Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



С

С. Р. Лях

"ЖАРКОЕ" НА П'ЯТУ РІЧНИЦЮ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ: ДЕТАЛІ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО ПОБУТУ НА ЗАПОРІЖЖІ У 1922 РОЦІ

Усі знають, що період "воєнного комунізму" закінчився у березні 1921 р., коли йому на зміну прийшла нова економічна політика (неп). Але не всі знають про ту особливість, що в Україні 1921— 1923 роки фактично залишалися воєнно-комуністичними. Одним з тих істориків, хто вказує на такий парадокс, є Ф.Г.Турченко. Зокрема, він пише: "...Широко рекламований неп у 1921 р. так і не прийшов в українське село... Оголосивши неп, радянський уряд продовжував стягувати із селянства величезні податки, по суті, продовольчу розкладку. Як і під час громадянської війни, в Україні діяли військові заготівельні формування... В непокірних селах брали заложників" [1, с.186,188].

Отож, ніяких неточностей чи суперечностей у заголовку цієї статті немає. Як і у всьому її змісті. Саме у режимі воєнного комунізму наш край продовжував жити принаймні до середини 1923 року. Якщо ж комусь видасться, що автор статті перебільшує значення окремо взятих фактів, - хорошим засобом від сумнівів буде звернутися до нещодавно опублікованої монографії М. Дорошка [2], у якій системно досліджено механізм забезпечення партфункціонерам ситого існування у найтяжчі для країни часи.

Свято

7 листопада 1922 року у Василівському дитячому будинку Запорізького повіту з приводу п'ятої річниці Жовтневої революції була влаштована гулянка місцевого начальства. Як виявило пізніше слідство, присутніми були працівники дитбудинку, а також гості: секретар волосного партосередка і голова волкомнезаму Іванов, завідучий заготівельною конторою Хомяков і його помічник Маркелов, інші офіційні особи. Запросила гостей завідувачка дитбудинком ("завдом") "беспартийная" Винник. Був обід, потім відвідання театралізованої вистави (очевидно, влаштованої силами дітей), а потім гості знову зібралися і продовжили гуляння. Меню складалося зі смаженого м'яса з соусом, пирогів, оселедця. Чомусь не згадується хліб. Можливо, він не був проблемою для "відповідальних працівників" волосного масштабу навіть тієї голодної осені, і тому про нього навіть не питає слідчий, а може, просто вистачило пирогів... "Беспартийный завхоз Миллер" приніс самогону, і, як доповіла потім у своїй заяві практикантка Харламова, "были устроены обед и ужин, за счет детских пайков, где было распито 2 и 3 четверти самогону, пропьянствовали всю ночь 10 человек... они всю ночь прогуляли, шумели, пели и не давали тем покою, некоторые дети совершенно не спали". А взагалі у цьому благодійно-освітньому закладі "устраивались ужины с детского пайка, это происходило очень часто" [3, арк.4]. Інформація дійшла до Запорізької повітової парткомісії; при участі губернської партійної контрольної комісії було вчинено слідство, в ході якого з різних джерел було відтворено картину системних зловживань владою.

Для порівняння: того святкового дня дітям давали хліб і пісні галушки...

Звинувачення

Центральною фігурою розслідування став такий собі П.Іванов, голова волвиконкому, голова комнезаму с. Василівки (у 20 км від м. Запоріжжя) і секретар місцевого партосередка. Звинувачень було висунуто чимало, серед них пияцтво, зв'язок з класово чужим елементом. Рішення було прийняте половинчасте, так що з цієї справи ніякої певної інформації не отримаємо - ні щодо стану дисципліни в партійних рядах, ні щодо ставлення парторганів до алкоголю. Але справа, яка залишилась після розбирательства, проливає світло на побутові моменти - наприклад, щодо можливостей влаштувати вечірку у голодному 1922-му році.

Отже, Іванов Павло Іванович. 28-річного віку, росіянин. Його батько - сільський господар "с наемными рабочими". Освіта - "домашняя". За професією - швець (сапожник), пропрацював 7 років, а тому вважався робітником. Служив у царській армії (червень 1915 - квітень 1918), був кулеметником, взводним командиром. Вступив до більшовицької партії у грудні 1917 р. в Оранієнбаумі. Мав певну революційну біографію: виступ у складі 1-го кулеметного полку проти уряду Керенського у Петрограді в липні 1917 р., за що відбув ув'язнення протягом 3,5 місяця; вступ добровольцем у Червону гвардію у 1917 р. У Червоній армії служив з квітня 1918 до лютого 1921 р., був командиром кулеметної команди, командиром взводу. Займав посади голови волвиконкому, секретаря партосередку. Були і гріхи: як указав в анкеті, "за совершение религиозного обряда было предложено вести антирелигиозную пропаганду" [3, арк.10-10 зв., 20]. Про обставини переїзду в Україну спеціально не говориться, але неважко зрозуміти, що це був один з чисельних випадків "зміцнення" УСРР кадрами з Росії. Незадовго до злощасного святкування 5-ї річниці Великого Жовтня, у лютому 1921 р., Іванов демобілізувався з армії і отримав призначення у неспокійну, але впливову структуру - продоргани: "После расформирования Сводно-Курсантской Дивизии я был назначен Запорожским Опродкомгубом в

Васильевскую Заготконтору, где состоял Политруком. В то же время я состоял Секретарем Райпаркома. В ферале месяце сего года я ушел по сокращению штатов и на Васильевском Волостном Съезде был выбран Васильевским Предвиком, с несением обязанностей Секретаря Васильевской Волкомячейки, причем при новых выборах 7 ноября с.г. был вновь выбран в Предвики Васильевской волости" [3, арк.25].

Опродкомгуб - це ланка так званих "продорганів", воєнізованих і наділених надзвичайними повноваженнями. Існували ці органи у період воєнно-комуністичного оволодіння Україною (1920-1922 роки) паралельно з партійними структурами і так званими радянськими органами. Мали розгалужену мережу аж до рівня волостей і могли вимагати підкріплень від партійних, адміністративних, армійських, чекістських і будь-яких інших структур; мали автономний статус і неабияку вагу. Вони не тільки викачували хліб і інше добро у розпорядження Центру, а й утримували усю місцеву номенклатурну братію. Ось один з відголосків такого симбіозу: "В Опродкомгуб. Губком просит отпустить масло и соль на февраль месяц для Губкома и Горкома - из расчета 66 пайков. Секр. губкома. За Зав. Общ. Отд. 16/ІІ-1922" [4, арк.66].

Щоб уявити, що це була за структура і яка атмосфера панувала серед її працівників, звернемося, наприклад, до протоколу засідання колегії Запорізького Опродкомгубу від 3 травня 1921 р. Центральна частина засідання - доповідь "О работе в Приднепровье". Витримана доповідь у таких тонах: "... Продорганам пришлось вовлечь толпу в продработы само население и местные административные и политические силы, для чего были созданы волостные сельские и квартальные сотенные пятерки, в которые были привлечены все лучшие силы деревни. Для исправления всех тормозов и нежелания работать приходилось применять репрессивные меры к отдельным членам пятерок и иногда ко всем в целом. Сей период полного нажима на селян не везущих добровольно зерно на ссыппункт с применением всех методов продработы, которые могли существовать в нашей продовольственной практике, доходя до крайности ареста, конфискации имущества и до вынесения приговора на местах к высшей мере наказания. Других методов и наказаний, как стимула, побуждающего выполнить долг перед Государством, пока нет и придумать его невозможно, и особенно нужно учесть ту упорность селян, когда на степи ясно определилось, что озимые и яровые хлеба совершенно погорели." [5, арк.43].

Ось у таких структурах проходив школу виживання наш герой напередодні розглядуваних тут подій.

Приїзд представників вищих органів додав сміливості місцевій громадськості, і скоро з'ясувалося, що нескромна поведінка - не єдиний гріх Іванова. П'ятеро комсомольців, членів місцевого комнезама, подають заяву у комісію з чистки комнезамів і вимагають "вичистити" тов. Іванова П. за "тесную связь с кулаками". У їх заяві звучать нотки заздрості: "...Устраивает вечеринки стоимости в один миллиард, то есть день ангела своей жены, а спрашивается, где он их берет, не получится из жалованья, безусловно. Каждому становится в глаза, и видно изо всего, что тов. Иванов живет за чужой счет. Вдобавок этого тов. Иванов имеет две прислуги, и жена ходит в золоте и боится взяться за то, чтобы зготовить обед, ибо она замарает руки..." Особливо нестерпно це бачити їм, голоштаним мрійникам: "безусловно обидно, что тот член комнезаможа или член комсомола или кандидат партии не имеют ежедневного пропитания, а если и имеет, то хлеб с водой..." Отже, "таким самогонщикам и бюрократам места в комнезаможе нет..." [3, арк.12].

Були подані заяви від місцевих членів партії, зміст яких уповноважений Катеринославської губернської партійної комісії (ГКК) по Запорізькому округу Гончаров узагальнив таким чином: "...т. Иванов имеет связь с кулаками, а также за сокрытие двух кулаков от уплаты продналога взял взятку, а также производил злоупотребления посевматериалом. Будучи председателем Волисполкома, ему были сданы умершей вдовы для сдачи в уезд дамские золотые серьги и серебро, которое им не было сдано и присвоено и находится в его жены. Кроме этого, Ивановым присвоена шуба стоимостью два миллиарда рублей. Совершив злоупотребление в коллективе, присвоил себе лошадей две пары, не сдав коллективу. 16 декабря 22 года Иванов явился в местный Васильевский театр пьяным и начал площадной бранью ругать администрацию театра, угрожая арестом. Из присвоенного имущества умершей вдовы Иванов присвоил суконную юбку, из которой пошил себе костюм. Все совершенные преступления членом партии т. Ивановым были зафиксированы на заседании ячейки Южного района, являющейся шефом ячейки Васильевского района, где было зафиксировано о привлечении т. Иванова к законной ответственности" [3, арк.29].

До речі, той же уповноважений ГКК Гончаров на VI партконференції Запорізького повіту 10-11 березня 1923 р. говорив про пияцтво як про типове явище: "В городе влияние нэпа рисуется в следующем виде: пьянство, которое является одним из главных зол, разлагающе действует на членов партии. После ликвидации губернии оно как будто утихло, но в последнее время начинает принимать широкие размеры. Если в ГКК замечено, что пьянство охватывало в большинстве случаев ответственных работников, то в настоящее время имеет обратный характер - в большинстве случаев рядовых работников, и появлении в нетрезвом виде членов партии на улице становится чаще. Следует отметить также стремление отдельных членов партии вести широкий образ жизни, пользоваться услугами других. Эти явления, главным образом, имеют место среди наших хозяйственников, оклады которых гораздо выше окладов средних работников. Отсюда часто вытекают разговоры о материальном неравенстве...

Влияние нэпа на селе выражается в следующем: сильно развивается пьянство, которым кулацкий элемент старается разложить членов партии, устраивая для этой цели частые пирушки, попойки и втягивают их в разного рода преступления. Стремление к собственности у сельских коммунистов очень


Сторінки: 1 2 3