Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Реферат на тему:

“РУСЬКА ТРІЙЦЯ” у розвитку суспільно-політичного руху Галичини.

Культурно-освітні прцеси в Західній Україні наприкінці XVIII-до кінці 40-х ррXIXст. Ввійшли в історію як перша хвиля національного відродження на західноукраїнських землях. Йому сприяли реформи Марії –Терезії і Йосифа II. На чолі відродження стало греко-католицьке духовенство – єдина освічена соціальна група українців, що не була зденаціоналізована. Саме воно було носієм української національної ідеї на західноукраїнських землях.

З середовища греко-католицького духовенства вийшли Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які з кінця 1820-х років розпочали в Галичині національно-просвітницьку діяльність. Ці видатні національні діячі увійшли в історію як “Руська трійця” непересічною подією в історії національного відродження було видання альманаху “Русалка Дністрова”. Написана живою українською мовою, вона довела, що між західними українцями і українцями Російської імперії немає істотних відмінностей, що вони є єдиний народ.

На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання “Руська трійця”. Таку назву воно отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихо-ванців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Головацький (1814-1888), які активно виступили на захист рідної української мови (термін “руська” для галичан означав українська). Головною постаттю був в цій групі Маркіян Шашкевич. Син сільського свяшенника, він зріс у гущі українського народу й був добре обізнаний з його становищем, розумів його потреби.

На другому році навчання Шашкевич запрмятелював з Вагилевичем та Головацьким. Вони читали й обговорювали прочитане, дискутували і завжди розмовляли лише українською мовою. Саме за це їх спольщені товатиші називали “Руською трійцею”

Перебуваючи під значним впливом ідейних віянь ро-мантизму, національно-визвольних змагань поляків, тво-рів істориків (Д. Бантиша-Каменського), етнографів (М. Максимовича) та літераторів (І. Котляревського) з Над-дніпрянської України, члени “Руської трійці” своє го-ловне завдання вбачали в піднесенні статусу української мови, розширенні сфери ЇЇ вжитку і впливу, прагненні “підняти дух народний, просвітити народ”, максимально сприяти пробудженню його національної свідомості.

Свою діяльність члени гуртка розпочали з вивчення життя, традицій та історії власного народу. Із записни-ками в руках Я. Головацький та І. Вагилевич побували в багатьох містечках та селах Галичини, Буковини та За-карпаття. Наслідком цього своєрідного “ходіння в народ” стали не тільки численні добірки матеріалів з народо-знавства, фольклористики, історії та мовознавства, а й знання реального сучасного становища українського на-роду під іноземним гнітом. Зауважимо, що молоді патрі-оти шукали свій власний шлях допомоги пригніченому народові. Зокрема, під час своїх етнографічних подоро-жей вони контактували з польськими підпільниками, які готували антиурядовий виступ, але “Руська трійця” не пішла за революційними змовниками, зосередивши зусил-ля на культурницько-просвітницькій діяльності.

Першою пробою сил для членів гуртка став рукопис-ний збірник власних поезій та перекладів під назвою “Син Русі” (1833), у якому вже досить чітко пролунали закли-ки до народного єднання та національного пробудження. Наступним кроком “Руської трійці” став підготовлений До друку збірник “Зоря” (1834), який містив народні піс-ні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцис-тичні матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження іноземного панування, уславлення визвольної боротьби Народу, оспівування козацьких ватажків — Б. Хмельницького та С. Наливайка. Прозвучав у збірці і заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини. Слід заз-начити, що видання цієї книжки було заборонене і віден-ською, і львівською цензурою. Перша намагалася приду-шити молоді паростки українського руху в Галичині, по-боюючись, що він у перспективі може стати проросійським. Друга, відображаючи інтереси консервативних лі-дерів греко-католицької церкви, виступила не стільки про-ти змісту, скільки проти форми: поява книжки українсь-кою мовою посягала б на монополію та авторитет мови церковнослов'янської, а також австрійська влада побоювалась, що вихід її українською мовою призведе до зародження у Галичині українського руху, який може бути спрямований проти імперії Габсбургів.

Для молодих авторів забороненої “Зорі” розпочався період переслідувань, обшуків, доносів, звинувачень у неблагонадійності. Принципове звинувачення було сформу-льоване директором львівської поліції: “Ці безумці хо-чуть воскресити... мертву русинську національність”. Про-те навіть у цих несприятливих умовах члени “Руської трійці” не припинили активної діяльності. Вони, ламаю-чи консервативну традицію, що передбачала виголошен-ня офіційних церковних промов латинською, польською чи німецькою мовами, водночас у трьох церквах Львова прочитали релігійно-моральні проповіді українською мо-вою. “Трійчани” енергійно виступали проти латинізації письменства, всіляко підтримували повернення рідної мо-ви в побут національної інтелігенції. У 1836 р. М. Шашкевич підготував підручник для молодших школярів -“Читанку”, написаний живою розмовною українською мо-вою (термін “читанка” належить самому М. Шашкевичу). Щоб довести, що українською мовою можна висловлювати навіть філософські та релігійні ідеї, шашкевич в 1836 році виголосив першу українську промову в музеї семінарії перед духовною владою і запрошеними гістьми. До того часу такі промови виголошували тільки польською, німецькою або латинською мовами. Це сподобалося всім семінаристам, і від того часу деякі з них стали розмовляти українською мовою.

Наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ альманах, з якого почалася нова українська література в західній Україні “Ру-салка Дністровая”. Він вийшов загальним тиражем 1000 примірників. 100 з них видавець (Георгій Петрович) переслав з Угорщини до Відня, а решту – до Львова. І хоча ідеї визволення прозвучали в ній із значно меншою силою, ніж у “3орі”, лише 200 примірників цієї збірки потрапили до рук читачів, реш-ту було конфісковано. Що ж злякало офіційну владу цьо-го разу? Це був новаторський твір і за формою, і за зміс-том. Він написаний живою народною мовою, фонетич-ним правописом, “гражданським” шрифтом. Все це виді-ляло збірку з тогочасного літературного потоку, робило її близькою і зрозумілою широким народним верствам. Зміст “Русалки Дністрової” визначають три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кор-донами різних держав, та заклик до ЇЇ поновлення; пози-тивне ставлення до суспільних рухів та уславлення на-родних ватажків — борців за соціальне та національне визволення; пропаганда ідей власної державності та по-літичної незалежності. Цілком очевидно, що автори збірки певною мірою вийшли за межі культурно-просвітниць-кої діяльності у політичну сферу.

Аналізуючи причини заборони збірки, І. Франко заз-начав: “Русалка Дністровая”, хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній висказані — була свого часу явищем наскрізь революційним”. Це був рішучий виступ проти традиційних політичних і соціальних авторитетів.

Коли членам “Руської трійці” влаштували допит, вони з гідністю заявили, що мають право писати і друкувати будь-які твори українською мовою. М Шашкевич висловився так:”Я випробував свої сили руською мовою, бо це моя рідна мова, яка значно відрізняється від церковної і великоросійської (московської), і хотів закласти наріжний камінь для її подальшого розвитку й тим зарадити нестачі руської літератури”. По суті, альманах став політичним маніфестом українського національного руху.

“Русалка Дністровая” стала підсумком ідейних шу-кань та своєрідним піком діяльності “Руської трійці”. Незабаром це об'єднання розпадається. Позбавлені можливості й надалі займатися письменницькою і науковою працею, переслідуваний світською і церковною владою, на 32-му році життя по-мирає Маркіян Шашкевич. У 1848 р. перейшов на пропольські позиції І. Вагилевич, який починає проповідувати ідею польсько-українського союзу під верховенством Польщі. Довше від інших обстоював ідеї “Руської трійці” Яків Головацький. Під час буржуазної революції 1848-1849рр. в Австрії він став професором української мови та літератури, а згодом ректором Львівського університету. Проте й він під впливом М. Погодіна приєд-нується до москвофілів і 1867 р. емігрує до Росії, де й помер у 1888р. на посаді голови Віленської археологічної комісії.

Яскравим та самобутнім явищем була діяльність громадсько-культурного об’єднання “Руська трійця”. Члени цієї організації визначили та оприлюднили основне ядро ідей національного відродження, своєю різнобічною діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурницького, робили перші спроби спрямувати вирішення національних проблем у політичну площину.

Діяльність “Руської трійці” залишилася пам’ятно. Віхою в історії національного руху в цілому, і зокрема в Східній Галичині. Академік О.ілецький назвав її першим виявом “галицько-руського відродження”, а “Русалку Дністрову” – першою заявою “народу Західної України про своє існування, про свою національну гідність”.

Наслідками існування “Руської трійці” було те, що після скасування у 1848 році панщини у Львові утворилася перша українська культурно-політична організація “Руська Рада”. Всі члени цієї організації одноголосно вирішили, що їхньою мовою буде мова якою почав писати в Галичині аркіян Шашкевич. У 1893 році після перепоховання М.Шашкевича, австрійська влада видала розпорядження, що в школі повинні вчити писати лише фонетикою. Це був поклін праці і пам’яті М. Шашкевичу.