобами театру-студії в процесі набуття нею досвіду професійної, художньо-творчої діяльності зробив видатний український режисер, драматург, теоретик театру, актор, перекладач Л. Курбас: “…Студія ставить собі завдання викликати творчість і вказувати безконечно нові шляхи і можливості. Завдяки особливій організації праці, де вся повнота ініціативи належить самим учням, кожний мусить проявляти максимум самодіяльності і вносите вічно індивідуальне. Студія…повинна відгукуватись на кожний новий подих мистецтва…” [10, с. 470]. Значний досвід художньо-творчого виховання молоді й розвитку її творчих здібностей був накопичений у так званих малювальних школах-студіях М. Мурашка, О. Мурашка, М. Раєвської-Іванової, що діяли в різний час у Києві та Харкові в 70-х роках ХІХ – на початку ХХ століття [17, с. 250-251, 260].

Таким чином, можна зробити висновок, що студія використовувалась в основному як навчальний заклад початкового ступеню для підготовки професійних художників, музикантів, акторів тощо. На відміну від студентських мистецьких клубів, гуртків і т. п., в яких займається молодь, яка вже має певний досвід художньо-творчої діяльності, студія як засіб розвитку творчо обдарованої молоді повинна розглядатись як той аматорський творчий осередок, який дозволяє отримати знання у певному виді мистецтва, розвинути творчі здібності у літературі, театральному, музичному, образотворчому, хореографічному і т. д. мистецтві, в першу чергу, тим студентам, які не мають початкової підготовки у певному виді мистецтва, але бажають отримати знання й відповідні навички творчої діяльності в одному з них, а разом створює можливість поглибити знання й удосконалити наявні творчі здібності тим студентам, які вже мають певний досвід художньо-творчої діяльності. Отже, мистецька студія у вищому навчальному закладі – це культурно-мистецький осередок, творче об’єднання студентської молоді, основним завданням якого є виявлення творчо обдарованих студентів та розвиток їх творчого потенціалу засобами художньо-мистецької діяльності у позанавчальному виховному процесі.

Слід зазначити, що термін “студія” (в перекладі з італійської studio – старання, вивчення [15, с. 488], а з латини studeo – сумлінно працюю [16, с. 1117]) має декілька тлумачень. Під ним, як правило, розуміють майстерню художника [7, с. 609] (або скульптора, графіка [18, с. 252] тощо); навчальні заклади, що готують артистів, художників, скульпторів; театр творчої молоді, яка вчиться акторській майстерності [15. с. 488]; творчий колектив, який поєднує в своїй діяльності навчальні, експериментальні та виробничі завдання [16, с. 1117]. У музикантів термін “студія” використовується як невеликий художній учбовий заклад і як спеціально обладнане приміщення для запису музики [13, с. 293]. В образотворчому мистецтві студія – це спеціальна школа найпростішого типу, що розрахована на широке коло охочих навчатись певним його видам [18, с. 252].

З огляду на тему нашого дослідження нас цікавило питання, в яких формах у вищих навчальних закладах (ІІІ, ІV рівнів акредитації) сучасної України здійснюється розвиток творчого потенціалу художньо-обдарованої молоді. Аналіз матеріалів, отриманих нами в ході INTERNET-дослідження, дозволив встановити, що в наш час основними, поширеними серед виховної практики вищих навчальних закладів України (досліджені форми художньої позанавчальної діяльності 40 агротехнічних, економічних, медичних, педагогічних, технічних, юридичних та інших вузів практично всіх регіонів України) формами розвитку творчо-художніх здібностей молоді залишаються форми художньої самодіяльності студентів, що існували в практиці останніх десятиліть. Це: творчі клуби, гуртки, ансамблі аматорської художньої діяльності, творчі мистецькі колективи, зустрічі з діячами мистецтва, тематичні вечори, студентські мистецькі фестивалі тощо.

Разом з тим відстежується тенденція чисельного зростання за останні роки у вищих навчальних закладах України студійної форми розвитку творчого потенціалу студентів. Найбільшого поширення в практиці виховної роботи вищих навчальних закладів України набули:

· музичні (вокальні – Буковинський державний медичний університет [19], Вінницький національний технічний університет [5], Запорізька державна інженерна академія [39], Кіровоградський державний педагогічний університет, хор-студія “Акваторія” [26], Київський національний економічний університет [22], Краматорський економіко-гуманітарний інститут [21], Кременчуцький державний політехнічний університет, “Домінанта”, Студіо-гурт “Квінтесенція” [32] та ін.; студії з навчання гри на музичних інструментах – Київський національний економічний університет, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова [31], Національний університет кораблебудування [37], Таврійський державний агротехнологічний університет [35], Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці та ін.);

· хореографічні (Вінницький національний технічний університет (танцювальна балетна студія “Індійське мистецтво”), Волинський національний університет, студія старовинного танцю “Stella” [38], Дніпропетровський державний аграрний університет [20], Київський національний економічний університет, Київський національний лінгвістичний університет [23], Краматорський економіко-гуманітарний інститут, Кременчуцький державний політехнічний університет (студія хореографії та пластики театру “На грани между”), Національний університет кораблебудування, Українська інженерно-педагогічна академія, “Фламінго” [36] та ін.);

· театральні (Буковинський державний медичний університет, Вінницький національний технічний університет (“Дебют”), Волинський національний університет (“Гармидер”), Запорізька державна інженерна академія, Кам’янець-Подільський національний університет [25], Київський національний економічний університет (експериментальний театр-студія “Богема”), Київський університет права, “Версія” [28], Краматорський економіко-гуманітарний інститут, Кременчуцький державний політехнічний університет (народний театр-студія “Лілея”), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (мистецька студія “Вавілон”), Національний університет кораблебудування, Полтавський університет споживчої кооперації України, “Рандеву” [33], Сумський державний університет, “Арлекін” [34], Чернігівський державний педагогічний університет (театральна студія “АмаТеа”, театральна інтегрована аматорська студія “Дивосад”, театр-студія “Ілюмінатор”), Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці та ін.);

· літературні (Донецький національний технічний університет, студія художнього читання “Софійність” [29], Київський національний університет технологій та дизайну [24], Краматорський економіко-гуманітарний інститут, Миколаївський державний аграрний університет, поетична студія “Гармонія” [30], Українська інженерно-педагогічна академія (студія літературно-поетична гостинна “Ліра”), Харківський національний університет [27], Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці та ін.) студії з творчого розвитку студентської молоді засобами мистецької діяльності. В деяких навчальних закладах працюють студії кіно- та звукозапису [26], студії образотворчого мистецтва та дизайну [22], студії декоративно-ужиткового мистецтва (наприклад, СТАЛЬ – Студентська творча авторська лабораторія, що діє, по суті, як студія декоративно-ужиткового мистецтва у Чернігівському державному педагогічному університеті), студії конферансу [24], флористики, кінознавства [21] та ін.

Поширення у вищих навчальних закладах мистецької студії як засобу розвитку творчого потенціалу студентської молоді, з нашої точки зору, не є випадковим явищем. В сучасних умовах, коли освіта й виховний процес переорієнтовані на особистісний підхід до кожного студента, а разом з тим і реалії життя вимагають підготовки не лише високопрофесійного, а й творчого, креативного працівника, мистецька (літературна, музична, театральна, хореографічна, образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва тощо) студія як творче об’єднання студентської молоді може розглядатися як те дієве соціально-педагогічне середовище, яке дозволяє вирішувати ці завдання, а також сприяти самопізнанню студентом своїх творчих потенцій, а разом з тим і його мистецькому зростанню, набуттю духовного, морально-естетичного, культурного, художньо-творчого досвіду. Отже, студія з певного виду мистецтва широко використовується в сучасному виховному позанавчальному процесі вищих навчальних закладів, оскільки допомагає виявляти творчий потенціал студентів, розвивати їх творчі можливості, удосконалювати творчі вміння, і, врешті-решт, сприяє студентській молоді в організації цікавого, змістовного та корисного для власного саморозвитку дозвілля.

З огляду на таке розуміння вважаємо, що основними функціями мистецької студії у вищому навчальному закладі повинно бути:

1) збереження та примноження кращих традицій естетичного, художньо-творчого виховання молоді, що склалися у вищому навчальному закладі;

2) популяризація вітчизняного та зарубіжного мистецтва;

3) відродження традицій українського народного мистецтва як однієї зі складових виховання;

4) вивчення художньо-творчих інтересів студентської молоді;

5) виявлення творчо обдарованої молоді;

6) ознайомлення студентів-студійців з історією різних видів мистецтва;

7) навчання практичним основам музичного, театрального, хореографічного, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва та інших видів мистецтва, літературної майстерності;

8) розкриття творчого потенціалу студентів в процесі залучення їх до самостійної художньо-мистецької діяльності;

9) формування гармонійної, естетично-розвиненої особистості з використанням різних форм, методів виховної роботи та з урахуванням художньо-мистецьких інтересів і запитів студентів;

10) створення належних умов для розвитку талантів серед молоді, удосконалення форм, методів виховної роботи;

11) залучення до співпраці професійних та аматорських творчих колективів та окремих професійних чи аматорських майстрів у різних видах мистецтва з метою підвищення мистецької обізнаності та кваліфікації студентів, розвитку їх творчих здібностей;

12) організація культурно-виховних заходів – концертів, конкурсів, екскурсій, вечорів-зустрічей, літературно-музичних вечорів, виставок творчих робіт студентів, участі в культурних заходах міста, республіки, культурних міжнародних заходах тощо. Означені функції мистецької студії у вищому навчальному закладі виокремлюють основні напрями її діяльності: координаційний, соціологічний, інформаційно-пропагандистський, навчальний, виховний, матеріально-організаційний.

 

Для здійснення успішної координації роботи всіх підрозділів студії, а також налагодження тісної співпраці з усіма студентськими організаціями вузу на загальних зборах учасників студії доцільно обрати Координаційну раду студії, до складу якої мають увійти керівник студії, керівники окремих секцій. До роботи в Координаційній раді бажано запросити й представників від Студентської ради, студентського профкому та, за необхідністю, представників інших студентських організацій навчального закладу. Положення про Координаційну раду студії та основні напрями її діяльності затверджуються загальними зборами студентів.

Важливим напрямом є соціологічна діяльність студії, спрямована на виявлення художньо-творчих інтересів студентів. З нашої точки зору, при студії доцільно створити студентський соціологічний відділ, який зможе допомогти керівникам секцій у проведенні опитувань, анкетувань серед студійців, а для вивчення цих інтересів доцільно використати анкету художньо-творчих інтересів студентів, яка допомагає виявити потенційно бажаючих займатися літературно-мистецькою діяльністю у позанавчальний час.

Не менш важливе значення має й інформаційно-пропагандистська робота студії, спрямована на ознайомлення не лише студійців, а й широкого загалу студентської молоді з кращими здобутками вітчизняного та зарубіжного мистецтва, видатними літературно-мистецькими діячами різних епох і країн, популяризацією культурних надбань українського та інших народів світу з метою пробудження в якомога більшої частини студентів бажання поглиблювати свої знання з історії мистецтва, розширювати свій світогляд, і, врешті-решт, займатись самостійною художньо-творчою діяльністю. Нагальна необхідність і важливість діяльності з популяризації кращих мистецьких здобутків, видатних діячів культури підтверджується, зокрема, й результатами анкети “Чи знаєте ви, хто ці люди?” (тест на “знання імен” А. Андрєєва [1], адаптований до вимог нашого дослідження), проведеної серед студентів Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці та Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка (анкетуванням було охоплено 202 студента). Студентам було запропоновано ідентифікувати тридцять персоналій – видатних вчених, політиків, а також відомих діячів літератури і мистецтва. Так, скажімо, якщо П. Пікассо як видатного художника або А. Вівальді й Ф. Шуберта як відомих музикантів змогло правильно ідентифікувати відповідно 99 %, 93 % і 85 % опитаних, то М. Лисенка як відомого українського композитора – 67 % студентів, Л. Глібова як поета-байкаря – 58 % респондентів, Т. Яблонську як знану українську художницю – 27 % опитаних, Л. Курбаса як відомого українського режисера – лише 22 % респондентів. Серед видатних діячів світового мистецтва, наприклад, Дж. Байрона змогли правильно ідентифікувати 31 % опитаних, Ф. Фелліні та Р. Рождественського – відповідно по 21 % студентів, Л. Керролла – 18 %, а В. Тиціана – 11 % респондентів. На жаль, ці дані в певній мірі підтверджують загальну тенденцію зниження інтересу до кращих надбань світової та вітчизняної мистецької спадщини, що має місце серед сучасної української молоді, яка, як правило, надає перевагу зразкам масової, так званої “поп-культури” [2, с. 81]. Отже, популяризація високих зразків вітчизняного та зарубіжного мистецтва, ознайомлення з творчими здобутками видатних діячів культури має розглядатись як один із пріоритетних напрямів діяльності мистецької студії у вищому навчальному закладі.

Навчальний напрям роботи студії є також одним із провідних, оскільки мистецька студія у вищому навчальному закладі повинна давати знання з історії музики, театру, літератури, хореографії, живопису, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва, а також практичні вміння й навички акторської, літературної, музичної, хореографічної, образотворчої майстерності та навички роботи в декоративно-прикладному мистецтві. Виховний напрям роботи передбачає проведення таких заходів, а також використання відповідних видів, форм, методів в процесі цієї діяльності, які спрямовані на виховання у студентів кращих моральних, етико-естетичних якостей особистості, самореалізацію, розкриття творчого потенціалу. Нарешті, матеріально-організаційний напрям діяльності студії полягає у проведенні роботи, спрямованої на матеріальне забезпечення функціонування мистецьких секцій необхідним облаштуванням (музичними інструментами, різноманітними матеріалами для роботи в декоративно-прикладному, образотворчому та інших видах мистецтва), виготовлення стендів для проведення конкурсів малюнків, плакатів; підготовку приміщень для проведення виставок творчих робіт тощо.

Доцільність та ефективність діяльності мистецької студії як об’єднання студентської молоді, що сприяє розвитку творчого потенціалу обдарованих студентів, підтверджується і даними анкетування, що проводилось нами протягом 2006-2008 рр. серед студентів – учасників літературних, театральних, музичних студій та студій декоративно-ужиткового мистецтва (анкетуванням було охоплено 212 студентів Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці та Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка). Якщо 53 % опитаних зазначили, що під час відвідування студій продовжили розвиток творчих здібностей у певному виді художньої діяльності, якою займались у шкільні роки, то 47 % респондентів підкреслили, що почали займатись такою діяльністю в мистецьких студіях лише із вступом до вищого навчального закладу. Основні причини, з яких студенти стають учасниками мистецьких студій – це: потреба в самореалізації (45 % респондентів), можливість цікаво, змістовно проводити дозвілля (47 % студентів), можливість пізнати й розвинути свої творчі можливості (45 % опитаних), поглибити знання у даному виді мистецтва (кожний четвертий студент), можливість знайти друзів, однодумців (21 %), бути популярним і позбутися внутрішніх комплексів (відповідно по 15 % опитаних). Серед якостей, які заважають студенту в реалізації власного творчого потенціалу, відмічені: лінощі (45 % опитаних), внутрішні комплекси (вказав кожний четвертий респондент), слабка сила волі (у кожного п’ятого студента), неготовність сприймати критику (23 %), занижена самооцінка (13 %), а також недостатність знань та невеликий словниковий запас.

Разом з тим студенти вказують на те, що заняття в мистецьких студіях сприяли розвитку цілого ряду якостей їх творчого потенціалу: у 49 % респондентів це – креативне мислення, у 43 % студентів – оригінальність, у 53 % — відбувся розвиток творчої уяви та фантазії. Крім того, репетиції, тренінги, індивідуальна та колективна робота, навчання, самонавчання, а також творчі вправи, творчі завдання, аналіз діяльності та ін. сприяли поглибленню мистецьких знань студентів (у 23 %), розвитку художньо-образного мислення (у 42 % студентів), інтуїції, асоціативності, спостережливості (вказали відповідно по 17 % респондентів), мотиваційних, вольових якостей, емоційності (у кожного четвертого студійця), зорової пам’яті (у 11 % опитаних), у кожного п’ятого з респондентів – естетичного чуття. 92 % з опитаних студентів відмітили, що отримані знання й навички зможуть використати в подальшому житті та професійній діяльності. На думку студентів-учасників мистецьких студій, їх успішній роботі сприяє підтримка ректорату, органів студентського самоврядування навчальних закладів, студентської громадськості, а також моральне та матеріальне стимулювання студійців та кваліфіковане керівництво роботою студій.

Таким чином, соціально-педагогічний аспект діяльності мистецької студії у вищому навчальному закладі полягає, в першу чергу, в тому, що вона дає можливість забезпечити соціально-контрольовану соціалізацію студентської молоді, особистісний підхід до кожного студента, в результаті чого відбувається виявлення та розвиток його творчого потенціалу в процесі індивідуальної та колективної діяльності, успішна реалізація якого можлива лише за умови творчої активності студента. Разом з тим культурно-мистецький та художньо-творчий досвід діяльності, отриманий майбутнім спеціалістом під час відвідування студії, може стати надійною запорукою його особистісного духовного, морально-естетичного, професійного, загальнокультурного зростання.

 

Висновки

Мистецька студія у вищому навчальному закладі – це культурно-мистецький осередок, творче об’єднання студентської молоді, основним завданням якого є виявлення творчо обдарованих студентів та розвиток їх творчого потенціалу засобами художньо-мистецької діяльності. Студія з певного виду мистецтва широко використовується в сучасному виховному позанавчальному процесі вищих навчальних закладів, оскільки сприяє соціально-контрольованій соціалізації студентської молоді, допомагає виявляти її творчий потенціал, розвивати творчі можливості, удосконалювати творчі вміння, і, врешті-решт, сприяє студентам в організації цікавого, змістовного та корисного для власного саморозвитку дозвілля.

 

Література

Андреев А. Л. Культурное пространство студента // Педагогика. – 2003. — № 10. – С. 55 – 65.

Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 134 с.

Винтин И. А. Организация воспитательной работы в вузе во внеучебное время // Педагогика. – 2004. — № 9. – С. 58 – 64.

Гіптерс З. В. Художня творча діяльність студентів вищих закладів освіти України (1960 – 1995 рр.): Дис…канд. пед. наук: 13.00.01. – Київ, 1998. – 237 с.

Гуманітарна складова технічної освіти у ВНТУ. – Методичний довідник для студентів І – V курсів / Під ред. Т. В. Буяльської та О. В. Зінько. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 126 с.

Заїка О. Музична спадщина Святителя Дмитрія Ростовського // Матеріали науково-практичної конференції “Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століття”. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2006. – С. 67 – 73.

Иллюстрированный энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. – М.: Эксмо, 2007. – 960 с.

Кабацька Н. Кожен концерт – дебют // Професійно-технічна освіта. – 2003. — № 4. – С. 48.

Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ “Академія”, 2007. – 752 с.

Незалежна студія при “Молодому театрі” у Києві // Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, — документи. Заг. ред., передмова і примітки проф. В. Ревуцького. Упорядник і техн.. ред. – О. Зінкевич. – Балтимор – Торонто: Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1989. – С. 470 – 472.

Нестерук Т. Художня творчість майбутніх фахівців // Професійно-технічна освіта. – 2001. — № 2. – С. 25 – 27.

Пустовійт В. Літературна студія в училищі // Професійно-технічна освіта. – 2001. — № 2. – С. 24.

Рыцарева М. Г. Музыка и я: Популярная энциклопедия для детей. – М.: Музыка, 1998. – 367 с.

Рябова О. Н. Кружок-студия “Театр образа” // Начальная школа. – 2005. — № 11. – С. 52 – 53.

Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык,1980. — 624 с.

Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т.4. – М.: Сов. Энциклопедия, 1965. – 1152 стб.

Шаров І. Ф., Толстоухов А. В. Художники України: 100 видатних імен. – К.: “АртЕк”, 2007. – 480 с.

Шкаруба Л. М., Спанатій Л. С. Російсько-український словник художніх термінів. — К.: Каравела, 2004. – 320 с.

www.bsmu.edu.ua

www.dsau.dp.ua

www.kegi.com.ua

www.kneu.kiev.ua

www.knlu.kiev.ua

www.knutd.com.ua

www.kpdu.edu.ua

www.kspu.kr.ua

www.kture.kharkov.ua

www.kul.kiev.ua

www.masters.donntu.edu.ua

www.mdau.mk.ua

www.npu.edu.ua

www.polytech.poltava.ua

www.pusku.edu.ua

www.sumdu.edu.ua

www.tsaa.org.ua

www.uipa.kharkov.ua

www.usmtu.edu.ua

www.vdu.ua/ukr/content/44/

www.zgia.zp.ua