Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Т

Т.О. Лахач

ВЕДЕННЯ КНИГ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ В ПЕРШІ РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Метричні книги ще задовго до ХХ століття містили сукупність актів як церковної, так і громадянської реєстрації. За наявності законодавчо закріпленого розуміння терміна "акт" як документ, що засвідчував належність до того чи іншого стану, вони були загальними актами для всіх суспільних верств, оскільки фіксували такі всестанові події, як народження, шлюб і смерть [1.- С.1524]. Д.М. Антонов, І.О. Антонова відзначають, що "метрики несли елемент зрівнювання станів, адже вони стали першим і довгий час залишалися єдиним всестановим джерелом" [2.-С.24].

Перехід до досконалішого тлумачення терміна "акт" відбувся наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, коли здійснювалося широше його пояснення як факту й дії. Це, у свою чергу, позначалося на розвитку сучасної системи реєстрації актів громадянського стану, де поняття "запис актів громадянського стану" містить термін "акт" у розумінні дії, а відповідні документи, якими це фіксується, називаються "книгами реєстрації актів громадянського стану" [3.-С.57].

Дослідники дореволюційної практики документування станової належності особи й ведення метричних книг відзначають значення метричних книг для забезпечення державно-фіксальних, а також приватно-станових прав окремих осіб, що визначило певне оформлення, структуру і зміст метричних книг [4.-С.83 ].

Так на підставі російського законодавства здійснювалася реєстрація чотирьох актів громадянського стану: шлюбу, народження, смерті та розірвання шлюбу. В одній із найбільших метричних книг - книзі реєстрації актових записів містилася інформація про тих, хто народився: дата народження і хрещення, статус, ім'я, по батькові тощо (див. табл. 1) [5.-Ф.П.706.-Оп.2.-Спр.7.-Арк.3].

Про померлих того чи іншого повіту йшлося у Книзі реєстрації актових записів про смерть. Тут зазначалася стать померлого, дата смерті, а також "кто исповедовал и преобщал", "совершал погребение" та місце поховання (див. табл. 3) [5.-Ф.П.7706.-Оп.2.-Спр.7.-Арк.79].

Забігаючи наперед, зазначимо, що з 1 червня 1919 року поховальні релігійні обряди згідно з декретом "Про кладовища і похорони" були передані Раднаркому УСРР, відповідно до якого, записи до метричних книг здійснювалися в тому самому вигляді, але жодне поховання не могло бути допущене управлінням кладовища без наявності документа, виданого місцевим підвідділом записів актів громадянського стану, що засвідчував реєстрацію в ньому факту смерті даної особи.

Після скликання Всеросійського Церковного собору в серпні 1917 року, коли стрімко руйнувалася традиційна релігійно-політична система Росії, записи про розірвання шлюбу стали новим перетворенням. Декретом "Про розірвання шлюбу" ліквідували розлучення за релігійним обрядом. Дана постанова була прийнята на засіданні ВЦВК РСФРР та опублікована за підписами В.І. Леніна та Я.М. Свердлова 18 грудня 1917 року.

Отже, революційне відокремлення церкви від держави передувало скасуванню всіх станових, релігійних, майнових обмежень як укладання шлюбу, так і в його розірванні. Натомість із 1918 року в книзі реєстрації актових записів про розірвання шлюбу знаходимо вказівки на місце проживання розлученого подружжя, виклик їх до загсу через місцеву газету, якщо така мала місце в населеному пункті тощо (див. табл. 4) [8.-С.108].

Як бачимо, метричні книги за своєю кількістю зареєстрованих актів громадянського стану відбиваали всю кількість фактичних подій: народжень, шлюбів, смертей, розлучень. На їхній останній сторінці розміщувався остаточний напис про кількість зареєстрованих осіб і аркушів.

Проте такий акт громадянського стану, як укладання шлюбу, супроводжувався не тільки записом до метричних книг, а і збиранням попередніх відомостей про нареченого і наречену в "обыскные" книги. Вони мали віддрукований зміст і пропущені місця для заповнення даних від руки. На кожній сторінці була назва "обыск брачный" і порядковий номер, що засвідчував фактичну кількість бажаючих взяти шлюб. Нижче записувалися відомості про наречених: ім'я, по батькові, прізвище, становище у промислі, віросповідання, вік, сімейний стан перед шлюбом тощо. Обов'язково вказувалося, чи є згода батьків на даний процес, і визначалася його попередня дата й місце проведення. Уся інформація містилася на двох листках і в кінці закріплювалася підписами нареченого, нареченої та священника [5.-Ф.П.706.-Оп.2.-Спр.5.-Арк.144].

Таким чином, суспільним, церковним і державним інтересам до початку ХХ століття слугували не тільки метричні книги, а й "обыскные" книги ("обыски брачные"). Вони давали детальнішу і змістовну інформацію про наречених. Але за часів радянської влади почали створюватися установи загсу, у результаті чого потреба у веденні "обыскных" книг відпала.

Характерним є те, що у перші роки радянської влади, як і за царських часів, теж відбувалася реєстрація чотирьох типів актів громадянського стану: шлюбу, народження, розлучення та смерті. Реєстрацією займалися органи радянської влади відповідно до правил, закріплених декретами Раднаркому УСРР "Про громадянський шлюб і про ведення книг актів громадянського стану" та "Про розлучення" від 17 лютого 1919 року, опублікованих за підписами голови Раднаркому УСРР Х. Раковського, наркома юстиції УСРР О. Хмельницького та керуючого справами уряду М. Грановського 20 лютого того ж року [10.-С.37].

Доки центральними відомствами Наркомату внутрішніх справ УСРР запроваджувалися нові форми бланків, книг реєстрації актів громадянського стану із зразками їхнього заповнення, місцеві підвідділи загсу робили записи шлюбу, народження, розлучення, смерті у старих, переважно православних метричних книгах, змінюючи їхню розмітку, назви деяких колонок. (Див. табл. 5) [5.- Ф.П.9126.-Оп.1.-Спр.3.-Арк.36].

Як бачимо на прикладі запису Полтавського губернського підвідділу загс, переплетених у "реєстр шлюбів" і датованих 1920 роком, відміток про виконання релігійних обрядів, віросповідання й сімейний стан уже немає. Натомість почали приписувати громадянство і знання мов. Наприклад: "Нухим Бенционович Лондон, конторщик южнорусского химического завода в г. Киеве. Еврей. Родной язык русский. Читает и пишет на русском и на еврейском" [5.-Ф.П.9126.-Оп.1.-Спр.4.- Арк.36].

У різних регіонах Україні під час організації установ загсу з кінця 1919 р. зазначалося, що це відбувається тут вдругеє.Із березня по червень 1919 року тривав короткий перший період "громадянської реєстрації". Але у результаті "Денікінської навали" були втрачені книги і діловодство підвідділів загсу, а це означає, що відсутні і всі дані для оцінки їх діяльност.

Слабким місцем у роботі окружних підвідділів загсу тоді були архіви метричних книг, вилучені з архівів "духовної" консисторії. "Викинуті волею обставин, головним чином через нехватку приміщень зі своїх старих сховищ, - йшлося у звіті Харківського окружного підвідділу загсу за період з 12 грудня 1919 року по 25 квітня 1920 року, - вони часто звалені в безладі і багато ще сили і засобів належало докласти, щоби зробити їх працездатними". "А архіви ці дуже необхідні для роботи, - як далі стверджували автори вказаного звіту, - вони потрібні і при складенні мобілізаційних списків, і для видачі довідок про вік дітей, які вступають до школи, і для отримання документів, що засвідчували б вік осіб, що потребують соціального забезпечення і членів їхніх сімей (для визначення складу працездатності останніх), і для надання відомостей народному суду, що постійно звертається за архівними довідками до окружного підвідділу" [13.-

С.1].

У результаті ліквідаційним відділом у справах відокремлення церкви від держави в 1921 році було запроваджено форму звітності про метричні книги у вигляді заяв, що складалися з 4-х питань і розповсюджувалися серед монастирів, храмів тощо. Як приклад наведемо фрагмент такої заяви:

"1. С какого года имеются в церковном архиве церковные метрические книги?

Имеются ли в церковном архиве так называемые "брачные обыски"?

Имеются ли в церковном архиве так называемые черновые метрические книги, если да - с какого года?

Какие бумаги, дела и т.п. имеются вообще в архиве помимо книг? " [14.-С.11].

Обов'язковою умовою було заповнення таких заяв і надіслання їх у місцевий совдеп, але

не пізніше ніж через два тижні з моменту отримання. Якщо ж відповідь вчасно не надсилалася або зміст заяви не містив у собі повної інформації, це загрожувало керівникам певних установ арештом. Зазначимо, що результатом такого запровадження в Росії та Україні став наказ негайної здачі відповідних книг записів до місцевих підвідділів записів актів громадянського стану [14.-С.12].

Задекларована принципова відмова радянської влади від дореволюційної практики ведення метричних книг значною мірою зумовила проголошення основного правила про безоплатність записів громадянського стану, але не стала на заваді встановленню зборів за видачу документів на основі цих записів - копій, виписок про народження і смерть, довідок чи свідоцтв і посвідчень, що прирівнювалися до виписок. Вони, як і оригінали, згідно з постановою ВУЦВК УСРР від 5 квітня 1922 року під назвою "Статус про Державний гербовий збір", починаючи з 1 квітня цього року підлягали звичайному гербовому збору в 60 копійок в довоєнних карбованцях [10.-С.272-276].

Разом із гербовим збором і сумами на витрати за публікації та за видачу витягів і довідок із метричних і реєстраційних книг стягувався місцевий збір. Його ставки, визначені в УСРР постановою ВУЦВК і Раднаркому від 17 січня 1923 року "Про встановлення місцевого збору за видачу виписок і довідок з реєстраційних книг" у розмірі, не вищому за 15-разову суму належного гербового збору, були зменшені постановою ВУЦВК і Раднаркому від 6 лютого цього року і становили не більше 2 карбованців золотом [10.-С.52,93-94]. Ці факти свідчать про те, що так чи інакше регламентація записів актів громадянського стану об' єктивно була включена до системи соціально-економічних відносин, що складалися у республіках СРСР в умовах непу.

З 1924 року книги реєстрації актових записів про одруження кардинально змінили свою форму. Якщо до цього часу вони відображали те саме, що й церковні метричні книги, то тепер їхній зміст набував нового значення. [Див. Табл. 6] [5.-Ф.П.9126.-Оп.1.-Спр.26.-Арк.38].

Змін зазнали і книги реєстрації актових записів про народження, розлучення та смерть. У їхній основі тепер лежала інформація не тільки про соціальний стан кожної особи, а й про всестанові події в цілому. Слід зазначити, що збирання таких відомостей, як становище у промислі, грамотність, національність тощо, дозволяли керівництву країни контролювати ситуацію порядку в шлюбно- сімейних відносинах і допомагати в подальшому впроваджувати нові форми законності.

З початку 1920-х років з'являються і стають звичними книги реєстрації актових записів про зміну прізвища й імені. Таке нововведення стосувалося не тільки дорослого населення, а й дітей, які за згодою батьків з різних приводів (наприклад з приводу "октябрин") змінювали прізвище та ім'я.

Усе сказане дає змогу зробити висновок, що до революційних подій 1917 року метричні книги були


Сторінки: 1 2