Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



К

К. В. Рудченко

ДИСКУСІЙНЕ ПИТАННЯ ЩОДО ДАТИ ЗАСНУВАННЯ СТАРОБЕРДЯНСЬКОГО ЛІСНИЦТВА

З 40-х років XIX ст. спостерігалося зростання інтенсивного лісорозведення в Приазов'ї. Поштовхом до цього стало створення в 1837 р. Міністерства державного майна і передача в його підпорядкування державного лісового господарства. Однією із значних сторін діяльності міністерства було розведення лісів в степах Південної Росії, наслідком чого (та завдяки першому міністру П.Д. Кисельову) відбулося заснування регіональних центрів (Великоанадольського та Старобердянського лісництв). При закладенні лісництв ставилося завдання вирішити такі основні питання: визначити шляхом досліджень деревні та чагарникові породи, найбільш придатні для залісення степів, і провести досліди акліматизації важливих технічно цінних порід; виробити надійні, прості й дешеві прийоми лісорозведення; зацікавити розведенням лісу місцеве населення і переселенців, які заселяли в ті часи казенні землі у південних степах, а також постачати їм саджанці; здійснювати навчання хлопчиків, здібних до занять з лісорозведення в степах, які після закінчення навчання повертались додому і розводили зразкові розсадники та давали необхідні поради всім бажаючим займатися розведенням дерев; пряме залісення степів.

Звідси важливим є визначення точної дати заснування цих центрів-лісництв, тому що від цього починається систематичне, цілеспрямоване, організоване створення лісових насаджень, залучення їх до господарської діяльності. Сумнівів стосовно року заснування першого центру ніколи не було, але виникли розбіжності через дату закладення другого центру - Старобердянського лісництва. Саме з'ясування точної дати дає змогу вирішити ряд інших питань: чому центр, де були усі передумови для швидкого розвитку державного лісорозведення, яке тоді було дуже необхідне урядові, не став першим; яку роль відіграв рік заснування школи лісників при визначенні дати закладення лісництва; чому саме виникли такі суперечливі дані при визначенні дати заснування лісництва.

Історики умовно поділилися на дві групи, одна з яких вважає, що лісництво заснували у 1846 р., інша (таких прихильників значно менше) впевнена, що закладення відбулося в 1844 р. Серед істориків, що схиляються до першої думки, були С.А. Генсірук [1], Ф.Д. Чернявський [2] та Ф.П. Кеппен [3]. Про це було вказано вказано також у Лісовому журналі за 1849 р [4]. Прихильниками іншої дати заснування стали Ф.К. Арнольд [5] та Г.І. Редько [6]. З журналу Міністерства державного майна за 1864 р. [7] та Лісового журналу за 1866 р. [8] можна зробити висновок, що дата заснування була зовсім інша, третя дата - 1845 р. Вивчення деяких архівних документів [9; 10; 11] дало змогу розібратися і зрозуміти, чому саме виникли такі розбіжності в роках.

Велику турботу про розведення лісів степу виявив міністр державного майна граф П.Д. Кисельов. Оглянувши у 1841 р. лісові насадження менонітів, він розпорядився поставити цю справу на міцнішу основу і створити подібні ліси на казенних землях південних степів. За наказом Кисельова було намічено низку заходів з лісорозведення, якими, зокрема, передбачалось улаштування лісових розсадників, закріплення і залісення рухомих Олешківських пісків у Таврійській губернії, а найголовніше - організація степових дослідних лісництв і шкіл лісівників при них [1.-С.157].

Основною причиною, що спонукала розпочати залісення степів, був гострий нестаток лісу на півдні, який став особливо відчутним у другій чверті XIX ст. у зв'язку зі швидким зростанням населення.

Центром степового лісорозведення було обрано вже відомі "Молочні Води". Вибір другого центру вирішили надати особі, яка очолить справу. Такою особою став молодий поручик Корпусу лісничих Віктор Єгорович фон Графф, який у 1841 р. закінчив Лісний інститут. Саме йому Кисельов доручив вибір місця для першого зразкового степового лісництва та лісорозведення в ньому [2.-С.63-63].

Оглянувши в період з 1842 до літа 1843 р. разом з відомим лісівником Ф.К. Арнольдом усі пропоновані (до 32) йому ділянки під розведення лісу, фон Графф зупинився на Великоанадольській казенній оброчній статті, що знаходилася в північно-східній частині Олександрівського (згодом Маріупольського) повіту та вирізнялась найбільш підвищеним місцеположенням. Там, за 80 верст на північ від Маріуполя, восени (1 листопада) 1843 р. фон Графф заклав перше "казенне степове Великоанадольське лісництво".

Створення на півдні Росії цього степового дослідного лісництва було настільки важливою віхою в історії вітчизняного лісівництва, що 1843 р. прийнято вважати взагалі початком степового лісорозведення у нашій країні [1.-С.157]. Але звернемо увагу на дату заснування Старобердянського лісництва.

У 1849 р. Лісовий журнал писав: "У Мелітопольському та Бердянському повітах лісорозведення розпочато з 1846 р." [4.-С.18]. Та невідомо, що саме автор статті мав на увазі під словом "лісорозведення". Адже меноніти-колоністи розпочали розведення лісів у цих повітах значно раніше.

Ф.П. Кеппен також запевняв, що Бердянське навчальне степове лісництво було засноване у 1846 р. і управляв ним з початку його заснування дуже досвідчений пан Фаст [3.-С.5]. Але відомо, що управління лісництвом доручили Йоганну Корнісу. Після смерті Корніса завідував лісництвом його зять Філіп Вібе. І лише у 1862 р. "лісний департамент на прохання Вібе звільнив його від завідування Бердянською плантацією" і завідуючим призначив меноніта Петра Фаста [8.-С.54]. Хоча як Корніс, так і Вібе були тільки керівниками всіх робіт у плантації, а самі там ніколи не жили. Найближчим наглядачем був завжди особливий наглядач (на жаль, його прізвище не вказано). Можливо, таким наглядачем був Петро Фаст, хоча в одному з лісових журналів писали, що до завідування він займав посаду садівника Бердянської плантації.

Ф.Д. Чернявський у своєму історичному нарисі також стверджував, що Бердянське лісництво було відкрито у 1846 р., одночасно зі школою лісників. Але він пише, що справу лісорозведення було доручено "вже відомому нам енергійному Й. Корнісу з Молочних Вод при загальному нагляді фон Граффа" [2.-С.67]. Стосовно останньої фрази архівні матеріали свідчать протилежне. Саме Графф досить часто консультувався у Корніса. Повідомляючи лісовий департамент про хід робіт рапортом №31 від 10 липня 1844 р., В.Є. Графф писав: "...Бувши у п. Корніса, я не наважився купувати дерева у той час, побоюючись погоди... 30 березня я відправився до п. Корніса за купівлею саджанців" [9.-Ф.387.-Оп.1.-Спр.10415.-Арк.255].

Г.І. Редько у своїй книзі зазначив, що чудовим було те явище, про яке сповістив В.Є. Граффу Й.Й. Корніс: "минулого літа при повсюдних посухах на його хуторі дощі були значно частіше, ніж в околицях, що знаходилися на відстані не більше, ніж на 1 чи 2 версти від хутора". Причиною цього втішливого явища, здається, став ліс, який розбив Корніс. Ця обставина давала великі надії Великоанадольському лісництву [6.-С.31-32]. Зрозуміло, що навіть загальний нагляд Віктор Єгорович не міг здійснювати при створенні Старобердянського лісництва. По-перше, він не мав ще такого досвіду, який був у Йогана Корніса. Саме Корніс ділився своїм досвідом з Граффом при створенні Великоанадольського лісництва, крім того продавав саджанці зі свого хутора.

С. А. Генсірук також вважає, що Бердянське степове лісництво було закладено у 1846 р. Він пише до того, що через кілька років "вже в обох лісництвах (Великоанадольському та Старобердянському) були організовані школи лісників для навчання лісівничій справі селянських хлопчиків" [1.-С.158]. Якщо Бердянське лісництво заснували саме у 1846 р., то, за словами Генсірука, школу лісників було засновано не раніше, ніж через 2-3 роки, тобто у 184849 рр., що було неможливим. По-перше, у 1848 р. помер Йоганн Корніс, який разом з Ф. Вібе здійснював навчання хлопчиків; по-друге, метою лісництва передусім була "підготовка людей, здатних до занять з лісорозведення у степу". Зрозуміло, що у 1846 р. школа лісників вже функціонувала. Тоді Генсірук помилився стосовно дати заснування школи.

Існує інший варіант щодо року створення лісництва. Так, Ф.К. Арнольд писав, що у 1843 р. було закладено "Великоанадольську зразкову плантацію, а в наступному році поблизу м. Мелітополя закладено іншу - Бердянську плантацію" [5.-С.28].

Г.І. Редько також схиляється до цієї думки. Він пише, що "міністр державного майна граф Кисельов у 1841 р. прохав Корніса взяти на себе улаштування та завідування зразковою школою для навчання селянських дітей лісорозведенню... Така школа разом із зразковою Бердянською плантацією почала діяти у 1844 р." Редько впевнений у тому, що Йоганн Корніс був першим практичним наставником Граффа, що було цілком імовірно [6.-С.78].

Журнал "Сільське господарство та лісівництво" в 1866 р. писав, що меноніт Корніс у 1845 р. "обкопав означену для плантації площу (108 десятин землі) широкою канавою та приготував оранкою частину землі під сівбу та садіння. 4 квітня 1846 р. було посаджено в Бердянській плантації перше дерево із власних деревних шкілок Корніса" [8.-С.54].

В іншому журналі (Міністерства державного майна) поданий список витрат на Бердянське навчальне степове лісництво з моменту його заснування. Перші витрати (на будівлі та платню) здійснювалися вже у 1845 р. З 1846 р. додається ще один вид витрат - утримання самої плантації [7.-С.273].

Л.Г. Барк у своїй монографії пояснює, чому взагалі Старобердянське лісництво було засновано лише після Великоанадольського лісництва. У 1880 р. він писав: "Колишній міністр державного майна граф Кисельов, оглядаючи на початку сорокових років ці колонії (менонітські), захоплювався лісовими насадженнями німецьких колоністів, і оскільки на той час Новоросійський край заселяли державні селяни з Полтавської, Київської та Харківської губернії, то міністр мав наміри прищепити переселенцям любов до лісорозведення. З цієї причини було доручено меноніту Вібе розпочати культурні роботи на казенній оброчній ділянці в Таврійській губерній і дане розпорядження посилати до нього селянських хлопчиків для навчання. Знаючи недовіру російського населення до робіт німецьких колоністів, граф Кисельов не обмежився цими заходами та заснував у Катеринославській губернії Великоанадольське зразкове лісництво (степове), де всі роботи з лісорозведення повинні були виконуватися російськими робітниками під керівництвом російського лісничого - фахівця" [12.-С.2]. Граффу першому було надано документальний дозвіл на заснування лісництва. У 1843 р. він підготовив ділянку та посадив насіння дерев. Перші дерева Графф посадив тільки в 1844 р., які купував саме у меноніта Корніса. Перші дерева, які виросли в розсаднику Великоанадольського лісництва, посадили лише в 1845 р. [1.-С.180-181].

Але виникає інше питання. Барк написав, що саме Філіпу Вібе було доручено розпочати культурні роботи та навчання селянських хлопчиків, хоча інші історики стверджують, що засновником Старобердянського лісництва був Йоганн Корніс. Г.І. Редько


Сторінки: 1 2