Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Розділ 1

Курсова робота з аудиту на тему:

Інститут аудиту в Україні

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ 1

Суть аудиту та його види . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Розділ 2

Функції та зміст діяльності Аудиторської палати України . 11

Розділ 3

Кодекс професійної етики аудиторів України . . . . . . . . . . . . . 22

Розділ 4

Значення і роль Національних стандартів аудиту . . . . . . . . . 31

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Список використаної літератури

Вступ

Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рік спеціальну людину для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

В Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД, звання аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації аудиту: в 1889 році, 1912 та 1928, виявились марними.

В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторська діяльність у сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з економічними реформами отримує все більше розповсюдження. Першими аудиторськими організаціями в колишніх республіках СРСР стали представництва та дочірні підприємства акціонерного товариства "Інаудит", яке було засновано восени 1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних підприємствах, пов’язаних з участю іноземного капіталу, так як зарубіжні партнери вимагали подання їм звітності, яка підтверджена незалежною аудиторською організацією. З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств сфера застосування аудиту значно розширилась. Аудиторські послуги в країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших аудиторських фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst & Young, Artur Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з цих фірм є великим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якого працюють в багатьох країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою являють собою партнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю. Кожна з груп, яка входить до великої шістки в цілому пропонують весь спектр аудиторських і консультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в дану групу можуть мати певну спеціалізацію (податкове консультування і аудит в певній сфері бізнесу та інше).

Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших — розвивається в міру розвитку ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу. Аудиторська діяльність в цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним в розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено координаційний центр з Аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів СНД, асоціації аудиторів та бухгалтерів країн-учасників.

Розділ 1

Суть аудиту та його види

Фінансово-господарський контроль діяльності підпри-ємств при ринкових відносинах і різних формах власності сприяв виникненню аудиторського контролю. Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Цей незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствами і підприємця-ми, а виконують його аудитори.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України. Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує право громадянина України здійснювати аудит підприємств, господарських товариств, банків та видається Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторські фірми мають право займатися аудитом у формі безпосередньо аудиту, а також супутніх аудиту послуг. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

До основних робіт, які здійснюють аудиторські фірми відносяться:

1. обов'язковий (проведення вимагається законодавством) і добровільний (проводиться за власною ініціативою) аудит - перевірка відповідності фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах нормам, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. Перелік питань такої перевірки може бути регламентований державними органами. В ході аудиту може проводитися суцільна або вибіркова перевірка фінансово-господарської інформації. При суцільній перевірці перевіряється відображення в обліку і звітності всіх господарських фактів. В цьому випадку менша ймовірність не виявити помилки, але більші затрати часу і вартість. При вибірковій перевірці перевіряється відображення в обліку і звітності певним чином вибраної частини господарських фактів. При цьому зростає ймовірність не виявлення помилок, яка, однак, не перевищує допустимого рівня, зменшується тривалість роботи і її вартість. Результатами цієї роботи є аудиторський висновок про ступінь відповідності фінансової звітності, який може оприлюднюватися, та звіт аудитора, який обгрунтовує аудиторський висновок з вказівками конкретних порушень і відхилень, але не може надаватися зовнішнім користувачам;

2. оглядова перевірка - неглибока перевірка обліку і звітності на предмет виявлення відхилень від вимог законодавства. Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі дають змогу зробити висновок, що інформація, отримана з бухгалтерського обліку, неправдиво подається (звіти неправильні або некоректні). При оглядових перевірках облік і звітність не досліджуються так детально, як при аудиті;

3. операційні (тематичні) перевірки бухгалтерського і податкового обліку - перевірка окремих сфер облікової діяльності підприємства. Під час операційної перевірки аудитор досліджує окремі питання, про які він домовився з клієнтом. Звіт аудитора про виконання операційної перевірки є внутрішнім документом і може становити комерційну таємницю замовника. Прикладом операційної перевірки може бути перевірка правильності відображення в обліку і звітності нарахування і виплати заробітної плати на підприємстві-замовнику (з перевіркою правильності розрахунку і своєчасності сплати податків з заробітної плати, відповідних обов'язкових зборів і платежів), правильності нарахування, сплати і звітування з ПДВ, відповідності законодавству операцій з підзвітними особами;

4. компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) - деталізація і групування облікової інформації з метою її відображення в звітності відповідно до стандартів обліку і звітності іншої країни. Компіляція проводиться шляхом деталізації, перегрупування облікової інформації, створення трансформаційних таблиць, на основі яких складають звіти за іноземними стандартами. Як правило, таку послугу замовляють підприємства, що мають іноземні інвестиції, іноземних інвесторів, ведуть міжнародну економічну діяльність;

5. ведення обліку підприємства - реєстрація господарських фактів в реєстрах бухгалтерського і податкового обліку, розрахунок податків, складання і подання звітності. Аудиторська фірма бере на себе обов'язки обробки первинних документів, розрахунку податків, складання звітності. Підприємству залишаються обов'язки формування первинних документів, взаємовідносини з банком. Періодично первинні документи передаються аудиторській фірмі. При порівняно малих обсягах документообігу така послуга може гарантувати якість ведення бухгалтерського обліку і економію коштів. Для малих і середніх підприємств тривалість виконання робіт аудиторською фірмою може становити за місяць (в середньому за результатами року) від половини робочого дня до двох днів з відповідною оплатою;

6. відновлення обліку - реєстрація господарських операцій попередніх періодів у реєстрах бухгалтерського обліку, складання звітів попередніх періодів, розрахунок сум несплачених податків. Відновлення обліку необхідне, коли в попередні періоди облік не вівся або вівся з порушеннями, виправлення яких вимагає повної переробки реєстрів обліку і звітності. Відновлення обліку передбачає відновлення первинних документів, якщо це можливо, обробку первинних документів, розрахунок належних до сплати податків, складання звітності. На відміну від державних органів, аудитори розраховують належні до сплати суми податків для законного зменшення податкових платежів (у разі виявлення недоплат - законного зменшення штрафів і санкцій), а не стягнення додаткових сум до бюджету і позабюджетних фондів;

7. виправлення помилок - виправлення знайдених помилок і відхилень від вимог законодавства в обліку і звітності працівниками аудиторської фірми. Виправлення помилок працівниками аудиторської фірми може замовлятися лише як супутня послуга - для того, щоб виправляти помилки, їх необхідно спочатку знайти;

8. автоматизація обліку - дослідження системи обліку підприємства, розробка рекомендацій щодо ведення обліку з використанням обчислювальної техніки (комп'ютерів) і спеціальних програм, допомога у впровадженні цих рекомендацій. Автоматизація обліку замовляється з метою прискорення обробки документів у процесі обліку, прискорення складання звітності, зменшення ймовірності виникнення помилок в процесі обліку і складання звітності. Як правило, автоматизація ведення обліку і складання звітності призводить до зростання витрат на утримання комп'ютерної техніки, оновлення програмного забезпечення, на заробітну плату працівників (необхідний вищий рівень кваліфікації бухгалтерів), що не компенсується зменшенням витрат на оплату праці звільнених "надлишкових" бухгалтерів. Тут може йтися лише про оптимізацію, вдосконалення системи обліку;

9. планування - розробка різноманітних планів для: стратегічного розвитку підприємства, отримання кредитів, інвестицій, досягнення поточних цілей підприємства. Аудиторська фірма може розробляти бізнес-плани, інвестиційні та інші плани, що пов'язані з обліком, звітністю, податковим і іншим господарським законодавством. Необхідність в таких планах у підприємств може виникнути при обгрунтуванні використання отриманих кредитів, інвестицій, в інших випадках. Окремо можна виділити поширене за кордоном податкове планування - розробка плану сплати податків переважно з метою законного зменшення податкових платежів;

10. аналіз - проведення різноманітних видів економічного аналізу, розробка рекомендацій на їх основі. Послуги з аналізу надаються аудиторськими фірмами для подання замовникам деталізованої інформації про їх підприємства, дослідження причин виникнення наявної ситуації, надання рекомендацій щодо поліпшення стану справ. Це може бути аналіз системи обліку підприємства з метою надання рекомендації щодо її вдосконалення, аналіз фінансового стану з метою його поліпшення, аналіз результатів діяльності з метою підвищення прибутковості;

11. надання консультацій - обгрунтовані відповіді на запитання спеціалістів підприємства стосовно економічної і правової діяльності підприємства. Консультації в сфері обліку, права, економіки надаються з метою допомогти вийти з проблемних ситуацій і досягти найбільшої економічної прибутковості для клієнта на законних підставах. Фактична необхідність в консультаціях виникає при освоєнні нових сфер діяльності, зміні відповідальних осіб, зміні законодавства, виникненні необхідності законного зменшення податкових платежів, розв'язанні спірних питань з державними органами, іншими суб'єктами господарювання 11.

Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підпри-ємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяль-ність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися ак-ціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце гро-мадського контролера зовнішньої звітності правління ком-панії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях. Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд-ження достовірності бухгалтерських документів і звітів. По-тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо-мічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив-ності системи управління підприємством і передусім систе-ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль-тативну діяльність. За умови системного підходу здійсню-ється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов-чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі-гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення аудиторського ризи-ку пояснюється не лише можливістю втрати репу-тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра-вильний висновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма-теріального збитку 13.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержуватись конфіденційності, оскільки її порушення може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис-темі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. Так аудитор може використати дані інвентаризацій товар-но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під-приємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки прове-дені правильно. Крім того, аудитор може виявити довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного фінансо-вого звіту материнського підприємства.

В аудиторській практиці виділилися два основних напря-ми діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під приватним аудитом розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом або обов'язковий є необхідною мірою захисту інтересів заснов-ників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисно-го викривлення у звітності показників підприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерським рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основ-ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні ак-ціонери, ні навіть самі аудитори не мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи служ-бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ-бовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємства.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємства у бухгалтерсь-кому обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежуван-ня аудиторської і бухгалтерської роботи не завжди можли-ве особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгал-терських книг і складанням звітів, а покладають це на ауди-торів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудито-ру не слід виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо-во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани-ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди-торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має перева-ги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні ауди-ту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і під-приємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюд-жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення ка-піталу нового партнера у діяльність підприємства і забез-печення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основ-них засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умо-вах ринкових відносин грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розгля-даються в арбітражних і народних судах, між підприємства-ми, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

Ринкові відносини, конкуренція в господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть-ся постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засо-бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відді-лу і суміжних з ним служб бізнесу та маркетингу.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:

1. вивчає систему контролю за активами;

2. перевіряє відповід-ність діючого контролю політиці компанії;

3. аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства;

4. використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у фінансовому бізнесі.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер-шення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, але він не підміняє внут-рішньогосподарського контролю.

У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах кон-куренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якіс-ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу, під-приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж-ного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль за достовірністю фінан-сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації.

Аудиторський контроль (аудит) залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе-ративного), ретроспективного (післяопераційного) і страте-гічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо-ми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди-ту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль-ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського конт-ролю передусім організаційними принципами і класифіка-ційними ознаками.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего-рії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту. Обов'язковий аудит необхідний:

а) відкритим акціонерним товариствам, підприємствам-емітентам облігацій, банкам, інвестиційним фондам, інвестиційним компаніям, іншим небанківським фінансовим установам, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами (окрім операцій з випуску власних корпоративних прав), біржам, страховим компаніям, кредитним спілкам, недержавним пенсійним фондам для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності;

б) суб'єктам господарювання, що ліквідуються (з річним господарським оборотом не менше 250 неоподатковуваних мінімумів) для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу;

в) засновникам (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

г) комерційним банкам для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами;

д) при створенні i реєстрації комерційних банків для підтвердження фінансового стану юридичних осіб - засновників, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше 5 (п'яти) відсотків;

2. договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами під-приємницької діяльності і аудиторською організацією. Договірний аудит проводиться з власної ініціативи замовника. Право бути замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами, мають користувачі бухгалтерської звітності. Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності;

3. внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспро-можності та запобігання банкрутству. Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере-дині компаній, концернів;

4. державний — аудиторські підрозділи державних подат-кових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку госпо-дарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організа-цій, аудит поділяють на:

1. однопредметний — досліджуються питання одного виду аудиту (платоспроможності, емісії цінних па-перів);

2. багатопредметний — комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання народногосподарських про-грам, тому в ньому беруть участь фахівці різних спеціальнос-тей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції. Свої висновки вони передають замовнику для уза-гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб;

3. комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різ-них спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійсню-ється аудиторськими фірмами, тому одного з аудиторів признача-ють керівником. Його обов'язком є син-тезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо-дарською діяльністю аудит поділяють на:

1. запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології ви-робництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ;

2. перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурен-тоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом під-приємства або зовнішнім аудитором на договірних засадах;

3. ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організа-ціями. Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за дого-ворами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторсь-кій фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення їх аудитором. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгал-терського обліку, балансу і звітності. При цьому аудитор виз-начає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фі-нансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдоскона-лення підприємницької діяльності незалежно від форм влас-ності і господарювання в умовах ринкових відносин.

Розділ 2

Функції та зміст діяльності Аудиторської палати України

Аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищення прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськими організаціями та суб’єктами підприємницької діяльності.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави. Свою діяльність Аудиторська палата здійснює на підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" та Статуту. АПУ функціонує на засадах самоврядування і розташована у місті Київ. Аудиторська палата України є юридичною особою, яка має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, а також рахунки в банку 7.

Діяльність Аудиторської палати грунтується на принципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерційної таємниці, виборності органів управління, власної ініціативи та персональної відповідальності аудиторів.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;

4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;

10. брати участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг.

Для виконання своїх повноважень АПУ може створювати тимчасові комісії та робочі групи з питань, віднесених до її компетенції.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики Україні: та Міністерства юстиції України. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб. Члени Аудиторської палати набувають своїх повноважень з дня делегування до АПУ. Повноваження кожного члена не можуть передаватися іншим особам, а їх термін не повинен перевищувати п'яти років.

Кожен член АПУ має право:

1. приймати участь


Сторінки: 1 2 3 4