Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








ЛЕКЦІЯ

Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор відноситься до дистантних екстероцепторів, тобто до таких аналізаторів, які виконують аналіз сигналів на відстані від їх джерела. Слухове відчуття розвинулося із тактильного відчуття, яке загострилося у вусі в мільйони разів.

Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, тобто періодичне коливання молекул оточуючого середовища. Для нас таким середовищем є повітря.

Для розуміння фізіології слухового аналізатора і засвоєння методів його дослідження необхідно знати, що слуховий аналізатор дає можливість людині розрізняти звуки за висотою, силою (гучністю) і тембром.

Висота звуку визначається його частотою, тобто числом коливань за секунду і позначається в герцах (Гц).

Слуховий аналізатор підрозділяється на периферичний відділ, провідні шляхи та кірковий кінець.

Периферичний відділ слухового аналізатора функціонально, в свою чергу, підрозділяється на звукопровідний і звукосприймальний апарати.

До звукопровідного апарата відносяться зовнішнє, середнє вухо, пери- та ендолімфатичний простір внутрішнього вуха, базилярна пластинка і присінкова мембрана завитки. Звукосприймальний аппарат це є рецептор слухового аналізатора, який представлений спиральним органом. Звукопровідний аппарат служить для доставки звуку до рецептора. Звукосприймальний аппарат трансформує механічні коливання в нервовий імпульс.

Анатомічно переферичний відділ слухового аналізатора складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина являє собою рупор, який збирає і направляє звукові хвилі у зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід служить для проведення звукових коливань до барабанної перетинки.

Середнє вухо представлене системою повітряносних порожнин, дояких належать барабанна порожнина, клітини сосковидного відростка і слухова труба.

Медіальна або лабіринтна стінка барабанної порожнини має в середній частині виступ – мис, котрий утворений основним закрутком завитки. Позаду над мисом розташоване вікно присінка, яке закрите основою стремена, а під мисом позаду розташоване вікно завитки, що затягнене вторинною барбанною перетинкою.

В барабанній порожнині знаходяться слухові кісточки і м”язи.

Слухові кісточки з”єднані між собою за типом важеля першого роду, довгим плечем якого є рукоятка молоточка, а коротким – довга ніжка ковадла. Ланцюжок слухових кісточок зменшує амплітуду звукових коливань і одночасно збільшує силу звукового тиску на вікно присінку. Підсилення це зумовлене такими двома механізмами. По-перше, важільний механізм дає підсилення в 2-2,5 рази. По-друге, звуковий тиск з барабанної перетинки концентрується на меншу площу основи стремена. Площа барабанної перетинки в 25 разів більша за площу основи стремена. Звідси звуковий тиск, що пройшов на барабанну перетинку і передався на основу стремена, підвищиться приблизно в 50 разів. Цього підсилення особливо потребують низькі звуки. При пошкодженні механізму звукопроведення в більшій мірі порушується сприймання низьких (басових) звуків. Тому кондуктивна приглухуватість називається басовою приглухуватістю. Це покладено в основу диференційного діагнозу між кондуктивною та перцептивною (нейросенсорною) приглухуватістю, яка визначається як дискантова прилухуватість.

Важливе значення в механізмі звукопроведення має слухова труба. Це єдине утворення, яке з”єднює порожнину середнього вуха з навколишнім середовищем. Вона забезпечує вирівнювання тиску зовні і з середини від барабанної перетинки.

В перетинчастій завитці на основній мембрані розташований пецептор слухового аналізатора – спиральний орган. Опис слухового рецептора вперше було зроблено в 1851 році італійським анатомом і гістологом Альфонсо Корті (1822-1876). На його честь слуховий рецептор був названий кортієвим органом. Спиральний орган – це сукупність сенсорно-епітеліальних клітин, які здійснюють перетворення звукового подразнення (механічних коливань) в нервовий імпульс.

У слуховому аналізаторі відбувається первинний аналіз звуку, тобто розклад складного звуку на складові, завдяки диференційному сприйманню частот окремими його ділянками. Механічна енергія звукової хвилі у волоскових клітинах спірального органу перетворюється в електричну, виникає нервовий імпульс. У просторі Нюеля відбувається процес медіації, під час якого виділяються біологічно активні речовини і перш за все ацетилхолін. Ці медіатори і забезпечують перехід нервового імпульса на дендрити біполярних клітин спірального ганглію (перший нейрон слухового шляху). Потім імпульс іде по завитковому корінцю присінково-завиткового нерва і через мосто-мозочковий кут попадає в довгастий мозок. Тут лежить другий нейрон у вентральному і дорсальному ядрах. Далі волокна частково перехрещуються у мосту і доходять до оливи (третій нейрон). Аксони третього нейрона ідуть до задніх горбів чотиригорбкових тіл і медіального колінчастого тіла (четвертий нейрон). Волокна четвертого нейрона закінчуються у скроневій долі.