Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Курсова робота з оподаткування

Cтан системи оподаткування фізичних осіб в Україні, її переваги та недоліки, перспективи розвитку.

План курсової роботи

Вступ.........................................................................................................3

І. Економічна суть прямих податків з громадян..................................5

ІІ. Сучасний стан прямого оподаткування в Україні...........................13

ІІІ. Шляхи вдосконалення прямих податків з громадян......................24

Висновок....................................................................................................30

Література..................................................................................................32

ВСТУП

Я обрала тему “Прямі податки з населення” тому, що вважаю в поповненні бюджету кожної держави, податки займають одне з перших місць. Саме з податків нараховується заробітня плата бюджетним робітникам, вчителям, лікарям тощо.

Це тема дуже цікава мені як майбутньому економісту і в майбутньому, я сподіваюсь, як керівника підприємства, тому що своєчасно виплачуючи податки, я тим самим вношу свій вклад в економічний розвиток нашої держави. А це є обовязком кожного громадянина. У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб-суб"єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави.У бюджетах місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Прибутковий податок з громадян - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України.Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу.Податки з громадян - це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між держвою і населенням та є одним із важливих обов'язків громадян, пов"язаних із дотриманням Конституції.(1)

(1)' Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лекарь С.1., Зайцев В.І., Нестеренко В.С. Оподаткування фізичних осіб.-Ірпінь.,2001.

Конституційний обов"язок громадян — сумлінно і своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію - закріплений не лише у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

Мета даної роботи - проаналізувати стан системи оподаткування фізичних осіб в Україні, розкрити її переваги та недоліки, перспективи розвитку. Завдання - дослідити механізм функціонування даної системи, з"язувати, хто є платниками цього податку в Україні, визначити об"єкт оподаткування, доходи, з яких стягується податок, та, доходи, які не оподатковуються, можливі пільги, ставки податку тощо.

Під час написання даної роботи використовувалися закони України, декрети Кабінету Міністрів України, публікації провідних українських видань, книги, підручники, навчальні посібники тощо.

 

 

І. Економічна суть прямих податків з громадян

Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування кожної країни сформувалася завдяки тривалому періоду становлення та розвитку держави. У культурних країнах стародавнього світу існували досить складні системи податків. У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю з огляду на розвиток самої ідеї дер-жавності. У римській імперії справлялися дуже різні подат-ки. Крім того, проводилися досить складні розрахунки чи-сельності населення - для стягнення подушних податків; вартості майна - для справляння майнових і прибуткових податків.

Наприкінці XV — початку XVI ст. відбулося значне зміц-нення урядової влади, формувалась постійна армія, розвива-лась внутрішня та зовнішня торгівлі, натуральне господарство поступово витіснялося грошовим. Усе це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення обкладання. Найбільшого по-ширення набули податки у вигляді мита, тобто плати за пос-луги, які держава надавала окремим громадянам (судове ми-то, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Цікаво, що суцільне оподаткування власних підданих вва-жалося образливим, тому що воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але поступово, під тиском все зростаючих потреб держави, оподаткування запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Однак збільшення розмірів непрямих податків має певні межі та дуже часто наштовхується на опір у вигляді відкритих повстань. Тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення дер-жавної скарбниці, насамперед за допомогою прямих податків. До перших податків з громадян в Україні належать:

Податок на доходи з фізичних осіб;

Плата за землю;

Податок з власників транспортних засобів;

Єдиний податок;

Але спочатку розглянемо історію розвитку прямого оподаткування з громадян в Україні.Першими видами прямих податків стали подушні (пого-ловні) та поземельні. Широке застосування цих податків по-яснюється відносною простотою механізму справляння, ста-лою базою оподаткування, неможливістю ухиляння від сплати Із розвитком промисловості з'являються прямі подат-ки з доходів (прибутку) капіталістичних підприємств.

В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазви-чай виділяють три етапи. Перший — від древнього світу і до початку середньовіччя — це зародження інституту податків, які поки що мали випадковий і тимчасовий характер, справ-лялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді.

Другий етап охоплює XVI — XVIII ст. і характеризується зміцненням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які стягувалися майже за все — вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, бу-динки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, повій, покій-ників тощо.

Лише наприкінці XVIII ст. настає цивілізованіший тре-тій етап розвитку податків. Саме цього часу набувають по-ширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважли-віші засади оподаткування. Кількість податків зменшується, вони стають одноманітнішими, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а надає перевагу тим, які можуть сут-тєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються також техніч-ні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту та удосконалення податки набувають в умовах ринкового гос-подарства.

Досліджуючи природу податків, вчені-економісти XVIII-XIX століть підкреслювали такі їхні особливості:

необхідність, яка зумовлена існуванням держави. Податки - це частина доходу від землі та промисловості, яку піддані віддають державі (Д. Рікардо);

законність і відповідність доходам — податки розглядали-ся як періодичні, встановлені законом внески громадян, зроб-лені ними відповідно до їхніх доходів на потреби держави (Л. Штейн);

обов'язковість — податки — це примусові платежі;

перерозподільчий характер — за допомогою податків пе-рерозподіляється національний дохід (А. Вагнер).

Найвичерпніше визначення податків було запропоноване у XIX ст. німецьким професором А. Вагнером, який писав, що "Налоги суть принудительньїе взносьі частньїх хозяйств, отчасти идущие на покрьітие общественньїх (государствен-ньіх) расходов, отчасти являющиеся средством изменения распределения народного дохода".

Підставою для стягнення податків вважалося існування та діяльність держави, зокрема надання нею таких послуг, як ос-віта та охорона здоров'я населення, підтримка непрацюючих членів суспільства, охорона правопорядку, захист кордонів тощо. У XVIII — на початку XIX ст. принцип "послуги — від-шкодування" був визнаний головною мотивацією щодо зби-рання податків. На основі цього доходили висновку: окремі члени суспільства повинні платити податок пропорційно одержаним вигодам від тих послуг, що надає держава.

Проте поширення ідей справедливого оподаткування, су-мірного з доходами платників, змусило економістів відмови-тися від обгрунтування податків як плати за державні послу-ги та надати перевагу принципу платоспроможності, який характеризується залежністю суми сплачених податків від розмірів доходів платників. Отже, податки, побудовані за та-ким принципом, є засобом перерозподілу доходів між багати-ми та бідними членами суспільства.

Нинішні системи оподаткування передбачають застосу-вання двох зазначених вихідних підстав для обкладання, хоча сфера дії у них різна. Принцип платоспроможності частіше застосовується у загальнодержавному оподаткуванні. Держава вирішує макроекономічні проблеми, піклується про добробут населення та організовує оподаткування на основі реальної здатності населення сплачувати податки. Для місцевого опо-даткування більшою мірою характерно застосування принци-пу "послуга — відшкодування", адже саме на рівні місцевих господарств найпомітнішим є безпосередній зв'язок між сплатою податків і цілями, заради яких вони стягуються.

У конкретних територіальних громадах люди задовольня-ють майже усі свої найважливіші потреби: користуються пос-лугами лікувальних, освітніх, побутових та інших закладів, використовують засоби сполучення та зв'язку, відпочивають у спеціально облаштованих місцях тощо. Для населення подат-ки асоціюються з необхідністю оплати цих послуг. Крім того, очевидним постає взаємозв'язок між величиною податку і рівнем та якістю послуг, які надаються місцевими властями.

Зусилля багатьох вчених ще за часів виникнення фінансо-вої науки були спрямовані на пошук можливих форм поєд-нання зазначених двох мотивацій для податків, на обгрунту-вання засад оптимального оподаткування. А. Сміт у 1776 р. у фундаментальній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" визначив чотири основні правила оподат-кування. Так, він писав, що:

по-перше, всі громадяни повинні брати участь в утриман-ні уряду пропорційно своїм доходам, які вони одержують під захистом та опікою держави. Тобто, треба дотримуватися рів-ності оподаткування;

по-друге, податки повинні бути чітко визначені, а не до-вільні. Це означає встановлення строків сплати, способів пла-тежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх інших осіб;

по-третє, податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно та зручно для платника. Ця необ-хідна умова оподаткування передбачає зручність справляння;

по-четверте, кожен податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який він приносить у скарбницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податків. Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним.

У ХІХ ст. класичні засади обкладання були розвинуті та доповнені. Швейцарський економіст С. де Сісмонді обгрунтував за-стосування в обкладанні неоподатковуваного мінімуму дохо-дів (згідно з нинішньою термінологією). Крім того, важливим правилом оподаткування він вважав те, що податки не повин-ні спріияти відтоку багатства з країни.

Загальновизнаними з боку нинішньої фінансової науки є такі вимоги щодо системи оподаткування:

Економічна ефективність, яка полягає у тому, що по-даткова система не повинна перешкоджати ефективному роз-поділові ресурсів.

Адміністративна простота — податкова система повин-на бути простою та відносно недорогою.

Гнучкість — здатність швидко (в деяких випадках — ав-томатично) реагувати на зміну економічних обставин.

Політична відповідність — податкова система повиннабути спроектована так, аби індивіди були переконані у до-цільності своїх податкових виплат.

Справедливість — податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено засади побудови та призначення вітчизняної системи оподат-кування, які значною мірою зумовлені основними напрямка-ми сучасної фінансової політики України, а також віддзерка люють найважливіші проблеми у сфері оподаткування. Зако-ном зокрема зазначено, що основними принципами системи оподаткування є:

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності за допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток вироб-ництва;

обов'язковості — впровадження норм щодо сплати подат-ків і зборів та встановлення відповідальності платників подат-ків за порушення податкового законодавства;

рівнозначності та пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одер-жаного прибутку, сплата рівних податків за однакових роз-мірів прибутку, пропорційно більших податків із більших прибутків;

рівності - недопущення проявів податкової дискриміна-ції, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів госпо-дарювання;

соціальної справедливості, тобто надання підтримки ма-лозабезпеченим верствам населення за допомогою запровад-ження обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивно-го оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

стабільності — забезпечення незмінності податків, зборів, їхніх ставок, пільг протягом бюджетного року;

економічної обгрунтованості рівня податків та обов'язко-вих зборів із урахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

рівномірності сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне над-ходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;

компетенції, тобто встановлення та скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійс-нюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими ра-дами;

єдиного підходу в розробці податкових законів із чітким визначенням платника податку та збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;

доступності, тобто забезпечення дохідливості норм подат-кового законодавства для платників податків і зборів.

Класичні засади обкладання, а також принципи побудови національних систем оподаткування торкаються не лише справляння загальнодержавних податків, вони повинні "пра-цювати" і в місцевому оподаткуванні. Органи місцевого са-моврядування в багатьох країнах наділені правом запроваджу-вати власні податки, встановлювати ставки оподаткування чи надбавки до загальнодержавних податків. Тому діяльність місцевих властей повинна відповідати загальновизнаним кри-теріям оптимального оподаткування, а також основним пріо-ритетним напрямкам національної політики, спрямованої на розвиток економіки, забезпечення соціального захисту та під-вищення життєвого рівня населення.

Оподаткування з доходів громадян має тисячолитню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі. На українських землях податки, які вплачували фізичні особи,простежувалися ще задовго до застосування Київської Русі. Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованності оподаткування на основі прямого визначення доходів платника. На сьогодні податок на доходи з фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності. Він використокується в податкових системах майже всіх країнах світу. При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об”єктивне існування податку з властивими йому функціями – мрбілізації фінансових ресурсів в роспоряження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі, та суб”єктивний процес його викорисиання в здійсненні фінансової політики.

Тому основне завдання поляає в тому, щоб зуміти його правильно використати: о”єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб”єктивно – поставити в рамки податкового законодавства. Прибутковий податок із доходів громадян є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та їїгромадянами, яка здійснюється на основі примусового обов”язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленної мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обгрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення. У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повинна знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави.

Що стосується мети, то безумовно це- соціальна справедливість та зростання добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 році з прийняттям Закону Української РСР “ Про прибутковий податок з громадян Української РСР , іноземних громадян та осіб без громадянства”. З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “ Про прибутковий податок з громадян” , який зі змінами та доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У Законі України “Про систему оподаткування” в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи з фізичних осіб.

З точки зору економічної сутності цього податку, то точнішим був би термін “податок на доходи фізичних осіб”. В умовах ринку відбувається розвиток різних форм власності, що потребує перебудови системи оподаткування на демократичних засадах і, насамперед, забезпечення рівності всіх платників податків незалежно від того, з якою формою власності пов”язана їхня жіяльність , врахування всіх доходів , що отримує фізична особа з різних джерел. Однак слід зауважити, що чинний порядок оподаткування доходів фізичних осіб потребує подальшого удосконалення, насамперед в напрямку встановлення неоподатковуваного мінімуму, упорядкування пільг.

 

ІІ. Сучасний стан прямого опадаткування в Україні

На сьогодні справляння прямих податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативними актами:

- Закон України про податок з доходів фізичних осіб;

- Закон України про плату за землю;

-Закон України про податок з власників транспортних засобів;

- Єдиний податок;

До цього року діяв декрет кабінету міністрів України про прибутковий податок з громадян. Багато фахівців вважають прийняття нового закону прогресивним кроком , особливо це стосується розміром податкової ставки. Раніше доходи оподатковувалися за шкалою (від 10% - 40%), При чому податок за найвищою ставкою 40% стягувався з доходу від 1700 грн. що не завжди було справедливим по відношенню до платників, які офіційно отримують заробітну плату, і не можуть приховати свої доходи.

Зараз податок сплачується за єдиною податковою ставкою 13% ( з 1.01.2007 15%) але деякі науковці не вважають току зміну прогресивною наголошуючи на необхідності прогресивного оподаткування ( за прогресивною шкалою ставок). Я вважаю що застосування шкали оподаткування буде справедливим при зміні інтервалів.

Платники податку та об'єкт оподаткування

Платниками податку є фізичні особи — резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й отримують доходи як із дже-рел походженням з території України, так і з-за кордону.

Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування до-ходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фі-зичних осіб.

Фізична особа є резидентом насамперед тоді, коли постій-но проживає в Україні.Якщо особа має місце постійного проживання також в іно-земній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісні особисті чи економічні зв'язки, тобто центр життєвих інтересів в Україні.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр жит-тєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або Ті реєстрації як су-б'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином .України.

Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин Ук-раїни має також громадянство іншої країни, то з метою оподат-кування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кор-доном, передбаченого законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на те-риторії України, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Самозайнята особа — це платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професій-ну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприєм-ницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність — діяльність, шо полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, ху-дожній, освітній або викладацькій діяльності так само, як діяль-ності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адво-катів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які прирівнюються до найманої особи.

Наймана особа — фізична особа, яка безпосередньо влас-ною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітУ ної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються працедавцем.

Фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприєм-ницької діяльності та надає послуги іншій особі в межах цивіль-но-правового договору, прирівнюється до найманої особи з від-повідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору перед-бачають надання таких послуг чи робіт на постійній та регуляр-ній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або нснаданням, та-кою іншою особою — замовником послуг або робіт.

Не вважається з метою оподаткування найманою фізич-на особа, яка передоручає виконання зазначеної трудової функції третім особам як за згодою її працедавця, так і без такої згоди.

Працедавець — юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво або фізична осо-ба — суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд опла-ти праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Якщо платник податку не відповідає наведеним вище вимо-гам, то він є нерезидент і сплачує податок з доходів, отриманих на території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує дохо-ди з джерелом їх походження з території України і має дип-ломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаєм-ності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержува-них ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом по-мерлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податко-вий період справляється з активів такого платника податку (на-рахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ

Цей Закон визначає розміри та порядок плати за викорис-тання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність плат-ників та контроль за правильністю обчислення і справляння зе-мельного податку.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки зе-мель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, спла-чують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орен-дна плата.

Плата за землю запроваджується з метою фор-мування джерела коштів для фінансування заходів щодо раці-онального використання та охорони земель, підвищення ро-дючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і зем-лекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеуст-рою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.Розмір земельного податку не залежить від ре-зультатів господарської діяльності власників землі та землеко-ристувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пе-ребуває у користуванні кількох громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пе-ребуває у спільній власності кількох грома-дян, земельний податок нараховується кожному з них пропор-ційно їх частці у власності на будівлю.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або пра-ва користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік платників і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб'єктів - платників податку - за станом на 1 лютого.

Земельний податок сплачується рівними част-ками власниками землі і землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадя-нами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щокварі ально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню плат-і нику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Податок з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних мііпітш і механізмів в Україні справляється відповідно до Закону України "Про податок з власни-ків транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі»" від П грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997.р. зі змінами та доповненнями.

Податки з власників деяких наземних і водних транс-портних засобів, самохідних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які мають зареєст-ровані на Україні транспортні засоби.

Транспортний податок не сплачу-ють або за один легковий автомобіль з об'ємом двигуна до 2500 см3, або за один мотоцикл з об'ємом двигуна до 650 см3, або за один моторний човен чи катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м:

— інваліди;—

потерпни війни;--—

учасники ліквідації аварії ііа Чорнобильській АЕС;—

громадяни, яці володіють легковими автомобілями, ви-робленими нп території СНД і поставленими на облік в Україні до 1990 р. включно — в половинному розмірі.

Об'єктами оподаткування є: —

колісні трактори;—

автомобілі для перевезення не менше 10 осіб, вклю-чаючи поділ;—

легкові автомобілі;—

автомобілі з електродвигуном;—

вантажні автомобілі;—

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що вико-ристовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);—

мотоцикли (включаючи мопеди), велосипеди з двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб.см.—

яхти і судна парусні з допоміжним двигуном чи без нього (крім спортивних);—

моторні човни і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);—

інші човни (крім спортивних).

Не належать до об'єктів оподаткування:—

трактори на гусеничному ходу;—

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установ-леним двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;—

тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежної;—

транспортні засоби вантажні, самохідні, що використо-вуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;—

машини і механізми для сільськогосподарських робіт;—

яхти, судна вітрильні і човни спортивні.

Ставки податку з власників транспортних засобів диференційовані за видами транспортних засобів (об'єк-тами оподаткування) та об'ємом двигуна. Ставки встанов-лені на рік зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВТ потужності двигуна (для автомобілів з електродвигу-ном); або з сантиметра довжини (для яхт, суден, чов-нів, катерів).

Приклад. Громадянин уже тривалий час не користується своїм автомобілем, який не підлягає ремонту. При цьому немає необхідності проводити техогляд і, на думку власника, сплачувати податок з власників транспортних засобів. Однак, Державтоінспекцією регулярно передаються податковим органам списки осіб, які не пройшли техогляд.

Тому, якщо авто стало непридатним для експлуатації, варто поспішити зняти його з обліку в органах державтоінспекції, щоб уникнути зайвих і необгрунтованих витрат, пов"язаних із сплатою податку.

Варто відзначити, що кошти сплачені платниками податків у вигляді податку з власників транспортних засобів використовуються на будівництво, ремонт і утримання доріг.

Нарахування та сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами

Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний


Сторінки: 1 2