Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Індивідуальні форми виховної робота. Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Індивідуальні форми виховної робота.

Важливим моментом у проце-сі навчання є індивідуальний підхід до учнів. Існують та-кі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної роботи час-тіше підходить до відстаючих учнів, допомагає і підбадьо-рює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше здійс-нює вибіркову перевірку зошитів учнів, яким важче да-ється навчання.

Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати тем-пи роботи кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й оціню-вання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя.

Нерідко під час уроку перед учителем постає пробле-ма підтримання в класі порядку і дисципліни. Причиною порушень дисципліни є передусім низька його якість, ко-ли учням нецікаво, вони нудьгують і вдаються до різних -витівок, розваг. Буває, що учні не можуть довго заспо-коїтися після події, що сталася перед уроком, надто збуд-жені, неуважні, продовжують обговорювати її. Нерідко уч-ні порушують дисципліну через ненормальні стосунки з учителем, грубе, нетактовне ставлення до них, намагаючись у такий спосіб «помститися». Причиною недисцип-лінованості може бути також хворобливий стан учня.

Знання цих причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу знаходити адекватні шляхи їх усунен-ня, зокрема, переключення уваги учнів на корисну робо-ту, спокійне зауваження порушникові дисципліни, ціка-вий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку, нейтральне приємне або неприємне зауважен-ня всьому класу чи конкретному порушнику, дії мімікою, жестами, виразом обличчя. Окрім цього, не слід забувати такі прості істини: ніколи не можна карати учня, не з'ясувавши його участі або ступеня його провини у пору-шенні дисципліни. Дисциплінуючи клас, слід апелювати до почуття власної гідності учня.

Підготовка до уроку будь-якого типу передбачає дотри-мання педагогом певних вимог — організаційних, дидак-тичних, психологічних, етичних, гігієнічних.

Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напружена, доско-нало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів нав-чально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; твор-чий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповід-но до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досяг-нення мети комплексу дидактичних засобів; диференційо-ваний підхід до окремих груп учнів; ефективне викори-стання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера демо-кратизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружньо-го спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запро-грамованих результатів.

Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконален-ня уроку. Такі пошуки спрямовані на розв'язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального ма-теріалу для формування національної самосвідомості уч-нів, формування в них моральних, правових, трудових, ес-тетичних якостей особистості.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, фор-мування вміння працювати з джерелами наукової ін-формації, відбирати необхідну для свого загального роз-витку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним є питання оптимального відбору змісту навчального матеріа-лу до уроків, оскільки й досі бракує досконалих підручни-ків з багатьох навчальних дисциплін.

Великої ваги набула проблема активізації пізнаваль-ної діяльності на уроках з використанням активних мето-дів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяль-ності, запровадження самостійної діяльності учнів, вико-ристання програмованого і проблемного навчання, здійс-нення міжпредметних зв'язків, усунення перевантаже-ності учнів.

Ось як проводять, наприклад, урок-змагання.

Клас ділять на дві групи, приблизно однакові за рівнем знань. У кожній обирають капітана і консультанта. Кон-сультант працює зі слабшими членами команди. Урок складається з кількох конкурсів. Учнів попереджають, що в процесі змагання враховуватиметься активність кожного з них і команди загалом. За кожну відповідь журі вистав-ляє бали у відомість. Перемагає команда, яка набирає най-більшу кількість балів. Наприклад, на уроці математики чи фізики можуть бути такі конкурси: «Чи знаєш ти фор-мули?», «Конкурс кмітливих», «Змагання любителів крос-вордів», «Чи розумієш ти графіки?», «Знайди помилку», «Пошук» та ін.

Перший конкурс може відбуватися у такий спосіб. Представники команд витягують папірець, згорнутий у - трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написано формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, відтак ставлять запитання, що стосуються цієї фор-мули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку. Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітли-вість, — розв'язування якісних задач. Разом з малюнка-ми їх записують на картці. Представники команд витягу-ють картки-завдання і відповідають на запитання. Якщо

вони не можуть відповісти, просять допомоги у своєї ко-манди; якщо й вона неспроможна зробити це — допома-гає команда-суперниця, але перша команда втрачає бали, а друга за правильну відповідь — набирає. Для третього конкурсу готують спеціальні картки. На картках, розда-них учням обох команд, намальовано сітку-кросворд, складений учителем. Під картку підкладають копіюваль-ний і чистий аркуші паперу. Розв'язуючи кросворд, від-повіді вписують у картку і здають її журі. У четвертому конкурсі, як і в попередньому, представники команд ви-тягують картки з графіками й запитання, на які треба від-повісти. На виконання завдання відводиться певний час. Картки здають журі1.

Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і спри-яє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять:

Інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем пода-ють блоками (В. Шаталов); міжпредметні уроки, які став-лять за мету «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які проводять у межах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони збуджують інтерес до навчання, спираючись пере-важно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; суге-стопедичні2 уроки, що не набули поширення, оскільки ме-ханізми дії підсвідомого поки що технологічно не розроб-лені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різно-віковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних.

Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляха-ми. Один із них — навчання учнів групою вчителів за пев-ного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а за-кріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.

До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями уч-нів за інтересами. У неградуйованих школах заняття ор-ганізовують так, щоб учень, виконуючи самостійну робо-ту під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, суть якого в тому, що у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він пови-нен звертатися до спеціального навчального центру, де йо-го забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.

В індивідуалізації навчання учнів використовують кон-трактну форму. Контракт — угода між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально плану-вати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з ок-ремого предмета. За такої форми навчання вчитель є ли-ше організатором пізнавальної діяльності учня і консуль-тантом.

У багатьох школах запроваджено такі форми органі-зації навчання, як навчальні центри і центри за інтереса-ми. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і попу-

лярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної пробле-ми: дослідити екологічну ситуацію в штаті, расове питан-ня та ін. Результати роботи учнів над проектами у нав-чальному центрі або центрі за інтересами оформляють у шкільні виставки, наукові доповіді тощо.

Серед нових форм організації навчання — «школи без стін». Така школа не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, пла-нують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.

У сучасних школах США використовують також проекти — індивідуальну або групову форму дослідження (уч-ні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки й отримують результати). Роль учителя — надання допо-моги, спрямування процесу навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.

Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Тут і сам процес навчання, і вільний час учнів підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розробки різ-них групових проектів, до організації та проведення спіль-них туристичних походів, виховуючи таким чином пова-гу один до одного і відданість своїй групі.