Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Г

Г.А. Шпиталенко

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕСЬКИХ КОЛОНІСТІВ ВОЛИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Аналіз господарської діяльності чеських колоністів Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. дозволяє не тільки більш глибоко й повно відтворити умови їхнього життя на теренах краю, а й визначити участь чеських переселенців в економічному розвитку губернії, у становленні окремих галузей промисловості та сільського господарства регіону. Дана проблема певною мірою знайшла своє відображення в окремих працях українських і чеських дослідників, усе ж деякі її аспекти залишаються недостатньо розробленими. Так, на нашу думку, заслуговує пильної уваги питання нових методів господарювання, принесених чехами на Волинь, їхня підприємницька діяльність і т. ін. Актуальність цих проблем нині, коли триває процес становлення української національної економіки, не викликає сумніву.

Масова еміграція чехів на Волинь відноситься до 60-х років ХІХ - початку ХХ ст. Вона була викликана цілим комплексом економічних і політичних чинників як у Чехії, так і в Російській імперії. На Волині склалися особливо сприятливі умови для переселення чехів, оскільки після придушення польського повстання 1863 р. царський уряд почав проводити кампанію з витіснення польського землеволодіння. Як результат, тут звільнялося багато земель, які продавалися за низькими цінами. Царська адміністрація, заохочуючи переселення чехів в Україну, вбачала в них свою опору проти поляків, а також українців, національні прагнення яких всіляко придушувалися. Офіційні кола надавали переселенцям всебічну підтримку. І хоча постановами 18641865 рр. католикам було заборонено купувати землі на Волині, адміністрація Південно- Західного краю дозволяла це чехам, задовольняючись поясненням про те, що вони - нащадки гуситів, а католиками називали себе лише в умовах Австрійської монархії [1].

З ростом числа переселенців, їх прохань про дозвіл прийняти російське підданство, скарг на зловживання з боку місцевої адміністрації генерал-губернатор Південно- Західного краю А.М. Дондуков-Корсаков змушений був спочатку через свого представника, а потім особисто ознайомитися з життям чеських переселенців на Волині. [2.-Ф.1284-Оп.4.-Спр.6.-Арк.22]. Результатом цього була доповідна записка на ім'я міністра внутрішніх справ, в якій чехи характеризувались як зразкові господарі, сповнені симпатії до Росії. У записці підкреслювалась їхня прихильність до гуситської віри, і наголошувалося, що переселення чехів в Росію бажане в економічному й політичному відношеннях. 10 червня 1870 р. цар затвердив постанову "О водворении чехов на Волыни". Їм дозволялося негайно, без звичайного п'ятирічного випробувального терміну, приймати російське підданство, створювати свої власні волості й церкву, вони звільнялись на п'ять років від сплати податків і військової повинності [2.-Ф.1284.-Оп.4.-Спр.74.-Арк.38]. Усе це сприяло посиленню чеської еміграції в регіон. Вона тривала до початку ХХ ст. За цей час на Волинь переселилося більше 30 тис. чеських колоністів [3.-С.6]. Зазначимо, що на початку переселення чехи- переселенці були офіційно визнані урядом як окрема нація. На Волині були утворені чотири чеські волості: Глинська, Дубненська, Луцька і Купичевська, що забезпечило їм певну національну автономію.

Аналіз джерел свідчить, що переважну частину чеських переселенців складали середнє та дрібне селянство, яке емігрувало з батьківщини в пошуках дешевої землі. Політика царського уряду щодо емігрантів на початку їхнього переселення, порівняно низькі ціни на землю, велика працездатність і вміння окультурювати піски, болота, пустирі, корчувати ліси дозволили переселенцям стати власниками земельних ділянок або взяти їх в оренду. Офіційні документи свідчать, що загальна площа землекористування чехів-колоністів Волинської губернії в 1884 р. становила 34 677 дес., з них 34 510 дес. (97%) - на правах особистої власності, і лише 1128 дес. (3%) - орендована [4.-С.171; 2.-Ф.442.-Оп.332.-Спр.342.-Арк.3]. Зазначимо, що місцеві поміщики й заможні селяни охоче надавали чехам землю в оренду, бо ті були старанними господарями й добре доглядали землю.

Зроблений нами аналіз статистичних даних, зібраних офіцерами Генерального штабу Росії, свідчить, що серед чеських переселенців були досить заможні землевласники. Так, станом на 1887 р. шестеро чеських колоністів Волинської губернії володіли від 50 до 100 десятин землі, два - від 100 до 200 десятин землі, один - до 500 десятин землі. У цілому 59 чехів-колоністів (тобто 0,3% їх загальної кількості) мали у своєму розпорядженні 6,9 тис. десятин землі (19% загальної площі), яка знаходилася в розпорядженні всіх переселенців [4.-С.171]. При цьому найбільша земельна власність знаходилася в чеських колоністів Дубенського, Рівненського, Луцького повітів. Проте, на думку багатьох дослідників, майнова диференціація не була чітко виражена й не викликала суперечностей між чехами, і більшість колоністів, будучи гарними господарями, працьовитими й енергійними, зуміли перебороти труднощі перших років переселення, покращити своє майнове становище. Як результат, волинські чехи були більш заможними господарями, ніж корінне населення. Так, у середньому на одну чеську сім'ю на Волині станом на 1870 р. припадало 18 десятин землі або 33 морги, а українську - 6,8 морга [2.-Ф.442.-Оп.317.-Спр.92.-Ч.2.-Арк.132; 5.-С.127].

Чеські колоністи принесли із собою в регіон додаткові ресурси робочої сили, кваліфікованої праці, а також фінансовий капітал, який використовувався для купівлі й оренди землі, обзаведення необхідними засобами виробництва. На нових землях вони застосовували високий для свого часу рівень агротехніки й культури землеробства. Основною галуззю чеських господарств було землеробство, і в структурі сільськогосподарських угідь основну частку займала рілля.

Потрібно зазначити, що обробіток орної землі, у порівнянні з поширеним у той час на Волині трипіллям, у чехів був кращим. Посіви планувалися за певною сівозміною. Найбільш поширеним видом чергування сільськогосподарських культур було висівання озимини під пар після просапних. Після зернових сіяли конюшину [4.-С.248; 6.-С.883]. Слід зауважити, що багатопільна система обробітку землі була зумовлена традиціями землеробської культури чехів і найбільше відповідала тодішнім агрономічним вимогам. Обробіток орної землі проводився з використанням найновіших досягнень науки.

Основні напрямки чеського землеробства, на нашу думку, досить вдало охарактеризували в 1913 р. економісти М. Довнар-Запольський та А. Ярошевич, які зазначали, що чеські господарства "характеризуються широкою постановкою економічних завдань, одночасно отримують прибуток від різноманітних польових культур, серед яких можна зустріти, крім зернових (пшениці, ячменю, жита, вівсу, гречки, проса), насіннєві трави, картоплю, цукровий буряк, городину, хміль, який є особливою, невід'ємною рисою чеськогоо господарства" [7.-С.21].

Велику увагу чехи приділяли якості насіння зернових. Так, у чеські господарства кращі їх сорти завозили з Чехії, пристосовуючи до місцевих умов. Власники великих маєтків купували його в німецької фірми "Рабетке і гезике" - основного виробника сортового насіння в Європі.

Багато уваги чехи приділяли удобренню ґрунтів. У своїх господарствах вони широко користувалися органічними добривами. На відміну від місцевого українського населення чехи вивозили на поля велику кількість гною та компостів безпосередньо перед глибокою оранкою. Це сприяло підвищенню врожайності [6.-С.883]. Треба зазначити, що ряд чеських і російських дослідників Волині писали про примітивне селянське господарство на Волині до появи чехів, про те, що ґрунти не удобрювались, а "гній замість поля вивозили або на дороги, або у водоймища". На нашу думку, подібні твердження є надто категоричними, хоча частка правди в них є. Удобренню ґрунтів служив і посів конюшини на толоках. При заорюванні землі в ній залишалося багато органічних залишків. З кінця ХІХ ст. більшість колоністів починають використовувати в землеробстві мінеральні добрива.

Як результат такого господарювання - висока врожайність у чеських господарствах. Так, за статистичними даними станом на 1912 р., волинські чехи збирали з десятини посіву зернових приблизно 150-160 пудів (24-25 ц з га), картоплі - 500600 пудів (90-100 ц з га), цукрових буряків 1500 пудів (220 ц з га). За висновками офіцерів Генерального штабу Росії, чеські та німецькі поселенці отримували врожай зернових у 2 рази більший, ніж місцеві українські селяни [4.-С.248].

Значного розвитку в сільськогосподарському виробництві Волині з другої половини 70-х років ХІХ ст. набуло вирощування хмелю. Хоча хміль як культура був відомий у деяких поміщицьких господарствах Волині ще до появи тут чеських емігрантів, усе ж таких господарств було небагато, і до того ж культивували вони неякісні його сорти. Щодо чехів, то хміль як культура був відомий їм ще з дохристиянських часів, а перша письмова згадка про цю культуру в Чехії відноситься до 1056 р. Переселившись на Волинь, чехи привезли з собою кращі сорти хмелю. Так, сюди був завезений всесвітньо відомий Заацький хміль, кращий в Європі Гжатецький та інші високоякісні його сорти. Перші хмільники з'явилися тут уже в 1870 р., зокрема в селах Мирогоща, Глинськ, Семидуби Дубненського повіту, а першим чеським переселенцем, який започаткував вирощування хмелю на Волині, був чех Свобода із села Мирогоща. Дуже швидко хмелярство поширилося по всій губернії [8.-С.10].

В умовах загального піднесення пивоваріння, будівництва броварень, чехи своєчасно передбачили зростання попиту на хміль і ефективність збільшення його виробництва. Тому переселенці розширюють свої плантації та забезпечують їм догляд за останнім словом агрономічної науки [9.-Ф.158.-Оп.1.-Спр.400.-Арк.45], а хмелярство набирає торговельно-промислового характеру. Так, першу значну за розмірами плантацію (33 дес.) заклав директор імператорського агрономічного училища з Чехії Ф. Доубрава в маєтку генерал-ад'ютанта барона Таубе в селі Високому. Високий урожай і якісні шишки хмелю з цієї плантації дали поштовх великим землевласникам зайнятися вирощуванням культури.

Із підвищенням споживання пива плантації хмелю починають приносити чеським господарствам значні доходи. Приміром, у найгірший за врожайністю й за цінами рік продаж хмелю приносив не менше 100 руб. прибутку з десятини, а в середні й урожайні роки досягав 1000-1800 руб. У 1905 р., коли один пуд хмелю коштував 32 руб., прибуток сягав 2000-2500 руб. із десятини. У 1911 р., коли у зв'язку з неврожаєм хмелю в Європі попит на волинський хміль був дуже високим, його ціна за пуд сягала 35-40 руб. [8.- С.128].

Велика ефективність культури хмелю зумовила значні темпи росту його виробництва. Так, у 1880-х роках на Волині збирали по 35 тис. пудів цієї культури, у 1890-х роках вже по 45 тис., а в 1907-1908 рр. - 100 тис. пудів хмелю. Це становило 40% врожаю хмелю від усього зібраного в ці роки в Російській імперії.

Аналіз статистичних даних свідчить, що розміри хмільників і кількість зібраного хмелю продовжували зростати й у наступні роки. Так, під плантаціями хмелю в


Сторінки: 1 2 3