Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



В

В.Ю. Ганкевич

ІСМАЇЛ БЕЙ МУСТАФА ОГЛУ ГАСПРИНСЬКИЙ

(1851-1914)

20 березня 2001 р. виповнилося 150 років із дня народження видатного кримськотатарського просвітителя і гуманіста Ісмаїл бея Гаспринського. Ще за життя він був визнаним серед своїх одновірців, які називали його "дідусем нації". І. Гаспринський - великий син кримськотатарського народу увійшов в історію загальнолюдської цивілізації як національний першодрукар, лідер потужного педагогічного руху, впливовий суспільно-політичний діяч, відомий письменник та сміливий мислитель. Його гуманістичні ідеї служили справі зближення, насамперед, тюркських та слов'янських народів. Він виступав за всеохоплюючий прогрес, якнайширшу пропаганду наукових та духовних знань, розвиток народної освіти. Своїм яскравим життям та активною діяльністю І. Гаспринський безпосередньо сприяв міжетнічній злагоді, міжнаціональному взаємопорозумінню, дружбі між народами. Його багатогранна діяльність відіграла переважну роль у формуванні багатьох аспектів культури, просвіти та національної самосвідомості ряду тюркських народів наприкінці XIX - на початку XX ст.

Про важливість цієї постаті для історії нашої держави свідчить те, що Президент України Л.Д. Кучма 21 березня 2001 р. поклав квіти до місця поховання, взяв участь у відкритті музею І. Гаспринського. Комісію з проведення ювілейних урочистостей очолив віце-прем'єр кабінету міністрів України академік М.Г. Жулинський.

Ісмаїл Гаспринський народився 8 березня 1851 р. у селі Дерекой у родині офіцера російської армії Мустафи Алі оглу Гаспринського, якого було затверджено 19 квітня 1854 р. у спадковому дворянському достоїнстві. За часів Східної (Кримської) війни родина переїхала до Бахчисараю. Першу освіту І. Гаспринський отримав вдома та у початковій етноконфесійній школі (мектебе). Пізніше батько наполіг, аби він продовжив своє навчання у Сімферопольській казенній чоловічій гімназії (1861-1862). Пізніше І. Гаспринський продовжив навчання у воронезькому військовому навчальному закладі, а потім у 2 Московській військовій гімназії. Не закінчивши навчання, він повернувся до Криму, де склав відповідні іспити й став вчителем російської мови у початковій міській школі. У 1871 р. поїхав до Франції. З 1874 по 1875 р. мешкав у Туреччині. Закордонні подорожі вплинули на формування світогляду І. Гаспринського. Саме після навчання у Росії та мандрів Європою у нього стала формуватися думка про необхідність радикальних реформ духовного життя мусульман, які базувалися б на поєднанні науково-технічного прогресу християнських та збереженні оновлених релігійних принципів ісламських народів. До речі, саме враження від мандрів стали основою сюжетів майбутніх художніх творів І. Гаспринського.

Повернувшися до Криму, він обирається гласним (депутатом) Бахчисарайської міської Думи, а з 13 лютого 1879 по 5 березня 1884 р. очолює органи місцевого самоврядування на посаді міського голови. Під час цієї роботи він провів кілька масштабних реформ. Наприклад, йому вдалося майже втричі підвищити бюджет міста й розпочати суттєві перетворення у міському господарстві. Залишаючись у межах діючої юридичної бази, він добився від Міністерства внутрішніх справ Російської імперії підвищення квоти представництва кримських татар у органах міського самоврядування, яке було обмежено існуючими державними законами. Як відомо, І. Гаспринський піклувався про санітарний стан та розвиток народної освіти у Бахчисараї тощо.

З 1879 р. І. Гаспринський розпочав неодноразові спроби створити власне видавництво для потреб одновірців Російської імперії. Відомі його пропозиції організувати випуск періодичних видань кримськотатарською мовою "Файдали еглєндже" (1879-1880), "Закон" (1881) тощо. В тифліській друкарні братів Унсі -заде йому вдалося видати кілька літературно-публіцистичних збірок «Тонг'уч» («Первісток»), «Шефак'» («Сутінки») тощо.

Після тривалої боротьби, з 10 квітня 1883 р. І. Гаспринський почав видавати та редагувати першу національну газету кримськотатарською та російською мовами під назвою «Переводчик-Терджиман». В досить складних умовах видавництво розвивалося й намагалося стежити за новинками поліграфічної справи. Цікаво, що видання друкарні із провінційного міста Бахчисарая вигравало у конкурентній боротьбі з могутніми поліграфічними підприємствами Великої Британії на Східному ринку розповсюдження Корану різного формату. Газета «Терджиман» довгий час була єдиним тюркомовним періодичним виданням у Російській імперії, а на початок XX ст. - найстарішою мусульманською газетою у світі. «Терджиман», проіснувавши майже 35 років, була закрита 23 лютого 1918 р.

Через газету його ідеї розповсюджувалися в багатьох країнах. Це насамперед стосується Росії (Татарстан, Башкортостан, Північний Кавказ, Сибір, Далекий Схід тощо), Білорусії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану, Азербайджану. Крім того, «Терджиман» був досить відомим у Персії, Китаї, Хівинському ханстві, Бухарському еміраті, Єгипті, Болгарії, Франції, Швейцарії, США. До речі, сам І. Гаспринський вважав, що його газета більш популярна серед іноземців, ніж серед співвітчизників.

«Терджиман» була відомим джерелом неупередженої інформації про стан тюрко-мусульманських народів на теренах Російської імперії для вчених, політиків, промисловців, підприємців країн Європи та Азії. Відомо, що про діяльність І. Гаспринського часто писали провідні видання Франції та Великої Британії, які, як відомо, мали свої політичні та економічні інтереси на ісламському Сході. Однак, більше за все, безперечно, матеріалами видання І. Гаспринського користувалася преса мусульманських народів. Серед цих видань треба зазначити низку найбільш впливових: «Ікдам», «Сєбах», «Гайрет», «Ватан», «Діккат», «Хідмєт», «Агонк», «Заман», «Каїр», «Ніл», «Ахтєр», «Наасурі».

На шпальтах газети «Терджиман» викристалізувався талант І. Гаспринського - редактора, публіциста, письменника. Видавець найпотужнішого кримськотатарського видавництва, він підтримував національний творчий потенціал, що народжувався.

Серед талановитої молоді, яка співпрацювала у редакції та видавництві «Терджиману» треба зазначити найбільш відомих діячів кримськотатарської культури та просвіти, таких як Осман Акчокракли, Мємєт Нузєт, Якуп Шакір-Алі, Усеїн Шаміль Тохтаргази, Аблякім Ільмій, Асан Сабрі Айвазов, Ісмаїл Лятифзаде, Сеїт-Абдулла Озенбашли...

До того ж, його інтернаціоналістичні погляди у повній мірі здійснювалися саме у видавничій справі. І. Гаспринський намагався інтегрувати тюркські народи у різнобарвне життя поліетнічної країни, її багату культуру, складну економіку, високу просвіту тощо. З іншого боку, саме зі шпальт «Терджиману» слов'янський читач мав змогу безпосередньо познайомитися із духовним життям, повсякденним побутом, розвитком суспільної думки, виникненням інтелектуальних та освітянських потреб багатомільйонного тюрко-мусульманського конгломерату народів Російської імперії.

У 1886 р. він налагодив видання рекламного додатку до газети «Терджиман» під назвою «Листок объявлений». Наприкінці 1905 р. І. Гаспринський почав видавати перший кримськотатарський часопис для жіноцтва «Алємі нісван» («Жіночій світ»). Це була третя спроба (перші дві невдалі він спробував реалізувати у 1887 р. - журнал «Тербіє» («Виховання»), а у 1891 р. додаток до газети «Терджиман» - «Кадин» («Жінка»). Взимку 1906 р. І. Гаспринський добився дозволу на видання першого гумористичного часопису рідною мовою під назвою «Ха-ха-ха». Пізніше він створив новий тижневик - друкований орган мусульманської фракції Державної Думи Російської імперії газету «Міллєт» («Народ»). У 1907-1908 рр. у Єгипті І. Гаспринський випустив кілька чисел арабомовної газети «Аль Нахда» («Відродження»). Редакція газети «Терджиман» певний час видавала також додаток, який призначався кримськотатарським дітям під назвою «Алємі суб'ян». За успішну видавничу діяльність він не одноразово відзначався на державних поліграфічних виставках. У 1908 р. до 25-річного ювілею «Терджиману» у казанському видавництві І. Харитонова був виготовлений фірмовий типографський шрифт імені І. Гаспринського.

З ім'ям І. Гаспринського пов'язано заснування та розвиток просвітницького руху народів ісламського Сходу - джадидизм (новий, звуковий спосіб навчання грамоті). Воно радикально змінило сутність та структуру початкової освіти в багатьох мусульманських країнах, чому було надано більш світського характеру. І. Гаспринським були розроблені основи реформування традиційної мусульманської етно-конфесійної системи народної просвіти. Його «нові методи навчання» з успіхом застосовувалися не тільки у Криму, ай у Татарстані, Казахстані, Башкортостані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, Азербайджані, Туреччині, Північній Персії та у Китайському Туркестані.

Ним була написана та видана серія навчальних посібників для національних новометодних шкіл. Найбільш відомим серед них став підручник «Ходжа і суб'ян» («Вчитель дітей»), який вийшов друком у 4-х випусках. Вчителі новометодних шкіл, духовним проводирем та лідером яких був І. Гаспринський, стали пропагандистами його прогресивних ідей у широкі верстви мусульманського населення, яке у той час часто густо фанатизувалося релігійними клерикалами. Тисячі джадидистських мектебе перетворилися на форпости реформування всього духовного життя, повсякденного побуту багатьох тюркських народів Російської імперії межі XIX - XX ст. Багато з них добивалися присвоєння їм імені І. Гаспринського.

З 1887 р. І. Гаспринський був членом науково-краєзнавчої організації Криму - Таврійської вченої архівної комісії. Із величезним інтересом він працював у ній та надавав посильну допомогу. До його досвіду зверталися, коли була потреба у консультаціях з аналізу ісламських джерел, доручався нагляд за ходом археологічних досліджень у передмістях Бахчисараю тощо. За це І. Гаспринського високо цінували й вважали корисним членом ТУАК.

У 1905 р. І. Гаспринський та його однодумці створили мусульманську ліберальну організацію «Іттіфак ель муслімін» («Союз мусульман»). Вона стояла на позиціях, які були подібні партійній ідеології ліво-ліберальних конституційних демократів (т.зв. «партія народної свободи»). І. Гаспринський був членом ЦК та безпосередньо очолив Кримське відділення «Іттіфак ель муслімін». Восени 1905 р. він та очолюване ним відділення організації перейшли на позиції «Союза 17 октября» (октябристи - партії право-ліберального спрямування). І. Гаспринський брав активну участь у всіх партійних з'їздах «Іттіфак ель муслімін» та головував на І Установчому форумі. Серед кримськотатарських політичних однодумців І. Гаспринського треба зазначити відомих суспільних діячів: таких як Мустафа Кіпчакський, Асан Сабрі Айвазов, Абдурахман Мємєт оглу, Асан Тарпієв, Сулейман Кримтаєв, Абдурєшит Мєдієв, Рустам Ахундов, Гурзуф Ібрагім, Алі Булгаков, Аббас Корбєк, Ісмаїл та Амєт Муфтізаде. З плином часу деякі з них пішли окремим політичним шляхом. Але вони повсякчасно відчували ідеологічні впливи саме І. Гаспринського, його політично виважену, спокійну й розсудливу позицію.

І. Гаспринський стояв біля витоків Всеросійської професійної спілки поліграфічних працівників. Він розповсюджував ідеї організації численних регіональних «Громад сприяння бідним мусульманам», «Бібліотечних спілок» й приймав активну участь у роботі багатьох з них, у тому числі й тих, які знаходилися поза межами власне Криму.

У 1907 р. саме І. Гаспринський запропонував скликати у Каїрі Всесвітній Мусульманський Конгрес, який мав об'єднати прогресивні сили Сходу на шляху реформування та перетворень. Він мав розглянути оптимальні напрямки розвитку просвіти, культури та питання економічного підйому народів, які сповідували іслам. Таким чином, ліберальна ідеологія кримських татар, інших тюркських народів країни набула міжнародного розголосу, засвідчила про сталу суспільно-політичну позицію істеблішменту мусульман.

Світоглядні принципи та ідеї І. Гаспринського базувалися на основі ліберальної ідеології, прогресивного розвитку суспільства, дружби слов'янських та тюркських народів,


Сторінки: 1 2