Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 351

УДК 351.746

С. О. ШАТРАВА

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ - ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОЇ МІЛІЦІЇ

Розглянуто основні напрямки діяльності судової міліції щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Main direction of activity of judicial militia concerning realization of the maintenance safety of physical persons in criminal legal proceedings perspective are considered.

Успіх демократичних перетворень в Україні неможливий без належної роботи відповідних державних органів щодо зміцнення правопорядку в країні та боротьби з правопорушеннями. Конституція України створила необхідні правові засади для розбудови в нашій суверенній країні демократичної, соціальної, правової держави. Державні, у тому числі й правоохоронні, органи наполегливо працюють над створенням сприятливого правового клімату для забезпечення успішної реалізації реформаторського курсу щодо трансформації суспільного устрою та економіки держави в позитивному напрямку. На жаль, деякі кризові явища охопили економіку та соціальну сферу, що ускладнює криміногенну ситуацію в країні, спричиняє зростання злочинності та багатьох інших негативних проявів, серед яких значне місце займає порушення громадського порядку, громадської безпеки, посягання на особисту безпеку громадян.

Очевидно, що успішне вирішення завдань щодо забезпечення прав і свобод громадян у країні можливе лише за умов високопрофесійного виконання відповідними державними органами своїх функцій і повноцінного нормативно-правового забезпечення їх діяльності.

Особливе місце серед підрозділів ОВС, на які покладається здійснення попереджувальних заходів забезпечення безпеки осіб, посідають спеціальні підрозділи судової міліції "Грифон", діяльність яких спрямована на забезпечення недопущення протиправних порушень недоторканності осіб, які є учасниками кримінального судочинства.

Дослідженню діяльності судової міліції, приділялась увага науковцями-адміністративістами М. Ануфрієвим, О. Бандуркою, І. Голосніченком, В. Грохольським, Я. Кондратьєвим та ін. науковцями.

Метою даної статті є дослідження основних напрямків діяльності судової міліції - спеціального підрозділу судової міліції "Грифон", які мають своє закріпленні у відомчих нормативно-правових актах та органів державної влади.

Спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон" відповідно до Законів України "Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві" [1] та "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" [2] здійснюють такі заходи забезпечення безпеки відносно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: особиста охорона, охорона житла і майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів та зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; забезпечення конфіденційності відомостей про особу; закритий судовий розгляд.

Перший напрямок діяльності спецпідрозділу судової міліції "Грифон" - особиста охорона, охорона житла і майна.

Особиста охорона, охорона житла і майна можуть здійснюватись у випадку, коли неможливо забезпечити конфіденційність відомостей про особу, взяту під захист. Зазначені заходи безпеки включають: захист тілесної недоторканності особи від протиправних посягань; захист особи від збитків та ситуацій, що можуть бути небезпечними для її життя або волі; забезпечення свободи її очевидних не протиправних дій і безпеки в місцях перебування, на маршрутах руху; захист життя, здоров'я, житла та майна.

Особиста охорона осіб, взятих під захист, як правило поєднується із здійсненням заходів по охороні їх житла і майна, громадського порядку та безпеки в приміщеннях судів підчас розгляду на судових засіданнях кримінальних справ про найбільш резонансні злочини, забезпеченні, у разі необхідності, правопорядку та безпеки під час закритих судових засідань або виїзних засідань судів.

Забезпечення судовою міліцією особистої охорони осіб передбачає широкий спектр заходів: прогнозування можливих методів і способів здійснення спроб нападів на особу, що охороняється, а також на наряди судової міліції; організацію взаємодії з територіальними підрозділами органів внутрішніх справ; підтримання зв'язку з особою, взятою під державний захист, зокрема за допомогою технічних засобів, для своєчасного обміну інформацією стосовно графіка роботи, незапланованих переміщень, наявних погроз і конфліктів тощо; інформування особи, відносно якої застосовуються заходи особистої охорони, про повідомлення, що надійшли і пов'язані з можливою загрозою, вживання заходів до їх недопущення; встановлення спеціальних постів з метою охорони житла і майна осіб, взятих під захист; обладнання в разі необхідності житла та майна осіб, взятих під державний захист, засобами протипожежної та охоронної сигналізації; за поданням органів, які здійснюють заходи безпеки, заміну номерів їхніх квартирних телефонів і державних номерних знаків транспортних засобів, що їм належать, у порядку, передбаченому чинним законодавством, тощо.

Працівники, на яких покладено особисту охорону, повинні мати основні відомості про особу, що охороняється, знати в обличчя членів її сім'ї та близьких родичів, представників адміністрації установи, де особа працює, та працівників служби охорони (якщо така є) цієї установи для забезпечення взаємодії, а також осіб, які часто контактують з особою. Дії охоронців не повинні містити елементів провокації та фальсифікації з метою імітації надійності охорони.

Забезпечення особистої охорони осіб, взятих під державний захист, повинно носити постійний характер, але не обмежувати можливості реалізації їх законних прав та інтересів. Хоча з метою збереження життя та здоров'я особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, було доцільно обмежити, а деякою мірою заборонити на період охорони відвідування місць проведення культурно-видовищних і спортивно-масових заходів, кафе, ресторанів та інших закладів та заходів і участю великої кількості людей. До усунення загрози звести до мінімум пересування цієї особи та передбачити спеціальні таємні приміщення для їх тимчасового проживання.

Другий напрямок у забезпечені безпеки є видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" органи внутрішніх справ, здійснюючи дозвільну систему, відповідно до чинного законодавства видають громадянам дозвіл на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї [3].

Видача як засіб безпеки вогнепальної зброї особам, взятим під захист, повинна застосовуватись у виняткових випадках, лише за наявності обставин, коли загроза життю та безпеці такої особи не може бути усунута іншими заходами.

Однак навіть ці заходи в силу специфічності становища, в якому перебуває особа, взята під захист, постійна нервова напруга, очікування нападу тощо - не дають гарантії правомірного застосування зброї. А це може привести до летальних наслідків, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, знищення майна тощо.

Отже, при визначенні конкретних засобів індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку, які будуть видаватись особі, що береться під захист, - потрібно враховувати її психологічні особливості, риси характеру, а інколи і рівень інтелектуального розвитку тощо. Адже особа, щодо якої вживаються заходи забезпечення безпеки, суб'єктивно може вважати, що небезпека реальна, а не уявна. Переконаність у цьому при збігу різних обставин та часу може перерости в панічний страх, фобію, психологічний розлад. Тому в багатьох випадках доцільно видавати зазначеним особам для забезпечення їх особистого захисту та сповіщення про небезпеку спеціальні засоби індивідуального захисту, які прийнято називати "несмертельною зброєю".

Як окремий захід, так і в комплексі з іншими заходами безпеки може застосовуватись видача особам, взятим під захист, таких засобів сповіщення про небезпеку, як засоби оперативного безпровідного зв'язку - портативні радіостанції, мобільні телефони тощо.

Третій напрямок у забезпечені безпеки є використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження.

У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою цих осіб або за їх письмовою згодою може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів. У ході прослуховування цих переговорів може застосовуватися звукозапис.

Конституція України гарантує кожному громадянину таємницю телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з' ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Тільки наявність реальної загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, є підставою прослуховування їх телефонних та інших переговорів, візуального спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки (ст. 14-1 КПК України) [4].

Обов'язковою умовою застосування зазначеного заходу безпеки є письмова заява цих осіб або їхня письмова згода. Але прослуховування телефонних та інших переговорів може мати місце і при відмові особи від захисту за наявності загрози настання тяжких наслідків. У цьому випадку технічні засоби контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів застосовуються за рішенням суду. Особа, яка відмовилася від захисту, повідомляється про їх застосування, а також про право оскарження такого виду захисту (ст. 17 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [1]).

Кримінально-процесуальний кодекс України (ст.187) [4] регламентує процесуальний порядок зняття інформації з каналів зв'язку. Він може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що в інформації, якою обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігання злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи.

Візуальне спостереження (п. "в" ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [1]) передбачене ч. 15 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [5], згідно з якою ця дія може проводитися для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів.

Четвертий напрямок у забезпечені безпеки є заміна документів та зміна зовнішності.

У разі необхідності можуть бути проведені заміна документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист, а також зміна її зовнішності.

Зазначена норма фактично передбачає два види заходів забезпечення безпеки - заміну документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист, а також зміну її зовнішності. Ці заходи можуть застосовуватись окремо один від одного тоді, коли необхідність заміни документів та зміни зовнішності носить тимчасовий характер.

Зміна зовнішності може здійснюватись шляхом проведення відповідних пластичних операцій (медичний


Сторінки: 1 2 3