Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



О

О.М. Приймак

ДМИТРО СТОЛИПІН ТА ІДЕЯ ХУТІРСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ

Останнім часом у системі історичних знань все більшої ваги набувають спеціальні допоміжні дисципліни. Особливе місце серед останніх належить біографістиці, предметом дослідження якої є життєвий шлях та діяльність видатних історичних постатей, державотворців, діячів науки, культури, літератури, мистецтва, тощо. Життя та творчість окремих визначних осіб минулого стали об'єктом численних дисертацій і монографій.

Разом з тим завдання біографістики полягає не лише у поглибленні та популяризації знань про широковідомих особистостей. Ця наукова дисципліна має на меті ще й повернення забутих і відкриття невідомих імен нашої історії. І саме останні завдання мають на сьогодні пріоритетне значення. Їх розв'язання дозволяє не лише ввести до наукового обігу якісно нову інформацію, а й подивитися на окрему історичну епоху крізь призму особистості.

При цьому слід додати, що вага біографічних досліджень зростає, коли вивченню підлягає життєвий шлях людини, яка в минулому займалася проблемами не лише загальнодержавного чи галузевого, а й регіонального рівня. Такою постаттю, до деякої міри, є й Дмитро Аркадійович Столипін.

В історичній науці особі цього економіста, соціолога та популяризатора аграрної культури не приділено майже ніякої уваги.

Уперше про Дмитра Аркадійовича дослідники згадують на початку ХХ століття. Його ім'я в той час з'явилося поряд з іменем двоюрідного небожа - міністра внутрішніх справ Петра Аркадійовича Столипіна. Інформація ця стисла, а іноді й упереджена. Так, наприклад, представник народницької течії в російській історіографії Н.П. Качоровський в контексті критики аграрної реформи 1906-1917 рр., висловився, згадуючи Дмитра Аркадійовича, що "Хутороманія є спадковою хворобою в родині Столипіних" [1.-C.29]. Інший дослідник, А. Ізгоєв, у нарисі про П.А. Столипіна вже без емоцій, але так само стисло визначив: "... найбільш вагому свою ідею - про необхідність переходу від общинної до індивідуальної земельної власності герой запозичив з родинних переказів" [2.-C.16]. Більш детальна інформація про Дмитра Столипіна міститься у словнику В. Даля. У другому томі його, поряд з біографічними відомостями, знаходимо наступні характеристики об' єкта дослідження даної статті: "Економіст, письменник, прихильник позитивної філософії Огюста Конта, .займався розробкою аграрних питань, . критикував сільську общину, протиставленням якої вважав хутірське господарство" [3.-C.231].

За часів існування Радянського Союзу діяльність Д.А. Столипіна залишилася поза увагою науковців-істориків. Лише з розбудовою ринкових відносин та запровадженням аграрних реформ в державах пострадянського простору ім'я його знов з'явилось на сторінках наукових видань.

Так, наприклад, у 1992 р. вийшло друком дослідження російського історика П.Н. Зирянова "Петро Столипін. Політичний портрет". У вступній частині цієї монографії автор наводить інформацію про генеалогію реформатора. В контексті останньої містяться й відомості про Дмитра Аркадійовича: ". займався впорядкуванням побуту селян,. але останні мало слухали філософа, й тому він знайшов корінь зла - общинний устрій"[4.-С.6]. "Як противагу общині, - писав П.Н. Зирянов, - Д.А. Столипін винайшов хутірську систему, яку запроваджував у своїх численних маєтностях. Але після смерті Дмитра Аркадійовича створені ним орендні хутори розподвлися" [4.-C.7].

Ім'я двоюрідного дядька реформатора згадує ще один російський дослідник - Л.В. Теляк. У дорадянській історіографії Столипінської аграрної реформи він виокремив етап передреформений. Серед представників останнього - популяризаторів аграрної культури М.А. Каришева, А. Постнікова та інших автор згадав й Д.А. Столипіна [5.-C.27].

Ім'я останнього згадане в монографії професора А.І. Карагодіна "Історія Запорізького краю (1770-1917)", що вийшла у світ в 1998 році. Поряд з іншими аспектами історико-краєзнавчого характеру дослідник торкнувся питання ролі Бердянського повіту в реалізації Столипінської аграрної політики. Ця адміністративно-територіальна одиниця входила до складу 12 повітів, що були вибрані царським урядом для проведення ревізії хутірських господарств. Науковець вважає цей вибір небезпідставним - недалеко від р. Молочної, що протікала землями повіту, було розташоване одне з багатьох маєтностей Столипіних, с. Мордвинівка [6.-C.174]. Саме в ньому в 70-х рр. ХІХ ст. Д.А. Столипін заснував перші орендні хутори [7.-C.7].

Як історіографічний факт заслуговує на увагу стаття А.І. Голосенка "Петро Столипін та соціологія Огюста Конта". Фактично вона присвячена аналізу внеску Дмитра Аркадійовича у розбудову вітчизняної філософії та соціології. Автор відстежує вплив ідей позитивізму О. Конта на наукову та практичну діяльність Д.А. Столипіна [3.-C.7].

Тобто в історико-біографічній літературі постать Д.А. Столипіна не стала об'єктом окремого дослідження. Тому автор даної статті вважає за необхідне зробити спробу опису життєвого шляху Дмитра Аркадійовича, аналізу його поглядів щодо сутності аграрного питання в Росії після 1861 року, а також висвітлення заходів його в сфері популяризації ідеї хутірського розселення.

Дмитро Аркадійович Столипін належав до старовинного, відомого з кінця XVI століття, російського дворянського роду. Його дід по батьківській лінії - Олексій Омелянович - був головою дворянських зборів Пензенської губернії.

Батько Д.А. Столипіна, Аркадій Олексійович, був близьким товаришем М.М. Сперанського. Кар'єру розпочав він у Петербурзі в міністерстві юстиції, а потім працював обер-прокурором одного з департаментів Сенату. Мати Дмитра Аркадійовича походила з роду Мордвінових; її батько - адмірал Н.С. Мордвінов - був видатним державним діячем свого часу [8.-C.6]. Як придане на заміжжя вона отримала від останнього с. Мордвинівку, що знаходилася в Бердянському повіті Таврійської губернії (зараз вона розташована на території Мелітопольського району Запорізької області).

Народився Дмитро Аркадійович у 1818 році. Дитинство його пройшло в родинному маєтку графа Н.С. Мордвінова. Первинну освіту, як було прийнято в ті часи, одержав від домашніх вчителів. Пізніше перейшов під протекцію свого дядька - Афанасія Олексійовича Столипіна - заможного саратовського поміщика, героя Бородинської битви [3.-C.8].

У 1839 році Д.А. Столипін закінчив Школу гвардійських підпрапорщиків й був зарахований у кінногвардійський корпус [2.-C.274]. Але молодий офіцер вважав, що військова служба необхідна лише при виникненні зовнішньої загрози, тобто, коли батьківщина вимагає збройного захисту, а в мирний час вона не має сенсу [4.-C.7]. Це переконання стало головною причиною тимчасової відставки.

Цивільне життя юнака почалося з подорожі на Кавказ. Там він познайомився з М.Ю. Лермонтовим. При цьому Дмитра Аркадійовича з видатним поетом поєднувала не лише дружба, а й родинні зв'язки, оскільки бабуся Михайла Юрійовича - Єлизавета Олексіївна Арсеньєва - доводилася А.О. Столипіну сестрою [9.-C.148]. Згодом, на дуелі М.Ю. Лермонтова, Дмитро разом зі своїм братом Олексієм були секундантами [4.-C.5].

Ймовірно, що саме цей факт став причиною від'їзду Д.А. Столипіна до провінції. У 25- річному віці він оселився в одному з родинних маєтків, розташованому на території Пензенської губернії. Саме там юнак вперше близько ознайомився з життям і побутом селян. Вражений бідністю останніх, Дмитро Столипін відмовився від деяких статей прибутку й віддав їм у безкоштовне тривале користування частину своїх земель. Але цей вчинок не приніс очікуваних позитивних результатів - замість підвищення рівня заможності Д. Столипін побачив зростання темпів народжуваності серед общинників [3.-С.8]. Цю картину погіршила ще й тенденція зниження врожаїв на селянських землях. Розуміння того, що ці негативні процеси мають місце не лише в його маєтку, а на всій території Російської імперії, породило у Дмитра Аркадійовича ідею про необхідність реформування селянського побуту.

Але початок Кримської війни тимчасово відвернув увагу Д. Столипіна від думок про селянське питання. Він вступив до лав діючої армії й опинився в епіцентрі військових дій. Брав активну участь в обороні Севастополя, під час якої виніс з поля битви тіло загиблого генерала П.В. Веймара [4.-C.7]. Після закінчення війни остаточно вийшов у відставку й виїхав за межі Російської імперії.

За кордоном, головним чином в Парижі та Женеві, Дмитро Аркадійович займався самоосвітою. Ознайомився з науковими розробками А. Сміта, Д. Міля, Е. Літгре, І. Тема, але найбільше уваги було приділено вченню засновника позитивної філософії, батька сучасної соціології Огюста Конта. До кінця життя Дмитро Столипін буде вважати себе послідовним учнем цього вченого. Крім того, саме за межами батьківщини він знов повертається до ідеї реформування селянського побуту. Пошук варіантів розв' язання аграрного питання в Росії підштовхнув його до дослідження аграрних перетворень в країнах Західної Європи.

В 60-х рр. ХІХ ст. Д. Столипін повернувся на батьківщину. Спочатку він оселився у своєму маєтку й деякий час працював Невідмінним членом Вільного повітового з селянських питань присутствія [4.-C.8]. Ця посада надала йому можливість більш детально вивчити сутність аграрного устрою й навіть запропонувати деякі незначні покращення в селянські господарства. Але через деякий час він переїздить до Москви.

У старій столиці Д.А. Столипін приєднався до руху провідної інтелігенції. Як член Московського психологічного товариства, він заснував премію у 2000 карбованців за твір, присвячений тезі О. Конта про збіг первинних законів неорганічної природи з головними законами органічного життя. Але половина цієї премії так і залишилася без адресата [9.-C.237]. Філософські роздуми Д. Столипіна також не вирізнялися послідовністю та ґрунтовністю - жоден з них не був надрукований на сторінках широковідомих газет чи журналів [9.-C.238].

Натомість позитивної оцінки заслуговує діяльність Д.А. Столипіна у складі Московського Імператорського товариства сільського господарства, членом якого Дмитро Аркадійович став ще у 1867 році. А вже у 1872 р. (до 1884 р.), він очолив Комісію з питань хутірського розселення та сучасного стану сільського господарства. Саме над розв'язанням цих питань працював Д.А. Столипін останні 20 років свого життя.

Протягом цього періоду дослідник написав й видав понад два десятки статей, доповідей, брошур, що були присвячені проблемам покращення селянського побуту. Серед них слід відзначити такі дослідження, як "Розвиток землеробської промисловості (переселення на нові місця)" (1869 р.), "Право на землю" (1893 р.), "Про заснування орендних хуторів на приватновласницьких землях й селянських господарств взагалі" (1892 р.), "Орендні хутори" (1892 р.), "Граф Н.С. Мордвинов у його сільськогосподарській діяльності" (1874 р.). Вже після смерті Дмитра Аркадійовича вийшла ще одна брошура "Про існування наукових природних законів для суспільних явищ. До питання нашого сільського побуту".

Помер Дмитро Аркадійович Столипін 30 жовтня 1893 року й був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Ідея покращення селянського господарства виникла у Д. Столипіна ще у 40-х рр. ХІХ ст. Але сформованого вигляду вона набула лише через тридцять років. Обґрунтування власного погляду на сутність аграрної проблеми в Росії другої половини ХІХ століття автор побудував за допомогою розкриття трьох


Сторінки: 1 2