Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Зайнятість населення та безробіття в системі відтворення робочої сили

Зайнятість населення та безробіття в системі відтворення робочої сили

План

1. Зайнятість населення та безробіття в системі відтворення робочої сили

2. Розширене відтворення робочої сили і фактори, що на нього впливають

3. Державна політика зайнятості населення та її вплив на розширене

Особистий фактор виробництва є головною продуктивною силою суспільства. Тому в процесі суспільного відтворення політична економія виділяє відтворення особистого фактора - працівників і підприємців. Продуктивна сила людини проявляється у її здатності до праці, тобто у вигляді робочої сили.

Відтворення особистого фактору виробництва - це багатоаспектний процес, котрий охоплює відтворення окремих елементів його складу, здатності до праці, виробничих структур (підприємств, фірм, установ), а також тих соціально-економічних зв'язків, котрі існують між ними. Тобто відтворення особистого фактора є складовою частиною саморозвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Значний вплив на відтворення особистого фактора виробництва має його зайнятість. Адже поза сферою зайнятості працездатне населення не залучається до процесу праці, не створює матеріальні і духовні блага, які використовуються для задоволення потреб носіїв робочої сили, а відповідно і її відтворення. Зайнята особа є складовою та активною частиною продуктивних сил суспільства й носієм економічних відносин. Функціонуюча сукупна робоча сила забезпечує створення матеріальних умов життєдіяльності окремої особи, її всебічний розвиток, а також основу існування і розвитку всього суспільства.

Однак в ринковій економіці суспільне відтворення відбувається за наявності безробіття. І навіть за повної зайнятості населення певна його частина перебуває у стані безробіття.

Безробіття - це соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не може застосувати свою здатність до праці у виробництві матеріальних благ, наданні послуг або підприємницькій діяльності. Тоді нормальне здійснення процесу відтворення робочої сили порушується.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) -

особи, віком 15-70 років (зареєстровані та кезареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів не були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за найм або на власному підприємстві.

До категорії безробітних також належать особи, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають на відповідь; зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу; навчаються за направленням служби зайнятості.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до бажаної роботи.

Кількість безробітних — це абсолютний показник безробіття, який характеризує його розміри. Відношення (у відсотках) кількості безробіттю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку називається рівнем зареєстрованого безробіття. Він визначається за формулою

де Рзб - рівень зареєстрованого безробіття;

Кб - кількість безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості;

Пн - працездатне населення працездатного віку.

Так визначається рівень безробіття статистичними установами нашої держави. Він неточно відображає фактичний рівень безробіття, адже фіксує тільки тих безробітних, які зареєструвались у державній службі зайнятості. Застосування такої методики визначення рівня безробіття в нашій державі зумовлене недосконалістю статистики ринку праці. Тому з 1995 року в Україні здійснюється перехід на розрахунки рівня безробіття за методикою МОЛ. Він розраховується за формулою:

де U(%) — рівень безробіття,

U— чисельність безробітних,

Е — кількість тих, хто працює.

Для регулювання зайнятості населення, зменшення рівня безробіття велике значення має визначення видів безробіття. Критеріями такого визначення є причини виникнення та тривалість цього соціально-економічного явища.

Попит на пращо є похідним від политу на товари та послуги, що нею створюються. Через те, що з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на робочу силу. Певні професії і навіть види робіт стають непотрібними та не знаходять попиту на ринку праці. Представники цих професій нерідко поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціалістів потрібно декілька років). Внаслідок цього структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповідності, називається структурним. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця від працівника, що міг би на ньому працювати.

Структурне безробіття у стабільній або такій, що зростає, економіці, супроводжується утворенням робочих місць в інших або нових галузях. Однак структурні безробітні навряд чи зможуть знайти роботу без відповідної перепідготовки. Цей вид безробіття є неминучим, як неминучі зміни в економіці. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття пов'язані з розвитком системи перепідготовки працівників, орієнтацією професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, сприянням професійній та територіальній мобільності робочої сили. Слід мати на увазі, що від ефективності вирішення вказаних проблем залежатимуть терміни перебування працівників у стані структурного безробіття. Цей вид безробіття завжди присутній у динамічній економіці.

Свобода вибору працівниками роду діяльності і місця роботи, призводить до того, що в певний момент частина працівників перебуває у стані зміни роботи. Це проявляється в тому, що вони добровільно змінюють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу чи підшукують роботу в зв'язку із закінченням терміну контракту на попередньому робочому місці тощо. Частина з них працевлаштовується, тоді як в цей час інші тимчасово залишають роботу. Але в цілому цей вид безробіття існує і називається фрикційним.

Рівень фрикційного безробіття перебуває у прямій залежності від інтенсивності звільнень працівників, виходу нових осіб на ринок праці і повернення осіб, які раніше працювали на нього. Рівень цього безробіття перебуває в залежності від якості і доступності інформації про наявність вільних робочих місць та професійний склад безробітних. Отже, розв'язання проблем фрикційного безробіття багато в чому визначається ефективністю роботи державних служб центрів зайнятості. Наявність у їх розпорядженні повної і прадивої інформації про осіб, які шукають роботу, про наявні вакансії, доведення її до зацікавлених осіб може значно скоротити цей вид безробіття.

Частина теоретиків економічної науки сумарний рівень фрикційного і структурного безробіття називають природним рівнем безробіття. На їхню думку, рівень природного безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Проте серед фахівців поки що немає єдиної думки щодо того, які види безробіття включати для визначення природного рівня безробіття.

Отже, природний рівень безробіття — це той його мінімальний рівень в суспіпьстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно зростає в розвинених країнах, адже високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включно з можливістю більший відрізок часу перенавчатися або міняти роботу. Нині цей рівень коливається в різних краТнах від 5 до 6%.'

В умовах економічного спаду, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується та зменшуються також обсяги виробництва, попит на робочу силу різко скорочується. За таких умов пропозиція робочої сили зростає внаслідок падіння рівня життя населення. Внаслідок цього швидко збільшується безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для усіх охочих працювати. Цей вид безробіття називається циклічним. Для нього характерна відсутність попиту на робочу силу взагалі внаслідок спаду виробництва, що викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць за значної кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10%, що перетворює його на досить складну соціально-економічну проблему, яка може спричинити не передбачувані соціально-економічні та політичні наслідки. Зменшення негативних наслідків циклічного безробіття потребує прийняття і виконання спеціальних програм забезпечення зайнятості населення, фінансованих державою.

Залежно від зовнішніх ознак прояву розрізняють декілька форм безробіття. Плинна (хронічна) форма безробіття проявляється в тому, що частина сукупної робочої сили то втягується у процес виробництва, то виштовхується з нього. Залучення працівників до трудової діяльності відбувається в разі пожвавлення економічного циклу у зв'язку зі зрос-танням обсягів виробництва шляхом відкриття нових і розширення діючих підприємств. Виштовхування робочої сили відбувається на фазі спаду економічного циклу. В інших випадках воно можливе внаслідок скорочення виробництва, банкрутства, впровадження нової техніки і технологій.

Для застійної форми безробіття характерний тривалий період незайнятості працівників. Деякі з безробітних, які тривалий період не мають роботи, час від часу можуть бути зайняті на випадкових і тимчасових роботах, виконувати невеликі замовлення вдома. Але в будь-якому разі їхнє становище характеризується тривалою відсутністю постійної роботи. Для застійного безробіття притаманне те, що його обсяги визначаються і кількістю осіб, які перебувають в становище безробіття триваліший час, ніж основна маса безробітних. Як правило, таким періодом вважається один рік і більше. У 2005 р. на обліку в центрах зайнятості України перебувала 530941 особа, які мали статус безробітного понад один рік, що становить 24,1% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.'

Прихована форма безробіття існує тоді, коли на підприємствах фактична чисельність працівників перевищує їх необхідну кількість для забезпечення виробництва товарів чи надання послуг. Внаслідок цього частина працівників такого підприємства має низьку продуктивність праці. Прихованою така форма безробіття називається тому, що зазначені особи не належать до безробітних і не враховуються в цій якості статистикою. Найбільш поширене приховане безробіття в сільському господарстві країн, що розвиваються.

Значних масштабів набуло приховане безробіття в Україні. Воно проявляється у вигляді скороченої тривалості робочого дня, тижня, а також вимушених неоплачуваних відпусток. Тільки за офіційними даними, у 2005 р. чисельність працівників, які перебували в адміністративних відпустках, працювали неповний робочий час, складала 1042,6 тис. осіб, що становить 9,2% від середиьоблікової чисельності працівників.3

Отже, безробіття являє собою складне соціально-економічне явище. Воно проявляється в декількох видах та формах, кожна з яких характеризується певними рисами.

Безробіття впливає на такі загальні основи відтворення робочої сили, як соціально-економічний розвиток суспільства, соціально-психологічна атмосфера в ньому, поведінка окремих людей. Безумовним є те, що наявність безробіття чинить психологічний тиск на працюючих та претендентів на вільні робочі місця. Врешті-решт це змушує зайнятих працювати більш продуктивно та інтенсивніше, творчо, не порушувати трудової дисципліни, що в підсумку позитивно впливає на суспільне виробництво в цілому, відтворення здатності людини до праці і на виробничо-фінансову діяльність його первинних ланок. З іншого боку, безробіття є свідченням неповного використання трудового потенціалу суспільства, що призводить до недовипуску продукції, зменшення обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу, чим скорочуються матеріальні основи відтворення робочої сили.

З огляду на неоднозначність впливу безробіття на соціально-економічний розвиток суспільства економічна наука виходить з того, що безробіття становить небезпеку для економіки в тому разі, коли воно помітно перевищує природний рівень. Дослідження відомого американського вченого Артура Оуекена показали, що існує певний вплив рівня безробіття на темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Цей вплив він виразив за допомогою математичного співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВВП. Залежність між рівнем безробіття і падінням ВВП свідчить: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 відсоток, то відставання обсягу ВВП щодо його потенційного можливого обсягу становить 2,5 відсотка.

Відповідно до закону А. Оукена, якщо фактичний рівень безробіття не змінився щодо показника попереднього року, то темп приросту ВВП становитиме приблизно 2,7 відсотка в рік. Це буде наслідком приросту населення, дії науково-технічного прогресу, нагромадження капіталу. Кожні додаткові 2 відсотки приросту реального ВВП зменшать рівень безробіття на 1 відсоток. Так само кожне додаткове скорочення темпів приросту ВВП на 2 відсотки спричинить зростання рівня безробіття на 1 відсоток. Значний рівень безробіття неможливо швидко ліквідувати, тому що для створення і заповнення достатньої кількості робочих місць потрібний значний час, великі обсяги різноманітних ресурсів, сприятлива економічна кон'юнктура.

Поряд з цим, безробіття породжує і значні соціально-психологічні наслідки.

Результати наукових досліджень з психології, фізіології праці, медицини свідчать, що стан безробіття оцінюється та переноситься як вкрай критична ситуація в житті людини. На думку американського економіста П. Самуельсона, втрата роботи - це психічна травма для людини, яка поступається рівнем викликаного нею стресу лише смерті близького родича або тюрмі. Безробіття значно знижує життєвий рівень працівника, а відповідно і матеріальні основи відтворення робочої сили, завдає Йому морально-психологічної травми, породжує відчуття зайвості його існування у суспільстві, супроводжується зниженням кваліфікації і професіоналізму, що є свідченням деградації здатності до праці та призводить до занепаду моральних основ життєдіяльності особистості, деградації суспільної моралі, погіршення фізіологічного та психологічного стану людини. Цікавими є висновки одного з досліджень соціально-психологічних наслідків безробіття у США. Зростання безробіття протягом ЗО років на 1 відсоток при його знижені протягом шестирічного періоду призводить до таких показників соціальної патології: збільшення смертності - на 2%, кількості самогубств - на 4,1%, убивств - на 5,7%, збільшення кількості ув'язнених - на 4%, кількості психічних захворювань - на 4%.' Тому в економічно розвинених країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3-5 відсотків ВВП. Визначальну роль у цьому процесі відіграє держава, діяльність якої спрямована на регулювання рівня і тривалості безробіття та соціальний захист незайнятого населення. Особливо значні негативні наслідки виникають внаслідок безробіття у країнах, економіка яких трансформується у ринкову.

Розширене відтворення робочої сили і фактори, що на нього впливають

Теоретико-методологічною основою вивчення розширеного відтворення робочої сили, використання певних методів, засобів, вироблення заходів спрямованих на регулювання цього відтворення, підвищення його ефективності є теорія відтворення робочої сили.

Саме розширене відтворення робочої сили має певні специфічні риси. Вони проявляються у тому, що до його складу входить не тільки безпосередній процес відтворення носіїв здатності до праці, а й відносини зайнятості,


Сторінки: 1 2 3