Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



С

С.Б.Хведченя

ДАВНЬОІСЛАНДСЬКІ САҐИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ: ПОДОРОЖ ТОРВАЛЬДА КОДРАНССОНА У СВЯТУ ЗЕМЛЮ І ЙОГО ПЕРЕБУВАННЯ НА ТЕРЕНАХ РУСІ (ПОЧАТОК ХІ ст.)

Стаття розповідає про подорож ісландського євангеліста Торвальда Кодранссона шляхом «із варяґ у греки» до Києва та Єрусалима, що її він здійснив на початку ХІ ст. Зроблено спробу визначити місце розташування монастиря, заснованого Торвальдом на теренах Русі. Наведено приклади участі інших варя- ґів у суспільно-політичному житті України-Русі в ХІ ст.

Україну-Русь та Ісландію пов'язують стосунки, що були започатковані ще в епоху вікінґів - у далекому ХІ ст. Обидві країни майже одночасно прийняли християнство: Україна-Русь у 988 р., а Ісландія - близько 1000 р. Віддаленість Льодового острова від давньоруських земель не стала на заваді прямим зв'язкам між країнами.

Вікінґи (або нормани) назавжди залишили свій слід в історії України-Русі (де їх називали варяґами) та Ісландії. Ці відважні люди відіграли неабияку роль у становленні й розбудові обох країн на ранньому етапі їх історії. Згідно з «Повістю минулих літ», у 862 р. слов'янські племена покликали до себе князів із-за моря Варязького (Балтійського), від варяґів, котрі називалися руссю. Відтоді ці краї отримали назву Руської землі. Леґендарні правителі Києва - Аскольд і Дір, були першими християнами, що прибули на Русь зі Скандинавії. Майже одночасно, у 860 р., до великого острова посеред Атлантичного океану прибули інші скандинави: швед Ґардар та норвезькі вікінґи Наддод і Флокі із Роґаланда1. Останній назвав нову землю Країною Льоду, або Ісландом. Таким чином, одна гілка вікінґів (варяґів) у далекому ІХ ст. перемістилася на південь, в Україну-Русь, а друга - на захід, в Ісландію. І ті, і інші взяли активну участь в історії обох країн.

На початку ХІ ст., за часів правління хрестителя Русі князя Володимира Святославича, Київ відвідав ісландець Торвальд Кодранссон (Мандрівник). Ранній період його життя доволі повно відображений у давньоісландських саґах, проте останні його роки, пов'язані з перебуванням на території Ґардарики-Русі, укриті суцільним мороком таємниці. Подорожі Торвальда в Русь давньоісландсь- кі саґи присвятили лише декілька абзаців. На даний момент, окрім відомої праці О.Пріцака, новітніх досліджень українських учених із цього питання немає.

Найповніша та водночас найдавніша оповідь про Торвальда Кодранссона (Мандрівника) та його намагання проповідувати християнство на рідних землях Ісландії розміщена у двох давньоісландських джерелах: «^orvalds Ј>attr vidforla» («Пасмо про Торвальда Мандрівника») та «Kristni saga» («Саґа про хрещення»).

Історики вважають, що твір «Пасмо про Торвальда Мандрівника» виник на початку ХІІІ ст. Автором його називають ченця Ґунналауґа Лейвссона, який написав «Саґу про Олава Трюґґвасона». Латиномовний ориґінал не зберігся, проте до наших днів дійшла ісландська версія, датована кінцем ХІІІ ст. Цю розповідь можна знайти на сторінках трьох рукописів, що були створені наприкінці XIV ст.2 Ми також залучили оповідь «The Tale of Thorvald the Far-Travelled» («Історія про Торвальда Мандрівника») з сучасного видання давньоісландських саґ у перекладі англійською мовою, що було люб'язно надане нам Консульством Ісландії в Україні3. Найновіше видання тексту «Пасма про Торвальда»4 і деякі інші матері* Хведченя Сергій Борисович - канд. географ. наук, ст. наук. співроб. Інституту історії України НАНУ.

E-mail: khvedchenia@ukr.net али з даної тематики у наше розпорядження представив відомий ісландський учений Ґ.Сіґурдссон ^івН Sigurdsson).

Що стосується «Саґи про хрещення», то вона становить собою компіляцію з декількох праць, написаних у ХІІІ ст. Саґа, автором якої вважається Стурла Тордарсон (1214-1284 рр.), розповідає про події від 1000 р., коли Ісландія була охрещена, до 1118 р. Ориґінальний текст ісландською мовою і його російський переклад наведено у праці Ґ.В.Ґлазиріної5. Використовуючи всі ці джерела, спробуємо простежити життєвий шлях Торвальда Кодранссона (Мандрівника) від народження до смерті.

Згідно з давньоісландськими саґами, Торвальд Кодранссон (Мандрівник) народився в Ісландії близько 950 р. Він був сином Кодрана, що жив у Ґільї, у Ватнсдалі, неподалік від узбережжя Ґунавлой. Торвальд походив із роду Барда з Алля (Норвеґія) і належав до ісландського клану Скідунґів6. У «Пасмі про Торвальда» майбутнього мандрівника зображено як представника одного з найдревніших родів Ісландії, коріння якого сягають початку заселення острова, тобто 860 р.

Ґ.В.Ґлазиріна, вивчаючи генеалогію Торвальда Кодранссона, проаналізувала декілька найголовніших давньоісландських джерел: «Книгу про ісландців» Арі Мудрого, створену у 1122-1132 рр.; Аннали ( ХІІІ-ХУІ ст.); «Книгу про заселення країни» у трьох редакціях (1275 - початок ХІУ ст.); «Пасмо про Торвальда Мандрівника» (третя чверть ХІУ ст.). Цікаво, що у перших трьох джерелах ім'я Торвальда Кодранссона взагалі не зустрічається, що пояснюється їх структурними та семантичними особливостями. Перші три ступені генеалогічного древа Торвальда присутні у всіх давньоісландських пам'ятках. П'яте покоління роду, яке представляв сам Торвальд, очевидно, було не таким важливим та обов'язковим для «Книги про заселення країни». На перший план Торвальд Кодранссон виходить у «Пасмі про Торвальда» і «Сазі про хрещення», стаючи невід'ємною частиною оповідей, їх головним героєм.

Дитинство Торвальда пройшло в північному районі Ісландії, у Ґільї. В юні роки він вирушив у Данію. Там молодий ісландець приєднався до загону вікінґів, очолюваних Свейном Ґаральдссоном Вилобородим, який у 984-1014 рр. був дан- ським королем. Кілька років Торвальд прослужив у Свейна, брав участь у нападах на західних сусідів і зажив слави вправного вояка та надійного бойового товариша. Звитяги Торвальда гармонійно поєднувалися з чесністю, щедрістю та справедливістю. Нерідко свою частку здобичі він віддавав бідним людям, за власний кошт визволяв полонених. За такі чесноти Торвальда поважали не тільки друзі-вікінґи, але й навіть ті, хто донедавна були його ворогами.

Одного разу репутація Торвальда навіть врятувала життя йому та Свейну Вилобородому. Це трапилось під час невдалого рейду в Уельс. Тоді вікінґи занадто віддалилися від своїх кораблів і несподівано наскочили на великі сили валійців. Торвальд та Свейн потрапили в полон, проте завдяки ісландцю, який саме напередодні цих подій звільнив синів ворожого воєначальника, їх обох відпустили на волю.

Торвальд Кодранссон багато подорожував, за що й отримав своє прізвисько - Мандрівник. Серед інших місць він відвідав Саксланд (Саксонію), де зустрівся з єпископом Фридреком. Близько 980 р. цей єпископ-місіонер хрестив Торвальда на берегах річки Ельби і новий християнин умовив Фридрека вирушити разом із ним на його батьківщину - в Ісландію. Деякі дослідники повернення Торвальда Кодранссона, який супроводжував саксонського єпископа, додому датують 981 р.7 Уважається, що Фридрек прибув в Ісландію взимку 981 р.

За деякими даними, саксонський єпископ Фридрек перебував на Льодовому острові з 981 по 985/986 рр.8 Проте в «Історії про Торвальда Мандрівника» йдеться, що «Торвальд і єпископ прожили в будинку Кодрана в Ґільї 13 років»6. Це ж джерело повідомляє, що єпископ, Торвальд і їх прибічники пішли на захід, у Відідал, побудували будинок в Лаек'ямонті й прожили там 4 роки. За 16 років до хрещення Ісландії, тобто в 984 р., єпископ і Торвальд побудували першу церкву. У написаній ісландським істориком Арі Торґильссоном «Книзі про ісландців» (приблизно 1125-1130 рр.) саксонського єпископа Фридрека названо першим з іноземних місіонерів, які проповідували християнську віру в Ісландії10.

Місія Торвальда та саксонського єпископа не всіма ісландцями сприймалася схвально, подекуди християнізації острова чинився жорсткий опір. Першу християнську церкву неодноразово намагалися спалити, випробовували на міцність і Торвальда з Фридреком. Одного разу підкуплені місцевими жителями поети- скальди склали сатиричний памфлет про місіонерів. Торвальд не витримав наруги і вбив двох поетів. «Саґа про ґренландців», де йдеться про Ейріка Рудого (славетного ісландця, який відкрив Ґренландію), оповідає, що за п'ятнадцять років до християнізації Ісландії, тобто у 985 р., єпископ Фридрек і Торвальд Кодранссон були змушені залишити Льодовий острів і податися до Норвеґії11.

Християнська місія Торвальда в Ісландії (981-985 рр.) не була вповні успішною, адже він разом з єпископом Фридреком був змушений виїхати з острова ще до офіційного прийняття християнства. Разом вони охрестили лише небагатьох ісландців на півночі країни. Розповідь про місіонерську діяльність Торвальда на рідному острові нагадує оповідь про християнку Ґудрит, дочку Торбйорна12. Ґудрит відома своєю мандрівкою до Ґренландії і тим, що серед її нащадків були перші ісландські єпископи. Вона здійснила прощу до Риму, а після повернення збудувала церкву й прийняла чернецтво. Очевидно, що такий життя віддзеркалював тодішні уявлення про істинний шлях справжнього християнина, який познав єдину віру й приніс її своїм співвітчизникам.

Пізніше, у 997 р., за дорученням Олава Трюґґвасона, до Ісландії прибув Танґбранд і хрестив «усіх, хто прийняв віру». Ісландці прийняли християнство на альтинґу в 1000 р. За взаємною згодою язичників і християн був оголошений закон, що всі люди повинні бути християнами, і всі, хто ще не був охрещений, мають прийняти нову віру. Той, хто таємно відправлятиме язичницькі обряди жертвопринесення, підлягав трирічному вигнанню.

Після прибуття до Норвеґії шляхи-дороги Торвальда і Фридрека розійшлися - єпископ повернувся до Саксонії, де через деякий час помер, а Торвальд продовжив свої мандри, відвідавши Київ, Константинополь та Єрусалим.

Торвальд Кодранссон після подій 985 р. прожив ще багато років. У Норвеґії він зустрічався з королем Олавом Трюґґвасоном, який правив цією країною з 995 по 1000 рр. Торвальд твердо вирішив не повертатися до Ісландії, оскільки після кількох убивств уже не зміг би проповідувати слово Боже в рідних землях. Після смерті норвезького короля Олава Трюґґвасона (1000 р.) Торвальд попрямував на прощу у Святу Землю.

Дорогою до Єрусалима Торвальд Кодранссон побував у стольному граді Києві (приблизно 1000 р.). Православна церква вважає, що неабиякий вплив на Торвальда Мандрівника (до речі, як і на короля Олава Трюґґвасона) справив великий київський князь Володимир Святославич - хреститель Русі, який княжив з 978 по 1015 рр. Завдяки князю Володимиру Торвальд начебто прийняв православну віру. Сучасна інтернет-версія «Житія святого рівноапостольного князя Володимира» так сповіщає про це: «Під впливом святого князя (Володимира) хрестилися і деякі відомі іноземці, наприклад, норвезький конунґ (король) Олаф Трюґґвасон (І 1000), що жив декілька років у Києві, знаменитий Торвальд Мандрівник, засновник монастиря святого Іоанна Предтечі на Дніпрі, та інші»13.

На шляху до Єрусалима Торвальд також відвідав Грецію і Константинополь. На той


Сторінки: 1 2 3 4 5





Наступні 7 робіт по вашій темі:

МЕНТАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА СРСР НАПРИКІНЦІ ХІХ - У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ ст. (УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ) - Стаття - 53 Стр.
ІВАН ЛУЦЕНКО В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ XX ст. - Стаття - 25 Стр.
ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ ЯК ІСТОРИЧНОГО ТА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДЖЕРЕЛА (НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНЬОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 1920-х - ПОЧАТКУ 1930-х рр.) - Стаття - 15 Стр.
ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРИ НОВОРОСІЙСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ: ОСНОВНІ ЕТАПИ І НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ (1889-1923 рр.) - Стаття - 20 Стр.
С.ПЕТЛЮРА ЯК ПОЛІТИЧНИЙ ЛІДЕР УНР В УМОВАХ ЕМІГРАЦІЇ: МІЖНАРОДНИЙ І УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТИ - Стаття - 22 Стр.
САУЛ БОРОВИЙ: ЖИТТЯ ЗАРАДИ НАУКИ - Стаття - 41 Стр.
ПРАВЛІННЯ КОРІАТОВИЧІВ НА ПОДІЛЛІ (1340-ві - 1394 рр.): СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА КНЯЗІВСЬКОГО ОТОЧЕННЯ - Стаття - 28 Стр.