Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат на тему:

Інфільтративний туберкульоз легень

Інфільтративний туберкульоз легень відносить до відносно обмежених форм туберкульозу дихальної системи.

В основі процесу – гіперреактивно-пневмонічне запалення. Оскільки так – процес нагадує собою крупозну пневмонію. В обох випадках, з огляду на підвищену реактивність, запалення в легені має схильність до розповсюдження по легені з одного боку, а з іншого – до прогресування в самій зоні запалення, що спричиняє в більшості випадків до розпаду легеневої тканини і утворення деструкції, що при рентгенографічному дослідженні проявляється деструктивною порожниною, а в подальшому – формуванням каверни.

Враховуючи гіперреактивний характер процесу, ця форма туберкульозу легень як правило розвивається у молодому віці із достатньо забезпеченою реактивністю. Це ж спостерігається і при крупозній пневмонії. Цей тест може бути диференціально-діагностичним між туберкульозом та онкологічними захворюваннями. Разом з тим, туберкулінові проби при цій формі сухот будуть мати відповідний характер і чутливість до туберкуліну буде підвищена.

У минулі роки (15-20 років тому) ця форма сухот частіше розпочиналась гостро і у 50% випадків маніфестувала кровохарканням чи й легеневою кровотечею. У звязку з чим, так діагностувалась «легенева чахотка», що і дало привід охарактеризувати цей симптом «чахоточним».

Причиною інфільтративного туберкульозу легень можуть бути ендогенна реактивація старих туберкульозних вогнищ під впливом гіперсенсибілізації судинно-бронхіального комплекса легені, що буває внаслідок повторних відсівів мікобактерій в судинне чи лімфатичне русло. У цих випадках інфільтрат розвивається у верхніх відділах легень. Відомі випадки, коли такою причиною є прорив лімфатичного барєра у бронхах, тоді процес локалізується у нижніх відділах, рідше – середніх. Рідше процес може розвинутись при попаданні екзогенно значної кількості мікобактерій. Але в усіх перерахованих випадках потребує відповідний грунт у вигляді гіперсенсибілізованої легеневої тканини, що зустрічається головним чином внаслідок бактеріємії гемо- чи лімфатичного русла. Все ж цих чиників (гіперсенсибілізація та наявність відповідної кількості мікобактерій ендо- чи екзогенного походження) недостатньо для для розвитку саме цієї форми сухот. Їх реалізація в інфільтративну форму може відбутись лише за наявності макроорганізму з високим рівнем реактивності. Отже, інфільтративний туберкульоз – це для молодих, кріпких людей.

У зоні гіперсенсибілізації та запалення завжди має місце порушення мікроциркуляції з наступними феноменами: порушення проникності судин, стаз та агрегація форменних елементів, гіпоксія та ацидоз з наступним автолізом, що і завершується розпадом легеневої тканини. Якщо на цьому етапі процес не зупиняється – інфільтрат еволюціонує з можливістю розвитку поширених та деструктивних форм туберкульозу.

Ділянкою гіперсенсибілізації можуть бути вогнища післяпервинного інфікування (Семона…), ділянки вогнищевого туберкульозу, а також метатуберкульозні зміни будь-якого характеру. Це підтверджується обмеженим просторовим (розповсюдження) характером процесу, особливо на перших етапах.

Вид інфільтративного туберкульозу залежить від обсягу чи кількості уражених ацинусів, часток ацтсегментів, сегментів чи часток легень. З огляду на це виділяють наступні форми туберкульозних інфільтратів.

Круглий інфільтрат. Найменше за розміром туберкульозне запалення при якому втягується в процес декілька ацинусів. Розмір інфільтрату сягає 1,5-3 см у діаметрі. Залежно від висхідних змін у легеневій на паренхімі інфільтрат може носити гомогенний характер чи негомогенний. Перший (гомогенний) формується на тлі незміненої паренхіми як свіже специфічне запалення. Другий (негомогенний) – розвивається на тлі існуючих змін. Разом з тим, обидві форми інфільтрату мають середню інтенсивність, що дозволяє на оглядових рентгенограмах роздивитись тіні як судин, так і бронхів. Контури затемнення відносно чіткі. Із коренем його зєднує бронхосудинна доріжка, інтенсивність якої не відрізняється від самого інфільтрату. Судини знаходяться в стані запалення (ангіїти) чи тромбування. Запалений бронх – у вигляді двох паралельних смуг. Тоді все це утворення нагадує тенісну ракетку, що є ознакою казеозного розпаду інфільтрату. Типовою локалізацією розпаду є центральне його розташування, рідше – ексцентричне.

Поодинокі інфільтрати – результат екзогенного його формування. Множинні (одно- чи двобічні) – реактивації «вилікуваного» чи «післяпервинного» туберкульозу (Семона…).

Бронхолобулярний інфільтрат має витягнуту форму – до 3-4 см по довжині. Все утворення нагадує виделку.

Хмароподібний інфільтрат захоплює від двох до трьох сегментів. Має дуже неправильну форму, що і зумовило його назву. Зазвичай межі частки інфільтрат не перетинає. В ньому нерідко знаходять «вкраплення» вапна, але відсутність останнього не є привідом для заперечення туберкульозу.

Псевдопухлинний інфільтрат нагадує попередній, але відрізняється від останнього значною компактністю та інтенсивністю.

Перисцисурит – туберкульозне запалення легені, що межує із великою міжчастковою чи малою мідчастковою борознами. Частіше він зустрічається в малій борозні між С III та C IV-V, рідше у верхньому відділі між C II і C VI, чи нижньому відділі між C VIII-IX і C IV-V. Край запалення, що звернений до борозни, має чіткий вигнутий у її напрямку край, тоді як «звернений до паренхіми» – нерівний і розмитий. Практично завжди у борознах накопичується випіт. У таких випадках процес нагадує міждольовий плеврит. Для диференціальної діагностики застосовують бокову рентгенографію, при якій знаходять двояковипукле лінзоподібне утворення між відповідними сегментами. При діагностичних труднощях, або з бажання зменшити променеве навантаження на хворого проводять УЗД, яке знімає усі питання.

Накінець, особливою формою туберкульозу легень є л о б і т. В його розвитку лежать два процеси: гіпопневматоз чи неповний атнектаз частки на тлі якого/яких розвивається специфічне ексудативно-пневмонічне запалення. Лобіту завжди передує бронхо-легеневий бронхоаденіт. Для всіх видів інфільтративного туберкульозу характерні лімфо-гематогенні відсіви, які при уважному вивчення прямої рентгенограми можна знайти навколо інфільтрату чи в більш віддалених ділянках легень. При наявній деструкції, а інколи і «без неї», оскільки без тонографії вона не завжди визначається, бронхогенні відсіви знаходять у базальних сегментах враженої основним процесом легені чи у таких же сегментах - протилежної. І навпаки, знаходження вогнищ різного розміру у зазначених сегментах – непряма ознака розпаду у основному інфільтраті, знайти який мусимо з допомогою томографії.

Окрім зазначеного при всіх видах інфільтративного туберкульозу ендоскопічно знаходимо різноманітні види ендобронхіату. Головною ознакою останніх є обмежений характер в одному з часткових бронхів, чи навіть – сегментарних. При уважному вивченні ендоскопічного бронхіального дерева знаходять непрямі ознаки бронхо-легеневого бронхоаденіту. Для останнього характерний набряк слизової бронхів, стертий контур бронхіальних хрящів, обмежена локальна, «яскрава» гіперемія вдавлення ззовні в прозір бронха на обмеженому просторі мембранозної частини бронха. Інколи в ділянці «проникнення в прозір бронха мембранної частини» знаходимо кратероподібне утворення, яке звужуючись йде назовні від прозіру бронхіальної трубки. Описане утворення являє собою бронхомодулярну норицю. В її кратері знаходимо сироподібні маси (казеоз), а іноді кусочки, чи «коралоподібні» вапняні зліпки, що перекривають вічко нориці. Останні часто і є причиною як кровохаркань, так і кровотеч.

Клінічна картина інфільтративного туберкульозу у 21-22% перебігає гостро, безсимптомно – у 24-25%, субклінічно – у 52-53% хворих. Характерними ознаками при гострому перебігу (зі) процесу бувають: надзвичайно швидка втома, знижена працездатність, яка зумовлена значною слабкістю. Безпідставна пітливість вдень, а вночі – майже обовязкова. Все ж зазначені симптоми розвиваються і набувають вираженого характеру на протязі декількох днів. У той час, як при пневмонії – протягом декількох годин. Кашель спочатку сухий, а через 4-5днів – вологий. Іноді зназу маніфестує кровохаркання чи кровотеча. Втрата апетиту і ваги передує усьому розмаїттю симптомів. Зовні вид «фтизика» дуже характерний: лихоманковий до малинового кольору румянець обличчя, блискучі очі, довгі вії.

Аускультативно знайти не лише характерні ознаки, а й взагалі будь-які катаральні феномени над легеневими полями важко. Виключенням може бути лобіт чи казеозна пневмонія. Остання має дуже гострий перебіг до поширення процесу, деструктивних змін у легенях, значних відсівів та ускладнень за типом пневмоторакса, піопневмоторакса, легеневих кровотеч, значної інтоксикації, розвитку міо- чи ___кардиту, перикардиту та серцево-легеневої недостатності.

При безсимптомному перебігу процесу діагноз частіше виставляють при профілактичних оглядах або після розвитку зазначених ускладнень.

При субклінічному перебігу процесу у хворого мають місце різноманітні параспецифічні симптоми, що нагадують будь-які інші хвороби, але не сухоти. У цих випадках хворі тривало лікуються у суміжних фахівців, але не фтизіатрів. Такими фахівцями бувають: терапевти, скоріше кардіологи, ревматологи, невропатологи, ендокринологи і інші.

Диференціальну діагностику цієї форми туберкульозу необхідно проводити з неспецифічною пневмонією, злоякісними чи доброякісними новоутвореннями.

В процесі диференціальної діагностики іноді доводиться призначати пробну терапію – eх juvantibul. При цьому не повинні призначатись такі препарати, як стрептоміцин, канаміцин, ріфампіцин. Терапію необхідно проводити 15-18 днів. Контрольну рентгенографію – не раніше 18-20 днів.

Використана література

Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.

Судова медицина.- К.: Атіка, 2003.-

Медицина катастроф.- К.: Здоров'я, 2001.- 348с.

Спортивная медицина.- М.: Гос. изд. медицинской литературы, 1957.- 375с.

Медицинская этика и деонтология.- М.: Медицина, 1983.- 272с.

Судебная медицина: Учебник для вузов/ Под ред. В.В.Томилина.- М: НОРМА, 2002.- 370с.- 22.00

Український реферативний журнал "Джерело". Сер 1. Природничі науки. Медицина.- : , 2001.-

Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.

Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.

Бейн Э.С., Бурлакова М.К., Визель Т.Г. Восстановление речи у больных с афазией.- М.: Медицина, 1982.- 184с.

Карякин, Виктор Яковлевич Судебно-медицинское исследование повреждений колюще-режущими орудиями.- М.: Медицина, 1966.- 227с.- 0.82

Громов, Александр Петрович Биомеханика травмы: (Повреждения головы, позвоночника и грудной клетки).- М.: Медицина, 1979.- 275с.- 1.20