Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








РЕФЕРАТ

На тему:

Злочини проти основ національної безпеки України

Поняття, види і загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

Підрив суверенітету, незалежності, демократії в Україні, дії, спрямовані проти України як соціальної й правової держави, мо-жуть завдати значної шкоди конституційному ладу та іншим скла-довим національної безпеки, віддалятимуть нашу державу від до-сягнення сучасних ідеалів держави й суспільства, а тому посягання на ці блага є найбільш небезпечними як для самої держави, так і для суспільства й кожного його члена.

Злочини проти основ національної безпеки України посяга-ють не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку за-галом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Саме завдяки своєму особливому значенню злочини проти ос-нов національної безпеки України й розміщені в розділі І Особли-вої частини КК.

Для інших злочинів, які також спрямовані тим чи іншим чином проти безпеки держави, на відміну від злочинів проти основ наці-ональної безпеки України, не є характерними відверто антидер-жавницькі мотиви та мета підірвати або - послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці.

При визначенні видів злочинів проти основ національної без-пеки України слід виходити, передусім, із зазначеного вище Закону, згідно з яким загроза національній безпеці України може ;

здійснюватися у різних сферах. Залежно від цього розрізняють;

злочини;

1) проти основ національної безпеки у політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.112КК);

2) проти основ національної безпеки в інформаційній, еконо-мічній, науково-технологічній і воєнній сферах: державна зрада (ст. 111 КК), шпигунство (ст. 114 КК);

3) проти основ національної безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах: диверсія (ст. 113 КК).

Родовим об'єктом злочинів проти основ національної безпеки України є національна безпека України в різних її сферах, а основ-ним безпосереднім об'єктом кожного окремого злочину - національна безпека у тій чи іншій її сфері. Злочин, передбачений ст. 112 КК, має додатковий об'єкт - життя людини. Додатковим (альтернативним) об'єктом диверсії (ст. 113 КК) є життя і здоров'я особи, власність, навколишнє середовище.

З об'єктивної сторони розглядувані злочини характеризують-ся переважно суспільне небезпечними діями. Час і обстановка вчинення злочину є обов'язковими ознаками лише однієї із форм державної зради: перехід на бік ворога може бути вчинений тільки у воєнний час або у період збройного конфлікту.

Суб'єктами злочинів проти основ національної безпеки Украї-ни можуть бути осудні особи, які досягли 16-річного віку (суб'єк-том злочину, передбаченого ст. 112 КК,- 14-річного).

Спеціальний суб'єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаче-ному ст. 111 КК,- це тільки громадянин України, а у злочині, пе-редбаченому ст. 114 КК,- тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбаче-них статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спеціальним суб'єктом - представником влади.

З суб'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України характеризуються лише прямим умислом. Пере-важна більшість із них вчинюються з метою ослабити державу, яка передбачає намір знизити економічний, науково-технічний, військовий і т. п. потенціал України.

Мотиви злочинів проти основ національної безпеки України не є обов'язковими ознаками цих злочинів. Вони можуть бути різними і мають кримінально-правове значення переважно як обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання (статті 66 і 67 КК). Винят-ком є злочин, передбачений ст. 112 КК: мотивом посягання на життя державного чи громадського діяча є бажання припинити діяльність певної особи як державного чи громадського діяча або помста за таку діяльність.

Специфічною відзнакою злочинів проти основ національної безпеки України є те, що вони не мають суміжних адміністратив-них правопорушень.

Переважна більшість цих злочинів є тяжкими й особливо тяж-кими. Відповідно до ст. З Закону України «Про застосування амні-стії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. застосування амністії не допус-кається до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави.

На підставі вищезазначеного злочини проти основ національ-ної безпеки України можна визначити як передбачені КК су-спільна небезпечні діяння, що спричинюють істотну шкоду безпеці держави й суспільства у різних п сферах та пов'язаним з нею життєво важливим інтересам особи або загрожують спричи-ненням такої шкоди, та для переважної більшості з яких є харак-терною мета ослабити державу Україна.

Злочини проти основ національної безпеки у політичній сфері.

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конс-титуційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК). З об'єктивної сторони цей злочин може виявитися у таких формах: 1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109); 3) публічні заклики до наси-льницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоп-лення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із заклика-ми до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109).

Конституційний лад - це встановлені Конституцією України основні засади життєдіяльності суспільства, держави і людини в Україні. Його складовими є: 1) суверенітет держави; 2) форма правління; 3) державний устрій та цілісність території; 4) держав-ний режим.

Державна влада - це система сформованих у порядку, перед--баченому Конституцією та законами України, органів, які уособ-люють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу і су-дову владу (Президент України, парламент, вищі, центральні та;

місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади, а також органи місцевого самоврядування і контрольно-1 наглядові та деякі інші органи, які, користуючись певною незалежністю, аеиге не належать до трьох головних гілок влади (прокуратура України, Національний банк України, Рахункова палата України, Вища рада юстиції тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

До дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, можна віднес-ти створення з вказаною метою не передбачених законодавством;

воєнізованих або збройних формувань, захоплення й утримання бу-дівель, що забезпечують діяльність органів державної влади, органі-зацію великомасштабних масових заворушень (у цих випадках винних мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і статтями 260, 341 або 294 КК), а так само фактичне створення незаконних вищих органів державної влади тощо. Зага-лом такими діями можна визнавати лише ті, вчинення яких фактично може бути засобом досягнення зазначеної мети.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 109 КК, спосіб вчинення дій, спрямованих на зміну чи повалення конституційного ладу, завжди є насильницьким, а для дій, вчинених з метою захоплення, державної влади, такий спосіб не є обов'язковим.

Змова у ст. 109 КК передбачає угоду, досягнуту між двома чи більше особами, про вчинення спільних дій з певною метою, яка, містить певні істотні умови, що стосуються способу, часу і місце їх вчинення, засобів і знарядь. Змова є закінченою з моменту досягнення угоди із зазначених істотних умов.

Публічні заклики - це хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї;

погляди чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій (представників влади, військовослужбовців тощо) схилити його (населення), до певних дій. Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуван-ням часу, місця, обстановки здійснення закликів тощо. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні, у місцях скуп-чення людей (скажімо, майданах, вокзалах) тощо.

Розповсюдження матеріалів — це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола). Воно може здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам ад-ресатів тощо.

Матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи на іншому носієві інформації (дис-кеті, аудіо- чи відеокасеті) тощо - у цьому злочині є засобами вчинення злочину.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-лом. Насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади є кінцевою метою дій, зазначених у ст.109.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації (ч. З ст. 109).

Засобами масової інформації є як друковані, так і аудіовізуаль-ні та електронні засоби масової інформації. Їх використання для вчинення вказаних вище дій означає виступи в них зі статтями, доповідями, інтерв'ю тощо.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК). Об'єктивна сторона злочину, передбачено-го ст. 110 КК, характеризується активними діями, які можуть про-явитися у таких трьох формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на пору-шення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (дер-жавного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із за-кликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (дер-жавного кордону) України.

Дії, вчинені з метою зміни меж території України на пору-шення порядку, встановленого Конституцією України, - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрис-дикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Прикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з даного питання не Верховною Радою України, а іншим держа-вним органом чи службовою особою, або проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною дер-жавою тощо.

Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), на-віть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території. Державний кор-дон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України.

Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому но-сієві інформації листівки, плакати, газети тощо - є засобами вчи-нення злочину.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-лом. Для першої форми цього злочину характерною є також наяв-ність мети - змінити межі території (державного кордону) Ук-раїни.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 110) є вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110, особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб або поєд-нання відповідних дій з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Під розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі треба розуміти дії, спрямовані на граничне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, ненависті до представників інших етнічних груп чи конфесій або до атеїстів. У цьому випадку квалі-фікація за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 161 КК, не потрібна.

Особливо кваліфікуючою ознакою є настання в результаті вчинення злочину таких суспільне небезпечних наслідків, як заги-бель людей або інших тяжких наслідків (ч. З ст. 110 КК). Під ін-шими тяжкими наслідками треба розуміти настання великої мате-ріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних ін-женерних споруд чи інших важливих об'єктів тощо. Психічне ставлення до наслідків, передбачених у ч. З ст. 110, може характе-ризуватися тільки необережністю.

Посягання на життя державного чи громадського діяча

(ст. 112 КК). Специфічною ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, обраний (призначений) на посаду у встановленому Конституцією і закона-ми України порядку. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими, міститься у ст. 112 і є вичерпним. Тому посягання на життя інших вищих посадових осіб України за мотивами їх державної діяльнос-ті не тягне відповідальності за ст. 112 і за відповідних обставин кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 або за іншою відповідною нор-мою Особливої частини КК.

З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя - вбивстві або замаху (як закінченому, так і незакінченому) на вбив-ство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, вкладення радіоактивних речовин у ро-боче крісло тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення не-обхідної медичної процедури).

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 112 потребує встанов-лення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча. Посягання на їх життя може бути вчинено як в період виконання ними своїх повноважень, так і після складення повноважень з метою помститися за їхню минулу діяльність.

Злочин є закінченим з моменту здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров'ю державного діяча може бути не заподіяна зовсім).

Злочини проти основ національної безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах

Диверсія (ст. 113 КК). Предметом диверсії можуть бути:

1) будівлі, споруди та інші об'єкти, які мають важливе народно-господарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність регіонів чи інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур державного управління (електростанції, трубопроводи, мости, дамби, греблі, вокзали, порти, метрополітени тощо), у т. ч. підприємства, зруйну-вання чи пошкодження яких само по собі є фактором небезпеки (хімічні підприємства, пожежонебезпечні виробництва тощо);

2) стада тварин, риба у водоймищах; 3) посіви сільськогосподарсь-ких чи інших культур, лісові масиви тощо.

Об'єктивна сторона диверсії проявляється в семи формах, кожна з яких передбачає вчинення суспільне небезпечних дій (зо-крема, вибухів і підпалів), спрямованих на: 1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здо-ров'ю; 2) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важ-ливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) по-ширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій.

Диверсія, вчинена у будь-якій із її форм, є закінченою з момен-ту вчинення вибуху, підпалу, затоплення, обвалу чи інших дій від-повідної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки.

Вибух - це процес вивільнення великої кількості енергії в обме-женому об'ємі за короткий проміжок часу внаслідок миттєвого хі-мічного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів, а підпал - це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об'єктів.

До інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподі-яння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю, на зруйну-вання або пошкодження певних об'єктів можна віднести, скажімо, пошкодження дамби гідроелектростанції, яке потягло затоплення населеного пункту, пуск ракети, спрямованої на важливий воєнний об'єкт, організація катастрофи тощо.

Масове знищення людей - це позбавлення життя багатьох лю-дей (конкретна їх кількість визначається з урахуванням обставин справи).

Під тілесними ушкодженнями розуміється порушення анато-мічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як на-слідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів -фізичних, хімічних, біологічних, психічних, а під іншою шкодою здоров'ю людей - неврологічний розлад, втрата працездатності тощо.

До дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, можуть бу-ти віднесені, наприклад, зруйнування чи пошкодження джерел іонізуючого випромінювання, порушення агрегату, виробу, де зна-ходяться радіоактивні речовини, тощо.

Під масовими отруєннями розуміється заподіяння шкоди життю чи здоров'ю більш-менш широких кіл населення шляхом їх отруєння. Дії, спрямовані на масове отруєння, полягають у до-мішуванні токсичних речовин до води, повітря, продуктів харчу-вання тощо.

Епідемія - це процес масового поширення заразних захворю-вань людей (чуми, холери тощо), що відбувається на значній території за відносно короткий проміжок часу, коли показник ін-фекційної захворюваності серед населення певної місцевості та у певний час перевищує звичайний рівень, характерний для даної інфекційної хвороби, та характеризується відповідною дина-мікою.

Епізоотія - це такий, що характеризується безперервністю на значній території за відносно короткий проміжок часу, процес ма-сового поширення заразних (інфекційних та паразитарних) захво-рювань (сказу, чуми, ящуру тощо) сільськогосподарських, свійсь-ких, інших тварин.

Епіфітотія полягає у значному поширенні грибкових, вірус-них чи бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рос-линних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин. Такі захворювання можуть бути спричинені дією шкідників (комах, кліщів) чи фітопатогенів (вірусів, бактерій).

Дії, спрямовані на поширення епідемії, епізоотії чи епіфітотії, можуть полягати у розповсюдженні будь-яким способом на тери-торії України збудників чи переносників відповідних хвороб (гри-зунів, комах, кліщів тощо) чи у спробі такого розповсюдження.

Суб'єктивна сторона диверсії характеризується прямим умис-лом і метою ослаблення держави. Саме за ознакою мети (не вра-ховуючи деяких інших ознак) диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або способом, небезпечним для життя бага-тьох осіб, терористичний акт, екоцид тощо.

Література.

Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.