Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Інтерперсональна поведінка тренера та успішність змагальної діяльності спортсменів-підлітків

Нині в проблемі підготовки висококваліфікованих спортсменів (команд) великого значення надається не тільки техніко-тактичним факторам розвитку спортсмена, але й психологічній підготовці. Як правило, тренерові належить головна роль в організації спортивної діяльності, тому все більшого значення набуває його психологічна підготовленість, адже головною функцією тренера є особистісно-орієнтоване виховання та освіта. Знання соціально-психологічних основ формування взаємин, виникнення й нормалізації конфліктних ситуацій, управління спортивною командою допомагає тренерові зробити ефективнішою діяльність усього колективу.

Високу значимість для ефективності діяльності може мати діагностика цілісної системи „тренер – спортсмен”. Не викликає сумніву, що характер спілкування та взаємодії, що складаються в команді в системах „спортсмен – спортсмен” і „спортсмен – тренер”, значно впливає на успішність діяльності. Ще на початку 1980-х років це питання розкривалося в працях Ю. Ханіна і Ю. Коломійцева [14; 3]. Але в їх дослідженнях, та й у багатьох наступних, увага спрямовувалася на спортсмена, на його взаємостосунки в команді, на сумісність у системі „спортсмен – спортсмен”. В останні ж роки з’являється чимало досліджень, де об’єктом уваги стає вже особистість тренера і цілісна система „тренер – спортсмен” [1; 10; 13].

Один з ключових аспектів спортивної діяльності –міжособистісне спілкування тренера зі спортсменом. Від стилю спілкування тренера залежить ефективність розвитку й результативність спортсмена. Тому одним з факторів успішності спільної діяльності в спортивній команді можна виокремити стиль спілкування тренера.

У широкому розумінні стиль – це постійне, універсальне, цілісне психічне утворення, що включає свідомі й несвідомі механізми пасивної і активної (перетворюючої) адаптації людини до середовища. Індивідуальний стиль можна розглядати як психологічну систему, що забезпечує оптимальне узгодження індивідуальності людини із зовнішніми умовами (вимогами діяльності, методикою навчання й тренування, індивідуальністю партнерів тощо), як систему активної адаптації людини до середовища в різних стильових проявах (когнітивних, емоційних, психомоторних, стилів професійної діяльності, стилів життя) [12].

Від стилю спілкування тренера залежить не тільки подальша зацікавленість спортсмена певним видом спорту, але й узгодженість з іншими членами команди, задоволеність собою, своїми досягненнями, рівнем спортивної майстерності, тренером. Результативність взаємодії багато в чому визначається міжособистісною компетентністю, що розглядається як одна з професійно значимих якостей фахівця, що працює з людьми, і яке характеризується як здатність людини успішно взаємодіяти з іншими [5].

Л. Рогальова виокремлює два типи тренерів: тренери, налаштовані тільки на спортивний результат, і тренери з професійно-педагогічним настановленням (орієнтовані як на досягнення спортивного результату, так і на процес виховання спортсменів) [9].

Зараз уже немає потреби доводити, що провідну роль у ставленні людини до світу відіграють якості, що визначають її приналежність до соціальної системи. Психологічних властивостей особистості поза системою суспільних відносин, до яких ця особистість залучена, просто не існує [4].

Прийнята нами за методологічну основу досліджень теорія функціональних систем П. Анохіна, яка охоплює єдиним розумінням найтонші нейрофізіологічні механізми й цілісну діяльність організму, дозволила розглядати систему „тренер – спортсмен” як єдине взаємопов’язане і взаємозалежне ціле. Отже, одним з актуальних питань психології спорту можна вважати питання, якою мірою успішність спортсмена залежить від стилю поведінки тренера.

У своїх дослідженнях ми припускаємо, що причиною успішності й неуспішності спортсменів може бути характер міжособистісних відносин тренера й спортсменів [8].

Розглянемо поняття „успішність” стосовно діяльності спортсмена. Це поняття, передусім, неоднозначне. У психології праці воно включає, насамперед, продуктивність. Для оцінки успішності має значення також якість продукції, безпомилковість дій. Для оцінки діяльності спортивної команди, головним завданням якої є перемога над суперником, використовується критерій ефективності (співвідношення виграшів і помилок), що характеризує якісну й кількісну сторони діяльності. У деяких випадках, при неможливості кількісної оцінки і високому заданому рівні надійності (безпомилковості), показником успішності може бути рівень складності завдання [2].

Як показник успішності, зокрема, волейболісток віком 11 – 13 років ми прийняли техніко-тактичні критерії, що демонструються в процесі змагальної діяльності: якість прийому – передачі м’яча, нападу, подачі [7], бо на початковому етапі підготовки показник виграних і програних зустрічей ще не дуже значимий. Важливо розуміти тактичні і технічні дії, правильно їх виконувати, а це залежить від багатьох факторів, у тому числі й від задоволеності тренерськими поясненнями й настановами.

Мета роботи – визначення способів підвищення ефективності спільної діяльності у волейбольній команді з урахуванням особливостей міжособистісних відносин у системі „тренер – спортсмен”.

Гіпотезою дослідження було припущення про наявність залежності стилю спілкування тренера й успішності спортивної команди (на прикладі дитячих волейбольних команд).

Для реалізації дослідження й підтвердження наукової гіпотези було поставлено завдання: вивчити кількісні і якісні характеристики інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації та здійснення завдань спортивної діяльності; проаналізувати особливості впливу кількісних і якісних характеристик інтерперсональної поведінки тренера на успішність змагальної діяльності юних волейболісток.

Об’єкт дослідження – стиль міжособистісної взаємодії в системі „тренер – спортсмен” у процесі змагальної та навчально-тренувальної діяльності.

Предмет дослідження – характер впливу індивідуальної структури поведінки тренера на успішність у спортивній діяльності волейболісток.

Методи й організація дослідження

До дослідження було залучено 41 спортсменку 1990 – 1992 років народження та 5 тренерів команд Житомирської області.

Для вирішення завдань застосовувалися:

· методика діагностики міжособистісних відносин (Т. Лірі);

· методика визначення індивідуальної успішності спортсменок (педагогічне спостереження). Складалася таблиця, де в кожній грі реєструвалася кількість результативних (успішних), нерезультативних (неуспішних) прийомів – передач, нападів і подач кожної спортсменки, що брала участь у змаганнях. За різницею позитивних і негативних виконань цих технічних і тактичних прийомів визначався успішний і неуспішний спортсмен;

· метод експертних оцінок. Дані коректувалися усно, спільно з тренерами команд.

Аналіз результатів дослідження

Інтерпретація отриманих даних дала можливість вирішити завдання нашого дослідження: проаналізувати кількісні і якісні характеристики інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації і здійснення завдань керівництва дитячою волейбольною командою, а також порівняти характеристики поведінки тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок.

Оскільки у своїх дослідженнях індивідуальний стиль тренера розглядаємо як психологічну систему, що забезпечує оптимальне узгодження індивідуальності тренера з індивідуальністю спортсмена, то при оцінці цілісної системи „тренер – спортсмен” важливу роль відіграє і ставлення спортсмена до пропонованого тренером стилю взаємодії. Адже взаємодія в педагогічній системі не може бути успішною, якщо її результат не був схвалений партнером – учнем чи спортсменом.

Тренер підліткової спортивної команди з волейболу виявив такі особливості інтерперсональної поведінки (таблиця 1).

Таблиця 1

Стиль поведінки „актуального” тренера у сприйнятті спортсменок-підлітків з різними індивідуальними показниками успішності змагальної діяльності

Стиль поведінки | окт | Успішні
n = 21
(М±m) | Неуспішні
n = 20
(М±m) | Різниця
(W) | t-критерій Стьюдента

Владно-лідируючий | окт1 | 11,05±0,51 | 11,65±0,39 | -0.6 | 1,92

Незалежно-домінуючий | окт2 | 6.33±0,49 | 6.96±0,31  | .63 | 1,74

Прямолінійно-агресивний | окт3 | 7.16±0,45 | 7.22±0,3 | -0.06 | 1,62

Недовірливо-скептичний | окт4 | 3.5±0,5 | 3.13±0,59 | 0.37 | 2,31*

Покірно-сором'язливий | окт5 | 5.16±0,45 | 3.96±0,4 | 1.2 | 1,8

Сором'язливо-слухняний | окт6 | 7.11±0,75 | 6±0,45 | 1.11 | 2,61**

Схильний до співпраці | окт7 | 9±0,72 | 8.61±0,66 | 0.39 | 2,94**

Відповідально-великодушний | окт8 | 9.7±0,44 | 8.61±0,5 | 1.09 | 1,98*

Умовні позначення: * - розходження достовірні при р<0,05; ** - розходження достовірні при р<0,01.

У поведінці тренера переважає „владний-лідируючий” тип міжособистісних відносин (I октант). Спортсменки вважають, що тренерові притаманні такі якості, як висока активність, виразна мотивація досягнення успіху, схильність до домінування, легкість і швидкість прийняття рішень, гомономність (орієнтація переважно на власну думку та мінімальна залежність від факторів зовнішнього середовища). І це актуально, бо фактор домінування в поведінці тренера виконує функцію формування мети й завдань розвитку групи [5].

Образ „актуального” тренера доповнюють і такі характеристики, як прагнення до співпраці з командою та розвинене почуття відповідальності (VIII окт.). Ці характеристики, у поєднанні з вираженою потребою відповідати соціальним нормам поведінки, схильністю до ідеалізації гармонії міжособистісних відносин (VII окт.), вираженою емоційною захопленістю, засвідчують професійну майстерність тренера-педагога. В цілому це говорить про позитивну оцінку підлітками-спортсменками стилю поведінки тренера.

При порівнянні образу „актуального” тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок ми виявили певні особливості (діаграми 1 і 2).

Успішні й неуспішні спортсменки однаково оцінюють тренера за тими компонентами взаємодії, які відповідають за домінування (ОКТ І – ІІІ) і виявляють вірогідно значимі розходження в оцінці компонентів, які забезпечують функцію емоційної підтримки, „відповідають” за формування згуртованості й міжособистісне об’єднання (ОКТ IV, VI, VII, VIII).

При порівнянні образу „ідеального” тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок виявляються достовірні розходження за більшою кількістю параметрів, що свідчить про спільну незадоволеність взаємодією з тренером у неуспішних спортсменок не тільки за параметрами надання емоційної підтримки, але й за параметрами домінування (таблиця 2).

Велике розходження в образі „ідеального” і „актуального” тренера між успішними й неуспішними спортсменками помітне і в VIII октанті. Не можна не відзначити і різниці в VII октанті.

Таблиця 2

Стиль поведінки „ідеального” тренера у сприйнятті спортсменок-підлітків з різними індивідуальними показниками успішності змагальної діяльності

Стиль поведінки   |

окт | Успішні
n = 21
(М±m) | Неуспішні
n = 20
(М±m) | Різниця
(W) | t-критерій Стьюдента

Владно-лідируючий | окт1 | 8,72±0,69 | 10.87±0,46 | 2.08 | 2,49*

Незалежно-домінуючий | окт2 | 5.94±0,4 | 6,13±0,41 | -0.19 | 1,71

Прямолінійно-агресивний | окт3 | 5.44±0,49 | 5.91±0,34 | -0.47 | 1,8

Недовірливо-скептичний | окт4 | 2.44±0,49 | 1.22±0,27 | 1.22 | 1,68

Покірно-сором'язливий | окт5 | 4.22±0,49 | 4.48±0,4 | 0.26 | 1,89*

Сором'язливо-слухняний | окт6 | 5.44±0,67 | 6.52±0,49 | -1.08 | 2,49**

Схильний до співпраці | окт7 | 6.95±0,66 | 10.61±0,51 | -3.66 | 2,52**

Відповідально-великодушний | окт8 | 7.5±0,57 | 10.04±0,43 | -2.54 | 2,13*

Умовні позначення: * - розходження достовірні при р<0,05; ** - розходження достовірні при р<0,01.

В оцінці „актуального” тренера за цим параметром спілкування спостерігаються практично однакові значення в успішних і неуспішних спортсменок (даграми 1 і 2). Однак найбільша різниця у спортсменок при оцінці бажаного, „ідеального” тренера (діаграми 3 і 4). Це засвідчує бажання неуспішних спортсменок бачити у тренера прагнення до співпраці, дружелюбність у стосунках, сприйнятливість до емоційного настрою, співчуття, залежність від думки команди. А успішні, у свою чергу, бажали б більше свободи в стосунках, більшої самостійності й відповідальності.

Отримані дані дозволяють зробити висновок про можливість розглядати систему „тренер – спортсмен” як єдину систему. Результати досліджень свідчать про залежність стилю спілкування тренера й успішності виступу спортсменок на змаганнях, що підтверджує висунуту нами наукову гіпотезу. Отже, від уміння керівника змінювати стиль відповідно до успішних і неуспішних спортсменів залежить можливість прогнозувати результативність команди.

Висновки

1. В результаті досліджень визначено кількісні і якісні характеристики інтерперсонального стилю поведінки тренера в процесі організації реалізації завдань спортивної діяльності.

2. Виявлено достовірні розходження психологічних параметрів стилю поведінки тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок-волейболісток підліткового віку.

3. Аналіз особливостей кількісних і якісних характеристик інтерперсонального стилю поведінки тренера дозволяє думати про можливе прогнозування успішності спортивних команд (зокрема – дитячих волейбольних).

4. Результати дослідження можуть бути використані для складання моделі необхідних характеристик стилю поведінки тренерів з різних видів спорту.

Література:

1. Григорьянц И. Психологическая подготовка гимнастов на современном этапе // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 36 – 40.

2. Дмитриева М. А., Крылов А. А., Нафтульев А. И. Психология труда и инженерная психология: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Крылова – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 224 с.

3. Коломейцев Ю. А. Взаимоотношения в спортивной команде. – М.: ФиС, 1987. – 180с.

4. Ломов Б. Ф., Швырков В. Б. Теория функциональных систем в физиологии и психологии. – М., изд-во „Наука”, 1978. – 382 с.

5. Петровская Т. В. Мастерство спортивного педагога: Научно-методическое издание. – К.: „ЧПП”, 2004. – 104 с.

6. Петровська Т. В. Механізм виникнення конфліктів в спортивній команді // Конфлікти в педогогічних системах. Збірник доповідей науково-практичної конференції. – Вінниця, ВДТУ,1997. –С. 244 – 246.

7. Петровська Т. В., Кудерміна О. І. Прогнозування міжособиснісних конфліктів в спортивних волейбольних командах // Конфлікти в педагогічних системах. Збірник доповідей науково-практичної конференції. – Вінниця, ВДТУ, 1997. – С. 242 – 244.

8. Петровская Т. Эмоциональные состояния и взаимодействие в спортивной команде в динамике менструального цикла женщин-спортсменок // Наука в олимпийском спорте. „Женщина и спорт”. Спец. выпуск, 2000. – С. 117 – 123.

9. Рогалева Л. Влияние спортивной деятельности на личность юного спортсмена в зависимости от установок тренера // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 54 – 58.

10. Сивицкий В. Что такое психология? Что может психолог? // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 15 – 18.

11. Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. – М: ИПП-ИСП, 2000. – 612 с.

12. Толочек В., Долматова С. Потенциал и диагностика системы „педагог – ученик” // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 59 – 63.

13. Труднев А. В. Личность тренера как ведущее условие модернизации педагогического образования // Материалы международной научной конференции психологов спорта и физической культуры „Рудиковские чтения”. – М. – 2004. – С. 103 – 105.

14. Ханин Ю. А. Психология общения в спорте. – М.: ФиС, 1980.

15. www.politik.org.ua