Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Реферат на тему:

Упровадження особистісно орієнтованого навчання та виховання: проблеми і перспективи розвитку

Переорієнтація на методологію особистісно орієнтованого навчання є природним результатом тих змін, які відбуваються в Україні та й у всьому світі. Відповісти на “виклик часу” система загальної середньої освіти зможе на основі реалізації особистісно орієнтованого навчання, яке надає можливість кожному учневі реалізувати себе в пізнавальній та інших видах діяльності, створює умови для повноцінного виявлення та розвитку особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу.

Для реалізації особистісно орієнтованої освіти організовується діяльність, яка охороняє і підтримує дитину, зберігає, передає й розвиває культуру, створює середовище розвитку дитини, стимулює індивідуальну та колективну творчість [5].

Важливою передумовою створення наукової лабораторії особистісно орієнтованого навчання та виховання на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15 м. Білої Церкви є діяльність педагогічного колективу школи під керуванням Н.І.Клокар над проблемою створенням і впровадження проблемно-модульної технології навчання і виховання. Одним із результатів такої діяльності є формування педагога нового типу – педагога-дослідника, педагога-експериментатора. На сучасному етапі розвитку школи продовжується впровадження проблемно-модульної технології навчання і виховання. Разом із цим з’явилися й утвердилися нові напрями діяльності, а саме:

1. Впровадження моделі особистісно орієнтованого навчання та виховання в школі І-ІІІ ступенів.

2. Створення методичного забезпечення діяльності вчителя у класах інклюзивної освіти.

3. Реалізація моделі особистісно орієнтованого навчання та виховання у процесі вивчення української літератури у школі ІІ-ІІІ ступенів.

У процесі роботи над реалізацією зазначених напрямів досягнуто значних результатів:

- впроваджено модель особистісно орієнтованого навчання та виховання;

- завершено підготовку матеріалів досвіду роботи творчих груп учителів початкової та основної школи щодо впровадження моделі особистісно орієнтованого навчання та виховання;

- упроваджується проект “Ранкові зустрічі: розвиток взаємоповаги та толерантності у практику роботи вчителів-класоводів” (за Програмою всебічного розвитку дитини “Крок за кроком”);

- організовано роботу відеотеки з проблем упровадження особистісно орієнтованої та інклюзивної моделей освіти;

- проведено заняття для слухачів курсів підвищення кваліфікації; конференції, семінари, “круглі столи”, консультації для освітян області з проблеми впровадження особистісно орієнтованого навчання та виховання;

- здійснено апробацію навчальної літератури та електронних засобів навчального призначення;

- реалізується програма Всеукраїнського соціально-педагогічного експерименту “Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах“;

- створено модельний центр інклюзивної освіти;

- проведено систему тренінгових занять із батьками, діти яких мають особливості психофізичного розвитку;

- організовано семінари, тренінги, “круглі столи”, консультації для педагогів міста й області з проблем розвитку інклюзивної моделі освіти;

- здійснюється підготовка методичних матеріалів щодо організації навчально-виховного процесу та психологічного супроводу дитини з особливостями психофізичного розвитку в класах інклюзивної освіти;

- організовано підготовку матеріалів до науково-методичного посібника з питань проведення особистісно орієнтованого навчального заняття з української літератури.

Робота педагогічного колективу над упровадженням особистісно орієнтованої моделі освіти спонукала до співпраці із лабораторією навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АПН України. Адміністрація школи та методичне об’єднання вчителів української мови і літератури під керуванням А.М.Фасолі, старшого наукового співробітника лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АПН України, кандидата педагогічних наук, працюють над розробленням та експериментальною перевіркою методики особистісно орієнтованого навчання на уроках української літератури.

Ключовими ознаками такого навчання є використання суб’єктного досвіду учня, реалізація суб’єкт-суб’єктних стосунків учасників навчального процесу, діяльнісна основа навчально-виховного процесу.

Сутністю поняття “діяльнісна основа” є те, що учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання. Самостійна робота учнів як важлива ознака діяльнісної основи передбачає таку організацію процесу навчання, під час якої учень здобуває знання, визначає мету своєї діяльності та способи опрацювання матеріалу, готується поділитися здобутими знаннями з однокласниками, дбаючи про те, щоб інформація зацікавила їх, була для них корисною. При цьому формується критичне ставлення до себе, вміння рецензувати й оцінювати свою роботу й діяльність інших.

У процесі дослідно-експериментальної роботи було визначено основны компоненти особистісно орієнтованого навчання, на реалізацію яких спрямовується діяльність учасників навчального процесу:

- визначення цілей навчально-пізнавальної діяльності;

- забезпечення реальної участі учнів в організації навчальної діяльності на основі співпраці у цілевизначенні, плануванні й організації роботи, рефлексії та оцінюванні;

- реалізація варіативності форм та змісту навчально-пізнавальної діяльності, вибору завдань та способів їх виконання школярами;

- створення ситуації успіху, формування позитивної мотивації до вивчення предмета;

- застосування інтерактивного навчання, діалогічного спілкування, індивідуальної, парної та групової форм роботи;

- заохочення школярів до самостійності суджень і вибору способів досягнення цілей;

- рефлексія та оцінювання навчальної діяльності (осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, способів діяльності, причин досягнення цілей або невдач);

- оцінювання процесу навчання, розвитку здібностей та особистісних якостей школяра (попередній рівень і спрогнозовані та одержані результати, засвоєні способи діяльності, відзначення успіхів).

Педагогами школи експериментально перевірено і впроваджено структуру особистісно орієнтованого навчального заняття, яка відрізняється від структури інших типів навчальних занять такими етапами:

1. Етап мотивації (визначення емоційного стану школярів, створення позитивної емоційної налаштованості до навчально-пізнавальної діяльності).

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань.

3. Цілевизначення і планування.

4. Опрацювання навчального матеріалу (етапи визначаються відповідно до типу навчального заняття).

5. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Результатом упровадження особистісно орієнтованого навчання у процесі вивчення української літератури є зростання рівня внутрішньої мотивації учня та інтересу до вивчення предмета, подолання тривоги, зміцнення відчуття впевненості та самостійності, формування позитивних концепцій щодо власного майбутнього, зростання рівня навчальних досягнень школярів [1].

Як зазначають вітчизняні дослідники, важливою особливістю особистісно орієнтованого навчання є "визнання, усвідомлення індивідуальності учня, його самоцінності, неповторності як людини, його розвитку не як колективного суб’єкта, але, насамперед, як індивіда з неповторним суб’єктним досвідом, сукупністю психічних, культурологічних рис" [2]. Таким чином, головною метою уроку літератури має бути відкриття “Я” кожної дитини, створення умов для її самореалізації у процесі спілкування з художньою літературою, учителем, товаришами.

Особистісно орієнтоване навчальне заняття сприяє не тільки розширенню і вдосконаленню знань школярів, а й їхньому саморозвитку, адже учні знайомляться з додатковою критичною літературою, вчаться висловлювати власні судження перед однокласниками. Перед вивченням теми з метою актуалізації суб’єктного досвіду учнів їм пропонується пояснити зміст вислову. Цим самим школярі, працюючи далі над темою, співвідносять виучуваний матеріал зі своїми роздумами, а почуття письменників – з власними. Адже саме зростання рівня внутрішньої мотивації учня є одним із результатів реалізації особистісно орієнтованого навчання. Важливим є відчуття атмосфери взаємоповаги, зацікавленого спілкування, коли учитель і учні – співтворці навчального заняття.

Подальша діяльність лабораторії щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання з української літератури спрямована на вирішення низки актуальних завдань:

1. Етап мотивації (визначення емоційного стану школярів, створення позитивної емоційної налаштованості до навчально-пізнавальної діяльності).

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань.

3. Цілевизначення і планування.

4. Опрацювання навчального матеріалу (етапи визначаються відповідно до типу навчального заняття).

5. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Діяльність закладу освіти спрямована на розроблення і реалізацію програмно-методичного забезпечення освітнього процесу: підготовку різнорівневих, диференційованих та варіативних програм, навчально-методичних посібників, підручників для вчителя й учня, методичних рекомендацій, зорієнтованих на впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання та виховання у шкільну практику.

У закладі освіти впроваджується низка авторських та адаптованих програм, зокрема, – авторська програма факультативного курсу О.І.Деркач “Літературне краєзнавство Білоцерківщини”, створено також кабінет літературного краєзнавства.

Одним із важливих здобутків діяльності кабінету літературного краєзнавства є підготовка та видання двох випусків посібника для вчителя “Київщинознавство: література рідного краю”. Триває робота над підготовкою третього випуску посібника. У перспективі – розроблення Положення про кабінет літературного краєзнавства.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності закладу освіти є робота з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку. З огляду на переосмислення пріоритетів навчання, місця кожного учня в навчально-виховному процесі та суспільні вимоги проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами є надзвичайно актуальною. Вона зумовлює нові підходи до організації навчання дітей зазначеної категорії в умовах інклюзивних класів.

Наполеглива робота педагогічного колективу над пошуком способів науково-методичного супроводу навчально-виховного та корекційно-розвивального процесу для дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, спонукала до участі в реалізації Всеукраїнського соціально-педагогічного експерименту “Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах”, низки міжнародних проектів з даної проблеми. Результатом реалізації одного із таких проектів є створення на базі школи модельного центру інклюзивної освіти. Метою діяльності центру є розвиток моделі інклюзивної освіти та поширення кращих практик інклюзивного навчання на інші загальноосвітні навчальні заклади Київської області й України.

Сутністю інклюзивної освіти є навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітній школі за умови пристосування освітнього простору до індивідуальних особливостей дітей, надання якісних освітніх послуг таким дітям. Навчання зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно-орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи із урахуванням впливу різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними напрямами цієї роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

На сьогодні у нашій школі функціонують 6 інклюзивних класів, в яких поряд із здоровими ровесниками навчається 17 дітей з особливостями психофізичного розвитку (по 2-3 учні в кожному класі залежно від проблеми розвитку). З даною категорією дітей працюють кваліфіковані педагоги, логопед, психолог, соціальний педагог; в кожному такому класі працює асистент вчителя, який надає допомогу в опануванні учнем навчального матеріалу. Навчання в інклюзивних класах дітей з особливими потребами, насамперед, допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар’єрів та інтеграції в соціум, також – це вчить учнівську громаду школи спілкуватися та працювати разом, формує в усіх учнів почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а й – прийняття та визнання [3].

Аналіз спостережень за прогресом у розвитку дітей з особливостями розвитку, їхнім спілкуванням зі здоровими дітьми, портфоліо, психологічних тестів, вчительських звітів свідчить, що діти з особливостями розвитку за період упровадження інклюзивної моделі освіти досягли позитивних змін у різних сферах: зріс їхній інтерес до навчальної діяльності, у них розвинулося мовлення, зросла пізнавальна активність, покращилися показники фізичного розвитку.

Педагогами закладу освіти підготовлено матеріали до науково-методичного посібника “Методичне забезпечення діяльності педагогічних працівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів щодо роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку”, що включають різні аспекти організації навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання: методичні рекомендації щодо організації навчально-пізнавальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку на заняттях з математики; методичні рекомендації щодо організації навчально-пізнавальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку на заняттях з української мови, індивідуалізований навчальний план та розробки навчальних занять з математики в інклюзивному класі.

У посібнику розкрито проблеми психологічного супроводу дітей з особливостями психофізичного розвитку; подано рекомендації для роботи з батьками.

Реалізація дослідно-експериментальної роботи у навчальному закладі спрямована на розвиток особистісно орієнтованої моделі освіти, яка плекає творчу особистість, створює умови для повноцінного інтелектуального, творчого, морального, фізичного розвитку дитини, примноження культури та духовності в усій різноманітності національних і світових зразків, тобто є школою самореалізації особистості, школою життєтворчості, культурного виховання.

На нашу думку, важливими для розуміння сутності особистісно-орієнтованої освіти є міркування дослідника О.Лебедєва: "Оцінювати якість освіти потрібно по тому, як і які проблеми випускник школи може самостійно вирішувати. Орієнтація на знання, уміння й навички, значущість яких ніхто й не заперечує, – це орієнтація на накопичення будівельного матеріалу. Але ж головне не в тому, щоб забити ним склад, а в умінні побудувати будинок" [7].

Мета особистісно орієнтованої школи – знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізми самореалізації, саморозвитку, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення самобутньої особистості, її діалогічної та безпечної взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.

Дидактичні основи особистісно орієнтованого навчання розкриває образне висловлювання Яна Амоса Коменського: "Немає в світі жодної скелі або башти такої висоти, на яку хоча б хто-небудь не міг би піднятись, якщо в нього є ноги. Треба лише збудувати як слід драбину або зробити зручні, висічені у скелі в потрібному напрямі і відстані, сходи" [4.

Методика особистісно орієнтованого навчання, відповідно до якої пріоритетним стає допомога кожному учневі на основі суб’єктного досвіду вдосконалювати свої здібності, проектує навчальний процес відповідно до структури діяльності, яка передбачає визначення мети, мотивів, засобів, плану діяльності, реалізацію плану, контроль, корекцію, оцінювання результатів діяльності (рефлексію) [8].

Метою зазначеного освітнього процесу стає не окреслення кола необхідних знань, умінь і навичок, а розвиток особистісних можливостей учня, формування його компетентностей, тобто базованих на знаннях, схильностях, досвіді, цінностях власних здатностей вирішувати практичні завдання та діяти в нестандартних ситуаціях.

Особистісно орієнтоване навчання має на меті перетворити учня на суб’єкт навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною освітньою траєкторією, створює умови для самовизначення реалізації особистості, опори повного урахування інтересів і цінностей окремої особистості та спільноти.

Ефективність особистісно орієнтованої освіти залежить від успішного виявлення та максимального розвитку індивідуально значущих позитивних задатків кожного школяра на основі набутого ним досвіду до часу навчання у школі та досвіду сформованого у процесі навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. Метою сучасної освіти є формування інтересу до пізнання, бажання та уміння навчатися. Особистісно орієнтоване навчання сприяє визначенню та реалізації особистості в тій галузі діяльності, яка найбільше відповідає її потенційним здібностям.

Проектування навчального процесу в особистісно орієнтованій системі навчання не обмежується лише спеціальним конструюванням навчального матеріалу, забезпечує учневі свободу вибору в роботі з новим матеріалом. Важливо, як цей матеріал учитель використовує на уроці.

Навчально-виховному процесу притаманні ситуації різного сприйняття (розуміння) змісту навчання вчителем та учнем. Отже, виникає необхідність співвіднесення сприймання змісту навчальної проблеми всіма учасниками навчально-виховного процесу, що оптимально вирішується в умовах особистісно орієнтованого навчального заняття.

Використання суб’єктного досвіду учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не лише вміння викладати свій предмет, а здатності аналізувати зміст того, чим учень уже володіє із запропонованої теми.

У таких умовах змінюється режисура уроку: учні не просто сприймають розповідь учителя, а постійно співпрацюють з ним (активний діалог), висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють ті позиції, які пропонуються однокласниками.

Формування особистості творчої, сповненої бажання творити себе і світ навколо себе, розвиток емоційної, соціальної, інтелектуальної, фізичної компетенцій дитини, створення сприятливих умов для розвитку індивідуальності, духовності кожного школяра – ось той результат, до якого прагне особистісно орієнтована школа.

Список літератури:

Акбашева Р.Ш. Проектный подход к личностно-ориентированному образованию. – Уфа: Башгоспединститут, 1999. – С. 132.

Амонашвили Ш.А., Загвязинский В.И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Педагогика. - 2000. – №2. – С. 13-15.

Балл Г.А. Психологическое содержание личносной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. – 1997. – №5. – С. 7-19.

Грановська Р.М. Елементи практичної психології. – Л., 1988.

Клокар Н.І., Слободянюк Н.Г., Стаднюк І.І. Концепція діяльності наукової лабораторії особистісно орієнтованого навчання та виховання // Організація та зміст діяльності наукових лабораторій інституту / За ред. Н.І. Клокар, О.В.Чубарук. – Біла Церква, 2005. – С.209.

Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – №2. – С. 3-22.

Личностно-ориентированное обучение: теории и технологии: Учебное пособие // Под ред. Н.Н.Никитиной. Ульяновск: ИПКПРО, 1998

Навчання в дії. Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Методичний посібник / А.Панченков, О.Пометун, Т.Ремех. – К.: А.П.Н., 2003. – 72 с.

Особистісно зорієнтований урок літератури: З досвіду роботи / Упоряд. Г.Федяй, А.Фасоля. – К.: Шкільний світ, Вид. Л.Галіцина, 2005. – 128 с.

Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес: принципи, технології // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 37 – 43.

Селевко С.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

Софій Н.З., Кузьменко В.У. Про Сто і один метод активного навчання. – К.: Крок за кроком, 2003. -116 с.

Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова та література. – 2004. – № 7. – С.2-9.

Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе. – М.: Сентябрь, 2000. – 176 с.