Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Ю

Ю.П. Волосник

ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ ТА ПРЕДСТАВНИКИ НОВОЇ БУРЖУАЗІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗЛАМУ НЕПУ (КІНЕЦЬ 1927 - ПОЧАТОК 1930-х рр.)

У сучасних умовах, коли в незалежній Україні створюється соціальна модель ринкової економіки, набуває особливої актуальності вивчення та критичне переосмислення багато в чому повчального досвіду взаємин між представниками різних ланок державного апарату та приватними підприємцями в роки непу, особливо на етапі його зламу. На жаль, ця проблема знайшла лише епізодичне висвітлення у вітчизняній історіографії [1; 2; 3].

Мета статті - проаналізувати вплив процесів зламу непу на розвиток взаємовідносин між представниками державного апарату та нової буржуазії України.

Хронологічні рамки охоплюють кінець 1927 - початок 1930-х рр., тобто з моменту переходу сталінського керівництва до надзвичайних методів управління, що започаткували злам непу, до фактичного зникнення нової буржуазії.

Після переходу наприкінці 1927 - на початку 1928 рр. сталінського керівництва до політики надзвичайних заходів існуючий в країні політичний режим стає жорстокішим. Готуючись до здійснення форсованої індустріалізації, Сталін і його найближче оточення прагнули "підхльостувати" країну. Одним із перших кроків у цьому напрямі повинен був стати "струс" і "перетрушування" кадрів партійно-державного апарату (в 1930-ті рр. це перетвориться на кадрову революцію), оскільки забюрократизований за роки непу адміністративний апарат, що працював у "м'якому" режимі, був у масі своїй нездатний до "революційних" дій в нових умовах.

Слід зазначити, що зміцнілий за роки непу приватнопідприємницький сектор, використовуючи найрізноманітніші форми корупції в радянському апараті, намагався в такий спосіб забезпечити собі політичні гарантії своїх економічних інтересів. В умовах непу виник такий закономірний для економіки перехідного типу феномен, як взаємопроникнення держави та підприємницьких структур на рівні конкретних персоналій [4.-С.10-11]. Зрощування на персональному рівні представників нової буржуазії з представниками нижчої та середньої ланок державно-партійного апарату усвідомлювалося найвищим керівництвом державної партії ВКП(б) як серйозна політична небезпека. Але того ж часу, приховуючи свої справжні наміри, "вождь народів" публічно на XV з'їзді ВКП(б) (грудень 1927 р.) лицемірно заявив, що "доводити справу боротьби з бюрократизмом в державному апараті до знищення державного апарату, до розвінчування державного апарату, до спроб його зламати - це значить йти проти ленінізму, це значить забувати, що наш апарат є радянським апаратом, який являє найвищий щодо типу державний апарат в порівнянні з усіма існуючими в світі державними апаратами" [5.-С.317].

За умов ліквідації приватного підприємництва все більше представників нової буржуазії змушено було переходити в "тіньову" сферу. Решта ж підприємців, щоб продовжити свою легальну діяльність, вимушені були частіше, ніж раніше, вдаватися до підкупу посадових осіб (з метою зниження податків, отримання дефіцитних товарів і сировини, підрядів та поставок, кредитів тощо). Таким чином, чималу частину працівників державного апарату захопила нова хвиля корупції. Крім того, чимало колишніх непманів, "вичавлених" з економіки застосуванням надзвичайних (антиринкових) методів, спромоглися перейти на державну службу або ж в кооперацію (як правило, торговельні або заготівельні організації). Так тільки за 1928/29 р. в УСРР 7% з числа колишніх приватних торгівців, залишивши "справу", перейшли на службу (в основному в держторгівельний апарат і кооперацію) [6.-С.70]. В умовах різкої зміни суспільно-політичної ситуації, коли після сфабрикованого ДПУ "шахтинського процесу" Сталіним була висунута сумнозвісна теза "про загострення класової боротьби в країні", чисельні факти корупції, побутового розкладення партійно- державних функціонерів, проникнення частини колишніх непманів в нижчі ланки держапарату і на виробництво, свідомо гіпертрофувалося офіційною пропагандистською машиною. Ці факти використовувалися не тільки задля проведення гучних пропагандистських кампаній, покликаних підтвердити тезу "вождя", але й як привід для здійснення масових чисток серед службовців і проведення показових судових процесів над чиновниками-корупціонерами та непманами. Особливістю цієї кампанії "струсу" та "очищення" було те, що проходила вона за обставин зламу всієї системи непу, експропріації нової буржуазії, відновлення масового терору і захопила фактично всі ланки партійно-державного апарату.

У 1928-1930 рр. в Україні відбулися чисельні судові процеси у справі будівельного управління "Донвугілля" за фактами зловживань в адміністративних і правоохоронних органах Зінов'євська, Слов'янська, Криворізького окрвиконкому тощо, на яких головними фігурантами проходили сотні корумпованих чиновників різних рівнів держапарату і представників нової буржуазії [7.-1928.-26 квітня, 13 травня; 25 травня]. Так навесні 1928 р. ДПУ УСРР притягло до судової відповідальності 50 обвинувачених у зв'язку з розкритими зловживаннями в будівельному управлінні "Донвугілля" (великі розтрати, "розбазарювання" будматеріалів, хабарництво, фальсифікація документів тощо) Серед обвинувачених - головний інженер Кетхуров, його заступник Стеклер і велика група приватних підрядників і виконавців робіт. У квітні 1928 р. в Одесі відбувся процес за справою представників "Кредитбюро", які за допомогою махінацій привласнили більше 70 тис. крб. [7.-1928.- 25 квітня]. Були також виявлені великі зловживання в міліції та адмінорганах, зокрема в Зінов'євській і Слов'янській міліції і в Криворізькому окрвиконкомі. Серед них - розтрати держкоштів на десятки тисяч карбованців, побутове розкладення, протекціонізм, тісний зв'язок із приватними підприємцями [7.-1928.-26 квітня, 13 травня]. Зокрема виявилося, що секретар

Криворізького окрвиконкому Адонін за хабарі допомагав деяким непманам денаціоналізовувати їхні колишні підприємства [7.-1928.-26 квітня].

Незважаючи на посилення боротьби з корупцією, посилення репресивної політики щодо представників нової буржуазії в деяких округах - Полтавському, Запорізькому, Маріупольскому, Тульчинському та інших, окремі судді, всупереч директивам керівних партійних органів дотримуватися при ухваленні вироків щодо непманів і куркулів жорсткої класової лінії, намагалися керуватися процесуальними нормами при визначенні міри покарання винним. Природно, що кожний такий випадок ставав не тільки предметом розгляду в партійних інстанціях та органах юстиції, але й також у пресі, що нерідко займалася справжнім цькуванням "охоронців закону". Так газета "Комуніст" 18 січня 1930 р. вийшла під заголовком "Політично сліпі в судових органах". У статті зазнали цькування судді Маріупольского округу лише за те, що не засудили до ув'язнення непмана Когана, який мав борг перед фінвідділом у сумі 7 тис. крб. [8.-1930.-18 січня]. На "викривлення класової лінії" працівниками Мелітопольського окрсуду "звернула увагу громадськості" "Правда" [9.-1930.-9 января]. Судді Арсеньєв і Колбасів, що не забезпечили стягнення податків з деяких великих підприємців округу - Філіпова, Ліозного, Рейгеверца та ін. - та їхнього належного покарання, були виключені з КП(б)У, а весь склад партійного осередку суду дістав сувору догану [9.- 1930.-9 января]. Зазнали покарання також судді Вінницького окрсуду, які "перекрутили класову лінію", ухваливши рішення повернути непманові Крайснеру його готель, раніше націоналізований місцевим райвиконкомом [8.-1930.-8 січня]. У Полтаві зазнав жорстокого цькування з боку місцевої преси голова окрсуду Орловський (член РСДРП з 1906 р.), який допускав суттєве зменшення сум штрафів, накладених на непманів, і замінював тюремне ув'язнення підприємців на більш м'яку міру покарання - штраф [8.-1929.-12 вересня].

Колегія НКЮ УСРР, що восени 1929 р. проводила перевірку діяльності Тульчинського окрсуду, визнала, що суд систематично перекручував "класову лінію" за цілою низкою справ. Зокрема народні судді в ряді випадків "примеренськи" ставилися до фактів невиконання непманами умов оренди, чим сприяли зміцненню позицій підприємців. Відмічалося також "засміченість" слідчого апарату округу "класово-чужими" елементами. За рішенням колегії НКЮ УСРР був знятий з посади і звільнений з роботи голова Тульчинського округу та проведена чистка всього складу працівників органів юстиції та слідчих органів округу [10.-С.1003-1004]. Навряд чи таке рішення було скільки-небудь об'єктивним. Ще в червні 1929 р. цим же Тульчинським окрсудом була розглянута "гучна" справа голови Джилінського райвиконкому Дмитрука і завфінчастиною Міговського, звинувачених в отриманні великих хабарів від приватних орендарів млинів і торгівців хлібом [7.-1929.-15 червня]. Раніше, у січні 1929 р., центральна преса поінформувала громадськість про приголомшливу картину побутового розкладення, корупції, розбазарювання великих державних коштів, зв'язків з непманами та інших негативних явищ серед верхівки Київської партійної організації й управління апарату Південно-Західної залізниці [11.-1929.-29 січня]. Опубліковані в пресі факти викликали справедливе обурення в суспільстві та огидливе ставлення громадської думки до держноменклатури. Академік С. Єфремов, відбиваючи ці настрої, з обуренням писав у своєму щоденнику: "Сьогодні читав про "Київську гнилизну". Істинно звичаї римської імперії цезаристських часів у наш час завелися!" [12.-С.724, 728].

Серйозної чистки в цей період зазнав державний торгово-розподільний і кооперативний апарат, співробітники якого в своїй роботі близько стикалися з представниками нової буржуазії. Великі зловживання у 1929 р. були виявлені в Дніпропетровському, Запорізькому, Вінницькому окружних торгах і Ніжинській райконторі держторга, що обслуговувала 4 округи. Зокрема в Дніпропетровському держторзі. Так один з відповідальних працівників держторгу Ладиженський разом зі своїм колегою з окрвнуторгу Тартаковським за хабарі від 500 крб. до 2 тис. крб. організував постачання приватних торгових фірм цілими вагонами дефіцитних товарів. Керівники Вінницької обласної контори держторгу, що були тісно пов'язані з непманами-торгівцями та спекулятивними ділками, регулярно отримували від останніх великі хабарі за постачання необхідних товарів. Внаслідок цього Вінницькій облконторі держторгу був завданий збиток на суму 500 тис. крб. До справи було притягнуто 52 чол. Із числа співробітників контори і непманів [7.-1930.-10 липня].

Резонансною виявилася "справа співробітників ВУПЛу" (Всеукраїнського управління лісами), процес за якою відбувся в квітні 1930 р. У справі фігурувало майже 200 обвинувачених, з яких ДПУ УСРР арештувало 120 чол. Усі вони звинувачувалися в отриманні значних хабарів від окремих великих приватних підприємців-лісопромисловців - Касмана, Йоффе, Ведера, Бернштейна та ін., так і від представників приватних акціонерних товариств - "Стар", "Лестока", "Ліспрома". За хабарі представники ВУПЛа (згідно з таємними даними голови ДПУ УСРР В.А. Балицького) бракували величезні партії найціннішої деревини та як браковану продавали підприємцям, що сприяло посиленню їхніх позицій на ринку лісоматеріалів України [13.-Ф.1.-Оп.20.-Од. зб.2994.-Арк.8-8зв.]. Органи ДПУ виявили величезне розкрадання лісоматеріалів, що призвело до збитків держави на мільйони карбованців.

Великими ділками ВУПЛу були його комерційний директор Михлін, комерційний директор Волинської райконтори Нікітенко, виконавці робіт Монастирський, Любарський, Кирнос та інші, що мали певний відсоток від операцій з підприємцями. Судовий процес закінчився винесенням суворих вироків винним [13.-Ф.1.-Оп.20.-Од. зб.2994.-Арк.9зв., 10зв.; 8.-1930.-23 квітня].

Серйозної чистки зазнали кооперативні органи і передусім робітнича, споживча, інвалідна кооперації. "Компетентними органами" були розкриті численні зловживання і злочини в цій сфері. У 1928-1930 рр. в Україні було проведено десятки судових процесів, на яких поруч з працівниками кооперації на лаві


Сторінки: 1 2 3