Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Дипломна робота

на тему:

“Автоматизація накладної,

видаткового касового ордера та платіжної відомості”

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Заступник директора по НВР

______________ Бирчак П. І.

“____”______________2005 р.

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу

учениці групи № 313 Харабарук Вікторія Любомирівна

Тема: Автоматизація накладної, видаткового касового ордера та платіжної відомості.

Рекомендований зміст роботи:

Вступ.

Теоретична частина.

Облік запасів на виробничих і торгових підприємствах.

Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку.

Облік надходження виробничих запасів.

Оцінка та облік вибуття запасів.

Переоцінка виробничих запасів.

Робота з базами даних в M. EXCEL.

Практична частина.

Постановка задачі та автоматизація.

Роздрук вихідних форм.

Висновки.

Список використаної літератури.

Керівник роботи: _____________________ /Вінтоняк С.Д../

Керівник роботи: _____________________ /Іваницька О. Л./

Випускник: _____________________ Харабарук В.Л./

Завдання отримано: 5.04.2005 р.

Термін виконання роботи: 17.06.2005 р.

ЗМІСТ:

Вступ…………………………………………………………

1. Теоретична частина………………………………….

1.1.Облік витрат виробничих запасів…………..

1.2. Облік переоцінки виробничих запасів…….

1.3. Робота з базами даних у Microsoft Excel……

2. Практична частина…………………………………….

2.1. Постановка задачі та автоматизація………….

2.2.Роздрук вихідних форм………………………...

Висновок…………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………..

ВСТУП

Бухгалтерський облік є одним із найголовніших засобів отримання інформації і основою національного управління. Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік -скучна, суха, в уяві більшості людей, наука - стає популярним. На високо кваліфікованих бухгалтерів великий попит. Бухгалтер повинен бути оснащений сучасними знаннями, твердими переконаннями і професійною етикою.

Аналіз і вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обґрунтовувати методологічні засади побудови системи обліку.

В умовах жорсткої конкуренції між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп'ютерних систем автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку.

При автоматизації обліку підприємств розрізняють інформаційні комп'ютерні системи, призначені для автоматизації ведення бухгалтерського обліку і системи, які призначені для виконання облікових робіт, пов'язаних з оперативним обліком виробництва, зберігання і продажу продукції.

На відміну від бухгалтерських програм, які здебільшого забезпечують складання звітності, системи оперативного і управлінського обліку - це інструмент бізнесу. Проте найбільший ефект досягається при проведенні комплексної комп'ютеризації бухгалтерського і оперативного, фінансового і управлінського обліку підприємства.

Кінцевою метою комплексної автоматизації є створення інформаційної бази, яка б сприяла прийняттю управлінських рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню конкурентоспроможності підприємства.

Комп'ютерна система обліку на підприємствах може створюватися за такими методиками:

- створення необхідної кількості автоматизованих робочих місць, призначених для вирушення певних облікових завдань;

- організація системної комп'ютеризації обліку, тобто об'єднання всіх автоматизованих робочих місць в єдину комп'ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним всім користувачам;

- створення все новіших і новіших комп'ютерних програм ведення обліку;

- використання нової апаратури, тобто встановлення новіших версій комп'ютерів на підприємстві, в яких швидкість роботи і обсяг пам'яті більші, що полегшує ведення обліку.

Теоретична

частина

1.1.Облік запасів на виробничих і торгових підприємствах.

«Облік запасів на виробничих і торгових підприємствах

Організація обліку та контролю виробничих запасів підприємства

Жодне підприємство – як у сфері матеріального виробництв, так і у виробничій сфері – не може обійтися без запасів.

Запаси – матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246.

Згідно з П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які:

утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

Бухгалтерський облік передбачає такий склад запасів:

сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) та знаходяться на підприємстві з метою наступного продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, строк використання яких становить не більше як один рік або нормальний операційний цикл, якщо він не перевищує одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського й лісового господарства.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Формування первісної вартості відбуваються залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Підприємство, відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:

первісну вартість (історичну собівартість);

чисту вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на завершення його виробництва та збут.

Відповідно до П(С)БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або видом) віднімання від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. Чиста вартість реалізації використовується для тих видів запасів, ціна яких на дату складання фінансової звітності знизилась або ж вони зіпсувалися, застаріли чи іншим чином утратили очікувану початково економічну вигоду. Порядок визначення чистої вартості реалізації встановлено наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15. 12. 1999р. № 149/300.

В інших випадках П(С)БО 9 зміни балансової вартості запасів не передбачає. Таким чином, П(С)БО передбачає лише уцінку запасів і не передбачає їхню до оцінку.

Основним завданням обліку виробничих запасів є:

правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей, виявлення та відображення витрат, пов’язаних з їхньою заготівлею;

контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

через систему матеріальної відповідальності – укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

налагодження складського господарства;

проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація.

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів.

Працівники матеріального відділу бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали, які надходять або витрачаються, а також
достовірність і своєчасність запасів у складських картках сортового обліку.

Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою, та проставлених нею залишків.

Потім первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні карти працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні карти незалежно від використання ліміту Під час опрацювання первинних документів взаємозв’язок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, яку бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому.

Важливим етапом контролю за станом складського обліку та збереженням запасів (матеріальних цінностей) – контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів (особливо коштовних і дефіцитних), які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.

Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальники, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні цінності за інвентаризацію.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл (перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку

Для обліку запасів підприємства використовують активні рахунки класу 2, передбачені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство відносить до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству сировини та матеріалів (у тому числі тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На дебеті рахунка 20 відображають надходження запасів на підприємство або їх дооцінку, на кредиті – витрати на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 “Сировина і матеріали”;

202 “Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 “Вироби”;

204 “Тара й тарні матеріали”;

205 “Будівельні матеріали”;

206 “Матеріали, передані в переробку”;

207 “Запасні частини”;

208 “Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 “Інші матеріали”.

На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” відображають наявність і рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами для її виготовлення (забудовники обліковують будівельні матеріали та конструкції на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, які використовують підрядні будівельні організації у будівельних, монтажних, ремонтних роботах; допоміжних матеріалів, що використовуються для виготовлення продукції або для господарських потреб, технічних цілей чи сприянню виробничому процесу; сільськогосподарської продукції для переробки, яку заготовляють підприємства.

На субрахунку 202 “Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображають наявність і рух куплених напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (у тому числі в підрядних організаціях), будівельні конструкції та вироби: дерев’яні, залізобетонні, металеві та інші), які придбані для комплектування продукції, що випускається, і потребують додаткових затрат праці для їхньої обробки чи складання. Вироби, придбані для комплектування готової продукції, вартість яких не включають у собівартість продукції цього підприємства, відображають на рахунку 28 “Товари”.

Науково-дослідні й конструкторські організації придбані ними спеціальне обладнання та інструменти, пристрої й інші прилади, яких вони потребують як комплектуючих виробів для проведення наукових (експериментальних) робіт за певною науково-дослідною чи конструкторською метою, обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображають на рахунках 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” за видами предметів.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковують наявність і рух палива, яке купують або заготовляють для технічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва енергії та опалення будівель, а також оплачені талони на нафтопродукти й газ.

Якщо деякі види палива використовуються одночасно як матеріали і як паливо, їх можна обліковувати на субрахунку 203 “Паливо” – за ознакою переважного використання на цьому підприємстві.

У разі створення па підприємстві запасів газу (в газосховищах) для технологічних і експлуатаційних потреб, виробництва енергії та опалення будівель їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображають наявність і рух всіх видів тари (крім тари, що використовуються як господарський інвентар), а також матеріалів і деталей для виготовлення і ремонту тари (деталі для складання ящиків, бондарна клепка та ін.).

Матеріали, що використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не належить до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкції і деталей, обладнання та комплектуючих виробів, що мають відношення до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

Не обліковуються на субрахунку 205 обладнання, що не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші пристрої, виробничий інвентар та ін. Витрати на придбання такого обладнання відображають безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з надходженням їх на склад або інше місце зберігання, експлуатації.

Обладнання та будівельні матеріали, передані підрядникові для монтажу й виконання будівельних робіт, списують із субрахунку 205 на рахунок 15 “Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу та використання.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковують матеріали, передані в переробку на сторону, які в майбутньому будуть включені до собівартості отриманих із них виробів. Витрати на переробку матеріалів, сплачувані стороннім організаціям, відображають безпосередньо на дебеті рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих через переробку. Аналітичний облік матеріалів, переданих у переробку, ведеться в розмірі, що забезпечує інформацію про переробні підприємства та контроль за операціями з переробки й відповідними витратами. Передачу матеріалів у переробку відображають лише на субрахунках рахунка 20 “Виробничі запаси”.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних або виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, що використовуються для ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі й обігу. На цьому субрахунку обліковують обмінний фонд повнокомплектних машин, обладнання, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

На дебеті субрахунку 207 відображають залишок і надходження, на кредиті – витрачання, реалізацію та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що знаходяться на колесах і в запасі при автомобілі, враховані в ціні автомобіля та включені до його інвентарної вартості, відображають у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група та ін.). Аналітичний облік машин, обладнання, вузлів і агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові й відновлені); такі, що підлягають відновленню (на складі); такі, що знаходяться в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарсько-го призначення» обліковують мінеральні добрива, отру-тохімікати для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медика-менти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, а також са-джанці, насіння й корми (куплені та власного вирощу-вання), які використовуються для висаджування, сівби і для відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковують відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружку та ін.), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути викорис-тані на цьому підприємстві як матеріали, паливо чи за-пасні частини (брухт, утиль), зношені шини та ін.

Рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух тварин, що знаходяться на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, бджолиних сімей, а також худоби, відбракованої з основного стада та реалі-зованої без відгодівлі, тварин, прийнятих від населення для реалізації.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предме-ти» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних пред-метів, які належать підприємству і знаходяться в запасі.

На дебеті рахунка 22 відображають надходження на підприємство малоцінних та швидкозношуваних предме-тів, які обліковують за вартістю їхнього придбання чи виготовлення, на кредиті — передачу їх в експлуатацію, списання на матеріальні витрати, загальновиробничі, ад-міністративні витрати, використання в процесі вироб-ництва цінностей та списання нестач і втрат від псуван-ня таких предметів.

На рахунку 23 «Виробництво» обліковують і узагаль-нюють інформацію про витрати на виробництво продук-ції (робіт, послуг). Він використовується, зокрема, для обліку витрат:—

промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;—

підрядних, геологічних і проектно-дослідних під-приємств із виконання будівельно-монтажних, геолого-розвідувальних і проектно-дослідних робіт; — підприємств транспорту і зв'язку з надання ними послуг;—

науково-дослідних підприємств — на виконання
науково-дослідних і конструкторських робіт; і—

підприємств громадського харчування з випуску власної продукції;—

шляхових господарств з утримання й ремонту ав-томобільних шляхів.

На дебеті рахунка 23 «Виробництво» відображають операційні витрати, загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції, на кредиті — суми фактичної собі-вартості завершеної у виробництві продукції, виконаних робіт і послуг.

Рахунок 24 «Брак у виробництві» призначений для обліку й узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві. Браком вважається продукція, напівфабри-кати, деталі, вузли й роботи, що не відповідають за якіс-тю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані лише за додаткових витрат на виправлення.

Рахунок 25 «Напівфабрикати» призначений для облі-ку й узагальнення інформації про наявність і рух напів-фабрикатів власного виробництва До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доробки чи укомплектування, їх облік на окремому ра-хунку ведуть підприємства, на яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сто-рону як готова продукція.

Рахунок 26 «Готова продукція» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства. До готової продукції належить продукція, обробку якої закінчено і яка пройшла випро-бування, приймання, укомплектування згідно з умова-ми договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.

Рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського вироб-ництва» призначений для обліку й узагальнення інформа-ції про наявність і рух сільськогосподарської продукції.

Рахунок 28 «Товари» призначений для обліку руху то-варно-матеріальних цінностей, що надійшли на підпри-ємство для продажу. Цей рахунок використовують пере-дусім збутові, торгові та заготівельні підприємства й орга-нізації, а також підприємства громадського харчування.

Облік надходження виробничих запасів

Матеріальні цінності, які підприємство прийняло на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сиро-вина), комісію, обліковують на рахунках класу 0 «Поза-балансові рахунки»: на рахунку 02 «Активи на відпові-дальному зберіганні» та його субрахунках:

021 «Устаткування, прийняте для монтажу»;

022 «Матеріали, прийняті для переробки»;

023 «Матеріальні цінності на відповідальному збері-ганні»;

024 «Товари, прийняті на комісію»;

025 «Майно в довірчому управлінні».

Облік надходження виробничих запасів

Правильність і своєчасність оприбуткування матері-алів контролю здійснює матеріальний відділ (група) бухгалтерії перевіркою відповідності прибуткових до-кументів (ордерів) розрахунковим документам (рахун-кам, накладним) постачальників. Певні особливості має бухгалтерський контроль за невідфактурованими пос-тавками. Матеріальні цінності, що надійшли у звітно-му місяці й на які постачальники не подали до оплати рахунків-фактур, відображають у відповідному журна-лі-ордері в умовній оцінці окремо за кожною постав-кою. У наступному місяці за надходження рахунків ці записи сторнуються з одночасним оприбуткуванням ма-теріалів за їхньою фактичною собівартістю на підставі розрахункових документів постачальників.

Важливу роль відіграє контроль за достовірним ві-дображенням у бухгалтерському обліку й балансі вартос-ті матеріалів, що знаходяться в дорозі, тобто вантажів, які оплачено, але до кінця місяця вони ще не прибули.

Облік придбання виробничих запасів за грошові кошти. Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з та-ких витрат:—

договірна вартість;—

витрати на оплату посередницьких послуг, пов'яза-них із пошуками та придбанням запасів (комісійні та ін.);—

витрати на інформаційні та інші подібні послуги (маркетингові, рекламні тощо), пов'язані з пошуками та придбанням запасів;—

витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їхнього вико-ристання, включаючи витрати на страхування й відсот-ки за комерційний кредит постачальників;—

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбан-ням виробничих запасів та доведенням їх до стану при-датності для використання за запланованими цілями. (До таких витрат належать, зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі вит-рати підприємства на доробку і поліпшення якісно-тех-нічних характеристик запасів.)

П(С)БО 9 передбачає також низку витрат, що не включають до первісної вартості виробничих запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійс-нені (встановлені). До них належать:—

понаднормативні втрати й нестачі запасів;—

відсотки за користування кредитами;—

витрати на збут;—

загальногосподарські та інші подібні витрати, що не пов'язані безпосередньо з придбанням і доставкою за-пасів і доведення їх до стану придатності до використан-ня за запланованими цілями.

За встановленим порядком під час оприбуткування мате-ріальних цінностей суми ПДВ відображають на субрахунку 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з рахун-ком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». За наявності оплати й надходження податкової накладної на оприбутковані матеріальні цінності підприємство отримує право на податковий кредит, що в обліку відображають за-писом на дебеті субрахунка 641 «Розрахунки за податками» і на кредиті субрахунка 644 «Податковий кредит».

Слід зазначити, що вартість паливно-мастильних ма-теріалів (ПММ) для легкових автомобілів не належить до валових витрат підприємства (крім підприємств, що надають платні послуги з транспортного або туристич-ного обслуговування, спортивних організацій та ін.), однак, згідно з П(С)БО 9 ПММ (у тому числі й для лег-кового автотранспорту), визнаються виробничими запа-сами.

Облік надходження виробничих запасів за бартерни-ми операціями. Крім придбання за грошові кошти, до-сить поширеним є одержання виробничих запасів за бар-тером.

Бартер подібними виробничими запасами.

Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Якщо балансова вартість переданих запасів переви-щує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних виробничих запасів є їхня справедлива вар-тість, а різницю між балансовою та справедливою вартіс-тю переданих запасів включають до витрат звітного періоду.

За обміну подібними запасами не визнається дохід, отже, не визначається й фінансовий результат. Згідно з П(С)БО 15 поняття «дохід від реалізації продукції (това-рів, робіт, послуг)» і «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» є ідентичними.

Перш ніж розглянути порядок, в якому результати здійснення бартерних операцій з подібними активами ві-дображаються в бухгалтерському обліку, необхідно виз-начити, що є справедливою вартістю виробничих запасів.

Згідно з П(С)БО 19 справедливою вартістю виробни-чих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вар-тість (сучасна собівартість придбання) — вартість їх від-творення в сучасних умовах і цінах.

Через відсутність чіткого механізму визначення спрг ведливої вартості підприємство має право самостійно вк рішувати, яким чином визначатиметься справедлива вар тість певного виду виробничих запасів. Одним із найде цільніших варіантів є використання даних прайс-листі та інших подібних документів, хоча не виключається зас тосування експертної оцінки.

Для оподаткування прибутку валові доходи і валові витрати від здійснення бартерних операцій визначають, виходячи з договірної ціни, але не нижче від звичайної ціни. Щодо ПДВ, то базою оподаткування в цьому ви-падку є фактична ціна операції, яка також не повинна бути нижчою за звичайну. З огляду на це при обміні по-дібними активами договірну вартість доцільно приймати на рівні справедливої вартості. Дохід (виручка), згідно з положеннями П(С)БО 15 «Дохід», не визнається, якщо здійснюється обмін про-дукцією (товарами, роботами, послугами та іншими акти-вами), яка подібна за призначенням і має однакову справедливу вартість. Таким чином, при здійсненні такої бар-терної операції відсутні фінансові результати і виручка.

У наведеному прикладі справедливі вартості обмінюваних запасів вищі за їхню балансову вартість, інакше одержані запаси треба було б оприбуткувати за справедливою вартістю, а різницю списати на витрати звітного періоду.

Бартер неподібними активами за участю виробничих запасів.

Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їхніх еквівалентів, передану (одержану) у процесі обміну.

Згідно з положеннями П(С)БО 15 сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які одержані підприємством або будуть одержані, зменшеною чи збільшеною на суму відповідно переданих чи одержаних грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Балансову вартість одержаних цементу і ПММ, дохід за цією операцією і відображення її в реєстрах бухгал-терського обліку визначають у такий спосіб. Обмінювані об'єкти є неподібними не лише за їхньою справедливою

вартістю, а й за функціональним призначенням.

Облік надходження виробничих запасів як внеску до статутного капіталу.

Крім придбання за грошові кошти та за бартером, виробничі запаси можуть бути одержані як внесок до статутного капіталу підприємства. У тако-му разі, згідно з П(С)БО 9, первісною вартістю запасів визнається узгоджена із засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість, зафіксована в установчих документах підприємства.

Оцінка та облік вибуття запасів

Оцінка вибуття запасів

Згідно з П(С)БО 9 виділяють такі головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу:—

відпуск у виробництво;—

списання за невідповідності критеріям активу;—

списання у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо;—

реалізація на сторону.

Під час відпуску виробничих запасів у виробництво їх оцінюють одним із таких методів:—

ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці апасів;—

середньозваженої собівартості;—

собівартості перших за часом надходжень запасів ІФІФО);—

собівартості останніх за часом надходжень запасів ЇЛІФО);—

нормативних витрат;

ціни продажу.

Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів.

Застосовують для тих видів виробни-чих запасів, що використовуються для виконання спе-ціальних замовлень та проектів, а також для видів за-пасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матері-алів відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікацій-собівартості дає найточніші результати, якщо є пев-їість, що собівартість ідентифікується правильно.

За неперервної системи обліку він забезпечує опера-авне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак метод потребує значних витрат на складський облік, тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (судно- і авіабудуванні), в торгівлі дорогими ін-дивідуально визначеними товарами.

Метод середньозваженої собівартості.

Для визна-чення собівартості цим методом треба обчислити серед-ньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів (залишку на початок звітного періоду і придба-них протягом цього періоду запасів) поділити на кіль-кість одиниць цих запасів.

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО).

Використання цього методу ґрунтуєть-ся на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, і вибувають першими (ГІЕО: Рігзі Іп — Рігві Оиі). Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображають вартість запасів, наявних на по-чаток звітного періоду, відтак — тих, що надійшли пер-шими протягом звітного періоду, і т. д. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображаєть-ся фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних пер-шими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.

Метод собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО). Використання цього методу ґрунтуєть-ся їіа припущенні, що виробничі запаси відпускають у виробництво в послідовності, зворотній до їх надходжен-ня ІІа підприємство (зарахування на бухгалтерському обліку), тобто запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за часом надходження запасів .

Метод нормативних витрат.

Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Норма витрат — максимально допустима кількість сировини, ма-теріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці про-дукції встановленої якості.

Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за сту-пенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загально-му вигляді норми витрат визначають як суму чистої вартості продукції для виробу і величини відходів виробництва та інших витрат.

Метод ціни продажу.

Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей метод застосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне вит-рачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).

Переоцінка виробничих


Сторінки: 1 2