Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Підприємство і підприємництво

Підприємство і підприємництво

План

1. Підприємство — первинна ланка економіки

2. Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки

3. Функції підприємства. Організація процесу виробництва

4. Підприємництво. Суть та види підприємницької діяльності

5. Форми організації підприємницької діяльності

6. Функції та умови підприємницької діяльності

7. Місце домогосподарства в економічній системі суспільства

Підприємство — первинна ланка економіки

В умовах командно-адміністративної системи існувало два типи підприємств — державні та кооперативні. Вони мало чим відрізнялися. Управління ними здійснювалося з центру. Свобода економічної діяльності була обмежена й надмірно регламентована. Цим підривалась економічна зацікавленість і стимули до ефективної діяльності. Наслідком цього було хронічне відставання пропозиції від попиту, що призвело до остаточного розвалу економіки.

В умовах ринкової економіки існують різні соціально-економічні та організаційно-економічні типи підприємств. Вони користуються повною економічною свободою.

Суспільне виробництво — це складна економічна система, до якої входять різні види діяльності — виробнича, торгова, фінансова, банківська. Усі вони включають певну систему підприємств. Що ж таке підприємство?

Підприємство — це господарська одиниця, яка спеціалізується на виробництві і реалізації певних товарів або наданні послуг — завод, фабрика, шахта, ферма, транспортна організація, магазин, кредитно-фінансова установа і подібні. Підприємства дуже різноманітні. Це пов'язано з їх функціональним призначенням і певною спеціалізацією в системі поділу праці. Вони здійснюють різні види господарської діяльності.

У розвинутих країнах світу більшість підприємств належить окремим особам та іншим приватним структурам. Приватні підприємства створюються переважно з метою одержання доходів у формі прибутку. Державні підприємства можуть створюватись для різних цілей — підвищення рівня національної безпеки, розв'язання екологічних проблем, створення нових робочих місць та розв'язання проблеми зайнятості, організації виробництва деяких товарів та послуг, яких не виробляють у достатній кількості приватні підприємства та іншого.

Підприємство володіє власним майном, а також може орендувати або на договірних умовах використовувати різні ресурси — землю, капітал та інші. Воно здійснює повний виробничий цикл: мобілізує ресурси, виробляє продукцію, реалізує її, а одержану виручку знову використовує для придбання ресурсів та організації виробництва.

У "Законі про підприємство" воно визначається як основна організаційна ланка народного господарства. Воно має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство має також товарний знак.

Підприємством здійснюються будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Підприємство володіє засобами виробництва, необхідними для виготовлення продукції і має у своєму розпорядженні робочу силу. Вона може бути найманою, а також може використовуватися праця самих власників засобів виробництва. Підприємство є власником виготовленої продукції і за рахунок виручки від її реалізації заміщує виробничі затрати й одержує прибуток. Свої стосунки з іншими підприємствами організовує на основі товарно-грошових відносин, тобто реалізації продукції на умовах вільного вибору партнерів.

Підприємство характеризується економічною відособленістю. Це означає, що воно володіє певним майном, самостійно ним розпоряджається, може орендувати ресурси. Воно здійснює завершений виробничий цикл, реалізує продукцію, самостійно розпоряджається доходами.

Для нього характерна й технологічна відособленість. Це значить, що воно має такий комплекс засобів виробництва, які дають можливість виготовляти кінцеву продукцію, тобто продукцію, готову для реалізації і споживання.

Відособленість підприємства оформлена юридично. Воно має статут, рахунок у комерційному банку, печатку, назву, товарний знак, самостійно веде бухгалтерський облік, має право укладати внутрішні і міжнародні угоди, наймати робочу силу, несе повну майнову відповідальність за свою роботу і за виконання домовленостей з іншими підприємствами.

Унаслідок існування суспільного поділу праці воно є спеціалізованим товаровиробником і має тісні зв'язки з іншими підприємствами, може користуватися кредитом і мобілізовувати грошові кошти шляхом випуску та продажу акцій. Воно власними силами забезпечує своє відтворення і несе повну відповідальність за результати своєї діяльності.

Прибуток підприємства є основним джерелом його розвитку. За рахунок прибутку розширюється його виробництво і забезпечується збільшення доходів. Як правило, воно конкурує з іншими підприємствами. Конкуренція суттєво впливає на поведінку підприємства та організацію його роботи.

Ряд підприємств можуть розраховувати на державну допомогу або мати пільгові умови діяльності, якщо їхня діяльність відповідає інтересам національної економіки.

В умовах ринкової економіки держава впливає на діяльність підприємств через систему законодавства та економічними методами, насамперед через гнучку податкову політику, формування ринкової інфраструктури та замовлення на виробництво продукції.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які розвивають виробництво, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємств залежить економічний і технічний розвиток країни та добробут населення. Підприємство є реальним суб'єктом економіки.

Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки

Класифікація підприємств — це групування їх за певними ознаками. Такими ознаками можуть бути власність, розмір, рівень рентабельності та інші. Класифікація підприємств дозволяє цілеспрямовано підійти до їх вивчення, детальніше проаналізувати їхню діяльність у різних аспектах (рис. 2.1).

За сферою діяльності можна виділити промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, фінансово-кредитні та інші підприємства. За формами власності — приватні, колективні, державні, акціонерні; за розмірами — великі, середні, малі; за рентабельністю — прибуткові та збиткові і так далі.

Класифікація підприємств за видами діяльності дозволяє визначити і порівняти їх рентабельність, технологічні, економічні та інші особливості; виявити резерви підвищення ефекти н пості. Так, наприклад, для сільськогосподарських підприємств характерна сезонність виробництва, яка впливає на рух фінансових ресурсів, закупівлю сировини, швидкість обороту капіталу, потребу в кредитах тощо. Аналіз цих особливостей дасть можливість виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

Основи класифікації | Види підприємств

Форма власності | - приватні
- колективні
- державні
- спільні

Форма господарювання | - одноосібні
-кооперативні
-орендні
-господарські товариства

Галузі виробництва | - промислові
-сільськогосподарські
-транспортні
-торговельні
-банківські
-страхові

Кількість працівників і обсяг виробництва | -малі
-середні
-великі

Рис. 2.1. Класифікація підприємств

Класифікація підприємств за розмірами може здійснюватися:

1) за кількістю працівників, задіяних на підприємстві;

2) за обсягом товарообороту підприємства, тобто розмірами грошових надходжень (виручки) за певний період часу;

3) за розмірами капіталу підприємства.

Критерії класифікації підприємств за розмірами визначає держава. Часто визначається декілька критеріїв. Це пов'язано з тим, що використання тільки одного критерію, наприклад, кількості працівників, не завжди точно відображає розміри підприємства та інші особливості. Якщо, наприклад, підприємство з невеликою кількістю працівників обладнане новою автоматизованою технікою, то воно може бути потужним і випускати велику кількість продукції.

В Україні офіційно застосовується класифікація підприємств за розмірами на основі кількості працівників у галузях виробництва. Ця класифікація використовується державою для підтримки дрібних та середніх підприємств, яка виявляється в наданні пільгових кредитів, певних пільг в оподаткуванні тощо. Необхідність такої підтримки обумовлена такими причинами:

1) потребою підтримування і розвитку конкуренції та створення конкурентного середовища, яке відіграє важливу роль у підвищенні ефективності виробництва;

2) необхідністю поєднання в національній економіці дрібних, середніх і великих підприємств. Таке поєднання позитивно впливає на ефективність економічної системи. Малі підприємства можуть оперативно реагувати на зміну кон'юнктури ринку. Вони здатні швидко враховувати зміни потреб, активно впроваджувати в виробництво нові товари і пробиватися на різні ринки. Самі умови діяльності малих підприємств змушують їх бути гнучкими, пробивними, активно шукати нові технології та виробляти нові товари. Це дає змогу проникати на ринки. Поєднання в економіці великих, середніх і дрібних підприємств дозволяє повніше використати поділ праці та його переваги. Малі підприємства, наприклад, здатні досягти високої досконалості у виробництві різних деталей машин та обладнання для автомобілів. Від їх діяльності мають значні вигоди великі підприємства, яким вони постачають певні деталі або вузли (рис. 2.2);

3) можливістю використання дрібного бізнесу для вирішення регіональних проблем. У сучасних умовах зайнятість є гострою економічною проблемою. В її вирішенні важлива роль належить малим підприємствам. У деяких країнах малий бізнес забезпечує приріст 70—80% робочих місць. Тому важлива підтримка малого бізнесу. Вона може сприяти розв'язанню певних соціально-економічних проблем.

Держава використовує такі методи підтримки малого бізнесу:

1) надання пільг в оподаткуванні;

2) надання фінансової підтримки в різних варіантах;

Рис. 2.2. Роль малого підприємства в ринковій економіці

3) створення закладів для підготовки та перепідготовки кадрів, передача капіталу в оренду новостворюваним підприємствам;

4) надання пільгових кредитів та інше.

Підтримка малого бізнесу з боку держави має важливе значення. Але вирішальна роль в успішній діяльності підприємств належить перш за все особистим якостям підприємця — талантові, інтелектові, освіченості, організаторським здібностям, наполегливості, цілеспрямованості, вмінню аналізувати ситуацію і йти на ризик.

За власністю підприємства можна класифікувати на державні, приватні та змішані. Приватні можна поділити на одноосібні підприємства, партнерства та корпорації або акціонерні товариства.

Функції підприємства. Організація процесу виробництва

Підприємство — це господарська та фінансова одиниця й одночасно юридична особа. Воно виконує певні економічні та соціальні функції. Основними економічними функціями підприємства є мобілізаційна, організаційна, творча і соціальна.

Мобілізаційна функція полягає в тому, що підприємство мобілізує капітал, трудові та інші ресурси для їх виробничого використання, тобто купує сировину, матеріали, напівфабрикати, орендує землю, приміщення, наймає робочу силу. Прагнення підприємця одержати максимальний прибуток спонукає його до постійного пошуку додаткових ресурсів. Яскравим прикладом цього є використання запущених підвальних та напівпідвальних приміщень, підземних переходів для розміщення магазинів, кіосків та інше.

Організаційна функція. Мобілізовані ресурси можуть принести користь їх власникові і суспільству в цілому лише тоді, коли будуть раціонально використовуватися. Тому підприємець бере на себе функцію організації виробництва і збуту товарів, дослідження ринку. А великі підприємства організовують наукові дослідження і для цього створюють при підприємствах науково-дослідні структури. Підприємці знаходять талановитих, здібних людей, здатних ефективно керувати підприємством і його підрозділами, але принципові рішення приймають самі.

Творча функція полягає в тому, що підприємець завжди прагне вдосконалювати організацію і технологію виробництва, упроваджувати найновіші досягнення економічного і технічного прогресу. Прагнення одержати максимальний прибуток і конкуренція не дають можливості підприємцеві зупинятися на досягнутому, навіть на найвищому рівні організації виробництва. Він постійно прагне вдосконалювати виробництво, упроваджувати нові досягнення наукової творчості.

Соціальна функція підприємства полягає в поліпшенні умов праці та відпочинку працівників, створенні сприятливого психологічного клімату в колективі, наданні допомоги та пільг працівникам підприємства і членам їх сімей та у благодійницькій діяльності.

За часів командно-адміністративної системи, коли все було підпорядковане державі і підприємства не були власниками майна, не спрацьовували виробничий, фінансовий, інноваційний менеджмент, оскільки всі рішення директивно вказувалися через відповідні державні органи. Фактично підприємства були лише організаційною ланкою єдиного державного комплексу, а не самостійною економічною одиницею.

Докорінно інша економічна ситуація в ринковій економіці, де існують різні форми власності, різні види підприємств, форми організації господарювання. Власник чи менеджер підприємства самостійно вирішує свої проблеми. Вирішальне значення в їх розв'язанні має прагнення до одержання максимального прибутку.

У ринковій економіці підприємство не може легковажно ставитися до свого майнового і фінансового стану, до споживачів своєї продукції, постачальників сировини, напівфабрикатів, ринкового попиту, цін. Інакше воно опиниться в кризовому стані або й збанкрутує.

Налагодити ефективне функціонування підприємства в ринковій економіці, уникнути кризи та банкрутства можна лише за наявності чіткої, досконалої організації господарювання, яка вимагає:

а) всебічного знання свого конкретного ринку, споживача, конкретних цін на свою продукцію чи послуги. Це досягається маркетинговими службами підприємства;

б) чіткої взаємодії з постачальниками всіх факторів виробництва, внутрішньо-фірмової організації виробничого процесу тощо. Це досягається виробничим менеджментом підприємства;

в) постійної уваги та контролю за бюджетом підприємства, який за умов ринкової економіки відокремлений від державного бюджету. Це досягається фінансовим менеджментом підприємства;

г) безперебійного забезпечення підприємства оптимальною кількістю найманих працівників, які володіють відповідними якостями та професійною підготовкою:

д) поточного і періодичного контролю за станом ліквідності, тобто спроможності у будь-який час виконувати свої зобов'язання перед будь-яким контрагентом — споживачем, постачальником, банком, державним бюджетом, податковою установою тощо.

Отже, за умов ринкової економіки підприємство діє не як мікрочастка єдиного народногосподарського комплексу країни, а як первинна самостійна ланка економіки

країни.

Підприємництво. Суть та види підприємницької діяльності

Підприємництво як система економічних відносин у нашій літературі в умовах командно-адміністративної системи не розглядалося. Командно-адміністративна система несумісна зі свободою господарювання. В економічній науці підприємництво характеризувалось як система відносин капіталістичної економіки, як експлуататорське явище. На практиці підприємництво заборонялося.

Водночас світовий досвід переконливо доводить, що сьогодні без винахідливих ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший розвиток економіки неможливий. У сучасних умовах підприємництво виступає основним напрямом удосконалення господарської діяльності. Що ж таке підприємництво?

Підприємництво — це вільна, ініціативна діяльність людей у різних сферах виробництва, що здійснюється на власний страх і ризик з метою одержання прибутку. Підприємництво є необхідною визначальною рисою ринку, його обов'язковим атрибутом. Якщо нема підприємців, то нема й ринку, і навпаки.

У науковий обіг поняття "підприємець" увів англійський економіст Р. Кантільйон на початку XVIII ст. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими доходами — ремісників, селян, тобто тих, хто вів економічну діяльність в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Головною рисою підприємця він уважав готовність до ризику. Прагнення підприємця отримати високий прибуток спонукає Його творчо застосовувати свої здібності, йти на ризик, сумлінно працювати. Він прагне проявити себе як особистість, реалізувати свої ідеї, зробити їх надбанням суспільства. Усе це робить підприємницьку діяльність локомотивом економічного, соціального і культурного розвитку людського суспільства.

За нинішніх умов науковці визначають підприємця як суб'єкта пошуку й реалізації нових можливостей у впровадженні НТП та нових ідей, розробки нових технологій, здійснення нововведень, застосування нових способів обслуговування споживачів і освоєння нових сфер прикладання капіталу.

Підприємець є центральною фігурою в бізнесі. Він прагне найефективніше поєднати всі фактори виробництва в єдиному господарському процесі з метою найраціональнішого втілення своїх ідей. У ринковій економіці саме підприємець повинен першим розгадати, які товари й послуги завтра знадобляться споживачам. Його діяльність має певні переваги (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Риси сучасного підприємця

по-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти кращих результатів, тому що він є


Сторінки: 1 2 3