Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 94:371

УДК 94:371.671(477)

С. С. Баханова

Д. ДОНЦОВ НА СТОРІНКАХ СУЧАСНИХ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ З ІСТОРІЇ

Важливим внеском у розвиток ідеї незалежної України стали теоретичні надбання Д. Донцова, тому звернення до його спадщини сьогодні є вельми актуальною проблемою. Досліджуючи цю проблему, сучасні історики залучають широке коло джерел, звертаючи останнім часом увагу і на шкільні підручники, оскільки саме вони впливають на формування суспільної свідомості покоління, що підростає. Ключові слова: Д. Донцов, інтегральний націоналізм, історіографічний аналіз, шкільний підручник.

Процес розбудови української незалежної держави продемонстрував необхідність не тільки зосередження уваги на розбудові державних структур, а й на усвідомленні суспільством національної ідеї як об'єднувального чинника держави. З кінця ХіХ й упродовж майже всього ХХ століття такою власне була ідея незалежності України.

Важливим внеском у розвиток ідеї незалежної України стали теоретичні надбання Д. Донцова, тому звернення до його спадщини сьогодні є вельми актуальною проблемою. Досліджуючи цю проблему, сучасні історики залучають широке коло джерел, звертаючи останнім часом увагу і на шкільні підручники, оскільки саме вони впливають на формування суспільної свідомості покоління, що підростає.

У сучасній історіографії є низка розвідок шкільних підручників з історії та історіографічних джерел (В. Мисан, М. Фукс, О. Удод та ін.) та специфічного виду історичної літератури (Я. Грицак, Н. Яковенко), становлення сучасних підручників з історії (С. Кульчицький, П. Панченко, Ф. Турченко, Г. Швидко та ін.). Є публікації присвячені висвітленню в підручниках з історії України окремих історичних подій та явищ: радянського тоталітаризму (Ю. Шаповал, А. Жив'юк), Другої світової війни (В. Ільїн, І. Гирич), С. Петлюра (С. Литвин). Однак в українській історіографії не було спеціальних досліджень, присвячених історіографічному аналізу шкільної навчальної літератури з погляду розкриття в них ідей Д. Донцова.

Метою даної статті є за допомогою аналізу історичного матеріалу, що міститься у сучасних шкільних підручниках з історії України, простежити основні тенденції в оцінках істориками ідеології інтегрального націоналізму.

Об'єктом дослідження є зміст шкільних підручників з історії України кінця ХХ - початку ХХІ століття, а предметом - висвітлення в них поглядів Д. Донцова.

За радянських часів у шкільних підручниках за ОУН не згадувалося лише на початок 90-х рр. у перших навчальних книгах з історії України часів незалежності інформація про існування Організації українських націоналістів (ОУН) та її діяльність почала з'являтись, але з притаманним радянській історіографії негативним посвідченням. У пробному посібнику М. Коваля, С. Кульчицького, Ю. Курносова, В. Сарбея (1991 р.), у параграфі "Возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР", ОУН лише згадували як одне з націоналістичних угруповань, утворене в 1929 році. Його діяльність подавалась як культурницька й проповідницька ("спільно з представниками української католицької церкви"), зводилася до антипольської боротьби за "утворення суверенної української", "самостійної України - незалежної як від Польщі, так і від Радянського Союзу" [3, с.209]. У 1992 р. матеріал про ОУН було внесено до проекту програми з історії України, але лише в 11 класі, у зв'язку з новим станом у його діяльності у контексті спроби проголошення у Львові самостійної української держави і потім розгорнутої діяльності ОУН-УПА в 1943 р.

Вже у матеріалах до підручника (1992 р.) М. Коваль, С. Кульчицький, Ю. Курносов, розглядаючи соціально-економічне та політичне становище західноукраїнських земель параграф "Злочинний зговір Сталіна з Гітлером у 1939 р. і доля західноукраїнських земель" дещо розширюють інформацію про ОУН. Окрім дати заснування, місця (Відень), подаються прізвища очільника та провідних діячів (Є. Коновалець, А. Мельник, С.Бандера, Я.Стецько та ін.). ОУН визначається як ідеологічно-політичний рух; чіткіше вимальовується мета - духовне відродження нації та її історичних традицій, утворення суверенної української держави. Діяльність ОУН розглядається у двох площинах - з одного боку, пропаганда ідей через друковані органи та громадські організації в інших країнах, "участь у економічних та політичних виступах трудящих", з іншого, - збройні методи боротьби, теракти. Разом з тим, відчувається негативне забарвлення матеріалу. Так, зберігаються оцінки ("різних націоналістичних угруповань", "організації націоналістичного спрямування спільно з представниками української католицької церкви"); наголошується на особливості організації (панування в ній атмосфери "фанатичного патріотизму, готовності жертвувати життям - і своїм, і інших - за національну ідею") та на протистоянні в самій організації ("впродовж суспільно-політичної діяльності в ОУН мали місце конфлікти серед її керівництва, відбувалися розколи організації"); разом з назвою друкованого органу використовується специфічний термін ("офіціоз "Розбудова нації") [4, с.311]. Однак на цей час у підручниках не йшлося про ідеологічні засади організації.

Автор іншого підручника з новітньої історії України (1994 р.), Ф. Турченко, надає опису діяльності ОУН значно більше місця. Історик зосереджує увагу на існуванні різних політичних партій на західноукраїнських землях та на політичній боротьбі, що розгорнулася там у 20-30 роках ХХ століття. Для цього він відводить окремий ліхтарик "Формування Організації Українських Націоналістів (ОУН)". Пояснюючи причини того, чому "наростали нетерпіння, схильність до безкомпромісних, крайніх методів боротьби" серед українців, він наголошує на особливості системи міжнародних відносин у Європі. Автор чіткіше визначає мету організації - "утворення самостійної української держави", подає інформацію про діяльність ОУН і наслідки ("терор викликав репресії з боку польських властей"). У Ф. Турченка члени ОУН виглядають не "фанатичними патріотами", а молодими людьми, які заради досягнення незалежності України "зобов'язалися працювати в усіх органах і організаціях, проникати в усі сфери життя" ("велика частина українських студентів", "талановиті українські поети-емігранти Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Богдан Кравців"), і які мали багато співчуваючих. На відміну від попередніх підручників, у книзі Ф.Турченка, не називаючи ідеологічного підґрунтя ОУН, зазначається, що "тривав інтенсивний пошук нових ідеологічних орієнтирів, які б могли стати основою подолання міжпартійних чвар, згуртування всіх національних сил навколо мети досягнення самостійності" [9, с.269,270]. Після параграфу було подано фрагменти з програми ОУН, ознайомившись з якими учням пропонувалося з'ясувати, яке значення для розвитку нації відводила ОУН суверенній державі, наскільки переконливим був пункт програми щодо національної диктатури, чим викликано перехід ОУН до авторитарних методів управління в ході визвольної боротьби [9, с.274,275]. Однак і в цьому підручнику про Д. Донцова ще не йшлось.

Уперше термін "інтегральний націоналізм" та ім'я Д. Донцова з'являється в шкільній програмі 1996 р. в контексті вивчення західноукраїнських земель в 1920-1939 рр. та українських підручниках 1998 р. У новому виданні підручника Ф. Турченка (1998 р. і зберігатиметься у наступних) матеріал про ОУН доповнено поясненням сутності ідеології "інтегрального" націоналізму: "Нація оголошувалася Д. Донцовим абсолютною цінністю, а досягнення незалежності України - найвищою метою. Для досягнення цієї мети є прийнятними будь-які методи", - що робило зрозумілим різноманітність форм діяльності оунівців. У тексті ідеологічні засади ОУН схарактеризовано як тоталітарні й зауважено, що український визвольний рух зазнав впливу домінуючих тенденцій політичного життя Європи того часу. Разом з тим, чітко виведено відмінності українського чинного націоналізму, які полягають у тому, що "на відміну від європейських тоталітарних ідеологій (націонал-соціалізму, фашизму, комунізму)", він виник у середовищі пригнобленої нації, спрямований на боротьбу за незалежність, не зазіхає на незалежність інших націй [9, с.289]. Матеріал підручника доповнювався документами, вміщеними у хрестоматії з новітньої історії України (упорядники С. Падалка, П. Панченко, Н. Теполухова, Ф. Турченко) - витягом з політичної програми ОУН і фрагментами з праці Д. Донцова "Націоналізм". Учням пропонувалося порівняти ці два документи [12, с.317-320,322].

С. Кульчицький, М. Коваль, Ю. Лебедєва також у своєму підручнику з історії України (1998 р.) спробували розтлумачити вироблення Д. Донцовим чинного націоналізму як альтернативу тим рисам українського руху, "які прищепило... попереднє покоління духовних лідерів на чолі з І. Франком і М. Грушевським". Автори розмірковують ("власне, інтегральний націоналізм важко назвати доктриною"), піддають критиці теоретиків Д. Донцова, Д. Андрієвського, М. Сціборського ( мало замислювалися над соціально- економічною структурою майбутньої держави"; "надто багато сил... витрачали" на обґрунтування права українців на державність тощо) та подають їх бачення держави як етнократичної на чолі з верховним провідником. Паралельно з викладом матеріалу автори намагаються порівняти український націоналізм з нацизмом і комунізмом ("Теоретичні підвалини інтегрального націоналізму не мали довершеності, властивої іншим тоталітарним доктринам, особливо комунізму і нацизму"; "місце, яке посідав верховний провідник у цьому вченні, було тотожним становищу вождя у комуністів, дуче у фашистів або фюрера у нацистів", "подібно до комуністів і нацистів, українські націоналісти." тощо). І на останок ще з притиском на час ("народився в червоно-коричневій Європі, тобто в тяжку для України добу") С. Кульчицький, М. Коваль, Ю. Лебєдєва наголошують на агресивному характері українського інтегрального націоналізму, на відмові від наступництва в українському визвольному русі ("відкинув гасла добросусідського співіснування, які пропагувалися. ідеологами. ХіХ ст. (М. Драгоманов), а також лідерами української революції початку Хх ст. (М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра)"), та відродженні ідеї М. Міхновського у новому баченні Д. Донцова "Українці для України!" Через це виводиться симпатія до націонал-соціалізму [5, с.195- 196].

Інтегрований посібник Ю. Темирова, Н. Темирової, І. Тодорова (1998 р.) разом з дуже стислим повідомленням про ідеологію ОУН містив визначення поняття "інтегральний націоналізм" - ідеологія, яка відкидає ліберальні цінності й проповідує рішучі дії заради торжества національних інтересів [8, с.308]. Подібно до підручника Ф. Турченка в ньому подається витяг з політичної програми ОУН і пропонується виявити демократичні і тоталітарні тенденції у програмних завданнях ОУН [8, с.312,313].

У навчальній літературі початку ХХІ століття також немає єдності у висвітленні цього матеріалу. Так, І. Коляда, О. Ількова, О. Сушко (2001 р.) подають лише фрагменти цитат ("Д. Донцов стверджував") і роблять наголос лише на тезі "закон вічного суперництва націй" [6, с.98], при цьому радять обговорити висновки О. Субтельного про готовність інтегральних націоналістів воювати з тими, хто стане їм на заваді. В. Даниленко, С. Гузенков, М. Колодяжний (2002 р.) у параграфі "Українські громадсько-політичні організації в Польщі" виокремлюють ліхтарик "Інтегральний націоналізм. Д. Донцов", у якому повідомляються основні засади українського націоналізму (національна диктатура; єдина партія; опозиція до соціалізму, капіталізму, лібералізму і демократії; гасло національного солідаризму). Роз'яснюючи погляди Д. Донцова, насамперед підкреслюють те, що він "ділив народи


Сторінки: 1 2